Ця публікація була видана завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (usaid) в рамках Контракту No. 121-c-00-00-00831-00
| Вид материала | Документы |
- Вступ, 2450.79kb.
- Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Фондом Євразія, Агентством США з Міжнародного, 626.67kb.
- Проект додаток до рішення сесії міської ради VІ скликання, 496.62kb.
- На тлі світового досвіду, 6808.62kb.
- Верховна Рада України Програма сприяння Парламенту України університету Індіани Запрошують, 73.59kb.
- И в России выполнен в рамках Программы поддержки гражданского общества «Диалог» (irex), 825.27kb.
- Конференция проводится в рамках программы партнёрства Правительства Красноярского Края, 1401.51kb.
- Общественный доклад, 1124.13kb.
- Законодавство та практика, 2584.73kb.
- Доповідь підготовлено в рамках проекту "Позиція громадськості щодо урядових пріоритетів, 687.28kb.
АНАЛІЗ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СЕКТОРА
Світова економіка третього тисячоліття увійшла в фазу глобалізації у всіх її галузях, в тому числі у виробництві текстильних матеріалів і виробів з них. Цей процес охопив усі країни з ринковою економікою й стосується і України.
Невід’ємною складовою глобалізації є активізація участі держав у експортно-імпортній діяльності. Зокрема, здійснення експортної діяльності засвідчує конкурентоспроможність національної економіки, сприяє формуванню престижу держави на міжнародній арені, забезпечує валютні надходження, дозволяє зберігати і створювати робочі місця тощо.
У розділі 1 даного звіту представлений докладний аналіз обсягів та структури українського експорту сектору текстильних виробів за 2000-2005 рр. Зазначено, що протягом досліджуваного періоду експорт продукції текстильного сектора помірно зростав (середньорічний темп приросту близько 9%). В структурі експорту провідні позиції займають нитки синтетичні, волокна лляні, тканини просочені, килими, вата, а також інші вироби переважно виробничо-технічного призначення.
Поточний стан та перспективи розвитку експорту вітчизняної текстильної продукції оцінювалися в ході анкетування керівників та менеджерів підприємств сектора.
На запитання «Чи експортує зараз або експортувало раніше Ваше підприємство товари/послуги?» отримані такі відповіді (рис. 7.1).
РИСУНОК 7.1: ОЦІНКА ЗАЛУЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ ДО ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, %
В 2006 р. мали справу з експортними поставками трохи більше, ніж чверть (28,9%) від усіх підприємств сектора; отже, 71,1% зараз експортом не займаються. Проте у розділі 1 показано, що частка продукції, призначеної для експорту, значно більше третини, оскільки експортну діяльність здійснюють переважно великі підприємства. Для тих підприємств, що здійснюють експортну діяльність у 2006 р., призначені два наступні питання.
Відповіді на питання – «На яких зовнішніх ринках працює Ваше підприємство?» – дозволили з’ясувати, що переважна більшість обстежених підприємств працює на ринках країн СНД (рис. 7.2). Це пояснюється наявністю стійких партнерських зв’язків, подібністю законодавства та менталітету країн, сприятливим географічним розташуванням. Можна впевнено стверджувати, що серед країн СНД значна частка експорту призначена для Російської Федерації.
РИСУНОК 7.2: ГЕОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ЕКСПОРТНИХ ПОСТАВОК, %
Проте ненабагато відстає і експорт до країн Європи. З країнами ЄС співпрацюють і великі текстильні комбінати, і концерн «Текстиль-Контакт», інші виробники. В цій сфері вже напрацьовано значний корисний досвід, і є підстави вважати, що співробітництво розвиватиметься й надалі.
Набагато менше підприємств експортують продукцію до США або Канади, і це цілком зрозуміло, зважаючи на географічну віддаленість та відсутність досвіду співпраці. Проте практика експорту до цих країн вже має місце, і 14,3% – це не так вже і замало. Ще 10,7% підприємств експортують продукцію на ринки інших країн (не зазначено, яких саме). Оскільки сума відповідей перевищує 100%, багато підприємств працює водночас на кількох експортних ринках.
Друге питання для тих, хто здійснює експортну діяльність у 2006 р. – «Скільки років Ваше підприємство працює на зовнішніх ринках?» (рис. 7.3).
РИСУНОК 7.3: МІНІМАЛЬНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОТИ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ, РОКІВ
Найбільш тривалими у часі виявилися партнерські зв’язки з «іншими країнами» (мінімум три роки). З країнами СНД респонденти співпрацюють мінімум два роки, а з країнами Європи, США та Канадою – мінімум один рік.
Отже, певний стаж експортної діяльності в галузі є.
На питання «З якими перешкодами довелося стикнутися Вашому підприємству в процесі виходу на зовнішні ринки?» (рис. 7.4) отримані такі відповіді.
Так, для ринків країн СНД рівень перешкод є порівняно невисоким. Найбільше клопоту потенційним експортерам завдає високий рівень конкуренції, далі – адміністративні і бюрократичні перешкоди в Україні і неконкурентоспроможність продукції за ціною.
Для ринків країн Європи ситуація дещо змінюється. На першому місці серед перешкод з великим відривом – адміністративні і бюрократичні перешкоди в Україні, на другому – високий рівень конкуренції. Проте виявилося, що конкуренція в Європі є менш актуальною проблемою, ніж у країнах СНД. На третьому місці – адміністративні і бюрократичні перешкоди в країнах експорту.
Для ринків США та Канади адміністративні і бюрократичні перешкоди в Україні досягають найвищої позначки; найвищим є і адміністративний опір приймаючої сторони. Багато хто відмічає неконкурентоспроможність продукції за ціною. Проте на сьогодні ще небагато виробників, готових експортувати продукцію до США.
Щодо ринків інших країн, то тут на першому місці серед перешкод – знову адміністративні і бюрократичні перешкоди в Україні. Вдвічі менше турбує експортерів високий рівень конкуренції та адміністративні і бюрократичні перешкоди в країнах експорту.
Якщо оцінити, які фактори перешкоджають експорту на всіх зовнішніх ринках в цілому, то на першому місці з відривом майже у 2 рази виявляються адміністративні і бюрократичні перешкоди в Україні (в середньому 60,7%). Далі йде високий рівень конкуренції (33,6%) та адміністративний опір приймаючої сторони (30,1%), лише потім – неконкурентоспроможність за ціною (22,2%). 15,4% опитаних вважають, що для експорту немає ніяких перешкод; на останніх місцях з запропонованих чинників опинилися неконкурентоспроможність за якістю (10,2%) та інші перешкоди (6,2%).
Отже, основні перешкоди розвитку експортної діяльності – не в технічній або економічній, а в бюрократичній сфері. На перший погляд здається, що відтак їх легше ліквідувати, але це лише на перший погляд…
Для з’ясування шляхів встановлення ділових контактів за кордоном до анкети включене питання «Яким чином Ви знайшли партнерів на зовнішніх ринках?».
На ринках країн СНД та Європи пріоритетний шлях встановлення ділових контактів – через особисті зв’язки (відповідно 63,2 та 60%). Для ринків США та Канади найвищу оцінку отримав варіант «партнери самі знайшли моє підприємство» (75%). Це дуже яскраво характеризує і менталітет представників країн-партнерів, і їх зацікавленість у розширенні сфери ділових контактів. На ринках інших країн лідерами виявилися три варіанти – через особисті зв’язки, участь у виставках та з ініціативи партнерів.
В середньому по всіх ринках найбільш популярними шляхами встановлення контактів є «через особисті зв’язки» (в середньому 68%), «партнери самі знайшли моє підприємство (62%) та «через участь у семінарах, виставках тощо» (52%). Майже вдвічі менш популярні пошук через бази даних (27%) та Інтернет (26%). На сприяння іноземних представництв, торгових палат та посольств у пошуку ділових партнерів особливо розраховувати не доводиться (23%). І, насамкінець, знайти ділового партнера через бізнес-асоціацію ніколи не пощастило жодному з опитаних (0%) – отже, рівень самоорганізації галузі є дуже низьким. Професійних асоціацій текстильників не існує як таких, а роль бізнес-асоціацій більш високого рівня в текстильному секторі є цілком пасивною.
Наступне питання – «Яку частину продукції, що виробило Ваше підприємство у 2005 р., було експортовано? Вкажіть, будь ласка, у відсотках від загального обсягу виробленої продукції у 2005 р.».
Виявилося, що в середньому підприємства, які брали участь у експортній діяльності у 2005 р., експортували 48,3% від загального обсягу виробленої продукції, тобто майже половину. Показник варіює у широких границях – від 2 до 100%, отже, у текстильному секторі є підприємства, що працюють виключно на експорт.
На запитання «Яку продукцію експортує Ваше підприємство?» отримано відповіді, подані на рис. 7.4. Ці відповіді непрямо характеризують і рівень розповсюдженості давальницьких схем (порівняно невисокий): давальницька продукція, безумовно, «спеціально виготовлена для експорту».
Відповіді на запитання «Що саме експортує Ваше підприємство?» подані на рис. 7.5.
РИСУНОК 7.4: РОЗПОДІЛ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ЕКСПОРТОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ, %
РИСУНОК 7.5: СТУПІНЬ ГОТОВНОСТІ ЕКСПОРТОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ, %
Розподіл відповідей свідчить, що експортують переважно готову продукцію (96,4%), отже, експортна діяльність забезпечує робочі місця працівникам текстильного сектору України. Третій варіант відповіді – «напівфабрикати» – не зазначив ніхто.
У відповідях на питання: «Яку сировину та матеріали використовує Ваше підприємство для виробництва товарів, які потім експортуються?» (рис. 7.6) перевага надається сировині та матеріалам українського походження (53,6%), далі – імпортована сировина і матеріали, які виробники закуповують на власний розсуд (50,0%), і лише 39,3% сировини надається за давальницькими схемами.
Отримані відповіді ще раз підтверджують, що давальницькі схеми менш характерні для текстильного сектору порівняно, скажімо, із сектором пошиття одягу, і використовуються переважно в окремих товарних сегментах (насамперед виготовлення трикотажних виробів).
РИСУНОК 7.6: РОЗПОДІЛ СИРОВИНИ ДЛЯ ЕКСПОРТНИХ ТОВАРІВ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ. %
Наступне питання – «Яким був обсяг експорту продукції на Вашому підприємстві у 2005 р.?» – дозволяє побудувати гістограму розподілу підприємств текстильного сектору за обсягами експорту (рис. 7.7).
На рисунку чітко простежуються три групи підприємств: близько 40% складає перша група, де річні обсяги експорту не перевищують 250 тис. грн., в середньому 65 тис. грн., близько 56% – друга група, з обсягами експорту більше 250 тис. грн., в середньому 3,47 млн. грн., і лише 4% – третя група з обсягом експорту понад 50 млн. грн. В середньому по всіх обстежених підприємствах середній обсяг експорту становить 4,97 млн. грн. на рік.
РИСУНОК 7.7: РОЗПОДІЛ ПІДПРИЄМСТВ ТЕКСТИЛЬНОГО СЕКТОРУ ЗА ОБСЯГАМИ ЕКСПОРТУ, % (ОБСЯГИ ЕКСПОРТУ У 2005 Р, МЛН. ГРН.)
Для з’ясування причин незацікавленості текстильних підприємств у експортній діяльності призначене питання «Що перешкоджає Вашому підприємству експортувати продукцію?» (рис. 7.8). Виявляється, що головною перешкодою для здійснення експортної діяльності респонденти назвали недостатній обсяг виробництва для виходу на зовнішні ринки (32,3%), тобто все, що здатні виробити, без проблем реалізують всередині країни. Другою за значимістю причиною є високий рівень конкуренції на зовнішніх ринках (30,6%). Третя причина (21%) – «задовольняє прибуток від реалізації продукції підприємства на внутрішньому ринку» (і це при тому, що сектор протягом останніх 5 років є збитковим).
Пояснення дещо парадоксального характеру відповідей може бути таким: по-перше, збитковими є насамперед дуже великі підприємства, які при відносно невеликій кількості суттєво впливають на загальні фінансові результати сектора; у той же час численні малі підприємства можуть почуватися відносно непогано. По-друге, у цій відповіді може відбиватися негативне ставлення виробників до ризику, пов’язаного з експортною діяльністю. І, по-третє, у запитанні не зазначено, про який саме прибуток, що задовольняє підприємця, йде мова: той, що зазначений у офіційній звітності, чи той, якій він отримує насправді.
Решта відповідей про перешкоди експортній діяльності в порядку зменшення значимості виявилися такими: складність проходження експортних процедур – 17,7%; складність пошуку партнерів – 14,5%; відсутність попиту на продукцію, що виробляє підприємство – 12,9%; не-конкурентоспроможність продукції за ціною – 11,3%; неконкурентоспроможність продукції за якістю – 9,7%; відсутність інформації про попит на зовнішніх ринках, висока вартість експортних процедур та інші причини – по 8,1%. І от що найменше заважає виходу вітчизняних виробників на зовнішні ринки, так це відсутність міжнародного сертифікату якості – лише 6,5%.
РИСУНОК 7.8: ПЕРЕШКОДИ ДЛЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ, %
Відсутність інформації про попит на зовнішніх ринках
Складність пошуку партнерів
Продукція неконкурентоспроможна за якістю
Продукція неконкурентоспроможна за ціною
Високий рівень конкуренції на зовнішніх ринках
Обсяг виробництва не дозволяє вийти на зовнішні
ринки
Відсутність попиту на продукцію, що виготовляє
підприємство
Складність проходження експортних процедур
Відсутність міжнародного сертифікату якості
Задовольняє прибуток підприємства на внутрішньому
ринку
Висока вартість експортних процедур
Інше
В цілому складається враження, що причинами низької експортної активності виступає більшою мірою незацікавленість і відсутність будь-яких спроб налагодити міжнародне співробітництво, ніж негативний досвід боротьби з реальними перешкодами на цьому шляху.
Рис. 7.9 представляє результати оцінки намірів щодо здійснення експортної діяльності в майбутньому – розподіл відповідей на запитання «Чи планує Ваше підприємство експортувати продукцію у 2007 р.?».
Наміри виявляються цілком оптимістичними: якщо у 2006 р. експортують продукцію лише 28,9% респондентів, то у 2007 р. сподіваються це робити 48,3% – майже вдвічі більше.
При тому, що 54,6% підприємств ніколи не експортували продукцію, у 2007 р. не збираються це робити лише 51,7%, тобто зацікавленість у експортній діяльності поступово зростає.
РИСУНОК 7.9: НАМІРИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У 2007 Р., %
АНАЛІЗ РІВНЯ ПІДТРИМКИ ТА НАСЛІДКІВ ВІД МОЖЛИВОГО ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ, ЄС ТА ЄЕП
Провідну роль у регулюванні світової торгівлі відіграє Світова організація торгівлі (СОТ). Основними її цілями є лібералізація торговельних відносин, послідовне зниження імпортного мита, усунення нетарифних бар’єрів. Країни-учасниці СОТ приймають на себе зобов’язання виконувати норми та правила регулювання світової торгівлі, що визначаються угодами та юридичними документами цієї організації.
Діяльність СОТ побудована на низці принципів, серед яких:
- здійснення міжнародної торгівлі без дискримінації, забезпечення кожній країні однакових умов;
- захист вітчизняної промисловості лише шляхом встановлення мита, а не кількісних обмежень та інших заходів;
- скорочення мита в результаті багатосторонніх переговорів та виключення його зростання у подальшому; розвиток міжнародної торгівлі на основі справедливої конкуренції;
- надання консультацій країнам-учасницям з метою врегулювання проблем торгівлі;
- надання пільгового режиму країнам, що розвиваються;
- встановлення особливих норм регулювання міжнародної торгівлі текстилем та одягом.
Сьогодні СОТ – це 148 країн світу, понад 95% обсягу світової торгівлі, понад 90% світового ВВП та понад 85% населення світу. Ще 30 держав мають статус спостерігача і перебувають на різних етапах процесу вступу.
Приєднання України до СОТ – це крок країни в бік прозорої економіки, цивілізованого ринку, інтеграція у світове співтовариство. На даний момент активно проводяться двосторонні переговори з країнами-членами Робочої групи. Вже підписано 30 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг, в рамках яких погоджено більше 95% тарифних позицій.
Підготовка легкої промисловості України до вступу в ЄС та СОТ розпочалася в 1997 р. з відповідної постанови Кабінету Міністрів України № 244 про створення 14 програм гармонізації нормативної бази виробництва (волокон, пряж, ниток, тканин, трикотажу, шкіри, одягу, взуття, іграшок тощо). У цей же час Міністерство промислової політики України розробило і затвердило Програму з підготовки промислових підприємств до роботи в умовах членства України в системі ГАТТ/СОТ на 1999-2005 рр. Програмою передбачено заходи щодо правової, технічної, технологічної, організаційної, економічної, фінансової, комерційної, податкової, екологічної та соціальної підготовки підприємств промисловості за такими основними напрямками:
- розробка законодавчих ініціатив щодо підготовки нових чи внесення відповідних змін у чинне законодавство з метою усунення розбіжностей, які суперечать принципам ГАТТ/СОТ;
- гармонізація з міжнародними стандартами стандартів, системи бухгалтерського обліку та звітності;
- участь Мінпромполітики в організації підготовки та укладання галузевих угод за принципами ГАТТ/СОТ;
сприяння підвищенню конкурентоспроможності промислового виробництва України на ринках держав – членів СОТ;
- участь Мінпромполітики в тарифному і нетарифному регулюванні експорту та імпорту промислових товарів;
- участь Мінпромполітики в антидемпінговому захисті експорту;
- антидемпінговий захист та компенсаційні мита щодо недобросовісного імпорту промислових товарів в Україну;
- участь Мінпромполітики в регулюванні інвестицій у промисловість України за принципами ГАТТ/СОТ;
- визначення торговельних аспектів інтелектуальної власності тощо.
У вирішенні зазначених питань Мінпромполітики співпрацює з міжвідомчою комісією з питань вступу України до СОТ, МЗС, міністерствами-координаторами та Кабінетом Міністрів України.
Загальновідомим є факт, що ставлення вітчизняних підприємців до вступу України до Світової організації торгівлі, Європейського Союзу та Єдиного економічного простору є неоднозначним – залежно від рівня реальної поінформованості про діяльність цих організацій, від прогнозованих наслідків для власного бізнесу, й нерідко – від політичних вподобань. Непоодинокими є випадки, коли при підтримці вступу до СОТ повністю заперечується вступ до ЄЕП та навпаки. Для з’ясування рівня підтримки різних векторів орієнтації зовнішньоекономічної діяльності України у анкетному опитуванні керівників і менеджерів підприємств текстильного сектору України передбачено відповідний блок питань.
Відповіді на запитання «Чи підтримуєте Ви особисто вступ України до СОТ / ЄС / ЄЕП?» подані на рис. 7.10.
РИСУНОК 7.10: РІВЕНЬ ПІДТРИМКИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ / ЄС / ЄЕП, %
В цілому, рівень підтримки всіх міжнародних організацій виявився приблизно однаковим і досить високим: близько 70% респондентів в цілому не заперечують приєднанню України до зазначених економічних інтеграцій, більше 40% – однозначно «за». Найбільш поляризованими є думки щодо Європейського Союзу: його або підтримують (44,3%), або не підтримують (33,0%), при цьому рівень часткової підтримки є найнижчим (21,6%). Хоча про існування Європейського Союзу обізнана найбільша частка респондентів (майже 99%), саме цю організацію найбільш активно не підтримують (33,0% проти вступу до неї порівняно з 25,3% проти СОТ та 26,1% проти ЄЕП). На думку експертів, це зумовлене побоюваннями щодо різкого загострення конкуренції на внутрішньому ринку при входженні України до ЄС. Найменше респонденти обізнані про існування Єдиного економічного простору: 6,8% респондентів не знають про таке.
Наслідки від можливого вступу України до СОТ / ЄС / ЄЕП саме для своїх підприємств ті респонденти, що знають про існування відповідних міжнародних організацій, оцінили так (рис. 7.11).
Аналізуючи отримані результати, в першу чергу потрібно зазначити, що відповіді всіх типів розподілилися майже порівну, причому трохи переважає відповідь «ситуація на підприємстві не зміниться». Це типова картина «випадкової відповіді», яка переконливо свідчить про те, що переважна більшість респондентів не знає нічого конкретного про оцінювані наслідки вступу до міжнародних інтеграцій.
Для порівняння ставлення респондентів до окремих організацій порівняємо середні оцінки. Чим меншими вони є, тим більш оптимістичним є прогноз наслідків вступу до організації з точки зору респондента. За зазначеною процедурою організації отримали такі середні оцінки:
- Світова організація торгівлі - 1,95;
- Європейський Союз - 2,06;
- Єдиний економічний простір - 1,88.
Отже, найбільш оптимістично оцінюються наслідки вступу до ЄЕП (ситуація скоріше покращиться), трохи менш оптимістично – до
СОТ, а от від вступу до ЄС очікують скоріше погіршення ситуації.
Негативне ставлення до ЄС відстежується і на рис. 7.11: якщо для двох інших організацій переважає відповідь «ситуація не зміниться», то для ЄС – «ситуація погіршиться».
Наступне питання – «Оцініть рівень своєї інформованості щодо можливих наслідків вступу України до Світової Організації Торгівлі (для економіки України в цілому, для Вашої галузі та для Вашого підприємства)». Розподіл відповідей подається на рис. 7.12.