Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00

Вид материала

Документы

Содержание Рисунок 7.11: оцінка наслідків вступу до сот / єс / єеп для підприємств респондентів, які знають про ці організації Рисунок 7.12: оцінка інформованості респондентів про наслідки вступу до сот Рисунок 7.13: оцінки перспектив зміни обсягів експорту підприємства після вступу до сот / єс / єеп Таблиця 7.1: переваги та небезпеки, пов’язані із вступом україни до сот Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції Основні напрямки розвитку виробництва сектора Стабілізація та розвиток національної легкої промисловості в цілому.

Подобный материал:

• Вступ, 2450.79kb.
• Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Фондом Євразія, Агентством США з Міжнародного, 626.67kb.
• Проект додаток до рішення сесії міської ради VІ скликання, 496.62kb.
• На тлі світового досвіду, 6808.62kb.
• Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
• И в России выполнен в рамках Программы поддержки гражданского общества «Диалог» (irex), 825.27kb.
• Конференция проводится в рамках программы партнёрства Правительства Красноярского Края, 1401.51kb.
• Общественный доклад, 1124.13kb.
• Законодавство та практика, 2584.73kb.
• Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів, 687.28kb.

Висунута раніше гіпотеза про недостатню поінформованість респондентів про наслідки вступу до СОТ повністю підтверджується. Звернемо увагу, що ситуацією у власному секторі і на підприємстві респонденти володіють дещо краще, ніж у економіці в цілому.

Для підприємств-експортерів продукції призначене ще одне питання: «Як може вплинути на обсяг експорту Вашого підприємства вступ України до СОТ / ЄС / ЄЕП?» (рис. 7.13).


РИСУНОК 7.13: ОЦІНКИ ПЕРСПЕКТИВ ЗМІНИ ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ПІДПРИЄМСТВА ПІСЛЯ ВСТУПУ ДО СОТ / ЄС / ЄЕП, %




В цілому, респонденти оптимістично оцінюють перспективи збільшення експорту внаслідок вступу до будь-якої з зазначених організацій: відповідей «обсяг експорту збільшиться» скрізь більше, ніж «обсяг експорту зменшиться». Середні оцінки по окремим організаціям виявилися такими:

• Світова організація торгівлі - 1,80;
  
• Європейський Союз - 1,90;
  
• Єдиний економічний простір - 1,67.
  

Отже, ставлення до організацій є невипадковим: найбільш оптимістичні перспективи респонденти пов’язують із вступом до ЄЕП, далі – до СОТ, і найбільш насторожено ставляться до ЄС, хоча в даному випадку навіть для ЄС очікується скоріше зростання обсягів експорту.

Виявлений в ході анкетування керівників і менеджерів підприємств текстильного сектору низькій рівень поінформованості про можливі наслідки вступу до СОТ для економіки України в цілому і, зокрема, для підприємств текстильного сектору зумовлений трьома головними факторами:

• недостатньою кількістю фахівців з питань співробітництва з СОТ в країні і, насамперед, в регіонах;
  
• складністю юридичних текстів угод СОТ; з ними найкраще обізнані державні службовці та науковці, що займаються питаннями міжнародної торгівлі, але не підприємці;
  
• недостатнім висвітленням цього питання у пресі та на телебаченні; втім, останнім часом ситуація почала поступово виправлятися.
  

Очевидно, найбільш важливими питаннями для виробників, які визначаються щодо виходу зі своєю продукцією на ринки інших держав і, насамперед, держав Європейського Союзу, є:

• Які в СОТ діють правила щодо продукції легкої промисловості, і, насамперед, відносно текстилю та одягу?
  
• Яку продукцію, з погляду на її якість та безпеку, бажає одержувати іноземний, і, насамперед, європейський споживач?
  
• Яким чином виробник цієї продукції має доводити її якість і безпечність згідно з міжнародними нормами?
  

Відповіді на ці запитання полягають в наступному.

Перше. Досить розповсюдженими є побоювання щодо пов’язаного із вступом до СОТ можливого нерегульованого імпорту іноземної продукції (більш конкурентоспроможної за ціною і не завжди за якістю), що за низкою причин (податкових, митних, кредитних тощо) може призвести до скорочення випуску вітчизняної продукції і пов’язаної з цим зайнятості населення. Процеси лібералізації зовнішньої торгівлі текстильними товарами в рамках СОТ дійсно тривають.

Так, протягом останнього десятиріччя (1995-2004 рр.) міжнародна торгівля текстильними товарами регулювалася на основі Угоди по текстилю та одягу (Agreement on Textiles and Clothing) в межах СОТ. Угода АТС передбачала поступову лібералізацію торгівлі шляхом відміни обмежувальних імпортних квот, встановлених в країнах-учасницях угоди (США, Канада, 15 країн ЄС, Норвегія). Перехід від обмеженої до лібералізованої торгівлі відбувався поетапно, і, у підсумку, до кінця 2002 р. були зняті кількісні обмеження з 51% обсягу торгівлі (з кількісної бази 1990 р.). З 1 січня 2005 р. відкриттю підлягали решта обсягів світової торгівлі текстилем та

одягом (49%) по позиціях, що включені до АТС (пряжа, тканини, готовий текстиль та одяг). Розвинені країни різними темпами відкривали свої внутрішні ринки для імпорту текстильних товарів. За даними СОТ, до початку 2005 р. ще діяли 167 з 218 імпортних квот ЄС, а також 701 з 758 квот США. Згідно повідомленню Євросоюзу, він досі зберігає квоти щодо імпорту з країн, що не є членами СОТ.

В США текстильні компанії підготувалися до лібералізації зовнішньої торгівлі в меншому ступені, ніж фірми більшості країн ЄС. Тому після закінчення дії угоди АТС американські компанії вимагають від уряду зберегти 15 з 91 квоти на так звані «чутливі» категорії (брюки, сорочки, простирадла та нижню білизну). Вони бажають також збереження обмежень на імпорт трьох видів виробів (домашні халати, корсетна білизна та трикотажні полотна), для яких квоти у 2002 р. були відмінені і замінені на так звані «захисні» зумовлювання (гарантії). Варто зазначити, що з вимогою зберегти імпортні квоти ще на три роки (2005-2007 рр.) до СОТ звернулися торгові асоціації більш ніж 50 країн-експортерів текстильних товарів, що підписали «Стамбульську декларацію». До їх переліку входять групи країн, що розвиваються, з різним рівнем доходів населення (наприклад, Бангладеш, Марокко. Туніс, Туреччина тощо). Країни, що підписали декларацію, виразили занепокоєння, що закінчення режиму квотування позбавить притоку значних валютних надходжень і призведе до закриття чималої кількості підприємств та втрати порядку 30 млн. робочих місць на користь немов би глобальної монополії Китаю на світовому текстильному ринку.

Проте ці побоювання щодо відкриття кордонів пов’язані з тим, що у країнах-членах СОТ діють цивілізовані способи захисту внутрішніх ринків від тіньового виробництва й контрабанди, отже зняття обмежень дійсно може вплинути на стан ситуації. В Україні ж в теперішній час ринки легкої промисловості де-факто повністю відкриті, а отже, суттєвих змін від вступу до СОТ очікувати не доводиться.

Друге. Щоб з’ясувати, яку продукцію бажає одержувати європейський споживач, слід звернутися до законодавчих актів ЄС і його органів (Ради, Європейської Комісії, Європейського Парламенту тощо), які регламентують вимоги, зокрема, до текстильних матеріалів і виробів з них своїми документами, обов’язковими для всіх учасників Європейського ринку. Відомо, наприклад, що в ЄС передбачене обов’язкове підтвердження відповідності продукції вимогам цих документів з маркуванням такої продукції відповідним знаком (ярликом).

Так, у документах ЄС:

• Рішення ЄК від 22 квітня 1996р. встановлює екологічні критерії для видачі еко-знаку (ярлика) для постільної білизни та футболок (96/04/EC). Official Journal of the European Communities № L 116, 11.05.96.
  
• Рішення ЄК від 17 лютого 1999р. встановлює екологічні критерії для видачі еко-знаку (ярлика) для текстильної продукції (99/178/EC). Official Journal of the European Communities № L 57, 05.03.99.
  
• Встановлені екологічні критерії для надання права маркування еко-ярликом відповідно постільної та натільної білизни й всієї групи текстильних виробів, до якої належать одяг та інтер’єрний текстиль, що за масою на 90% складається з текстильних волокон (за виключенням підлогових покриттів), а також пряжа й полотна, з яких ці вироби виготовлені. На відміну від країн ЄС в Україні і на території СНД немає відповідних стандартів. Рішення про надання права еко-маркування мають приймати компетентні органи на основі проведених випробувань. Відповідних органів та лабораторій, акредитованих на це право, в Україні також поки немає, і це ще одне із найважливіших завдань для практичних кроків щодо вступу до СОТ.
  

Як випливає з вищезазначеного, європейський споживач хоче купувати екологічно чисті текстильні матеріали і одяг, а правила, чинні в ЄС, захищають його від небезпечної продукції, і вітчизняний виробник і постачальник цієї продукції не зможуть не рахуватися з цим.

Трете. Підтвердження безпеки продукції в ЄС, у тому числі й продукції легкої промисловості, провадиться її виробником за «Декларацією про відповідність». Виробник може декларувати відповідність своєї продукції чинним вимогам безпеки на підставі випробувань її на різних рівнях – починаючи від своєї, відповідним чином акредитованої, випробувальної лабораторії і закінчуючи випробуваннями незалежною третьою стороною, теж акредитованою спеціальними органами на право бути такою стороною за європейськими стандартами серії EN 45000.

Такий порядок було затверджено й в Україні (Наказ Держстандарту від 10.01.1999 р. № 2), йому теоретично надано чинності з 11.03.1999 р., проте механізму його практичної реалізації не було розроблено, а тому дотепер не введено в дію.

Як бачимо, економіка України в цілому і її сектор текстильних виробів зокрема ще мають багато проблем на шляху приєднання до Світової організації торгівлі, проте альтернативи вступу до СОТ практично немає.

Основні переваги та небезпеки, які зазвичай пов’язують із вступом до СОТ, систематизовані в табл. 7.1. Що ж до наслідків, які очікують саме легку і, зокрема, текстильну промисловість після вступу до СОТ, то з цього приводу існує дві майже діаметрально протилежні точки зору.


ТАБЛИЦЯ 7.1: ПЕРЕВАГИ ТА НЕБЕЗПЕКИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ВСТУПОМ УКРАЇНИ ДО СОТ

ПЕРЕВАГИ

НЕБЕЗПЕКИ

Інтеграція до міжнародної ринкової економіки, зростання міжнародного авторитету України Розширення можливостей експорту на ринки країн-членів СОТ Широкий вибір ресурсів – для виробників, товарів та послуг – для споживачів Вдосконалення національного законодавства, створення прозорого та передбачуваного бізнес-середовища Приведення системи стандартизації та сертифікації у відповідність до міжнародних та європейських вимог Створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій Лібералізація ринку фінансових та банківських послуг Прискорення реструктуризації та модернізації національного виробництва Забезпечення ефективного захисту інтелектуальної власності Спрощення митних процедур, забезпечення їх прозорості та контрольованості, зниження ввізного мита Забезпечення ефективного захисту від недобросовісного імпорту Доступ до міжнародних механізмів вирішення торгових суперечок Вирішення проблеми застосування антидемпінгових заходів як до українських товарів, так і до імпортованих в Україну

Застаріла матеріально-технічна база підприємств легкої промисловості Фіскальна система оподаткування, що не сприяє здійсненню інвестицій у розвиток галузі Відсутність вітчизняної сировинної бази для текстильної промисловості (бавовни, вовни, сучасних хімічних волокон та ниток) Обмежені можливості збуту на внутрішньому ринку внаслідок експансії імпорту Обмежені можливості експорту вітчизняної продукції внаслідок низької конкурентоспроможності Перспектива занепаду неконкурентоспроможних галузей економіки Перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності Використання України розвиненими країнами як ринку збуту для своєї продукції Дискримінація вітчизняного товаровиробника Зменшення золотовалютних резервів, пов’язане із збільшенням обсягів імпорту

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції стверджує, що легка промисловість є прикладом галузі, яка зазнає виключно позитивного впливу від вступу до СОТ. На підтримку цієї точки зору наведемо висловлювання двох експертів.

Так, начальник відділу Управління легкої промисловості Мінпромполітики України Лілія Кравченко зауважує, зазначає, що наближення ЄС до українських кордонів не дає підстав як для надмірно «рожевих», так і для драматичних сценаріїв розвитку економічних відносин. Наслідки процесу розширення ЄС для України будуть головним чином визначатись, з одного боку, внутрішніми інституціональними та структурними перетвореннями у ЄС в його розширеному вигляді, стратегією зовнішніх відносин ЄС на східному напрямку, а з іншого – здатністю України до ефективних інституціональних та структурних перетворень усередині країни. Тобто, ключ до української євроінтеграції слід шукати швидше не в Брюсселі, а у Києві.

Оцінка заступника директора департаменту регуляторної політики при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України Олександра Бородині щодо перспектив та наслідків вступу до СОТ є такою:

«На вітчизняну легку промисловість вступ до СОТ повинен мати лише позитивний вплив. СОТ передбачає певну відкритість бізнесу. За їх нормами, підтримка державою певних галузей у вигляді прямих та непрямих субсидій має бути дозованою. У нас таких субсидій взагалі немає, на відміну, скажімо, від сільського господарства; тому відміна пільг їх може лякати, а легку промисловість – ні.


8. РОЗВИТОК

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА СЕКТОРА

СОТ не передбачає повного відкриття кордонів: залишаються мито, податки, тарифи. Україна вже встановила ввізні мита на рівні, який сприймається у СОТ. Біда в тому, що мита не працюють – 99% товарів завозяться до України контрабандою. І за 9 місяців 2005 р. ситуація ще погіршилася…

Прямого впливу норм та законів СОТ на ці процеси не буде. Контрабанда поза законом. Гірше зі вступом до СОТ у відношенні тиску імпорту на ринок не буде. Де-факто сьогодні ринок України абсолютно відкритий.

А от покращення для вітчизняного виробника може і настати. Бізнес сприймає СОТ насторожено, оскільки багато хто з виробників наляканий і не знає, чого вимагати від уряду. Це мають пояснити чиновники, які більше вникають у ситуацію за родом своєї діяльності, аналізують інформацію. А якщо виробники дізнаються, що зі вступом у СОТ їх будуть менше відвідувати контролери – пожежники, санстанція, держстандарт…»

Проте з оптимістичною точкою зору представників міністерств не погоджуються виробники швейно-текстильної, шкіряно-взуттєвої та фарфорової галузей; вони, навпаки, схильні помічати насамперед потенційні небезпеки вступу до СОТ. На їх думку, вступ до СОТ на будь-яких умовах, без визначення національних конкурентних переваг та відповідної галузевої політики, без державної системи підтримки експорту є надто ризикованим. Необхідно враховувати, що майже за всіма галузями, лише за деякими виключеннями, вітчизняна продукція є неконкурентоспроможною не лише на світовому, але й на внутрішньому ринку.

Зокрема, фахівці Асоціації «Укрлегпром» вважають, що з метою недопущення негативних наслідків від вступу України до СОТ держава повинна захистити вітчизняного товаровиробника. В першу чергу пропонуються такі заходи:

• встановити квоти на ввезення в Україну з Китайської Народної республіки таких товарів легкої промисловості, як одяг трикотажний, панчішно-шкарпеткові вироби, одяг текстильний, тканини бавовняні, взуття, посуд столовий, кухонний з фарфору та кераміки;
  
• посилити контроль за митною вартістю товарів при ввезенні їх в Україну та встановити індикатори ризику не нижче вартості сировини, що використовується для їх виробництва;
  
• посилити контроль за надходженням та реалізацією товарів імпортного походження шляхом обов’язкової сертифікації;
  
• затвердити гарантії стимулювання інвестиційних перетворень шляхом зняття ПДВ з обладнання та сировини, що завозиться;
  
• зменшувати доход, що підлягає оподаткуванню, на суму коштів, спрямованих на придбання обладнання;
  
• перейти на справляння податку на додану вартість в редакції Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» від 26.12.1992 № 14-92 зі змінами та доповненнями;
  
• виключити з переліку суб’єктів малого підприємництва, що працюють на спрощеній системі оподаткування, осіб, які здійснюють торгівлю товарами імпортного походження або використовують імпортну складову для виробництва;
  
• подовжити термін повернення валютної виручки до 180 днів. Для чого внести зміни до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», замінивши цифри «90» на «180».
  

Проте важко впевнено стверджувати, чи повністю всі зазначені вимоги виробників легкої промисловості відповідають умовам вступу до Світової Організації Торгівлі.

Текстильна та легка промисловість в усьому світі є одними з провідних галузей економіки, що значною мірою забезпечують формування державного бюджету. Частка цих галузей у загальному обсязі виробництва у розвинених країнах, включаючи Німеччину, Францію, США, складає 6-8%, в Італії – 12%. Це дозволяє країнам формувати до 20% бюджету за рахунок відрахувань від текстильної галузі та виробництва одягу, а також забезпечувати наповнення внутрішнього ринку на 75-85% продукцією власного виробництва. Варто зазначити, що й у колишньому СРСР частка легкої промисловості у формуванні бюджету становила близько 27%.

Важливо й те, що текстильна і легка промисловість виступають своєрідним «локомотивом» по відношенню до інших галузей. Технологічний цикл текстильної і легкої промисловості пов’язаний із використанням продукції сільського господарства, хімічної та машинобудівної галузей, тобто сприяє їх розвитку. Промисловість здатна забезпечити швидкий оборот фінансових вкладень.

Проте, незважаючи на безсумнівну значимість текстильної і легкої промисловості для економіки держави, в Україні ці галузі вже багато років знаходяться у стані перманентної системної кризи. Протягом 1991-2005 рр. частка цих галузей у загальному обсязі промислового виробництва скоротилася з 12,3 до 1,0%. У конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках український текстильний комплекс програє імпортним товарам та технологіям як за асортиментом, так і за якістю і ціною.

Українське виробництво текстилю та одягу у переважній більшості ще так і не отримало ефективного власника, не структуроване у професійні асоціації та спілки, досі необґрунтовано сподівається на допомогу від владних структур, не має професійного лобі ні в уряді, ні в парламенті.

Для виходу текстильної промисловості України з системної кризи (якщо держава в принципі вважає за необхідне існування галузі як такої) потрібні невідкладні радикальні заходи, які варто згрупувати за двома основними напрямами:

• заходи, спрямовані на стабілізацію та розвиток національної легкої промисловості в цілому;
  
• заходи щодо коригування стратегії розвитку безпосередньо сектору текстильних виробів.
  

Зупинимося дещо докладніше на кожній з зазначених груп заходів.

Стабілізація та розвиток національної легкої промисловості в цілому. Беручи до уваги велике державне значення легкої промисловості, Міністерство промислової політики України у 2004 р. розпочало розробку Державної програми розвитку легкої промисловості на період 2005-2011 рр.

Метою Програми проголошене насичення ринку України високоякісними конкурентоспроможними товарами легкої промисловості вітчизняного виробництва на базі розвитку сучасного комплексу підприємств галузі усіх форм власності, суттєве зростання обсягів виробництва, створення нових робочих місць, збільшення наповнення коштів Державного і місцевого бюджетів та Пенсійного фонду, закріплення для України репутації поважного європейського виробника продукції легкої промисловості.

Стратегією виконання Програми обране становлення довгострокової інноваційної моделі розвитку легкої промисловості та її адаптації до вимог Світової організації торгівлі (СОТ).

Напрямками реалізації Програми передбачені: удосконалення державного управління; удосконалення структури виробництва; інноваційний розвиток; підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємств галузі; розвиток підгалузей; удосконалення маркетингової і кадрової роботи; співробітництво з регіонами; фінансове забезпечення. Результатами виконання Програми мають стати підвищення рівня вітчизняної легкої промисловості та її внеску в національний валовий продукт; закладання міцного ринкового фундаменту подальшого саморозвитку підприємств легкої промисловості, забезпечення зростання виробництва товарів легкої промисловості порівняно з 2002 р. в 2006 р. в 1,4 разу, в 2011 р. – в 2,4 разу.

Проте замість очікуваного зростання виробництва, ситуація у легкій та, зокрема, текстильній промисловості у 2005 р. настільки загострилася, що 6 вересня 2005 р. виробники галузі змушені були скликати Всеукраїнський форум «Відродження легкої промисловості – справа державна», на якому прийняти відкритого листа до Президента та Уряду України. В цьому листі міститься перелік першочергових заходів, які, на думку виробників, мають бути негайно вжиті для збереження національної легкої промисловості. Це наступні заходи:

• Розглянути ПДВ як податок, який здійснює сприяння виключно розкраданню державного бюджету та корупції, і замінити його, наприклад, податком на доход або його аналогом. Або анулювати його, передбачивши Законом України про бюджет на 2006 р. єдиний податок для суб’єктів підприємницької діяльності, забезпечивши таким чином єдину систему оподаткування у державі.
  
• Підтримати ініціативу Президента України і в мінімальні терміни ввести єдиний соціальний податок, замість існуючих внесків у 4 соціальних фонди, в розмірі не більше 20% від фонду заробітної плати, включаючи і Пенсійний фонд, забезпечивши контроль за його використанням за призначенням.
  
• Державній митній службі України, державній податковій адміністрації України, Генеральній прокуратурі України в рамках Державної програми «Контрабанді – стоп!» забезпечити контроль за групами товарів широкого споживання, особливо за взуттєвою та текстильною продукцією. Провести тотальні перевірки надходження товарів на ринок 7-го км у Одесі, Барабашовський ринок у Харкові, Хмельницький ринок та інші з метою конфіскації товарів в разі не підтвердження їх легального походження.
  
• Забезпечити створення спільної робочої групи Української асоціації роботодавців «Укрлегпром» та Державної митної служби України разом з представниками провідних підприємств області; терміново відпрацювати індикатори ризику, забезпечивши захист вітчизняного товаровиробника шляхом створення на ринку України рівних конкурентних умов.
  
• Розглянути питання створення на митницях (на зразок Енергетичної митниці) окремого підрозділу з легкої промисловості.
  
• Терміново прийняти рішення про вилучення шкіряної сировини з режиму вільної торгівлі з республікою Молдова.
  
• Захистити вітчизняний ринок від імпорту, що загрожує, шляхом встановлення квот на імпорт продукції легкої промисловості з Китаю, Туреччини, Пакистану, Індії.
  
• Забезпечити виконання обов’язків уряду в рамках Генеральної угоди в частині:
  

• погашення заборгованості перед підприємствами за поставлене речове майно у 2004 та 2005 роках; з цією метою не пізніше 1 жовтня затвердити графік погашення заборгованості;
  

• забезпечити підтримку вітчизняного товаровиробника, в тому числі під час підготовки до вступу в СОТ, передбачивши
  

перехідний період і поступове зменшення мита та квот.

• Ввести до Закону України «Про зайнятість населення» зміни в бік більш жорстких вимог до безробітних при їх направленні на працевлаштування.
  
• Питання про стан та перспективи розвитку легкої промисловості розглянути на засіданні Кабінету міністрів України, наприклад, не пізніше листопада 2005 р.
  
• На підставі Конвенції Міжнародної організації праці №144 та Закону України «Про організації роботодавців», терміново розпочати трьохсторонні консультації за участю Урядової сторони, Федерації роботодавців України, Української асоціації роботодавців «Укрлегпром» та галузевої профспілки з приводу розробки спільних дій щодо виходу легкої промисловості з кризи. З цією метою не пізніше 1 жовтня цього року створити трьохсторонню комісію.
  

Проте уряд змінився, і реакція на відкриті листи досі нікому не відома. У той же час, гострота озвучених у листах проблем не знижується.