Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00

Вид материалаДокументы

Содержание


Чистий прибуток
Трикотажні вироби
Чистий прибуток
Чистий прибуток
Чистий прибуток
7. Експортна діяльність
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   24

ВАТ «Лаванда» (Феодосія)

Виручка від реалізації

121

2101

2101

2333

-27,6

Чистий доход

101

2101

2101

2331

-17,6

Чистий прибуток


-349

-345

-345

-368

-14,7

Дебіторська заборгованість

1

328

328

234

х

Кредиторська заборгованість

37

250

250

82

х

Трикотажні вироби

ЗАТ «Роза» (Київ)

Виручка від реалізації

немає

немає

21261

20513

2,52

Чистий доход

даних

даних

18419

16125

2,52

Чистий прибуток

-«-

-«-

94

494

1,77

Дебіторська заборгованість

-«-

-«-

3624

7532

х

Кредиторська заборгованість

-«-

-«-

5115

5034

х

ВАТ «Софія» (Бровари)

Виручка від реалізації

7984

11320

11320

10879

-17,2

Чистий доход

7687

10785

10785

10028

-9,4

Чистий прибуток

99

-1337

-1337

-1598

-8,0

Дебіторська заборгованість

1499

631

631

587

х

Кредиторська заборгованість

178

1432

1432

1318

х

ВАТ «Мрія» (Мукачево)

Виручка від реалізації

6028

4373

3835

4643

0,03

Чистий доход

5935

4296

3770

4498

0,02

Чистий прибуток

17

13

28

2

0,02

Дебіторська заборгованість

420

394

564

581

х

Кредиторська заборгованість

514

408

378

390

х

ЗАТ «Киянка» (Київ)

Виручка від реалізації

немає

немає

4810

1655

0,29




У сегменті «Прядіння, ткацтво, оброблення тканин» (представлені всі підгалузі – бавовняна, вовняна, лляна, шовкових тканин з хімічних волокон) з досліджених 9 підприємств більш-менш стабільно працює лише одне – ВАТ «Демітекс» (м. Полтава), якому вдається послідовно нарощувати обсяги реалізації та зменшувати кредиторську заборгованість. Зважаючи на високий технологічний рівень виробництва, відповідність продукції світовим стандартам Uster® Statistics та широке коло ділових партнерів як в Україні, так і за кордоном, задовільні фінансові результати є цілком логічними. Позитивні прибутки має також ВАТ «Чексіл» (м. Чернігів), проте інформація про результати діяльності цього підприємства у 2004 р. відсутня. Проте інші добре знані великі текстильні комбінати – наприклад, ВАТ ТО «Текстерно» (м. Тернопіль), ЗАТ «Дарна» (в минулому – Дарницький шовковий комбінат), ВАТ «Льонотекс» (зараз – «Житомирська лляна мануфактура») – є збитковими, причому з часом фінансова ситуація стрімко погіршується. На останньому підприємстві у 2004 р. зареєстровано збиток у розмірі 2639,6% власного капіталу. На грані беззбитковості балансують менші за розміром підприємства – ВАТ «Стеблівська бавовняна прядильно-ткацька фабрика» та ВАТ «Льонокомбінат «Старосамбірський»», а також ЗАТ «Текстильеластотехніка» (м. Лисичанськ). ВАТ «Нововолинська бавовнопрядильна фабрика «Нотекс»» лише шляхом продажу майна підприємства у 2004 р. вийшла з перебування у збитковому стані, але чи вдасться зберегти прибутковість у майбутньому, не вдаючись до подальшого розпродажу, невідомо.

Вибірково проведений аналіз причин збільшення збитків у 2004 р. на ВАТ ТО «Текстерно» та ЗАТ «Дарна» призвів до таких висновків.

На ВАТ «Текстерно» виручка від реалізації скоротилася у 2004 р. порівняно з 2003 р. на 24,6% ( з 33169 до 25013 тис. грн.), а собівартість реалізованої продукції – на 13,4% (з 28569 до 24754 тис. грн.). Отже, мало місце скорочення обсягів реалізації продукції та зниження її рентабельності внаслідок того, що витрати на виробництво зростали швидше, ніж ціни на кінцеву продукцію. Що ж до адміністративних витрат та витрат на збут, то вони у досліджуваному періоді абсолютно зростали, хоча й не дуже суттєво (адміністративні – від 3979 до 4079 тис. грн., на збут – від 655 до 673 тис. грн.) Зросли також інші операційні витрати – від 2847 до 3227 тис. грн.

На ЗАТ «Дарна» ситуація є дещо іншою: виручка від реалізації у 2004 р. зросла на 4,4% (від 3277,9 до 3424,2 тис. грн.), а собівартість – на 56,3% (від 6654,3 до 10402,1 тис. грн.); отже, обсяги виробництва залишалися практично незмінними, рентабельність зменшувалася. Щоправда, на ЗАТ «Дарна» адміністративні витрати майже не зростали, а витрати на збут та інші операційні витрати навіть скорочувалися, але ситуацію в цілому це не покращило.

Таким чином, основною причиною погіршення фінансового стану в прядильно-ткацькому сегменті слід вважати зменшення обсягів реалізації у зв’язку з відсутністю попиту на продукцію, що спричинено, насамперед, скороченням потреби у тканинах з боку швейних та трикотажних підприємств тих сегментів, для

яких призначена продукція досліджуваних виробників – як всередині країни, так і за кордоном, оскільки конкурентний тиск готових текстильних виробів з Китаю тощо відчувають скрізь.

Причини фінансового занепаду, як бачимо, знаходяться переважно у сфері маркетингу і пов’язані з недостатньою конкурентоспроможністю продукції – в деяких випадках за якістю (незважаючи на наявність сертифікатів ISO, це теж в деяких випадках має місце у зв’язку з використанням низькосортної вітчизняної сировини), в деяких випадках за ціною, а інколи текстильників «підставляють» трикотажники і швейники, оскільки неконкурентоспроможною за дизайном і якістю пошиття виявляється саме їх продукція.

Ситуація у інших сегментах відрізняється ненабагато.

У сегменті «Вироби з текстилю» представлені переважно невеликі швейні фабрики, що займаються пошиттям поряд з іншими виробами також постільної білизни. 2 з 4 фабрик є збитковими, причому на одній ситуація з часом дещо поліпшується, на другій – погіршується. ВАТ ШФ «Мрія» досягла беззбитковості лише у 2004 р., і знов-таки, як і розглянуте вище ВАТ «Нотекс», не завдяки продажу продукції, а завдяки «іншим операційним доходам». Помірні прибутки отримує лише найкрупніше з розглянутих підприємств – ВАТ ШФ «Полісся», але й вони не забезпечують економічну доцільність функціонування підприємства (ROI=4,9% при депозитній ставці 7,8%).

У сегменті «Матеріали текстильні інші» обидва підприємства – ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» та АТВТ «Харківський канатний завод» отримували прибутки до 2003 р. включно, а у 2004 р. стали збитковими. На Рівненській фабриці ситуація абсолютно така ж, як на ВАТ «Чексіл» (зменшення реалізації та рентабельності продукції). На Харківському заводі реалізація, щоправда, зростала; отже, для нього причина збитковості не у відсутності попиту, а лише у суттєвому зростанні витрат, насамперед адміністративних.

У сегменті «Панчішно-шкарпеткові вироби» збитковість обох обстежених підприємств з часом зростає. Причини: у Прилуцької панчішної фабрики – зниження реалізації; у ВАТ «Лаванда» реалізація стабільна, але зростають витрати, насамперед інші операційні.

З 5 обстежених підприємств сектору «Трикотажні вироби» два є збитковими, два – беззбитковими і одне (ЗАТ «Роза») забезпечує вельми помірний прибуток (ROI=2,52% при депозитній ставці 7,8%). Особливо складним є фінансовий стан ВАТ «Софія» – і це незважаючи на те, що всі експерти визнають цілком прийнятну якість продукції, що виділяється на фоні інших виробників. Причини зростання збитків ті ж, що й для інших виробників: скорочення реалізації і зростання витрат. Оскільки ВАТ «Софія» працює здебільшого на давальницькій сировині, скорочення реалізації спричинено насамперед зменшенням обсягів замовлень – іноземні партнери надають перевагу розміщенню виробництва у інших країнах.

Дані табл. 6.10 наводять на думку, що більш збитковими є більші за розміром текстильні підприємства. Для перевірки цієї гіпотези проведено два аналітичних розрахунки.

По-перше, розраховано коефіцієнт парної кореляції між середньорічною вартістю активів підприємства та чистим прибутком за даними 2004 р. Цей коефіцієнт дорівнює -0,46, тобто існує зворотний зв’язок середньої щільності між вартістю активів підприємства та його прибутковістю: чим більше підприємство, тим більш збитковим воно є.

По-друге, всі обстежені підприємства поділені на дві групи: з вартістю активів до 10000 тис. грн. включно та більше цієї суми. В першій групі (підприємства меншого розміру) середня рентабельність активів ROA виявилася додатною (+0,54% річних), а серед великих підприємств – від’ємною (–6,78% річних).

Отже, середнім та малим підприємствам легше пристосуватися до зміни умов ринкового середовища, ніж великим комбінатам. Фінансовий стан на сьогодні є складним практично для всіх підприємств текстильного сектору, але найгіршим – у сегменті прядіння, ткацтва й оброблення тканин та сегменті трикотажних виробів, де значною є частка великих підприємств.

На завершення фінансового аналізу сектора виконана перевірка гіпотези про те, що наявність іноземних інвестицій у підприємство впливає на рівень його прибутковості. За даними фінансової звітності, опублікованої на сайті istock.com.ua, з 22 обстежених підприємств мають іноземні інвестиції лише 3:
  • ВАТ ТО «Текстерно»; 29,53% акцій належить компанії Scepel Limited, Британські Віргінські острови, Trident Chambers. Wickhams Cau, P.O.BOX 146, Roand Town, Tortola, Britis;
  • ВАТ «Горлівчанка»; 60,5% акцій належить компанії BORTNICK CORPORATION, Commonwealth of Pennsylvania Department of State;
  • ВАТ «Софія»; 53,96% акцій належить компанії Амвелт Інтернешнл ІНК, 71 Харбор Стр, Стейтен Айленд, Нью-Йорк, 10308.

Як видно з табл. 6.10, всі зазначені підприємства протягом 2002-2004 рр. були збитковими. Показники рентабельності капіталу становили:
  • ВАТ ТО «Текстерно»: ROE=-11,2%, ROI=-7,8% та ROA=-4,5%;
  • ВАТ «Горлівчанка»: ROE=-1,81%, ROI=-1,78% та ROA=-1,15%;
  • ВАТ «Софія»: ROE=-17,2%, ROI=-9,4% та ROA=-8,0%.

Отже, залучення іноземних інвестицій само по собі ще не є гарантією успішної і прибуткової фінансової діяльності.

В ході додаткових консультацій з експертами щодо причин збитковості переважної більшості підприємств текстильного сектору у 2004-2005 р., зокрема, з’ясовувалося, чи розповсюджена на

підприємствах практика штучного завищення витрат з метою уникання оподаткування прибутків. Ті експерти, які приймали участь у консультаціях (начальник управління легкої промисловості Мінпромполітики України Юрій Черній, заступник директора Департаменту регуляторної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Олександр Бородиня, представники кількох підприємств сектору) одностайно стверджують, що в умовах:
  • масованої експансії імпорту на вітчизняному ринку, що погіршило умови реалізації на внутрішньому ринку;
  • підвищення курсу гривні порівняно із іноземною валютою, що ускладнило прямі експортні поставки;
  • запровадження (щоправда, з подальшою відміною) авалювання простих векселів, що створило проблеми з отриманням замовлень на виготовлення продукції з давальницької сировини

та з урахуванням багатьох інших негативних чинників для більшості підприємств у штучному завищенні витрат просто не було потреби.

У той же час деякі факти свідчать на користь того, що «тінізація» фінансових потоків у секторі все ж має місце. Наприклад, принаймні 45% підприємців, охоплених опитуванням, засвідчили, що мають достатньо власних коштів для інвестування виробництва. Крім того, понад 95% устаткування українського та понад 59% устаткування закордонного виробництва підприємства закуповують за власні кошти, без залучення будь-яких зовнішніх ресурсів. Таким чином, є підстави твердити, що більшість підприємств сектору насправді є прибутковими, однак визначити рівень цієї прибутковості та відстежити реальну динаміку її розвитку в сучасних умовах практично неможливо.


7. ЕКСПОРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ