Недосєкіна т. В. Історія рідного краю

Вид материала

Документы

Содержание Очікуванні результати Охорона здоров’я. Освіта і наука. Фізкультура і спорт. 12. Суспільно-політичне та релігійне життя. Питання до теми 6

Подобный материал:

• Урок літератури рідного краю для 10 класу Тема: «Образ рідного села Валер’янівки, 154.89kb.
• Історія рідного краю, 1340.61kb.
• Методичні рекомендації щодо участі у всеукраїнській історико-географічній експедиції, 74.97kb.
• Конкурс знавців рідного краю «Моя Мала Батьківщина», 131.44kb.
• Умови всеукраїнської історико-географічної експедиції, 286.49kb.
• План І. Історія відкриття музею II. Музейна експозиція Розділ Військова історія краю, 107.17kb.
• 645-річчю села Хащувате присвячується, 1291.82kb.
• Позакласний захід, 391.82kb.
• Тема: Природа наш спільний дім, 93.96kb.
• Багрянцем покрила у лузі калину, 94.37kb.

16. Незалежна Україна

Зміст: 24 серпня 1991р. – День незалежності України. Географіч-не розташування Дніпропетровщини. Символи області та Дніпропетровська: герб, прапор. Спад економіки: причи-ни, труднощі. Участь населення міста та області у косміч-них дослідженнях. Внесок жителів краю у створення без’ядерної держави. Основні напрямки економічного, полі-тичного та соціального розвитку регіону.

Очікуванні результати:

• Розуміння процесів та подій, які відбувалися в Дніпропетровській області у 1991-2010 рр.;
  
• Знання причин зміцнення економічного та політичного потенціалу області
  

Дніпропетровщина у 90-ті рр. ХХ ст..

Новий етап в історії Дніпропетровщини розпочався з 24 серпня 1991 р., коли Верховна Рада (ВР) України ухвалила Акт проголо­шення незалежності України. Реакція мешканців області на події 19-21 серпня 1991 р. у Москві була вичікувальною, проте ніяких акцій на підтримку тих чи інших сил здійснено не було, як і в цілому по Україні. Зрозумівши, що живуть вже в новій державі, населення краю почало активно готуватися до виборів першого президента незалежної України та проведення всеукраїнського референдуму з легітимації Акту незалежності, які відбулися 1 грудня 1991 р. Більшість жителів Дніпропетровської області підтримала цей історичний документ та обрання Президентом України Л.М. Кравчука.

У п.п. 90-х рр. особливою нестабільністю відзначалося соціаль-но-економічне становище в Придніпров’ї. Упродовж багатьох деся-тиліть промисловість краю розвивалася переважно в інтересах воєн-но-промислового комплексу СРСР. Але коли прийшов час конверсії, то підприємства оборонної галузі виявилися не готовими швидко й ефективно налагодити випуск „мирної” продукції, що обернулося різким скороченням виробництва, зростанням безробіття, загострен-ням соціальних проблем.

Несвоєчасна виплата заробітної плати, підвищення цін викли-кали у квітні-травні 1992 р. вчительські виступи, наслідком чого стало припинення роботи майже всіх шкіл Дніпропетровська.

Ці ж причини призвели до нового сплеску шахтарського руху протесту. У Західному Донбасі влітку 1993 р. страйк три­вав майже три тижні. Шахтарі висунули ряд економічних і політичних вимог, серед яких – підви­щення заробітної плати, зменшення прибуткового податку до 10 %, індексація ос­новних фондів, відновлення еконо-мічних зв’язків із країнами СНД, відставка ВР, Президента, Кабі-нету Міністрів, прийняття на Всенародному референдумі нового за-кону про вибори. Страйк припинився, коли ВР прийняла рішення про ре­ферендум стосовно довіри Президенту і ВР та задовольнила більшість економічних вимог. Але, не зважаючи на певні здобутки літа 1993 р., вони виявилися тимчасовими – соціально-економічна ситуація стрімко погіршувалася.

Громадський спокій мешканців області збурювали гучні скан-дали, пов’язані із так званими „фінансовими пірамідами”, як „Дніп-ропетровська фінансова компанія” та „Український будинок селен-га”. Від діяльності цих сумнозвісних трастів потерпіли тільки в обласному центрі близько 100 тис. жителів.

Вперше в країні у Дніпропетровську була запроваджена кон-сультативно-політич­на рада при міському голові, в діяльності якої брали участь усі політичні сили обласного центру. Завдяки такій ви-важеній політиці вдалося уник­нути багатьох суспільно-політичних конфліктів, зокрема на релігійному грунті – релігійним гро­мадам були повернуті більшість культових споруд, в тому числі Спасо-Преображенський собор, лютеранська кірха, синагога та ін.

Проте, особливого значення і для керівниц­тва краю, і для його мешканців набували економічні пробле­ми, які потребували нагаль-ного вирішення. Практично десятиріччя – з сер. 80-х – до сер. 90-х років – відбувалася негативна динаміка наростання економіч­них труднощів та негараздів, які призвели до істотного падіння жит-тєвого рівня переважної більшості населення. Переважання у про-мисловому комплексі області важкої галузі, а саме гірничо-мета-лургійної, паливно-енергетичної, машинобудівної, хімічної і нафто-хімічної – суттєво уповільнювало хід економічних реформ у краї. Найбільше потерпали мешканці області та підприємства від заборго-ваності по заробітній платі та зростання безробіття. Так, лише в об-ласному центрі заборгованість сягала гігантської суми – 140 млн. грн., а кількість безробітних збільшилася у 17 разів. Якщо в 1995 р. було зареєстровано близько 1 тис. осіб, то в 2000 р. – понад 17 тис.

Не змінилася ситуація з виплатою заробітної плати й у вугіль-ній галузі. Загальний борг шахтарям України по зарплаті на 1 січня 1997 р. досяг 13 399,5 млн. грн. Природно, це викликало обурення серед гірників, які з 28 травня до 18 червня 1998 року розпочали тривале пікетування Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента. Павлоградські шахтарі брали найактив­нішу участь у цій акції. Тисячний загін шахтарів здійснив 600-кілометровий марш-кидок з Першотравенська Дніпропетровської області до Києва. По-хід почався 15 травня, а 11 червня павлоградці приєднали­ся до пікетуючих. Одночасно у Дніпропетровську чималий загін гірників пікетував приміщення облдержадміністрації. Вимоги шахтарів сто-сувалися виплати всієї заборгованості по заробітній платі, яка на деяких шахтах не виплачувалася до 8 місяців. Акція протесту при-пинилася 16 червня 1998 р. після підписання протоколу між урядом України та лідерами шахтарів про своєчасну виплату зарплати. Крім того, була частково (за 4-5 міс.) погашена існуюча заборгованість.

Але ще двічі – у вересні та грудні 1998 р. – шахтарі Західного Донбасу оголошували страйк, вимагаючи від уряду ви­конання умов протоколу. Під час грудневого страйку, намагаю­чись привернути увагу влади до вирішення своїх проблем, гірники перекрили авто-мобільний міст у Павлограді. Реакцією владних структур було порушення карної проти лідерів акції протесту О.Бакірова, О.Цімме-ра, О.Бойка та В.Грека. Після чергової випла­ти місячного фонду зарплати обидва страйки було припинено.

Зростання вуглевидобутку та своє­часна виплата поточної зар-плати сприяли досягненню відносної стабілізації у вугільній галузі області, хоча проблема боргів не була вирішена остаточно. Так, на кінець 1999 р. заборгованість гірникам лише об’єднання „Павло-градвугілля” сягала 41 млн. грн. Упевнившись у неефектив­ності страйкової боротьби, шахтарі області вперше спро­бували розв’язати проблеми правовим шляхом. Вони згідно із Законом України „Про поря­док вирішення трудових спорів (конфліктів)” розроби­ли 5 паке-тів вимог до керівництва „Павлоградвугілля”, облдержадміністрації, Міністерства палива і енергетики України, Кабміну і Президента України Л.Д. Кучми. З одного боку, методи страйків, мі­тингів, пікетувань практично вичерпали себе, не даючи довготривалих результатів, крім величезних економічних збитків, з іншого – за відсутності в країні дійової правової си­стеми майже нереально було домогтися справедливості законним шляхом.

З 1996 р. намітилося уповільнення темпів спаду виробництва майже в усіх найважливіших галузях промисловості області. Ознаки ж стабілізації ситуації з’явилися в 1999 р., коли намітилася тендер-ція до зростання промислового виробництва на заводах чорної мета-лургії, хімічної і нафтохімічної галузей, а також на деяких підприєм-ствах маши­нобудування і металообробки. Вперше за останні роки було збільшено випуск чавуну, сталі, прокату, автомобільних шин, синтетичних смол і пластмас. Вперше за роки незалежності майже на 10 % зросло виробництво товарів народного споживання. Водно-час, майже половина підприємств області так і не вий­шла на попередні виробничі показники, а на деяких взагалі не вироблялося товарної продукції.

Реформування економічних відносин докорінно змінило струк-туру виробництва: якщо на поч. 90-х рр. на державний сектор припадало понад 90 % випущеної про­мислової продукції, то в сер. 2000-х рр. 75 % обсягу виробництва забез­печувалося підприєм-ствами недержавного сектору.

Технологічна модернізація виробництва дозволила значно під-вищити конкурентноспроможність промислової продукції області, про що свідчать зрос­таючі обсяги її поставок на зовнішні ринки. На кінець 1990-х років вони досягли 5,9 млрд доларів США. Значна частина технічних нововведень на підприємствах міста здійснюва-лася за рахунок іноземних інвестицій. Так, на кін. 1990-х років на у промисловість краю було спрямовано близько 15 млрд. грн. інвес-тицій, що дало можливість освоїти випуск майже 2 400 нових видів продукції. На 150 підприємствах впроваджено системи управління якістю за міжна­родними стандартами.

Дніпропетровська область, як і раніше, залишилася всесвітньо відомим центром космічних технологій, а визнаними флагманами цієї галузі є, безумовно, Південмаш і КБ „Південне”. 31 серпня 1995 року ракетою-носієм „Циклон-3” на навколоземну орбіту був виведений перший український супутник „Січ-1”, розроблений і виготовлений фахів­цями цих підприємств. 28 березня 1999 р. у районі екватора з мобільної плавучої платформи в акваторії світового океану було здійснено запуск української ракети „Зеніт” для виведен-ня у космос необхідних дослідницьких вантажів. Цією подією було за-початковано практичну реалізацію без­прецедентного за технічними вимірами міжнародного проекту „Морський старт”, в якому були використані новітні технології всесвітньо відомими аерокосмічними компаніями „Боїнг” (США), „Енергія” (Росія), „Кварнер” (Норвегія) та дніпропетровсь­кими ВО „Південний машинобудівний завод” і КБ „Південне” ім. М.К. Янгеля.

У 90-ті рр., коли вся країна перебувала в глибокій кризі, чи не єдиною стабільною галуззю економіки Дніпропетровщини залишав-ся будівельний комплекс. У цей час в краї відчинили двері майже 60 нових шкіл, в яких за парти сіли понад 30 тис. школярів. Були вве-дені в дію новий спортивний комплекс у Павлограді та закінчено ре-конструкцію стадіону „Металург” у Кривому Розі. У Юр’ївському р-ні збудовано 234 житлових будинки, будинок правосуддя в смт Юр’ївка, фельдшерсько-акушерський пункт у с. Терни, амбулаторія в с. Вербуватівка, будівля Новов'язівської сільської ради. Були вве-дені в експлуатацію мостовий перехід у Дніпродзержинську довжи-ною 8,5 км та Південний міст через Дніпро в обласному центрі.

Справжньою окрасою Дніпропетровська стали кінотеатр „Січ” і поліклініка 15-ї міської лікарні на житловому масиві „Тополя”, но-вий автовокзал і реконст­руйований аеропорт, приміщення обласного суду та хірургічний кор­пус на 600 ліжок обласної лікарні ім. І.І. Мечникова, 72-квартирний будинок для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і перший „Макдональдс”. З’єднав обидва береги обласного центру швидкісний трам­вай № 18 та № 19, маршрут якого протяжністю 9 км був прокладений через Кайдацький міст.

Подією, яка суттєво змінило транспортну інфраструктуру міс-та-мільйонера, було урочисте відкриття 29 грудня 1995 р. у присуд-ності вищого керівництва держави першої лінії дніпропетровського метрополітену довжи­ною 7,76 км з 6 станціями.

Проте не можна не згадати і про сумні події. Так, 6 червня 1997 р. стався зсув грунту на житловому масиві Тополя-1, внаслідок яко-го були повністю зруйновані багатоповерховий бу­динок, СШ № 99 і дитячий садок. За ра­хунок усіх джерел фінансування було освоєно 129 млн. грн. капі­тальних вкладень, з яких 25 млн. грн. залучено з обласного та міського бюджетів.

Незважаючи на важку соціально-економічну ситуацію, в якій опинилася Дніпропетровщина в останнє десятиліття ХХ століття, з урочистостями пройшло 8 листопада 1995 р. відкриття пам’ят­ника Д.І. Яворницькому біля Дніпропетровського історичного музею, який він очолював понад 30 років. Відкриттям пам’ятників О.М. По-лю спочатку у Кривому Розі, а пізніше у Дніпропетровську були відзначені заслуги у розвитку краю засновника промислового видо-бутку залізних руд, мецената, почесного громадянина м. Катерино-слава. Серед інших була вшанована пам’ять великого українського поета Т.Г. Шевченка, якому були споруджені нові пам’ятники у Дніпропетровську та Марганці, Б.Я. Мільмана, який керував будів-ництвом дніпропетровської набережної, Я.Вєсніка, репресованого 1-го директора „Криворіжсталі”, О.Блаватської, всесвітньо відомої письменниці і філософа.

Вшануванням пам’яті загиблих під час виконання службових обов’язків стали споруджені пам’ятники та пам’ятні знаки загиблим міліціонерам у Дніпропетровську, афганцям і чорнобильцям в Апо-столовому, жертвам голодомору 1932-1933 рр. у с. Дніпровське Верхньодніпровського району та смт Широке.

Не були забуті славетні сторінки минувшини. Так, з нагоди 500-річчя українського козацтва був про­ведений Всеукраїнський культурологічний похід по місцях козаць­кої слави, який пролягав через Жовті Води, Нікополь, Нікопольський район. А 26 червня 1998 р. у с. Жовтоолександрівка П’ятихатського р-ну був відкритий пам’ятник з нагоди 350-ї річниці перемоги військ Б. Хмель­ницького у Жовтоводській битві під час національно-визвольної війни.

Не дивно, що перші ознаки стабі­лізації економіки області, й насамперед, обласного центру, введення в дію новобудов, відтво-рення історико-архітектурної та культурної спадщини українського народу стали основними чинниками для виз­нання незалежними експертами Дніпропетровська одним із найкращих міст країни. У 1996 р. місто стало лауреатом Української загально­національної премії в номінації „Місто року”, а згодом кращим мером України було названо М.А. Швеця – міського голову Дніпропетровська.

Таким чином, Дніпропетровська область, вступаючи в нове ти-сячоліття, підтвердила статус фінансово-промислового, наукового і куль­турного центру України. Жителі краю довели своє вміння роз-в’язувати найскладніші суспільно-політичні проблеми, концентру-вати зусилля на ключових, пріоритетних на­прямках соціально-еко-номічного розвитку, здобувати нові трудові пе­ремоги.

Екологічний стан Дніпропетровщини вже кілька десятиліть ви-кликав стурбованість, але пріоритетною темою аналізу, досліджен-ня та розвитку він став тільки за часів незалежності. Екологічна без-пека сьогодні розглядається як один з невід’ємних елементів націо-нальної безпеки. В області концентрація промислових потужностей перевищує середньодержавний рівень у 2 р., в т.ч. в гірничовидо-бувній промисловості – у 10, в металургії – в 7, в хімічній – 2,4 рази. На початок 2000-х років на території області було розташовано майже 800 підприємств, з яких більше 500, головним чином промислових, були екологічно небезпечними.

До головних екологічних проблем Дніпропетровської області можна віднести наступні:

• Високий рівень забруднення повітряного та водного басейнів.
  
• Недостатня потужність існуючих очисних споруд в найбільш техногенно-навантажених містах області.
  
• Незадовільний стан річок і водойм області.
  
• Утворення та накопичення великих обсягів промислових та побутових відходів.
  
• Відсутність систем центрального водопостачання та каналізації в населених пунктах області.
  
• Незадовільний технічний стан діючих зливових каналізаційних мереж та їх експлуатації в містах області, розташованих на берегах річок.
  
• Утворення значних обсягів високомінералізованих шахтних вод Західного Донбасу та Кривбасу.
  
• Великі площі порушених земель.
  
• Екологічно недопустима сільськогосподарська освоєність земель.
  
• Підтоплення територій.
  
• Низька лісистість території.
  
• Недостатня кількість природоохоронних територій різного рівня заповідання.
  
• Зменшення видового різноманіття рослин і тварин.
  
• Незадовільна ситуація у сфері поводження з непридатними хімічними засобами захисту рослин.
  
• Проблема радіоактивних відходів уранодобувної та уранопереробної промисловості.
  
• Відділення здріблення уранових руд гідрометалургійного заводу Східногогірничо-збагачувального комбінату.
  

Не дивно, що при наявності такої кількості невирішених еколо-гічних проблем, Дніпропетровщина є лідером за захворюваністю серед населення: на 10 тис. мешканців області припадає 12 тис. хвороб, що є найгіршим показником в Україні. На першому місці область і за хворобами ендокринної системи. Серед міст України за онкозахворюваністю на першому місці Марганець, на другому – Дніпропетровськ, за наркоманією і токсикоманією – перший у спис­ку Павлоград, а другий – Дніпропетровськ. До цієї сумної статис-тики можна додати, що Дніпропетровськ посідає третє місце за хво-робами системи кровообігу, четверте – за хворобами крові та орга-нів дихання.

Складною залишалася і демографічна ситуація в області. Не-зважаючи на незначне зростання показника народжуваності (8,0 на 1 тис. населення у 2002 р.) та деяку стабілізацію показника смерт-ності (16,0 на 1 тис. населення), природний рух носить від’ємний характер і становить -8,0 на 1 тис. жителів (у 2000 р. становив -9,0). Тобто смертність населення у 2002 р. перевищувала народжуваність у 2 р. Особливо несприятлива демографічна ситуація склалася у Ва-сильківському, Межівському, Павлоградському, Петриківському, Царичанському р-нах, а також у містах Дніпродзержинськ, Марга-нець, Нікополь. В окремих районах області показники смертності працездатного населення суттєво перевищують середньообласний показник, а саме: у Верхньодніпровському, Криничанському, П'яти-хатському, Софіївському, Широківському і Томаківському.

У структурі причин смерті населення області у 2002 р. най-більшу питому вагу складали хвороби органів кровообігу – 62,3 %, новоутворення – 12,8 %, травми та отруєння – 10,8 %, хвороби органів дихання – 4,1 %, хвороби органів травлення – 3,9 %.

Таким чином, можна констатувати, що екологічне становище нашого регіону залишається досить складним. Але попри всі нега-разди, екологічні проблеми поступово вирішулися. В області діють кілька регіональних природоохоронних програм, затверджені облас-ною радою, які мають на меті покращення екологічної ситуації на Дніпропетровщині. Загальна кількість коштів, виділених на їхню реалізацію, складає понад 45 тис. грн.

Дніпропетровський край у ХХІ ст.

Загальні відомості. Промисловий потенціал області характер-ризується ви­соким рівнем розвитку важкої індустрії, в структурі якої діють понад 700 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, де працю­ють 460 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 16,5 % (більш як на 76 млрд. грн.) усієї реалізованої промислової про­дукції України. За цим показником область посідає друге місце в Україні.

Промисловий потенціал Дніпропетровщини складає майже п’яту частину від загальнодержавного.

Гірничо-металургійний комплекс. Дніпропетровщина володіє майже 50 % унікальних за цінністю й розмаїттям корисних копалин, які є в Україні. Обсяг реалізованої про­дукції від загального обсягу промислової продукції області дорівнює:

• добування енергетичних матеріалів – 3 %;
  
• добування неенергетичних матеріалів – 14,4 %;
  
• металургійне виробництво та виробництво готових метале­вих виробів – 44,2 %;
  

Чисельність працюючих – 253 тис. осіб, зокрема 120 тис. у гірничій галузі, 133 тис. – в металургійній.

Область володіє значними запасами кам’яного та бу­рого вугіл-ля і має всі можливості для подальшого розвитку вугільної галузі. Балансові запаси вугілля, що зосереджені в області, складають понад 21 млрд. тон. До складу ВАТ „Павлоградвугілля” входять 10 діючих шахт. З їх роботою тісно пов’язана життєдіяльність шахтарських міст – Павлограда, Першотравенська, Тернівки.

Добуванням неенергетичних корисних копалин займаються 28 підприємств. Серед них 10 – з добування металевих руд. У 2006 р. обсяг реа­лізованої продукції склав 14,4 % промислового виробницт-ва в області. Питома вага області в загально­українському обсязі добування корисних копалин, крім паливно-енер­гетичних, склала 61,9 %.

На ВАТ „Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ „Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” добу-вається 100 % марганцевої руди в Україні. Унікальні поклади розро-бляє Вільногірський гірничо-металургійний комбінат. Гірничо-зба-гачувальні комбінати та шахти Кривбасу забезпечують понад 80 % усієї залізної руди в Україні.

Металургійні підприємства краю складають основу промисло-вості області. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості.

Хімічна та нафтохімічна промисловість охоплює 47 підпри­ємств, де працюють майже 24 тис чоловік. Обсяг реалізованої про-дукції в галузі складає 6 % від обсягу промислового виробництва в області. Лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, шини широко відомі в Україні та за її межами. Виробляються в регіоні й нові син-тетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для космосу, повітряно­го транспорту, інших галузей.

Машинобудування. У цьому комплексі налічується 155 під­приємств, на яких працює понад 66 тис. осіб. На його долю припа-дає 7,4 % у загальному обсягу реалізованої промислової продукції області. Продукція машинобудування широко відома не тільки в Ук-раїні, а й далеко за її межами. За роки незалежності на підприєм-ствах області осво­єно численні види продукції – новітні зразки тро-лейбусів, авто­бусів, магнітних сепараторів, вантажних вагонів; сучасне обладнання від дніпропетровських машинобудівників отри-мали підприємства гірни­чо-металургійного комплексу, вугільної промисловості, сільського господарства, легкої та переробної про-мисловості, акумулятори та ін. Дніпропетровщина – один із світових центрів ракетно-космічного машинобудування.

Легка промисловість області – це багатогалузевий комплекс, який складається з 9 підгалузей і понад 500 підприємств. Його доля в загальному обсягу реалізованої продукції по області – 0,2 %. З них близько 60 відносяться до великих та середніх, де працюють близько 9 тис осіб, з яких майже 90 % – жінки. Галузь має потужний виробничий потенціал по випуску різноманітних швейних і трико-тажних виробів, взуття з натуральної та штучної сировини, штуч-ного хутра, текстильних виробів, іграшок. Товари цих підприємств експортуються до США, Франції, Канади, Німеччи­ни, Англії, Іспа-нії. Так, зросли постав­ки до країн ближнього та дальнього зарубіж-жя взуття (73 %), іграшок (27,3 %), шкіряної, ху­трової сировини та виробів із них (вдвічі).

Енергетика. Цей вид діяльності в області представ­ляють близько 270 підприємств, на яких працюють майже 50 тис. осіб. У 2006 р. ними було надано послуг більш ніж на 9,7 млрд грн, що склало 12,8 % об­сягів промислової продукції області. При цьому майже 70 % – це виробництво та розподіл елек­троенергії.

Дніпропетровська область – один із най­більш енергонасичених регіонів в Україні. Електроенер­гетика являє собою високорозвинену галузь економіки регіону, до складу якої входять енергогенеруючі підприємства: Криворізька та Придніпровська теплоелектро­станції загальною потужністю 4,8 тис. МВт, Дніпродзержинська гідроелектростанція потужністю 0,35 тис. МВт), Дніпродзержинська теплоелектроцентраль (потужність 0,06 тис. МВт та 0,3 тис. Гкал/рік) та енергопостачальна організація ВАТ „Дніпрообленерго”.

Транспорт і зв’язок. В області діють 2 міжнародних аеро-порти, які зв’язують регіон з країнами дальнього та ближнього зару-біжжя. Територію Дніпропетровщини перетинають 2 міжна­родні (Київ – Луганськ, Харків – Севастополь) та 3 національні (Бориспіль – Запоріжжя, Дніпропетровськ – Миколаїв, Кірово­град – Запоріжжя) автомагістралі. Розвинутою вважається мережа автомобільних доріг. Довжина автодоріг за­гального користування з твердим покриттям складає 9 175,7 км.

Центральний автовокзал в обласному центрі – другий в Європі (після Гамбургського) за розмірами та можливостями пасажиропе-ревезень. Мережа залізничних магістралей, які з’єднують промисло-ві рай­они країни, перевищує 3 000 км.

Залізничні магістралі зв’язують головні сировинні бази краї­ни: кам’яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя та Ні­копольсь-кий марганцеворудний басейн. Експлуатаційна довжина залізнич-них колій загального користування – 1 578,2 км, у тому числі елект-рифікованих – 1 256,2 км. Щільність колії на 1 тис. кв. км по області складає 49,5 км, у той час як по Україні вона дорівнює 37 км.

З півночі на південь Дніпропетровщину перетинає головна вод-на артерія країни – ріка Дніпро. Діють Дніпропетровський і Дніпро-дзержинський річкові порти. Судна типу „ріка–море” забезпечують прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Успішно розвивається інфраструктура електрозв’язку. Створе­ні магістральні та супутникові канали телекомунікаційного зв’язку, що забезпечує надання якісних послуг всім споживачам в області. У 2006 р. введено 52,3 тис. номерів автоматичних теле­фонних станцій, 331,8 км волокон­но-оптичної, 280 км кабельної та 90 км радіорелей-ної ліній зв’яз­ку. Забезпеченість населення квартирними телефона-ми у розрахунку на 100 сімей складає 64 одиниці. Громадянам піль-гових категорій (ветеранам Великої Вітчизняної ввійни, інвалідам, чорнобильцям та ін.) встановлено близько 10 тисяч номерів.

Спостерігається незмінна тенденція щодо збільшення кількості абонентів мобільного зв’язку, яка за 2006 рік зросла у 1,5 раза і складає понад 2,6 млн абонентів, з них 52,7 % – фізичні особи. Бурхливо розвивається комп’ютерна мережа Інтернет. У 2006 р. доходи підпри­ємств зв’язку області від нада­них послуг мобільного зв’язку зросли у 2,8 раза, комп’ютер­ного – у 2,1 раза.

Харчова промисловість. Виробництвом продуктів харчування і переробкою сільськогосподарських продуктів зайнято 1 433 під­приємства, де працюють 30 600 осіб. Причому, 134 підприємства є провідними в області та в Україні. Харчова промисловість у регіоні характеризується наяв­ністю майже всіх галузей, що діють в Україні: олійножирова, борошномельно-круп’яна, ком­бікормова, хлібопекар-ська, кондитерська, м’ясопереробна, молокопереробна, крохмале-патоко­ва, цукрова, виробництво харчо­вих концентратів, напоїв (безалкогольних, міне­ральної води, соків), лікеро-горілчана, вино-робна, пивоварна, плодоовочева, рибна, дріжджо­ва, тютюнова.

Підприємства галузі впро­ваджують новітні прогресивні техно-логії, розширюють асор­тимент. Тільки за 2006 р. було освоєно 360 най­менувань нових видів виробів.

Агропромисловий комплекс.

Понад 70 % площ області зайнято під сільськогосподарське виробництво, в якому пра­цюють 42,7 тис. осіб. Серед суб’єктів гос-подарювання на землі – фермерські господарства (3 431), господар-ські товариства (432), приватні (156) і колективні (19) підприємства.

До основних напрямків розвитку агропромислового комплексу краю відноситься виробництво зернових, технічних, овочевих куль-тур, м’ясо-молочної продукції, продукції птахівництва.

Валовий збір зернових культур у 2006 р. перевищив 2,6 млн т, що становило 6,4 % від загального обсягу по Україні. Зокрема було зібрано 761,5 тис. т соняшнику (13 % від загальноукраїнського), 585,2 тис. т цукрового буряку (2,6 %), 581,5 тис. т картоплі (3 %), 525,1 тис. т овочів (6,8 %).

Основу тваринництва області складають понад 200 тис. голів великої рогатої худоби, 475 тис. сви­ней, 15,1 млн голів – птиці. Обсяги виробництва м’яса в 2006 р. становили 183,9 тис. т, молока – 474,4 тис. т, яєць – 974,7 млн. штук.

В агропромисловому комплексі краю здійснено паювання 1,7 млн. гектарів земель, внаслідок чого майже 300 тис. громадян абу-ли право на земельну частку (пай). Набувають розвитку орендні відносини. Орендарями об­ласті укладено 244,3 тис. дого-ворів оренди земельних часток (паїв) і 82 тис. договорів оренди майна.

Будівництво.

Ця галузь у регіоні стрімко розвивається, збільшуючи свої по-тужності та обсяги капітального будівництва. Так, у 2006 р. інвес-тиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування зрос-ли майже чверть проти попереднього року і склали 10,74 млрд. грн. Було введено в експлуатацію 401,8 тис. кв. м загальної площі житла, що дозволило поліпшити житлові умови понад 5 тисячам сімей.

Банківська система.

На Дніпропетровщині створено потужну банківську систему, яка за основними показниками діяльності поступається лише Києву. Широкий спектр банківських послуг надають 1 438 бан­ківських ус-танов, серед них 14 самостійних банків – юри­дичних осіб із загаль-ним капіталом 4,9 млрд. грн. та річним прибутком 0,7 млрд. грн. 55 % залучених банківською системою коштів (близько 10 млрд. грн.) є грошима населення, і цей показник має стабільну дина-міку до зростання.На частку області припадає 12,4 % від загального обсягу кредитів, наданих банківською системою України. Сумарно на 2006 р. в економіку краю надано понад 30 млрд. грн. кредитів, що перевищує обсяги двох попередніх років разом взятих. Кредитна по-літика банків стає все більше зорієнтованою на соціальні потреби населення. Кредити населення сягають 7,6 млрд. грн., а частка цих кредитів невпинно зростає і становить наразі 25 %.

На початку 90-х років Національним банком України на основі сучасних технологій та міжнародного банківського досвіду було розроблено принципово нову систему електронних плате­жів. Пілот-ний проект впроваджувався управлінням Національ­ного банку в Дніпропетровській області, а починаючи з січня 1994 р., зважаючи на досвід області, система електронних платежів Національного банку України введена в дію в цілому по банківській системі країни.

Торгівля та ресторанне господарство.

За роки незалежності України суттєво покращився стан торго-вельної сфери. Цьому значною мірою сприяла привати­зація підпри-ємств торгівлі. Якщо у 1990 р. в торгівлі існувало дві форми влас-ності – державна (82 %) та кооперативна (18 %), то сьогодні у за-гальному обсязі товарообігу переважає недержавний сектор (97,9 %), по 1 % припадає на підприємства державного сектору та з комуналь­ною формою власності.

За 1991-2007 рр. торговельна мережа в області збільшилася майже у 2,6 раза. Зараз вона налічує понад 15 тис. підприємств тор-гівлі, з них магазинів – більше 400 одиниць; близько 4 тис. підприємств ресторанного господарства усіх форм власності, яка зросла за той же період на 7,3 %.

Позитивні зміни в останні роки відбуваються і на ринку непродовольчих товарів. Популярністю у насе­лення користуються магазини з продажу побутової техніки „АБВ-Техніка”, „Фокстрот”, „Домотехніка”, „Технобум”, „Ельдорадо”, „Комфі” та інші.

Бурхливо розвивається в області ресторанне го­сподарство. Зокрема, мережа підприємств швидкого обслуговування (закусочні „МакДональдз”, кафе „Смак”, „Картопляна хата”, „Шалене курча”, „Челентано”, „Токо-токо” та інші). Одночасно спостерігаються по-мітні зрушення в організації торгівлі у сільських районах. Якщо у 2000 р. діюча торговельна мережа на селі налічувала близько 1 300 магазинів, то нині за рахунок відновлення діяльності та відкриття нових об’єк­тів торгівлі вона зросла більш ніж утричі і налічує близько 4 тис. об’єктів. Розпочато роботу зі створення в сільських районах мережі супермаркетів. Уже функціонують три таких торго-вельних підприємства. Планується відкрити їх ще у 8 р-нах області.

Житлово-комунальне господарство.

В області у сфері надання житлово-комунальних послуг функціонує 382 підприємства та організації різних форм власності, з за­гальною чисельністю 39,5 тис. працюючих. З них 4 – державної власності, 52 – спільної власності територіальних громад області, 291 – територіальних громад міст, районів та селищ, 35 – інших форм власності.

Щорічно виробляється та надається споживачам області по­над 40 видів житлово-комунальних послуг на загальну суму май­же 1,3 млрд грн. У господарстві експлуатується 1 578 котелень, 397 тепло-розподільних пунктів, 3 125 км теплових мереж. Щорічно підприєм-ствами комунальної теплоенергетики ви­робляється та поставляється населенню області по­над 5,2 млн Гкал теплової енергії.

Загальна протяжність водопровідних мереж скла­дає 15,5 тис. км, каналізаційних – 5,2 тис. км. Про­цес підготовки питної води здійснюють 37 очисних споруд із 48 поверхневих водозаборів та 477 сверд­ловин. Подачу питної води споживачам забезпечують 294 во-допровідні насосні станції загальною по­тужністю 1,5 млн куб. м. Водовідведення здійснюють 313 кана­лізаційних насосних станцій, а екологічне очищення стічних вод – 54 станції аерації.

Житловий фонд області обслуговують 1 064 підприємства – ко-мунальні житлово-експлуатаційні організації (135), житлово-буді-вельні кооперативи (520), об’єднання співвласників багато квартир-них будинків (236), приватні підприємства (16).

Охорона здоров’я.

Сьогодні медична галузь в краї – це розвинена мережа спеціа-лізованих установ, тисячі медичних працівників, готових щохви-лини прийти на допомогу хворому. Вона налічує 476 лікувально-профілактичних та 175 самостійних амбулаторно-поліклінічних за-кладів. У 22 сільських районах області функціонує 37 дільничних лікарень, 156 лікарських амбулаторій, 560 фельдшерсько-акушер-ських пунктів. У регіоні відкрито 64 об’єкта сімейної меди­цини, з них 47 – у сільській місцевості. У них обслуговуються понад 110 тис. мешканців, в тому числі у сільській місцевості близько 87 тис., у містах – більше 24 тис.

В останні роки загострюється епідемічна ситуація щодо со-ціально небезпечних хвороб, таких, як туберкульоз, СНІД та інші. На території Дні­пропетровської області створена мережа лікуваль-них закладів, які забезпечують лікування та боротьбу з цими хворобами. В області створена реабілітаційна база для віднов­лення та оздоровлення хронічних хворих. Лікувально-оздоровчі комплекси „Дніпровський” (Дніпродзержинськ), „Новомосковський”, „Славу-тич” (Верхньодніпровськ), „Солоний Лиман” (Новомосковський р-н) викори­стовують при лікуванні опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, алергійних захворювань, захворювань печінки і сечовивідних шляхів, нервової системи, серцево-судинних захворювань та багато інших.

Освіта і наука.

За роки незалежності освіта Дніпропетровщини набула якісно нового змісту. Регіональні програми розвитку та реформу­вання мережі шкіл за цей період забезпечили відновлення, реконструкцію, побудову та введення в дію 80 шкіл майже на 46 тис. учнів.

На теперішній час Дніпропетровщина має 1 078 загальноосвіт-ніх навчальних закладів, у яких навчається 353,3 тис. учнів. З них 1 007 – денних, 22 – приватні загаль­ноосвітні школи, 23 – вечірні та 26 – спеціальних шкіл та шкіл-інтернатів. Удосконалюється мережа закладів для обдарованих дітей: працю­ють 16 гімназій, 25 ліцеїв, 2 колегіуми, 72 НВК, 48 спеціалізованих шкіл із поглибленим вив-ченням окремих предметів. В області забезпечено функціонування 862 дошкільних закладів різних форм власності, в яких виховується більше 83 тисяч дітей.

Однією з перших в Україні область розробила і здійснює про­граму „Шкільний автобус”. За 2003-2007 рр. на кошти дер­жавного, обласного, місцевих бюджетів та позабюджетні кошти придбано по-над 200 автобусів.

За період дії програми комп’ютеризації шкіл у сільській місце-вості на кошти державного бюджету встановлено сотні одиниць су­часної комп’ютерної техніки, внаслідок чого комп’ютеризація сіль-ських шкіл забезпечена на рівні 97 %, тоді як по Україні цей показ-ник складає 73 %.

За кількістю вищих навчальних закладів область по­сідає одне з перших місць в Україні. Мережа ВНЗ, які мають статус самостійної юридичної особи, представлена 62 закладами І-II рівнів акредитації та 22 закладами III-ІV рівнів акредитації, в яких навчається 157,7 тис. студентів. В обласному центрі функціонує 4 ВНЗ, які мають статус національних закладів. Це – класичний університет, гірни-чий, залізничного транспорту, металургійна академія України.

В області створюються умови для різнобічного розвитку дитини, формування її гармонійної особистості, творчих здібностей і нахилів. Цю роботу здійснює 181 позашкільний заклад. Гуртковою роботою охоплено понад 136 тис. учнів, що становить 40 % від загальної кількості дітей шкільного віку (по Україні – 31 %). У 2006 році вперше відкрито єдиний в Україні тренувальний туристичний майданчик „Екстрим-центр” зі скалодромом при Дні­пропетров-ському дитячо-юнацькому центрі міжнародного співробіт­ництва.

Активно розвивається молодіжний рух. У регіоні зареєстро­вано 112 молодіжних громадських організацій різних напрямків. Найбільш активними є Дніпровська спілка молоді, „Альтер­натива”, „Айсек”, „Скіф”, Екологічна ліга Придніпров'я, „НДЛМ Дніпро”, Дніпропетровська обласна рада молодіжних організацій та інші, які реалізують проекти різних напрямків.

На Дніпропетров­щині проживає понад 1 млн сімей, 11 тис. з яких є багатодітними. Відроджується увага та повага до ба­гатодіт-них матерів. Лише у 2006 р. 13 жінкам області присвоєно почесне звання „Мати-героїня”. Першою в країні званням „Мати-героїня” України була удостоєна вихователька дитячого будинку сімей­ного типу Валентина Іонова (м. Дні­пропетровськ). Вона виховала 54 ди-тини-сироти та 5 власних дітей.

Усе більшого розвитку набуває система виховання дітей у дитячих будинках сімейного типу, яких в області налічується 16, де виховується 91 дитина-сирота та 28 прийомних сімей з 53 прийом-ними дітьми. Лише торік створено 4 будинки сімейного типу, в які влаштовано 10 дітей (у Покровському та Юр’ївському районах, у містах Марганці та Жовтих Водах), та 17 прийомних сімей, в які влаштовано 31 дитину.

Посилена увага приділяється дітям, яким необхідна підтримка і допомога держави. Так, в області живе понад 12 тис. дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, в тому числі у закла-дах освіти навчається 10,5 тис чоловік. Всього в краї функціонує 62 інтернатних заклади. На всіх дітей-сиріт відкриті особисті рахунки у відділеннях Ощадбанку, на які перераховуються пенсія, грошова допомога та аліменти. Завдяки збереженню мережі 9 притулків для неповнолітніх про­тягом 2006 року 1 739 дітей отримали соціальну допомогу.

Дніпропетровщина пишається своїм науковим потенціалом, забезпечує спадкоємність на ниві дослідницької діяльності. В області виконують науково-дослідні роботи 15 наукових установ академічного профілю, 71 – га­лузевого профілю, згадані вже вищі навчальні заклади. У наукових організаціях області, які об’єднані під егідою Придніпровського наукового центру НАН України, у ВНЗ і на підприємствах працює більше 13 тис. науковців. За роки незалежно­сті майже 150 з них відзначено Державними пре­міями України в галузі науки і техніки. У цей час у регіоні виникли нові наукові структури: Інститут проблем природокористування та екології НАН України, Криворізький бота­нічний сад НАН Украї­ни, Інститут транспор­тних систем і технологій.

Культура.

В області приділяється значна увага питанням охорони націо-нально-культурної спадщи­ни, формування духовності, забезпечення культурних потреб населення, розвитку туристичного комплексу тощо. Адже наявність пам’яток, привабливих для туристів, – зна-кова складова розвитку культури.

Мистецьке життя краю представлене професійними театрами, обласною філармонією, Будинком органної та камерної музики, фольклорно-хореографічним ансамблем „Славутич” та багатьма іншими. Тут діє 13 професійних те­атрів, з них 4 – театри обласного підпорядкування, та 107 ама­торських драматичних колективів.

Статус академічного мають Дніпропетровський театр опери та балету, Дніпропетровський український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка, Дніпропетровський театр російської драми ім. М. Горького.

Область має 87 початкових мистецьких навчальних закладів системи Міністерства культури і мистецтв України (з них – 67 музичних шкіл, 7 художніх шкіл, 12 шкіл мистецтв, 1 хореографічна школа) та 5 вищих мистецьких навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації: Криворізьке, Дніпродзержинське, Дніпропетровське музичні училища, Училище культури, Дні­пропетровський обласний театрально-художній коледж та Дніпро­петровська консерваторія ім. М.Глінки. На базі Дніпропетровсько­го училища культури працює факультет Київського національного університету культури та мистецтв.

Бібліотечне обслуговування в регіоні сьо­годні здійснюють 2 тис. бібліотек, 685 з них – системи Міністерства культури, інші – спеціальні та спеціалізовані (проф­спілкові, науково-технічні, вищих навчальних закладів, шкільні тощо).

На території Дніпропетровської області у 22 сільських районах функціонує 636 закладів культури клубного типу, в яких налічується близько 3 тисяч колективів самодіяльної художньої творчості, серед них більше 200 носять почесні звання „зразковий” та „народний”.

Популярністю у населення користується 8 державних музеїв та 146 му­зеїв на громадських засадах, 43 з яких мають почесне звання „на­родний”. Переважно це музеї історико-краєзнавчого та худож­нього профілів, а також меморіальні, природничі, етнографічні та технічні. 75 музеїв розташовано в сільській місцевості, 16 з них – у районних центрах. На Дніпропетровщині збереглося 20 кінотеатрів різних форм власності.

У сфері туризму на території Дніпропетровської області діють 257 суб’єктів туристичної діяльності, обласна федерація альпінізму та скалолазу, обласна федерація спортивного туризму. Велику робо­ту щодо розвитку дитячо-молодіжного туризму проводять бюро ек­скурсій та подорожей Кривого Рогу, Павлограда, Нікополя, Марганця, Дніпропетровська.

На нові якісні ру­бежі в краї виходить видавничо-поліграфічна справа, у практику якої втілюються новітні інформаційні технології, запроваджуються цифрові комп’ютерні системи. Формування полі-графічного ринку європейського зразка є характерною рисою сього-дення. Серед видавництв та видавничих організацій області досить успішно працюють 14 підприємств державної та комунальної влас-ності. Технічне переоснащення своїх виробництв здійснюють ВАТ „Видавництво „Зоря”, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „АРТ-ПРЕС”, комунальне підприємство „Нікопольська дру­карня” та інші. Флагманом галузі не лише в області, а й в Україні вважається ВАТ „Ви­давництво „Зоря”.

На Дніпропетровщині виходять у світ близько 450 друкованих засобів масо­вої інформації загальнодержавної, регіо­нальної та міс-цевої сфер розповсюдження, їх загальний тижневий тираж сягає по-над 3 млн примірників. Зареєстровано також 45 друкованих ЗМІ, за-сновниками яких є органи виконавчої влади та органи місцевого са-моврядування, їх сумарний тижневий тираж складає близько 400 тис. примірників.

В області працює потужна, розгалужена система радіо мов-лення і телебачення. Серед телеглядачів заслуженою увагою корис-тують­ся 9-й, 11-й та 34-й та інші телевізійні канали. Телевізійні про­грами приймаються на 80 % території області, послугами радіо мов-лення користуються 95 % населення.

Фізкультура і спорт.

Мешканці Дніпропетровщини мають у сво­єму розпорядженні розвинену спортивну базу: 87 стадіонів, 52 плавальних басейни, 1 262 спортивних зали, 1 308 приміщень для фізкультурно-оздоровчих занять, з яких 584 з тренажерним обладнанням, 3 933 спортивних майданчики та гім­настичних містечок, 4 кінно-спортивні бази, універсальний спортивно-видо­вищний палац, веслувальний канал та інші спортивні споруди. Висококваліфікований кадровий потенціал налічує близько 5,5 тисяч спеціалістів. Крім цього, діють 3 476 спортивних клубів під­приємств, установ, організацій та навчальних закладів, 624 спортивних клуби за місцем проживання всіх форм власності, 16 центрів фізич­ного здоров’я населення „Спорт для всіх” (обласний, 6 міських, 8 районних у Дніпропе­тровську та один – у Верхньодніпровському р-ні), 180 спортивних клубів при сільських та селищних радах, обласна школа вищої спортивної майстерності, 124 дитячо-юнацькі спортивні школи, Інститут фізич­ної культури і спорту, обласне училище фізичної культури, коледж фізичного виховання.

У 2007 тр. Завершено докорінну реконструкцію Палацу водних видів спорту СК „Метеор” ім. О.М. Ма­карова, футбольного стадіону „Дніпро”, які відпові­дають сучасним європейським стандартам.

Для підготовки резерву до збірних команд області та України в регіоні культивується близько сотні видів спорту, у тому числі 34 – олімпійсь­ких. Під керівництвом майже 3 тис.тренерів підвищують свою спортивну майстерність понад 130 тис. осіб, з яких 57 тис. – у 124 ДЮСШ та школах вищої спортивної майстерності.

За роки незалежності тренерсько-викладацьким складом облас-ті підготовлено близько 1,5 тис. майстрів спорту, майже 200 май-стрів спорту України міжнародного класу. До 800 спортсменів стали при­зерами чемпіонатів світу та Європи; по 3 золоті та срібні й 7 бронзових нагород були завойовані спортсменами області на остан-ніх 4-х Олімпійських іграх. Серед них Інна Фролова, Віктор Омелья-нович та Ліна Міфтахутдінова (академ. веслування), Оксана Баюл (фігурне катання), Євген Браславець та Ігор Матвієнко (вітрильний спорт), Володимир Шацьких (греко-римська боротьба), Андрій Сер-дінов (плавання), Воло­димир Павловський (академ. веслування).

12. Суспільно-політичне та релігійне життя.

В області діють 127 обласних ор­ганізацій політ. партій, які об’єднують 300 тис. громадян, зареєстровано 990 громадських орга-нізацій. Найбільш масовимоб’єднанням залишаються профспілки.

У регіоні створені і функціонують 38 об­ласних, 79 міських, 5 районних організа­цій національно-культурних товариств, яки­ми представлено 20 національних меншин. Серед активно діючих: єв-рейські, вірменські, азербайд­жанські, грузинські, грецькі, польські, німецькі, корейські то­вариства.

За роки незалежності України релігійна мережа в області зрос-ла в 6,7 рази і складається з 1 102 релігійних організацій. Найпотуж-нішою конфесією в регіоні є православ’я. 632 релігійні організації трьох православних юрисдикцій складають майже 60 % від усіх за-реєстрованих релігійних організацій в області. В області діють 4 релігійних центри, 10 управлінь і об'єднань, 10 монастирів, 11 мі-сій, 3 братства, 6 духовних навчаль­них закладів, 1 058 релігійних громад.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 6

«ІСТОРІЯ КРАЮ В ІІ ПОЛ.ХХ СТ. – ПОЧ. ХХІ СТ.»

1. Відбудова промисловості у 1945-1953 рр.
   
2. Положення у сільському господарстві краю у 1945-1953 рр.
   
3. Стан соціальної сфери на Дніпропетровщині у 1945-1953 рр.
   
4. Репресивна політика держави на теренах області у 1945-1953 рр.
   
5. Промисловість області у 1953-1964 рр.
   
6. Нововедення в аграрної політики в краї у 1953-1964 рр.
   
7. Лібералізація політичного і духовного життя в краї у 50-60-ті рр.
   
8. Зміни у соціальній сфері на Дніпропетровщині у 50-60-ті рр.
   
9. Економічна реформа 1965 р. на Дніпропетровщини.
   
10. Досягнення і невдачі промисловості області у 60-80-ті рр.
    
11. Зміни у соціально-економічній сфері області через спорудження дніпровського гідрокаскаду.
    
12. Стан сільського господарства краю у 60-80-ті рр.
    
13. Приклади трудового ентузіазму працівників краю у ІІ пол. ХХ ст.
    
14. Положення в соціальній сфері у 60-80-ті рр.
    
15. Дисидентський рух на Дніпропетровщині у 1950-1980-і рр.
    
16. Стан культури та духовного життя в області 1950-1980-і рр.
    
17. Соціально-економічне становище Дніпропетровщини за часів „перебудови”.
    
18. Суспільно-політичне життя на Дніпропетровщині за часів „перебудови”.
    
19. Протистоянні влади та опозиції за часів „перебудови”.
    
20. Соціально-економічне становище в області у 90-і рр.
    
21. Соціально-політичне життя краю в 90-ті роки?
    
22. Екологічні проблеми Дніпропетровщини.
    
23. Характеристика промислового потенціалу Дніпропетровщини у ХХІ ст.
    
24. Характеристика соціально-культурної сфери краю у ХХІ ст.