Geum.ru

Урок літератури рідного краю для 10 класу Тема: «Образ рідного села Валер’янівки у творчості письменників рідного краю»

Вид материалаУрок

Содержание


Хід уроку
Запис на дошці
М.Яременко - поет-земляк
Виступ другого учня
Виступ третього учня
Михайло Яременко.
Виступ п’ятого учня
Особливо документовано і змістовно описані роки колективізації, і розкулачення селян, і викликаний ними голод 33-го року.
Складена на прохання музею села Валер’янівки.
Виступ сьомого учня
Подобный материал:
Урок літератури рідного краю для 10 класу

Тема: «Образ рідного села Валер’янівки у творчості письменників рідного краю».

Мета:

- познайомити учнів із літературою рідного краю, зокрема із життям і творчістю видатного поета-земляка М.Яременка; поета, що писав російською мовою, А.Корнієнка; І.Вареника, автора книги «Валер’янівка»;
  • сприяти виробленню в учнів навичок знаходити, систематизувати та узагальнювати потрібний матеріал;
  • сприяти виробленню прагнення до пошукової та дослідницької роботи;
  • формувати навички публічного виступу; розвивати зв’язне мовлення;
  • удосконалювати навички виразного читання поетичних та прозових творів;
  • виховувати любов до Батьківщини, рідного краю, прагнення примножувати його велич і красу.


Методи і прийоми:
  • лекція;
  • бесіда, робота з текстами, порівняльний аналіз тексту;
  • міжпредметні зв’яки.

Тип уроку: урок- круглий стіл з елементами дискусії.

Обладнання:
  • портрети та фотографії письменників М.Яременка, А.Корнієнка, І.Вареника; збірки письменників; книга І.Вареника «Валер’ янівка»; малюнки учнів про рідне село та до творів письменників.

Хід уроку

І. Мотивація навчання школярів.

1. Організаційний момент.

Парти розташовані колом, як під час «круглого столу». Учитель пояснює особливості такої форми уроку, як «круглий стіл», спираючись на записи на дошці.

Запис на дошці: «Круглий стіл - форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників».

2. Повідомлення теми та мети уроку.

Слово вчителя.

- Сьогодні ми познайомимось із життям і творчістю М.Яременка, А.Корніенка, І.Вареника.

ІІ. Актуалізація опорних знань.
  1. Бесіда за питаннями:

- Чи відомі вам ці прізвища?

- Чи знайомі ви із життям або творчістю цих письменників?

2. Показ портретів та фотогргафій М.Яременка, А.Корнієнка, І.Вареникка.

3. Показ дитячих малюнків про рідне село ( малюнки з виставки «Моє село у малюнках»).

ІІІ. Усвідомлення нових понять.
  1. Виступи учнів за заздалегідь підготованими питаннями.

Питання до обговорення
  • Що об’єднує таких різних особистостей?

- Відомості про М.Яременка.
  • Відомості про А.Корнієнка.
  • І.Вареник – автор книги «Валер’янівка».
  • Образ рідного села у творчості М.Яременка.
  • А.Корнієнко про рідне село.

Виступ першого учня.

Що об’єднує таких різних особистостей?

Всі ці люди народились, певний час жили у Валер’янівці та звертались до образу рідного села у своїй творчості.

М.Яременко - поет-земляк. Автор збірок «Вишнева заметіль», «Сталь і хліб». «Березові світлиці», «Яблуневий цвіт», «Весняні мелодії».

Народився в селі Валер`янівка. Навчався у Великоанадольському лісному технікумі. Тут почав писати вірші, які друкував у районній газеті «Прапор праці».

Повернувшись з фронту після тяжкого поранення, М.Яременко став рахівником у рідному колгоспі, потім довгий час працював у районних і міських газетах нашої області і одночасно навчався в Московському літературному інституті імені О.М.Горького. Працював директором Ворошиловградського обласного державного архіву, поєднуючи наукову роботу з літературною.

І.Вареник – автор книг «Валер’янівка», «Хрест Валер’янівки», «Життя Карпа Кузьмича» (книги про сусіда).

І.Вареник з початку 70-х років проявляв інтерес до вивчення історії рідного краю, дносельчан і свого фамільного роду Вареників, їх родичів. На основі опитування односельців, зібраних літературних даних, архівних матеріалів і особистих спостережень автор зібрав матеріал про історію заселення, господарської діяльності і побуту селян, починаючи із середини минулого століття до періоду сучасних перетворень. Книга «Валер’янівка» вийшла обсягом до 700 сторінок. Автор висловлює своє бачення всіх процесів, які переживало рідне село.

А.Корнієнко – поет-земляк, що пише російською мовою. Зараз живе в Смоленській області в селищі Озерному Духовщинського району. Член Союзу письменників Росії. Автор багатьох збірок віршів. Остання збірка «Пора роздумів» вийшла у 2010 році.

Виступ другого учня

Відомості про М.Яременка

Виразне читання поезії «Легенда про чумака Дем’яна» Це історія нашого села в поезії

Була хатина та низька,

Де дід мій бідно жив.

Легенду цю про чумака

Мені він розповів:

- Не вперше тут чумак Дем`ян

Обози з Криму вів.

А навкруги – шумів бур`ян,

І степ вовками вив.

Скрипіли ярма на волах,

Сто верст пройшли воли,

І де зігнувсь коліном шлях,

Заморені лягли.

І що чумак той не робив:

І лаявсь, і моливсь –

Не йшли воли – хоч їх убий-

Лягли й не піднялись.

У небо посваривсь чумак:

- За що караєш так?

Він сам волом запрігся в віз,

І далі сіль повіз.

Не стало в суліях води,

На возі – кримська сіль.

Упав він на траву тоді:

Ятрила серце біль.

А вранці хури з сіллю йшли,

І чумака знайшли .

Був той Дем`ян іще живий:

Настойку із трави

Йому напитися дали

(Вона ж гірка на смак).

Дем`яну ліки помогли,

Бо знов ожив чумак.

Валеріана поміж трав

У червні тут цвіла.

А потім хтось ім`я це дав

Для нашого села…

Давно – давно це все було,

Вже зник чумацький шлях.

Тут Валер`янівка – село

Живе в рясних садах.

Крокують електростовпи

Із станції в артіль.

А у господарів степів

Є хліб, і сало й сіль.

Тут пісня птицею зліта

І б`є крилом в блакить.

Пшенична хвиля золота

У даль ясну біжить.

Лиш у загадках вирина

Старий чумацький шлях …

Встає висока ярина

Колоссям на полях,

Десь за могилами зника

Її дзвінкий прибій…
  • Легенда це про чумака,

Чи правда, діду мій?!

Виступ третього учня

Відомості про М.Яременка


Свою розповідь я хочу почати з уривка із книги «Жайвори над Луганщиною» Андрія Медведенка. Це двотомник літературних портретів Луганської обласної організації Національної Спілки письменників України, який нещодавно побачив світ в обласному видавництві «Світлиця». Це жива історія культури Луганщини та письменницької організації за 40 років її існування. ЇЇ створено у квітні 1965 року, а засновниками стали М.Чернявський, Т.Рибас, С.Бугорков, І.Савич, В.Горяїнов, Ф.Вольний, Г.Довнар, О.Холошенко та наш земляк – Михайло Яременко.

«…Новим імпульсом для активізації літературного життя в області стало створення обласної письменницької організації (кінець 60-х років), адже з після воєнних часів літератори Луганщини, члени Спілки письменників перебували на обліку в Донецькій обласній організації. Зрозуміло, що з цієї причини нерідко гальмувався прийом до спілки та публікації луганців на сторінках регіонального літературно-мистецького видання «Літературний Донбас», потім «Донбас», який у 1946-1968 роках виходив як альманах, далі як журнал-двомісячник, і знаходився в м.Донецьку.

15 квітня 1965 року у Луганську зібралися разом не тільки члени СПУ, але й члени літературних об’єднань багатьох міст і районів області. З Києва прибули заступник голови правління Спілки письменників України Юрій Збанацький і поет Дмитро Павличко. На той час у нашій області склалися досить міцні літературні сили. В основному вони сконцентрувалися в обласному центрі: Тарас Рибас, Микита Чернявський, Степан Бугорков, Михайло Яременко, Федір Вольний, Геннадій Довнар, Ольга Холошенко. Саме їм було призначено стати основоположниками новоствореної регіональної письменницької організації. Першим її головою став прозаїк і драматург Тарас Рибас».

М.Яременко - поет не тільки Донеччини, а й Луганщини. Але треба пам’ятати, що витоки його творчості йдуть від малої батьківщини, з рідного села. Ніхто краще не розкаже про письменника, як сам автор. А хочу вам зачитати уривки із «Автобіографії» М.Яременка.

Автобіографія

Михайла Тадейовича Яременка

Я народився 27червня 1923р. в селі Валер’янівка, Маріупольського повіту, Донецької губернії ( нині Волноваський район, с.Валер’янівка, на Донеччині). Батько мій, Тадей (звали його Фадей), був бідняком-хліборобом, з дитинства прищепив любов до рідної землі: він був полеводом, а потім аж до самої війни працював бригадиром рільничої бригади колгоспу ім.Сталіна (нині ім.ХХІІ з’їзду КПРС). Мати моя, Онися Іванівна, прищепила любов до праці: з нею я працював у колгоспі на різноманітних роботах: ходив за плугом, косив сіно, пас корів. …

***

….З перших учителів, хто прищеплював любов до літератури, були Л.І.Ляшенко, і М.Х.Вілінська (в семирічці), в лісотехнікумі – М.В.Роменський, а потім С.Ю. Сергучов.

Вони мені говорили, що той, хто вперто буде працювати над собою, завжди здобуде перемогу. І це дійсно сталося так. З третього курсу Великоанадольського я був мобілізований в ряди Радянської армії, де і знаходивсь до серпня 1945р. Довелося зі своїми ровесниками приймати участь у звільненні Криму, Білорусії, Литви від фашистських загарбників. На кордоні Східної Прусії і Литви в жовтні 1944р. був тяжко поранений. На фронті брав участь як сапер і мінер. Нагороджений орденом Слави 3-ї ступені й п’ятьма бойовими медалями.

Після демобілізації із Радянської Армії працював у рідному селі рахівником колгоспу до 1947р., а восени 1948р. знову пішов у лісотехнікум і закінчив у 1949р. Працював лісним техніком, помлісничого на Ставропольщині, а з 1950р. по 1954рр. – був інженером лісонасаджень Донецької залізниці ( Ст. Дебальцево). З 1954 до 1962р. працівник міської, районної, обласної газет (м.Дебальцеве, Парткомуна, Ворошиловград).

Особливо в ці роки активізується моя літературна діяльність. При газетах керував літературними гуртками, випускав літературні сторінки. Одночасно учився заочно в Літературному інституті ім. Горького (м.Москва), закінчивши його в 1962р., захистивши диплом двома поетичними книжками. Автор п’яти книжок поезій: «Весняні мелодії» (1955р.), «Яблуневий цвіт» (1961р.), «Сонцем повняться літа» (1965р.), «Вишнева заметіль» (1970р.), «Видзвони над нивами» (1973р.), а зараз працюю над повістю «Сяйво над Луганню». …

***

Михайло Яременко.


Виступ четвертого учня

Відомості про А.Корнієнка

Анатолій Григорович Корнієнко народися 19 січня 1927 року в селі Валер’янівка Донецької області. Працював у колгоспі, служив в армії. Потім навчався в лісному технікумі та педінституті.

На Смоленщині з 1954року. Працював у лісному господарстві, на будівництві смоленської ГРЕС. Автор поетичних збірок «Озернинський вальс» (2001р.) та «При світлі надії»(2006р.). Звичайно, збірки російськомовні. На даний момент живе в селищі Озерному Духовщинського району Смоленської області.

«Без щирості нема поезії. В кожному поетичному рядку я старався бути щирим», - впевнений Анатолій Корнієнко.

Світло надії на добро і справедливість, на чуйність людських душ, їх любов до життя і до рідного краю пронизує й нові книги поета. 2006 року вийшла ще одна книга А.Корнієнка - «З любов’ю і вірою». Ця книга з автографом міститься у нашій бібліотеці. Наш бібліотекар, Токманцева Рита Василівна, веде активне листування із земляком.


Виступ п’ятого учня

Відомості про І.Вареника

Іван Вареник також залишив свою «Автобіографію». Послухайте її


Іван Петрович Вареник

Автобіографія

Народився 22 вересня 1923р. в селі Валер’янівка (за теперішнім адмінподілом: Волноваський район Донецької області, Україна) у сім’ї селян. У 1938р., після закінчення місцевої семирічної школи, вступив до Великоанадольського лісного технікуму. У вересні 1941р. з четвертого курсу технікуму був призваний до лав Червоної Армії. Закінчив Волчанську військову школу авіамеханіків (Харківська обл.) і Новосибірську військову школу льотчиків авіації дальньої дії (1944р.). Учасник Великої Вітчизняної війни. Демобілізований із Червоної Армії через хворобу у1946р. і в тому ж повернувся до навчання у лісний технікум. після закінчення навчання був направлений на роботу в Краснодарський край. З 1947 по 1950р.р. працював у Білоріченському районі краю на посаді помічника лісничого і лісничим.

У 1950р. вступив на навчання до Кубанського Сільгоспінституту (м.Краснодар), агрономічний факультет якого закінчив з відзнакою в1955р. За період навчання проводив самостійні наукові дослідження, результати яких опублікував у декількох замітках і статтях. Був залишений на кафедрі ботаніки цього інституту на посаді асистента. Поряд з педагогічною роботою брав участь у геоботанічних експедиціях інституту і проводив самостійні дослідження по продуктивності і господарському використанню субальпійських лук, організував високогірний стаціонар. Науковий матеріал цих досліджень був узагальнений у вигляді кандидатської дисертації «Продуктивність високогірних лук Північно-Західного Кавказу і деякі питання їх використання і покращення». Дисертацію захистив у 1962р. у Всесоюзному НДІ кормів імені В.Р.Вільямса (м.Москва) з присвоєнням наукового ступеня кандидата сільгоспнаук. У 1964р. за конкурсом був обраний доцентом кафедри ботаніки Кубанського сільгоспінституту, а в 1974р., теж за конкурсом, - її завідуючим. Читав лекції і проводив практичні заняття на декількох факультетах. Брав участь у розробці декількох навчальних посібників з удосконалення методики викладання ботаніки у вузі. Запропоновані оригінальні методи (з елементами новизни) засвоєння учнями навчального курсу на основі розвитку особистої зацікавленості студента, широкого впровадження дослідницького методу пізнання, наочності – все у взаємозв’язку наук і практичної діяльності людини. Розробки одержали широку підтримку педагогічної та наукової спільноти у краї і СРСР.

Одночасно вів наукові дослідження культурної і дикорослої флори Північно-Західного Кавказу у співвідношенні територіальної приуроченості і регіональних особливостей. За завданням адміністративних органів Краснодарського краю по створенню і використанню поливних культурних пасовищ.

Особливий інтерес виявив до вивчення хімічного складу рослин. Стосовно Краснодарського краю було вивчено більше 700 видів рослин і 30 типів травостою природних і культурних сінокосів і пасовиськ, лісних рослинних «сообществ», від рівнини до гір, на вміст основних і супутникових їм хімічних речовин і окремих макро- і мікроелементів. Наукові матеріали лягли в основу рекомендацій по раціональному використанню рослин як природного ресурсу. За матеріалами особистих досліджень опубліковано у різних виданнях 80 наукових робіт, в тому числі 3 брошури та 1 книга. З початку 70-х р.р. проявився інтерес до вивчення історії рідного села Валер’янівки, односельчан і свого фамільного роду Вареників, їх родичів. Шляхом опитування жителів села, збирання літературних даних, архівних матеріалів і особистих спостережень вперше для села було одержано великий фактичний матеріал з історії заселення, господарської діяльності і побуту селян, починаючи із середини минулого століття до періоду сучасних перетворень. Підготовлена книга об’ємом 700 сторінок рукописного тексту. Викладена коротка історія освоєння території Приазов’я, життя перших поселенців, устрій тогочасного суспільства, типи житлових і господарських будівель села, побут сім’ї, одяг і взуття селян, роботи в полі (агрокультури, тип господарювання, знаряддя праці) і вдома (ремесла, торгівля, ціни). А також дитячі ігри та іграшки, школа, церква і свята, вечорниці, весілля, хрестини, служба в солдатах. В тому чи іншому обсязі подані відомості і про горілку, і самогон, табак, рибалку і полювання, про санітарний стан – хвороби, лікарів і бабок, вірувань у нечисту силу, калік, наглу смерть, досягнення побутової і промислової техніки (сіялки, плуги, трактори, комбайни, фотографії, радіо) і про інше. В окремих розділах відображено життя Валеря’нівки у першу світову і громадянську війни, в період Великої Вітчизняної – цієї Голгофи села.

Особливо документовано і змістовно описані роки колективізації, і розкулачення селян, і викликаний ними голод 33-го року.

Книга ілюстрована багатьма малюнками. Додатково до них зібрано більше 200 фотографій (вулиці, окремі будівлі, околиці села, портрети жителів). Частина фотографій зібрано в альбом, який передано в подарунок музею села).

Складені родословні Вареників та їх родичів (Гнибіди, Головачі), в яких простежується 6-7 поколінь, починаючи з 1820 – 1840р.р. і до сучасних днів. На родинному дереві в загальній кількості згадано більше 300 імен із вказівками дня народження і смерті, дівочих прізвищ жінок, для багатьох дати вінчання у церкві.

За матеріалами етнографічного та іменного (персонального) дослідження підготовлені і надруковані на комп’ютері на правах рукопису дві книги: «Валер’янівка» (скорочений варіант) і «Хрест Валер’янівки»: Велика Вітчизняна очима свідків валер’янівців. Остання передана до музею села. Робота з історії села мене повністю захоплює. Буде за можливістю продовжена.

Жонатий. Дружина, Катерина Карпівна, у дівоцтві Головач (померла в 1996р.) народилась у Валер’янівці. Маю двох дочок, четверо онуків і правнучку. Проживаю у Краснодарі (Росія).

Складена на прохання музею села Валер’янівки.

Травень 2000р.

Краснодар.

Виступ шостого учня

Образ рідного села у творчості М.Яременка

Творчість М.Яременка – це своєрідна історія нашого села у віршах. Згадаємо хоча б його поезію «Легенда про чумака Дем’яна», де він подає у поетичній формі легенду про походження назви нашого села Валер’янівки. Саме з великою кількістю трави валеріани поет пов’язує походження його назви.

У своїй поезії «Меморіал Слави» він уславлює земляків, що не повернулись з полів Великої Вітчизняної війни. 480 імен воїнів викарбувано на пам’ятних плитах, в тому числі й ім’я його батька та дядька Павла. Поезія «Над Молочною» присвячена пам’яті земляків-солдатів, які смертю хоробрих полягли в жовтні 1943 року на річці Молочній.

Але саме головне, що з поезій М.Яременка постають образи наших односельців: однокласників, друзів, сусідів, родичів. От поезія «Лідія Петрівна» присвячена його першій вчительці Л.Ляшенко.

Виступ сьомого учня

А.Корнієнко про рідне село

Мені дуже приємно, що людина, яка більшу частину свого життя прожила в Росії, не забула свої корні і звідки вона родом. У А.Корнієнка є вірш російською мовою , який так і називається «Валерьяновка». Послухайте його.

Валерьяновка

Где бы я не бывал на свете,

Возвращался на твой порог.

Кто назвал тебя именем этим –

Валерьяновкою нарек?


Мне с тобою суждено расстаться

И изведать горечь утрат.

Никогда не забыть акаций,

Что в отцовском дворе шумят.


Выйду встретить весеннее утро.

И у клена того постою,

Где девчонке из Красного хутора

Я когда-то сказал, что люблю.


Повстречаю родных и знакомых:

-Как живется-здоровится, брат?

Разговору такому простому

С веселящей сердечностью рад.


А с друзьями под вечер не жаркий,

Оставив на время дела,

Вспомнив молодость, выпьем по чарке,

Чтоб судьба к нам добрее была.


Где бы я не бывал на свете,

Возвращался к тебе в свой срок.

Кто назвал тебя именем этим –

Валерьяновкой кто нарек?


Все зовешь ты через годы разлуки…

Оттого почему-то жаль,

Что наследники – дети и внуки –

О тебе будут помнить едва ль.

  1. Відповіді на додаткові питання учнів до матеріалу, що прослухали.

ІV. Домашнє завдання: написати твір-мініатюру «Наші видатні земляки».

V. Підсумок. Дискусійна бесіда за питаннями:

- Що нового ви дізнались сьогодні на уроці?

- Для чого на вашу думку треба вивчати творчість письменників рідного краю?

- Які почуття у вас викликала прослухана інформація, поезії і чому?


Додаток №1




Фото М.Яременка




Фото А.Корнієнка



Фото І.Вареника

Додаток №2





Обложка книги І. Вареника «Валер’янівка»


Література



  1. А.Корниенко При свете надежды. Стихи. Издательство “Русское поле”,2006.– 190с.
  2. Анатолий Корниенко//С любовью и верой. Стихи. Издательство «Смоленская газета», 2006г. – 192с.
  3. Бик А. С. Провідна ідея педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського / А.С. Бик // Рад. шк. – 1985. – № 3. – С. 54–60.
  4. БіляївВ.І. “На неокраянім крилі…” /В. І. Біляїв – Донецьк: Східний видавничий дім. НТШ /В. І. Біляїв - Донецьк, УК-Центр – 2003. – 348с.
  5. ВареникІ.П. Валер’янівка. Валер’янівка – Краснодар, 2001р.,3 74с.Дата публікації: 02.12.2009.
  6. ДедюхинА.М. Сухомлинский о патриотическом воспитании детей / А.М.Дедюхин // Нач. шк. – 1976. – № 10. – С. 21–22.
  7. КошолапО.Ф. Використання педагогічних ідей В.Сухомлинського у громадянському вихованні учнівської молоді // Наукові записки. Сер. Педагогіка і психологія. Вип. присвяч. 90-річчю Вінницького держ. пед. ун-ту ім.М.Коцюбинського / Вінницький держ. пед. ун-т ім.М.Коцюбинського. – Вінниця: Держ. картограф. фабрика, 2002. – Вип. 6. – Ч. 2. – С. 12–14. – Бібліогр.: с. 14 (5 назв).
  8. МостоваТ. Уроки Сухомлинського / Т. Мостова // Демократ. Україна. – 2004. – 20 квіт. – С. 5.
  9. ОліфіренкоВ.В. Підручник з української літератури: історія і теорія (монографія) /В.В.Оліфіренко - Донецьк: Східний видавничий дім. НТШ/В.В.Оліфіренко. - Донецьк. – 2003. – 324 с.
  10. ОліфіренкоВ.В. Уроки правди і добра. Джерела літератури рідного краю, Донецьк, 1995.
  11. СалтановЕ. Школоцентристская социально-педагогическая система В.А.Сухомлинского /Е.Н.Салтанов // Сред. проф. образов. – 2005. –­ № 5. ­ С. 21–24. – Библиогр.: 3 назв.
  12. СенінаВ.К. Використання спадщини В.О.Сухомлинського у формуванні в учнів почуття громадянськості / В. К. Сеніна // Рад. шк. – 1981. – № 12. – С. 48–53.
  13. Сіднєв Л. М. На ідеалах добра і гуманізму / Л. М. Сіднев // Рад. шк. – 1988. – № 9. – С. 76–79.
  14. ЧеркашенкоВ. Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід" За матеріалами: Освіта.ua
  15. Шевченко. Людиною треба стати / Т. Шевченко // Кіровогр. Правда. – 1988. – 28 верес. – С. 3.
  16. ЯременкоМ. Весняні мелодії, Сталінське обласне видавництво, 1955р.
  17. ЯременкоМ. Вишнева заметіль, Донецьк: “Донбас”,1970.
  18. ЯременкоМ.Т. Cталь і хліб: Поезії, - К: Дніпро, 1983. – 118с.



Віртуальні ресурси:

uk.wikipedia.org

donbaslit.skif.net

ruthenia.info

chl.kiev.ua

osvita.ua

youalib.com/content

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ru.wikipedia.org/wiki/Шевченко,_Тарас_Григорьевич