Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00

Вид материала

Документы

Содержание Рисунок 4.10: способи реалізації продукції текстильними підприємствами Рисунок 4.11: частка обсягу реалізації, що припадає на різні канали збуту Ринкові частки основних учасників ринку Рисунок 5.1: територіальне розміщення підприємств корпорації «текстиль україна» Аналіз діяльності основних гравців ринку Прядіння волокна, ткацьке виробництво, оброблення тканин Таблиця 5.1. характеристика ват то «текстерно» (м. тернопіль) Таблиця 5.2: характеристика ват «херсонський бавовняний комбінат» (м. херсон)

Подобный материал:

• Вступ, 2450.79kb.
• Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Фондом Євразія, Агентством США з Міжнародного, 626.67kb.
• Проект додаток до рішення сесії міської ради VІ скликання, 496.62kb.
• На тлі світового досвіду, 6808.62kb.
• Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
• И в России выполнен в рамках Программы поддержки гражданского общества «Диалог» (irex), 825.27kb.
• Конференция проводится в рамках программы партнёрства Правительства Красноярского Края, 1401.51kb.
• Общественный доклад, 1124.13kb.
• Законодавство та практика, 2584.73kb.
• Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів, 687.28kb.

«Вироби з текстилю інші» (мішки та пакети пакувальні, брезент, навіси та тенти тощо), то тут переважною схемою реалізації є прямий продаж – як промисловим й сільськогосподарським підприємствам, так і державним структурам. Другою за значимістю є реалізація через оптових посередників; у роздрібну мережу поступає зовсім незначна кількість продукції.

В номенклатурній групі «Матеріали текстильні інші» в силу її внутрішньої неоднорідності спостерігається найбільше розмаїття схем реалізації продукції. Так, килими та килимові покриття реалізуються через оптових посередників, безпосередньо у роздрібну мережу (універмаги, торгові центри, спеціалізовані магазини), на ринку та значною мірою – корпоративним клієнтам шляхом прямих продажів. У реалізації мотузок, канатів, шпагату та сіткових полотен переважає прямий продаж на замовлення промислових клієнтів. Так само реалізуються й матеріали неткані текстильні, але тут дещо більша частка оптової посередницької торгівлі. Основними замовниками виступають підприємства різних галузей економіки, де неткані матеріали використовуються у технічних цілях; деяку частку закуповують і швейні підприємства (дублерин, флізелин, синтепон тощо).

Схеми реалізації тканин вузьких (стрічок, тасьми), тюлі та мережива, вишивок найбільш подібні до схем реалізації тканин текстильних. Повсть та фетр підлягають прямому продажу промисловим клієнтам для технічних цілей або фабрикам, що виготовляють фетрові головні убори. Промисловим клієнтам продають також тканини кордні для шин, просочені й покриті тощо.

Продаж полотен трикотажних здійснюється за такими ж схемами, як і тканин текстильних. Проте власні посередницькі структури майже не розвинені, оскільки підприємства-виробники трикотажу є менш самостійними порівняно з провідними текстильними комбінатами і працюють переважно на давальницькій сировині. Частка, призначена для внутрішнього ринку, виготовляється здебільшого під замовлення незалежних оптових посередників або швейних підприємств, що шиють готові вироби з трикотажних полотен.

Остання номенклатурна група – «Вироби трикотажні» – використовує особливі, відмінні від розглянутих вище схеми реалізації, які є найбільш подібними до тих, що поширені у секторі пошиття готового одягу.

Перш за все, варто нагадати, що переважна частина трикотажних виробів в Україні виготовляється з давальницької сировини, а отже, обсяги реалізації на внутрішньому ринку є незначними.

Щодо оптово-посередницької ланки на внутрішньому ринку трикотажних виробів, то вона практично не розвинена. У світовій практиці роль оптовиків (баєрів), насамперед, для невеликих компаній важко переоцінити.

Баєри приходять до виробників, знайомляться із зразками одягу, вибирають і замовляють в заданій кількості для своїх магазинів. Таке співробітництво дає хороші результати, тому що регіональні оптові фірми краще знають потреби місцевого ринку і можуть допомогти вірно сформувати пропозицію. В Україні ця схема працює погано; практично немає баєрів з власною роздрібною ціною, які готові працювати на вигідних для виробника умовах оплати і займатися популяризацією конкретної торгової марки.

Більш поширеним є співробітництво виробників трикотажу безпосередньо з роздрібними посередниками. При цьому, в свою чергу, використовуються дві схеми. Перша – виготовлення партій на замовлення потужних торгових мереж («Argo», «VDone», «Tuso» тощо), де вироби стають частиною відповідних сезонних колекцій одягу, але втрачають ім’я виробника; наприклад, поряд з іншими і таку схему використовує Броварське ВАТ «Софія». Друга – реалізація виробів під власною торговою маркою через універмаги, спеціалізовані магазини, виставки/ярмарки, речові ринки (з оформленням власного торгового стенду або на загальному вішаку поряд з продукцією інших виробників). Так працюють компанія «Робіка» (м. Київ), ЗАТ Луганська фірма «Лутрі», Дім моди «RITO» (м. Київ), те ж ВАТ «Софія» та інші.

Щодо фірмової роздрібної торгівлі, то, хоча мати власні торгові точки сьогодні ризикують дуже небагато трикотажних підприємств, але такі приклади все ж є (зокрема, магазин ДМ «RITO» у Києві на вул. Ігоревський, фірмовий магазин ВАТ «Мукачівська трикотажна фабрика «Мрія»» тощо).

Завершуючи розгляд схем продажу трикотажних виробів, зазначимо, що прямий продаж кінцевим споживачам у вигляді виконання індивідуальних замовлень роздрібних покупців на виготовлення светрів або пуловерів трикотажні фабрики не

здійснюють: це залишається привілеєм трикотажних ательє. А от виконання замовлень корпоративних клієнтів потрохи займає все більш помітні позиції в структурі продажу: на замовлення виготовляють, скажімо, одяг з корпоративною символікою.

Більш популярною оптова ланка є при продажу панчішно-шкарпеткових виробів, як більш стандартизованої продукції порівняно з светрами та пуловерами. Деякі виробники цієї продукції мають власні фірмові магазини (наприклад, АТЗТ ВТФ «Мальва» у м. Чернівці, ЗАТ «Україна», м. Житомир та інші).

В цілому можна зазначити, що внаслідок неоднорідності продукції текстильного сектору, для нього властиве значне різноманіття схем реалізації продукції, і робити якісь узагальнюючі висновки по сектору в цілому досить важко.

З метою з’ясувати, наскільки розповсюдженими у текстильному секторі є різні канали збуту кінцевої продукції, програмою анкетування керівників і менеджерів передбачене питання «Які способи реалізації продукції використовує Ваше підприємство?». Розподіл відповідей представлено на рис. 4.10.

Отриманий розподіл переконливо свідчить на користь переважно промислової орієнтації системи збуту текстильних підприємств. Провідна частка продукції (62,9%) продається напряму кінцевим споживачам – зі складу, за індивідуальними замовленнями тощо (безумовно, замовниками тут виступають не роздрібні споживачі, а підприємства).

На другому місці – продаж через посередників-гуртових торговців (46,4%), причому через цих посередників продукція в кінцевому рахунку може спрямовуватися як промисловим, так і роздрібним покупцям.

На третьому місці – продаж через посередників-роздрібних торговців (38,1%), і лише на четвертому – прямий продаж через власну роздрібну мережу, тобто лише 37,1% текстильних підприємств мають власні роздрібні торгові точки. Замикають рейтинг «інші» канали продажу, про використання яких згадують лише 3,1% опитаних респондентів (щоправда, ніхто не зазначив, які саме «інші» канали має на увазі).

Досить високі відсотки, отримані кожним з каналів, в цілому створюють враження, що збутова система на внутрішньому ринку текстильної продукції є досить розвиненою. Проте аналіз частки обсягу реалізації, яка припадає на кожний з каналів, радикально змінює це враження (рис. 4.11).

Виявляється, що шляхом прямого продажу продукції кінцевим споживачам, про який згадали 62,9% респондентів, продається лише 5% від загального обсягу реалізації продукції. Через посередників-гуртових торговців «уходить» дещо більше – 8%.

Роздрібним споживачам призначено… 4% продукції текстильних підприємств: 2% через роздрібних посередників і ще 2% напряму через власну роздрібну мережу. А от через «інші» канали, які використовують 3,1% підприємств, продається 20% продукції! В цілому через всі згадані канали здійснюється лише 37% реалізації продукції. Очевидно, решта 63% експортується.


РИСУНОК 4.11: ЧАСТКА ОБСЯГУ РЕАЛІЗАЦІЇ, ЩО ПРИПАДАЄ НА РІЗНІ КАНАЛИ ЗБУТУ, %



5. КОНКУРЕНЦІЯ

РИНКОВІ ЧАСТКИ ОСНОВНИХ УЧАСНИКІВ РИНКУ

Аналіз часток ринку вважається одним з найбільш досконалих інструментів оцінки конкурентних позицій основних гравців ринку. Особливо інформативним є розгляд зміни часток у динаміці, оскільки в цьому випадку нівелюється загальна підвищувальна чи понижувальна тенденція на досліджуваному ринку й відстежуються лише відносні позиції, які насправді є відображенням конкурентних переваг виробників.

Проте для українського ринку текстильних виробів аналіз часток ринку навряд чи виявиться особливо корисним з таких причин:

• сектор текстильних виробів складається з декількох неоднорідних сегментів, а отже, визначати частку на ринку в цілому неможливо (інакше кажучи, порівнювати частку ринку, наприклад, ВАТ «Демітекс» (м. Полтава), який виробляє майже виключно бавовняну пряжу, та ВАТ «Горлівчанка» (м. Горлівка Донецької області), яке поряд з готовим одягом шиє постільну білизну, методично невірно);
  
• оцінка часток ринку всередині секторів ускладнюється тим, що практично кожне підприємство галузі здійснює декілька видів економічної діяльності (наприклад, ВАТ ТО «Текстерно» виготовляє бавовняну пряжу, тканини, здійснює оброблення тканин, а також шиє текстильні вироби); тому для визначення частки у кожному товарному сегменті потрібна деталізація загальної виручки від реалізації по видах діяльності, що не забезпечується звітністю;
  
• в багатьох сегментах текстильного ринку, насамперед щодо виготовлення виробів з текстилю і матеріалів текстильних інших, ситуація наближається до монополістичної конкуренції, і частки ринку конкурентів невеликі; великі гравці присутні лише у сегментах пряжі, тканин текстильних, трикотажних та панчішно-шкарпеткових виробів;
  
• частки ринку вітчизняних виробників значно менші, ніж частки ринку навіть офіційного імпорту; так, у 2004 р. офіційний імпорт перевищував внутрішнє виробництво по пряжі та нитках текстильних у 11,92 рази; по тканинах текстильних - у 5,89 рази; по матеріалах текстильних інших - у 3,13 рази; по полотнах трикотажних - у 5,06 рази; по виробах трикотажних вартість імпорту становила 69,1% від внутрішнього виробництва;
  
• що ж до неофіційного імпорту, то лише неофіційний імпорт з Китаю окремих номенклатурних позицій продукції текстильного сектору у 2004 р. перевищував офіційний імпорт у 9,81 рази, а за результатами 6 місяців 2005 р. – у 2,74 рази (докладніше див. нижче у підрозділі «Роль тіньового сектору»); відповідно, реальні частки ринку вітчизняних виробників зменшуються у зазначеному відношенні.
  

РИСУНОК 5.1: ТЕРИТОРІАЛЬНЕ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ КОРПОРАЦІЇ «ТЕКСТИЛЬ УКРАЇНА»



.

Тому, на наш погляд, для забезпечення об’єктивної характеристики «населеності» вітчизняними виробниками та стилю конкурентної активності по окремих сегментах ринку текстильних виробів більш доцільним буде аналіз діяльності основних гравців ринку, який виконано у наступному підрозділі.

Внутрішня структура текстильного сектору є складною та неоднорідною, тому дослідження поведінки основних гравців ринку доцільно проводити по окремих сегментах. Надалі, відповідно до КВЕД, розглядаються наступні угрупування видів економічної діяльності:

• прядіння волокна, ткацьке виробництво, оброблення тканин;
  
• виробництво виробів з текстилю та інших текстильних матеріалів;
  
• виробництво трикотажних і в’язаних тканин та виробів з них.
  

Прядіння волокна, ткацьке виробництво, оброблення тканин

В даному сегменті текстильного сектору в 2004 р. працювали близько 135 підприємств. У сегменті завершується перший етап переділу власності та первинного структурування ринку, в ході якого виділяються лідери та підприємства середніх розмірів.

Список лідерів внутрішнього ринку очолює багатопрофільний торговельно-виробничий концерн «Текстиль-Контакт», основний вид діяльності якого полягає у виробництві та реалізації всіх видів тканин, штучного хутра, трикотажних полотен, прикладних матеріалів, фурнітури, а також широкого асортименту готових виробів (більше 20 тис. найменувань).

Компанія «Текстиль-Контакт» активно приймає участь в переділі власності української текстильної промисловості. Зокрема, в 2003 р. за інвестиційний внесок в 3 млн. дол. США Донецький бавовняний комбінат був перетворений на виробниче об’єднання «ТК-Донбас». Крім того, до складу «Текстиль-Контакт» увійшли і такі відомі на текстильному ринку компанії, як «ТК-Спецодяг», «ТК-Ресурс», «ТК-Трикотаж», «ТК-Фурнітура», «ЛікоМода».

Бавовну, що надходить на український ринок за міжурядовою угодою між Україною та Узбекистаном, «Текстиль-Контакт» приймає і розміщує на Тернопільському, Херсонському, Чернівецькому та інших бавовняних комбінатах. На міжнародному ринку компанією налагоджені партнерські зв’язки з лідируючими підприємствами більш ніж 30 країн світу. Це дозволяє «Текстиль-Контакту» постійно нарощувати обсяги експортно-імпортних операцій. Коло клієнтів та партнерів компанії налічує близько 7000 вітчизняних та зарубіжних підприємств.

Іншим потужним об’єднанням з промисловим, науковим та фінансовим потенціалом, що швидко розвивається, є корпорація підприємств «Текстиль-Україна» (зареєстрована у січні 1999 р.). Її розвитку сприяють впливові фінансові партнери з Росії. До складу корпорації входять 27 підприємств, що розташовані по всій території України (рис. 5.1).

Найбільш відомими членами корпорації «Текстиль-Україна» є: ЗАТ «Харків-Текстиль» (вовняні, напіввовняні та синтетичні тканини, ковдри та пледи, пряжа та ватин); ВАТ «Київська стрічкоткацька фабрика»; ВАТ «Нега» (м. Сімферополь; нижня жіноча білизна); ЗАТ «Уманська швейна фабрика» (швейні вироби жіночого, чоловічого та дитячого асортименту);

АТЗТ «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон (м. Київ); ЗАТ «Коростенська фірма «Арсанія»» (легкий верхній жіночий одяг), «Вілань», дочірнє підприємство холдингу підприємств швейної промисловості «Український одяг» та інші. На підприємствах корпорації виробляється практично весь асортимент продукції легкої промисловості: килимові вироби, тканини, сукно, неткані матеріали, трикотажні полотна, пряжа (вовна, напіввовна, бавовна, нітрон, акрил, лавсан), швейні вироби, трикотажні вироби, стрічкоткацька продукція тощо. Корпорація підтримує партнерські зв’язки з багатьма країнами світу. До числа підприємств-лідерів текстильної промисловості з чисельністю працівників 1001-4000 чол. належать ВАТ ТО «Текстерно» (м. Тернопіль; прядіння, ткацтво та оброблення бавовняних тканин), ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» (м. Херсон; вироби швейні, рушники махрові; бавовняні, махрові та лляні тканини), ЗАТ КСК «Чексіл» (м. Чернігів; прядіння, ткацтво та оброблення чистововняних і напіввовняних тканин), ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» (м. Черкаси; крутильно-ткацьке та фарбувально-оздоблювальне виробництво тканин підкладочних, плащових, меблево-декоративних, платтяних, галантерейних, сорочечних).

Наближаються до лідерів (чисельність працівників 700-1000 чол.) також ТОВ ВО «ТК-Донбас» (м. Донецьк; прядіння, ткацтво та обробка бавовняних та змішаних тканин з вкладенням вовни, хімічних волокон, льону); ВАТ «Демітекс» (м. Полтава; виробництво пряжі з бавовни, хімічних волокон та їх суміші, гребінної та кардної кільцевого та пневмомеханічного способів прядіння, трикотажного та ткацького призначення); ЗАТ «Житомирська лляна мануфактура» (м. Житомир; прядіння, ткацтво та оброблення тканин костюмно-сукняних, постільних, столових, декоративних та технічних груп, виробництво текстильних виробів); ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» (м. Луцьк; виробництво костюмних, технічних, декоративних, гардинних, тканин, вишивок, сурової та окрашеної пряжі). Більш докладна характеристика підприємств-лідерів галузі подається в табл. 5.1-5.8.

ТАБЛИЦЯ 5.2: ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ХЕРСОНСЬКИЙ БАВОВНЯНИЙ КОМБІНАТ» (М. ХЕРСОН)

Створення	1952 – початок будівництва 1961 – введення першої черги, 1964 – другої черги Розрахований на 20000 працівників 2004 – після тривалого перебування на грані банкрутства державний пакет акцій придбано ЗАТ «Волинський шовковий комбінат»
Загальна характеристика	Найпотужніше в Україні підприємстві з виробництва бавовняних тканин, проте завантаження вкрай низьке. Чисельність працівників – 3860 чол. Обсяг промислової продукції – 40,3 млн. грн. за рік.
Продукція	Вироби швейні, рушники махрові, тканини готові, тканини сурові.
Сертифікація	-
Виробництво	До складу виробництва входять три фабрики: дві прядильно-ткацькі та оздоблювальна. Комбінат 15 років не оновлював обладнання; зношеність досягла 50-60%.
Збут	Безпосередньо з підприємства
Стратегічні плани	Розглядався проект створення в Херсоні технопарку «Текстиль» на базі Херсонського державного технічного університету та ВАТ «ХБК». Першим завданням проекту мала стати реконструкція опоряджувального виробництва, а згодом – освоєння випуску широких бавовняних тканин, яких вимагає вітчизняний і світовий ринок, подвоєння кількості робочих місць тощо. Проте у листопаді 2005 р. стало відомо, що на комбінаті може стати на дві фабрики менше – залишиться лише перша ткацька фабрика. За словами Голови наглядової ради комбінату О.О.Кропиви, в іншому випадку комбінат залишиться збитковим. Фактично на сьогодні щодо одного з найбільших підприємств текстильної промисловості в Європі не виконуються інвестиційні зобов'язання. Річна заборгованість ВАТ становить більше 25 млн. дол. США. В господарському суді Волинської області розглядається справа N7/71-91 за позовом Фонду Держмайна України до ЗАТ «ВШК» про розрив договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «ХБК», повернення пакету акцій у власність держави, стягнення пені та штрафу за невиконання умов договору.