Недосєкіна т. В. Історія рідного краю

Вид материала

Содержание

11. Залізна лихоманка перед буревієм
Темпи розвитку промисловості у Катеринославі
Профільність промислових підприємств Катеринослава
Питання до теми 4 «заснування катеринославу.
Тема 5. історія краю в і пол. хх ст.
Очікуванні результати

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

11. Залізна лихоманка перед буревієм

Зміст: Кримськая війна. Оборона Севастополя. Катеринослав – мі-сто-шпиталь. Севастопольський парк. Кріпостне право та боротьба селян за свою волю. Що принесла селянам ре-форма 1861 р. Розвиток краю наприкінці XIX ст. О.М.Поль. Міст через Дніпро. Гірниче училище. Музей ім. Поля. Розбудова міста. Становище робітників. В. Гіля-ровський. Революція 1905р. Виступи народу в Катерино-славі та губернії. Підсумки революції. „Просвіта”.

Очікуванні результати:

Знання подій світової історії, які відбилися на історії краю;
Розуміння причин „другого” народження краю та його промисло-вого та економічного розвитку;
Вміння описувати революційні події поч. ХХ ст. на теренах області та їхні наслідки

У сер. XIX ст. Російська імперія, намагаючись встановити свій контроль над протоками Босфором і Дарданелами, що з'єднуютъ Чорне й Середземне моря, почала війну із Туреччиною та її союзни-ками – Англією та Францією. Війна широко розгорнулася на морі й на Кримському півострові, за що й отримала назву – Кримська (1853-1856 рр.). Найзапекліші бої велися поблизу Севастополя, оточеному військами ворога. Після 11 місяців оборони захисники вимушені були залишити місто.

Трагедія на Чорному морі відлунилася на берегах Дніпра. Далекий степовий Катеринослав став містом-шпиталем для тисяч солдатів та офіцерів. Саме тут багато із захисників Севастополя знайшли свій ос-танній притулок. Скільки людей було тут поховано – невідомо, але, за даними ревізії 1859 р., у місті проживало близько 17 тисяч мешкан-ців, а на лікуванні перебувало понад 11 тисяч хворих і поранених. До речі, народний переказ доніс значно більшу цифру ─ 40, а то й 50 тисяч чоловік. У цей період у місті двічі був видатний хірург Ми-кола Іванович Пирогов, який брав участь в обороні Севастополя.

До 100-річчя героїчної оборони Севастополя, у 1954 р., на місці поховання воїнів, померлих від ран, було встановлено пам'ятник героям Кримської війни й закладено затишний парк.

Додаткові витрати на війну лягли важким тягарем на плечі селян, становище яких дійсно було жахливим. На 1 січня 1859 р. загальна кількість населення губернії складала майже 1 млн. 43 тис осіб, з яких 31,5 % були кріпаками. Офіційно кріпаки були зобов’язані від-бувати триденну панщину кожного тижня, а фактично вони мусили працювати на пана до 5-6 днів на тиждень. На кожного кріпака для щорічної обробки в середньому припадало 7,3 десятини*землі. То-му не є випадковим, що з 1801 до 1850 року в Катеринославській гу-бернії відбулося 46 виступів селян проти поміщиків, які охопили 70 сіл. І треба зазначити, що це – далеко не повні дані.

Під час Кримської війни в Україні спалахнув селянський рух "Київська козаччина". Масові виступи селян мали причиною чутки про запис у козаки для участі в Кримській війні, й, у такий спосіб, звільнення від кріпацтва.

Після закінчення війни південь Росії охопив рух "У Таврію за волею". Серед селян Катеринославської та Херсонської губерніях про-неслася чутка, що на Кримському перешийку сам цар-батюшка сидить в золотій шапці, і всіх, хто прийшов до нього, відпускає на волю, а ті, хто сиднем сидять, навіки залишаться власністю пана. I люди сім'ями, ро-динами, цілими селами знімалися з рідних місць і тяглися каравана-ми на південь. У Верхньодніпровському та Катеринославському по-вітах Катеринославської губернії від поміщиків втекли всі кріпаки. А це 574 села з населенням майже у 77 тис. чоловік. Великий ук-раїнський поет Т.Г. Шевченко назвав ці масові втечі кріпаків до Криму „сумним катеринославським повстанням”.

Обидва рухи були нещадно придушені царизмом.

Довгоочікувана воля прийшла до селян у 1861 р., про що й було проголошено в царському маніфесті, за яким було скасоване ганебне рабство ─ кріпаччина. Але „визволення” не виправдало сподівань се-лян. Земельні ділянки, які їм надавалися, були настільки мізерними, що селянські родини не могли прогодуватися з них. Так, за переписом на-селення 1858 р. в с. Солоненьке (зараз с. Солоне) проживало 724 се-лянина. За реформою 1861 р. тільки 386 селян отримали земельні наділи по 1,1 десятині на одну особу. Пани – брати Бергмани – після реформи придбали понад 45 тис. десятин землі. Наприкінці ХІХ ст. із 195 сільських господарств цього села 120 мало до 10 десятин, 60 – від 10 до 20 десятин, 15 – понад 20 десятин. Праця робітників-наймитів застосовувалась у 14 господарствах.

У 80-ті рр.. XIX ст. Катеринославська губернія була залучена до економічного буму, який спричинився зародженням чорної металургії в Донбасі та Придніпров'ї. Велика заслуга у промисловому розвитку Придніпровського краю, як центру чорної металургії, належить на-шому земляку Олександру Миколайовичу Полю. Він відкрив неда-леко від тодішнього селища Кривий Ріг на березі річки Саксагань багаті поклади залізної руди. Це відкриття, а також зручний вод-ний шлях давнім Славутичем, привернули увагу промисловців до Катеринослава. Цьому сприяла побудова Катерининської залізниці із двохярусним залізничим мостом через Дніпро.

До початку XX ст. у місті вже діяло 6 металургійних заводів, серед них: Брянський (1887), нині завод ім. Петровського, Шодуар А (1892 р.), нині завод ім. Леніна, Гантке (нині завод ім. Карла Лібк-нехта), Шодуар Б (1899 р.), нині „Комінтерн”, та інші.

Розвиток промисловості у Катеринославі відбувався швидки-ми темпами та супроводжувався докорінними змінами їх профілю-вання.

Таблиця 1

Темпи розвитку промисловості у Катеринославі

	1880 р.	1903 р.
Фабрики і заводи (кількість)	49	194
Робітники (кількість)	572	10 649
Обсяг виробництва (млн. крб.)	1,5	21,5

Таблиця 2

Профільність промислових підприємств Катеринослава

	1880 р.	1903 р.
парові млини	12	11
цегляні	6	9
обробка корисних копалин	2	33

Наприкінці XІX століття у місті вже проживало 220 тисяч осіб, а у всій губернії ─ близько 3 мільйонів.

Промислова революція внесла зміни в життя мешканців губер-нії. У 1859 р. у Катеринославі відкрилася перша телеграфна станція та було відкрито регулярний рух однотрубних вантажно-пасажир-ських пароходів по Дніпру, який обслуговувало «Першетпароплавне товариство», а у 1864 р. розпочався регулярний поштово-пасажир-ський рух по Дніпру, який зв’язав губернське місто з іншими насе-леними пунктами України. У 1869 р. була прокладена перша лінія во-догону від Соборної (Жовтневої) до вулиці Первозванівської (Коро-ленко). У 1873 р. був відкритий для руху поїздів перший перегін Ло-зова-Олександрівськ (Запоріжжя), з відгалуженням на Нижньодніп-ровськ від станції Синельникове. У 1875 р. був побудований стаціо-нарний вантажно-пвсажирський порт. У 90-х рр. ХІХ ст. у місті по-чали діяти перші телефони. У 1897 р. перший рейс здійснив електрик-ний трамвай за маршрутом «Вокзал-Соборна площа». Він був третім в імперії після Петербургу та Києва. У 1902 р. вулиці Катеринослава вперше почали освітлюватися 450 електричними ліхтарями.

18 травня 1884 р. був відкритий найбільший в Європі двох ярус-ний залізничий міст довжиною 1,5 км і вагою 9 525 т, будівництво якого обійшлося казні в 4 млн. крб. Міст отримав золоту медаль на Все-світній виставці у Парижі в 1889 р. Цей міст, побудований за проектом професора М.О. Бєлєлюбського, і нині прислуговується економіці Ук-раїни. У 1977 р., поруч зі старим мостом, було побудовано одноярус-ний міст, який дозволив розвести зустрічні потяги

У цей період у губернському місті з’являється багато нових установ та чимало красивих будинків, які й досі прикращають місто.

У 1899 р. у Катеринославі було засновано Вище гірниче учили-ще, перетворене у 1912 р. на Гірничий інститут. За замовленням гірни-чопромисловців, архітектор О.М. Бекетов створив проект комплексу споруд інституту. Через нестачу грошей, будівництво розтяглося на кілька років. Але й зараз вражає своєю величністю головний корпус Гірничої тепер вже академії, розташований на нинішньому проспекті Карла Маркса.

У 1901 р. було створено Наукове товариство, яке розміщувалося в будинку на розі 1-ої Чечелівки та вул. Бойкої (тепер ─ ріг проспекту Калініна та вул. Виборгської). У перші роки існування Наукове това-риство вирішувало багато важливих питань, серед яких відкриття Об-ласного музея, спорудження пам’ятника О.С. Пушкіну, створення наукової бібліотеки тощо.

У 1905 р. на кошти губернського дворянства була споруджена будівля, куди переїхав Музей старожитностей Катеринослава, створе-ний у 1849 р. Музею дали ім'я О.М. Поля, а очолив його Д.І. Яворни-цький.

Відомий російський письменник Володимир Гіляровський наз-вав цей період в історії міста «залізною лихоманкою». Він писав: „У Катеринославі я пробув добу. Це ─ місто на Дніпрі, що зростає не за дні, а за години протягом останніх 10-12 років. Центральний проспект, що простягся прямою лінією, може суперничати з найкращими вулицями столиць світу. Широкий, прорізаний двома стрічками бульварів і двома коліями елек-тричного трамваю, що охопив і місто, і частину околиць, проспект закінчу-ється на горі величезним Потьомкінським садом, який висить над бере-гом Дніпра. …проте, якщо звернути з головного проспекту, вулиці, у більшості, брудні, цілі квартали, що аж рояться людьми, від яких уже з причин історичних чистоти чекати не доводиться... Лише якийсь форс-мажор**, у розумінні зовнішніх санітарних непо-добств, примушує владу вживати заходів, які, втім, виконуються недовго”.

Дійсно, на околиці міста стояли переважно глинобитні та дерев'я-ні хатинки. Більшість населення брала воду з криниць, із Дніпра і ма-лих річок. Не вистачало лікарень та шкіл. Земська лікарня (нині це Об-ласна лікарня ім. Мечникова) не мала можливості вмістити всіх хворих. Пошесті забирали життя тисяч людей. Особливо високою була дитяча смертність. Ось що згадував очевидець: «Голод, злидні й сморід так виснажували протягом зими, що, здається, мовби наскрізь світяться діти, на тілі ─ болячки від корости, голівки уражені стригучим лишаєм. Постійно чулося голосіння на кладовищі. Кого ховають? Дитину.» Та й шкіл, звичайно, бракувало. Грамотність в губернії сягала лише 21 %.

У 1909 р. Катеринослав посідав перше місце серед 16 великих міст світу за смертністю населення. Найбільша смертність була у ді-тей у віці до року, вона складала 50 %. За 15 років від інфекційних захворювань (туберкульозу, тифу та скарлатини) померло більше 8 тис. чоловік. Щодо зростання населення у місті, то найсприятливі-шим був 1904 рік, коли народилося 6 444, а померло – 3 607 чоловік. Офіційно робочий день тривав 12 годин, але робітників примушу-вали після закінчення зміни безкоштовно виконувати різну додатко-ву роботу: прибирати цехи, розвантажувати вагони. Половина грошей, які вони отримували за свою тяжку працю, йшла на різного виду штрафи. Крім цього, через погані умови праці, багато робітників трав-мувалися. Наприклад, на Брянському заводі лише за 1898 р. трапило-ся 2 836 нещасних випадків, у результаті чого сотні людей стали ін-валідами.

Не дивно, що в цей час робітники багатьох міст, у тому числі й Катеринослава, все частіше й частіше виходять на демонстрації про-тесту, проводять страйки, вимагаючи полегшення умов життя.

Невдоволення народу своїм становищем призвело до революції в 1905 р. 9 січня увійшло в історію як "кривава неділя", тому що в Петербурзі царськими військами була розстріляна багатотисячна де-монстрація робітників. У відповідь на цей злочин по всій імперії прокотилися демонстрації, страйки, повстання, в яких брали участь тисячі робітників. Звичайно, не оминули революційні події й Кате-ринослава. Вже 17 січня страйкували робітники Брянського мета-лургійного і сталеливарного заводів. А 20 червня робітники міста, які вийшли на демонстрацію, аби підтримати повстанців броненосця „Потьомкін”, були розігнані військами на перехресті Катеринин-ського проспекту й вулиці Провіантської (нині вул. Пастера). Через кілька місяців, 11 жовтня, на перехресті Філо-софської вулиці та Пушкінського проспекту війська відкрили вогонь по колоні демон-странтів. Тоді загинуло 11 чоловік і близько 20 було поранено. На згадку про цю подію там встановлено меморіальний знак. У той же день на перехресті Кудашевської вулиці та Катерининського про-спекту було побудовано одну з перших барикад. Неозброєні студен-ти ─ учасники барикадних боїв ─ протрималися 2 години проти солдат. Тоді загинуло 8 студентів і було поранено 10. На пам'ять про цю криваву подію вулиця змінила свою назву на Барикадну, й на стіні будинку № 40 по нинішньому проспекту Карла Маркса вста-новлено меморіальну дошку. У боях на барикаді на 1-й Чечелівці (сучасний пр. Калініна), які тривали до вечора, загинуло 22 особи і багато було поранено.

За розмахом революційної боротьби Катеринославська губернія посідала одне з перших місць в Україні. У той час виникали нові політичні партії, громадські товариства, владні органи. Цікавий такий факт: в Україні перша Рада робітничих депутатів, своєрідний орган самоврядування робітників, виникла саме в Катеринославі. Мешканці Чечелівки ─ робітники заводів ─ протягом 18 днів утри-мували владу в своїх руках, не пускаючи на територію свого поселення жандармів та поліцейських. Осторонь не залишилось і селянство: на-весні 1905 р. селянські заколоти охопили територію двох повітів, влітку ─ 4, а восени ─ всіх 8 повітів губернії. Тільки в листопаді-грудні 1905 р.у Верхньодніпровському повіті селяни розгромили 80 маєтків; десятки панських садиб було спалено в Новомосковському повіті. У 1907 р. відбулося 40 селянських виступів.

Придушення революції в Катеринославі почалося 22 грудня 1905 р. уведенням військового стану. Після поразки революції над учасниками цих подій почалася кривава розправа. По всій Російській імперії буду-валися шибениці, оголошувалися жорстокі вироки. Тисячі робітників та селян були заслані до Сибіру на каторгу. Але революція продемон-струвала царському уряду, яка це люта сила ─ розгніваний та при-нижений народ. Революція, незважаючи на поразку, зміцнила впев-пеність робочих та селян в їхній силі, коли вони об'єднані для бо-ротьби за свої права.

Революція принесла українському народові дві значні зміни: влада зняла заборону української мови і започаткувала існування різноманітних українських громадських об’єднань.

У жовтні 1905 р. катеринославський губернатор затвердив ста-тут українського товариства „Просвіта”, до складу якого увійшли найвідоміші громадяни міста – Д.Яворницький, директор Історич-ного музею ім. Поля; А.Синявський, директор Комерційного учили-ща; В.Біднов, відомий український діяч і письменник, та інші. У 1906 р. у місті вийшли одразу два українські тижневики „Запоріж-жя” і „Добра порада”. Але доля цих видань була сумною: якщо останній вийшов чотирма номерами, то перший – лише одним. У 1914 р. відмічалося 100-річчя від дня народження Т.Шевченка. Але російський уряд заборонив будь-які урочистості. Катеринослав став одним із кількох міст, де святкування все ж відбулося, при сприянні Катеринославського губернатора.

^*Десятина – міра площі у старій росії, дорівнювала 1,09 гектара.

^**Форс-мажор – надзвичайні обставини. Наприклад, землетрус, повінь та ін.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 4 «ЗАСНУВАННЯ КАТЕРИНОСЛАВУ.

УТВОРЕННЯ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ»

3 якою метою було прийнято рішення про будівництво Катеринослава?
Де було вибране місце для будівництва Катеринослава?
Яку роль зіграв у долі Катеринослава князь Григорий Потьомкін?
Що ти можеш розповісти про будівництво Преображенського собору?
Яка доля палацу генерал-губернатора?
Розкажи про найдавніші сади-парки Катеринослава та їх засновника.
Розкажи про розвиток Катеринослава після смерті Потьомкіна та Катерини II.
Що пов'язує місто Катеринослав з іменем російського поета Олександра Пушкіна?
Що ти можеш розповісти про перебування на околицях Катеринослава великого українського поета Тараса Шевченка?
Зроби необхідні обчислювання, то з’ясуй розміри Преображенського собору в сучасних одиницях вимірювання.
Коли було утворено Катеринославське намісництво? З якої кількості повітів воно складалося?
Коли була утворена Катеринославська губернія?
З якої кількості районів складається сучасна Дніпропетровщина?
Як ти вважаєш, чому багато міст та селищ сучасної Дніпропет-ровської області було утворено в останній чверті XVIIІ ст.? Доведи свою думку.
Що з'єднувало Севастополь та Катеринослав під час війни?
Як населення нашого міста увічнило пам'ять про війну?
Розкажи про селянський рух середини XIX ст. та причини його виникнення.
Яка подія спричинила бурхливий розвиток Катеринослава наприкінці XIX століття? 3 яким іменем пов'язана ця подія?
Розкажи про розвиток Катеринослава у другій половині ХІХ ст.
Які події відбувалися у нашому місті та губернії під час революції 1905-1907 рр.? Які підсумки цієї революції?

ТЕМА 5. ІСТОРІЯ КРАЮ В І ПОЛ. ХХ СТ.

12. Революційний буревій

Зміст: Події 1917-1920 рр. та наш край. Революційні місця міста. Розповсюдження марксистських ідей. Лютнева револю-ція. Центральна Рада та М.С. Грушевський. Утворення Ради робітничих депутатів. Більшовики Катеринослава. Утворення губернської Української ради. Відновлення робо-ти українських громадсько-політичних організацій. Спро-ба перейменування назви міста на Січеслав. Жовтнева революція.

Очікуванні результати:

Розуміння причин революційних подій у Катеринославі та губернії у 1917-1920 рр.;
Знання та вміння описувати події, які відбувалися в Катеринославі у 1917-1920 рр.

Перша чверть XX століття для нашого народу була бурхливою ─ війни, революції, боротьба за владу між політичними партіями ─ і, як наслідок цього, загибель тисяч і тисяч людей. 1917 рік увійшов до історії нашої країни як рік двох революцій. Це був дуже складний час. Тільки в Катеринославі та губернії влада змінювалася близько 20 разів: Центральна Рада, радянська влада, правління Директорії, військові порядки „батька Махна”, генерала Денікіна... І кожна із цих влад, встановлючи порядок на свій взірець, проливала кров мирного населення.

Події 1917 року в Російській імперії, до складу якої входила Україна, мали важливі наслідки для світової історії ─ вони на довгі роки розкололи світ на два ворогуючих табори.

ІдеїКарла Маркса та Фрідриха Енгельса стали поширюватися в Катеринославі через членів гуртка самоосвіти гімназистів старших класів, створеного у 1890 р. у Першій чоловічій гімназії міста. Біль-шість гуртківців згодом стала відомими революціонерами.

Гімназія була утворена в 1805 р. і спочатку розміщувалася в одному з будинків у нижній частині міста на розі нинішніх вулиць Леніна та Плеханова. У 1861 р. спеціально для неї було побудоване нове приміщення на Соборній площі навпроти Преображенського собору. Нагляд за будівництвом здійснював губернський архітектор Андрій Михайлович Достоєвський, брат славетного російського письменника Федора Достоєвського. Сьогодні у цьому приміщенні міститься один із факультетів медичної академії.

Керівником гімназійного гуртка був Гаврило Лейтейзен, випуск-ник 1893 р., який згодом став професійним революціонером і був од-ним з організаторів соціал-демократичних гуртків у Катеринославі. Відомо, що саме у листі до нього Володимир Ульянов вперше підпи-сався псевдонімом Ленін, під яким і став всесвітньо відомим політич-ним і державним діячем. Заборонену владою марксистську літературу постачав Олександр Винокуров, випускник гімназії 1888 р., який та-кож став професійним революціонером і одним із засновників Мос-ковської й Катеринославської соціал-демократичної організації. Вино-куров, лікар за освітою, був під час замаху на В.І. Леніна у 1918 р. поруч із ним, і саме він надав Леніну необхідну першу медичну допомогу. У роки радянської влади О.Винокуров був наркомом*со-ціального забезпечення Російської Федерації. У 1921-1924 рр. входив до Комісії з боротьби з голодом. З 1924 р. очолював Верховний суд СРСР. Саме ця робота дала підстави включити його до списку 136 партійних і радянських керівників, керівних співробітників ОДПУ та ДПУ УСРР, винних у голодоморі на территорії України в 1932-1933 роках. Йому інкримінується запровадження інструкції Верхов-ного суду СРСР, прокурора ВС СРСР і ОДПУ про застосування постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р., т.зв. Закону про п’ять колосків, яка серед інших стала організаційно-правовою під-ставою для проведення в Україні політики Голодомору-Геноциду та репресій.

Коли 2 березня 1917 р. за ст. ст. (надалі в цій главі дати наведено за старим стилем) до Катеринослава дійшла вістка про Лютневу революцію в Петербурзі, то в місті почали створюватися нові органи влади. Катеринославський губернатор А.Г. Чернявський та начальник місцевого гарнізону генерал Вигран заявили про повну підтримку нової влади.

У ніч з 3 на 4 березня приміщенні Губернської земської управи на розі сучасних вул. Рогальова та площі Д.Бєдного відбулася нарада представників усіх існуючих на той час громадських організацій. Був утворений Катеринославський тимчасовий губернський виконавчий комітет громадських організацій (ГВКГО), в якому зосередилася вища влада в губернії. Були обрані президія з 5 членів та комісари, які мали здійснювати контроль над діяльністю усіх урядових органів та установ. Очолив ГВКГО К.Д. Гесберг, який до цього був головою губернської земської управи.

4 березня 1917 р., як тільки звістка про зречення престолу остан-нім російським царем Миколою II дійшла з Петрограда до нашого міс-та, у приміщенні Наукового товариства в центрі робітничого селища Чечелівка було зібрано Раду робітничих депутатів у кількості 115 осіб. Очолив її меншовик П.М. Орлов. Нині тут міститься Красногвардій-ська районна рада депутатів та районний виконавчий комітет.

5 березня 1917 р. більшовики Катеринослава вперше легально зібралися на міську конференцію у приміщенні Брянської школи, яка була побудована наприкінці ХІХ ст. у центрі Брянської „колонії”, тобто околиці Брянського заводу, де мешкали його робітники. Школа була призначена для навчання дітей працівників заводу. А по вихід-ним тут навчалися читати, писати, рахувати їхні батьки ─ робітники Брянки (нині це металургійний завод ім. Петровського). Але дорослі учні недільної школи не лише опановували елементарну грамотність, але й знайомилися з ідеями марксизму в гуртку, який організували більшовики. Сьогодні, як і 100 років тому, будинок Брянської школи наповнюють дитячі голоси, бо тут працює заклад освіти НВК № 36.

На своїх перших легальних зборах катеринославські більшовики вирішили вести боротьбу за повне знищення старого державного уст-рою ─ рештків царизму ─ до остаточного встановлення влади робо-чих.

6 березня згідно з розпорядженням голови Тимчасового уряду князя Г.Є. Львова, надісланому у телеграмі, губернатор та його за-ступник були відстороненні від виконання обов’язків, а управління губернією покладалося на К.Д. Гесберга.

9 березня була утворена Тимчасова рада солдатських депутатів Катеринославського гарнізону, яку очолили Лосський та К.М. Грін-баум. Пізніше, на у травні 1917 р. обидві Ради – робітнича та солдат-ська – були об’єднані (скорочено РРСД) на загальному зібранні, яке проходило у приміщенні Зимового театру (театр російської драми ім. М.Горького). Розташовувалася РРСД у будинку губернатора на розі проспекту та вул. Воскресенської (сучасні пр. К.Маркса та вул.. Леніна). Сьогодні в цьому приміщенні знаходиться одне з відділень Приватбанку.

Таким чином, на Катеринославщині, як і в інших регіонах Росії, в перші місяци революції існувало двовладдя: з боку уряду – ГВКГО, з боку народу – РРСД. Нерідко РРСД діставало перевагу над ГВКГО.

12 березня 1917 р. близько 75 тисяч мешканців міста святкували День Свободи, тобто свято Лютневої революції. Урочиста демонстра-ція розтягнулася майже на 6 км від заводських околиць до Соборної (Жовтневої) площі. Люди зібралися, аби привітати скасування цариз-му. Тоді лунало чимало палких промов із закликом до боротьби за во-лю та рівноправ'я, за щасливе майбуття простого люду. На цій демонстрації вперше гучно про себе заявили революційно налаштова-ні українські політичні та громадські діячі.

Багатотисячною була і демонстрація 1 Травня, коли колони де-монстрантів пройшли через центр міста від Привокзальної та Брянсь-кої площей. Катеринославський гарнізон виступив під жовто-блакит-ними прапорами.

У березні 1917 р. студентський Виконавчий комітет звернувся до робітників міста із закликом, виголошеним у листівках, створювати свої органи влади.

19 березня відбулися установчі збори спілки металістів, головою якої був обраний О.Г. Жуковський (Мирон Трубний), на честь якого пізніше була перейменована одна з вулиць у нагорній частині міста.

Всього протягом весни 1917 р. було створено 19 профспілок, кількість яких зростала у наступні місяці.

У квітні 1917 р. була створена губернська Українська рада, яка розташовувалася на розі проспекту та вул. Управської (пр. Карла Маркса та вул. Виконкомівській) у приміщенні міської Управи та міської Думи. Сьогодні в цьому будинку знаходиться училище культури.

Навесні відновлює свою роботу „Просвіта”, засновуються „Ук-раїнське учительське товариство”, набувають сили й інші українські партійно-політичні організації.

Цікаво, що саме Є.Вировий, член „Українського учительського товариства” став ініціатором надання нової назви місту ─ Січеслав. Офіційно назва не була затверджена, але набула значного поширення у колах національно свідомої української громадськості.

Наприкінці травня 1917 р. під час Українського губернського з’їзду, організованого губернською Українською радою, виявилися го-стрі суперечності між діячами трьох українських партій – УПСФ (В.Біднов, А.Синявський), УПСР (С.Бачинський, П.Коробчанський, М.Федорів), УСДРП (Ф.Дубовий, І.Мазепа, П.Феденко). Це послабля-ло позиції українських сил в місті, проте в губернії серед селян та солдатів їхня робота була більш успішною. Так, у червні на І губерн-ському селянському з’їзді переважали резолюції російських есерів, то на ІІ з’їзді у вересні – українських есерів, зокрема, були схвалені рішення про автономію України, визнання Центральної Ради вищим органом влади. Змінилося і керівництво Катеринославської Селян-ської спілки на місце проросійські налаштованих братів Строменків був обраний український есер Ф.Сторубель. Це пояснюється етнічним складом Катеринослава. За переписом 1897 р. у місті проживало росіян 41,7 %, українців – 15,8 %.

На червневу кризу Тимчасового уряду робітники Катеринославу відгукнулися демонстрацією, в якій 2 липня взяли участь під більшо-вицькими гаслами робітники всіх заводів міста.

Як відомо, наступного дня – 3 липня – у Петрограді була розстрі-ляна мирна демонстрація трудящих, що стало кінцем двовладдя. Тим-часовий уряд розпочав наступ на Ради та більшовиків. Проте у Кате-ринославі більшовики продовжували працювати легально. Фактично, у місті двовладдя зберігалося до осені, зі значною перевагою револю-ційно-демократичних сил. Виходила їхня газета «Звезда». Міська біль-шовицька організація за 4 місяця збільшилася у 10 разів (на початку березня – 334 члена, у середині липня – 3 500). Очолювали організа-цію у цей час Е.Квірінг, С.Гопнер, В.Аверін. У липні у місті була проведена обласна конференція Криворізько-Донецького басейну.

Взагалі, протягом 1917 р. позиції більшовиків у місті були знач-но посилені. Під їхнім впливом знаходилися майже всі фабрично-за-водські комітети, полкові комітети в частинах місцевого гарнізону, профспілки. До кінця року вони значно посилили свої позиції в Кате-ринославській РРСД.

Влітку-восени 1917 р. значно погіршилося соціально-економічне становище в губернії. Скорочувалося, або зовсім зупинялося, вироб-ництво на промислових підприємствах, зростала кількість без робіт-них, була введена карткова система на продукти. Це викликало неза-довільнення населення. Тільки в липні-серпні 1917 р. відбулося майже 100 страйків.

26-27 жовтня 1917 р. на спільних зібраннях РРСД, міської Думи, політичних партій та громадських організацій було прийнято рішення уповноважити виконком РРСД перебрати на себе владу в губернії та місті, а вищою владою в Україні визнати Крайовий комітет по охороні революції, який був утворений Центральною Радою в Києві.

27 жовтня був створений Військово-революційний комітет, який очолив більшовик В.Аверін.

Але вже наступного дня, 28 жовтня, був утворений губернський революційний комітет (губревком) із представників РРСД, міської Ду-ми та соціалісттичних партій, як вища влада в губернії. 22 листопада він, значно розширений за рахунок Селянської спілки, Української ради, профспілок та інших установ, був перейменований в Губернську революційну раду (ГРР), більшість якої заявила про визнання влади Центральної Ради. Більшовики вийшли зі складу ГРР.

Таким чином, наприкінці листопаду у місті та губернії визна-чилося протистояння між ГРР, яка представляла Центральну Раду, та РРСД, в якій перевага була на боці більшовиків.

Військові частини Центральної Ради у Катеринославі були пред-ставлені Гайдамацьким кошем, куренями вільного козацтв, які перебу-вали в Діївці, Нових Кайдаках та Амур-Нижньодніпровську та мали гарне озброєння, кулемети, понад 10 гармат. Загони гайдамаків були розквартировані в Синельникове, Олександрівську, Павлограді. До ре-чі, тільки в Павлограді знаходилося 2 бронепоїзда та 4 тис. вояків.

Таблиця 1

Склад Бюро Губернської революційної ради

Політичне спрямування	Організації	Кількість
Українські	Селянська спілка	4
	УПРС	2
	УСДРП	2
	Військова рада	1
	Позапартійний	1
Неукраїнські	Більшовики	4
	Есери	3
	Меншовики	1
	Бундівці	1
	Єврейські соціалісти	1
	Всього	20

Більшовики також значно посилили свої озброєні частини. Чи-сельність загонів Червоної гвардії у грудні сягала 3 тисяч. Не вистача-ло зброї, але на прохання більшовиків міста за особистим розпоряд-женням Леніна було надіслано10 тис гвинтівок, 10 млн. патронів, 150 револьверів, 10 кулеметів. Спроба гайдамаків перехопити зброю була відбита робітниками Брянського заводу.

У грудні більшовики створили Військово-революційний штаб і почали підготовку до збройного повстання, призначеного на 28 груд-ня. Прискорило повстання проголошення у Харкові 12 грудня радян-ської ради в Україні та наступ радянських військ, які звільнили Си-нельникове і Павлоград. Приводом до повстання став бронеавтомо-біль "Грохот", отриманий 25 грудня гайдамаками для посилення свого озброєння та викрадений групою червоногвардійців з приміщення пожежної дільниці, яка і нині знаходиться на перехресті сучасних вулиць Комсомольської та Юрія Савченка (це колишні вулиці Козача та Єлизаветградська).

Наступного дня гайдамацьке командування висунуло більшови-кам ультиматумз вимогами повернути бронеавтомобіль і роззброїти-ся. Коли більшовики відкинули ультиматум, гайдамаки почали арти-лерійський обстріл Брянського заводу. У відповідь катеринославські заводи подали сигнал до запланованого на день пізніше більшовиками збройного повстання. Так 27 грудня 1917 р. у місті почалися запеклі бої між гайдамацькими частинами Центральної Ради та загонами Червоної гвардії більшовиків.

Під час грудневого повстання 1917 р. найзапекліші бої розгор-нулися у центрі міста, і будинок губернатора опинився в епіцентрі подій. Його захищав невеликий загін червоногвардійців (кілька десят-ків чоловік), який відбив п’ять атак гайдамаків вночі 27 та вранці 28 грудня.

Штаб військових частин Центральної Ради містився майже навпроти через проспект у приміщенні поштампу. Отримавши 28 грудня 1917 р. ультиматум від більшовиків з вимогою скласти зброю, штаб не підкорився. Але ситуацію різко змінив, прибувший у Кате-ринослав бронепоїзд. Оточені з усіх боків, захисники були змушені припинити опір, і 29 грудня 1917 р. в Катеринославі була встановлена радянська влада.

Розбудова і зміцнення нових органів влади, перетворення в соціально-економічній сфері (організація народного контролю над виробництвом, введення 8-годинного робочого дня, націоналізація підприємств) проходили в складній суспільно-політичній ситуації.

У січні 1918 р. проходили вибори до Всеросійських Установчих Зборів, за наслідками яких більшовики в Україні отримали близько 10 %, а українські партії – 75 %. Опозиційні більшовикам партії в Ка-теринославі підтримали Всеросійські Установчі Збори, сподіваючись таким чином усунути їх від влади.

Ситуація ускладнювалася й через наступ німецьких та австро-угорських військ, які зайняли Києв, більшовицька влада переїхала до Катеринослава. 17-19 березня 1918 р. у Зимовому театрі відбувся II Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому було обрано Український Радян-ський уряд. Таким чином, хоч і не надовго, але Катеринослав вдруге став столицею держави.

Таблиця 2.

Результати виборів до Всеросійських Установчих Зборів

По Катеринославу

Партії	Гарнізон		Місто
Партії	Кількість голосів	%	Кількість голосів	%
РСДРП(б)	1 756	19,5	20 849	26,4
Кадети	302	3,3	9 244	11,7
Російські есери	1 415	15,7	6 627	8,4
Меншовики	286	3,2	4 601	5,8
Національні соціалістичні партії	3 826	42,5	16 943	21,4
Національні буржуазні партії	769	8,5	15 074	19,1
Інші	653	7,3	5 753	7,3
Всього голосів	9 007	100	79 091	100

Коли наприкінці березня 1918 р. стало відомо про наближення до міста австро-німецької армії, величезні черги добровольців до Червоної Армії вишикувалися біля готеля «Асторія». Взагалі за часи громадянської війни чимало різних владних установ розміщувалися в цій будівлі. Тут працював Катеринославський комітет партії більшо-виків, губернський революційний комітет, штаб військ Центральної ради, білогвардійці армії генерала Денікіна, штаб Махна. Відомий ук-раїнський письменник В.Підмогильний так описав „Асторію” часів громадянської війни: „Постійний штаб усіх переможців над містом і тепер виконав свою звиклу роль. Його кімнати байдуже приймали нову владу, його льох бачив усяких в’язнів, а прапор на даховому шпилі покірно зміняв свої кольори”. Цікаво, що готель потрапив і на сторінки відомого романа О.Толстого „Хождение по мукам”, саме зав-дяки перебуванню тут штабу „батьки Махна”. Дніпропетровець О.Кузьменко, який працював у ті часи в „Асторії” згадував, що сам ба-чив, як отаман-анархіст Нестор Махно власноруч розстріляв із маузе-ра вояка своєї селянської армії за мародерство.

4 квітня німецькі та австро-угорські війська ввійшла до міста і вже наступного дня на Привокзальній площі було розстріляно 500 по-лонених червоногвардійців. У цей період влада у місті належала ГРР та отаману Вільного козацтва Горобцю.

Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р. вища влада пе-рейшла до представника гетьмана Скоропадського – губернського ста-рости. Цю посаду по черзі займали підполковник Волошин, полков-ник Осипенко, генерал-майор М.І. Черніков. Замість розпущеної де-мократичної міської Думи була відновлена цензова Дума, скликання 1914 р., яку очолив І.Я. Езау.

У складних умовах діяла Рада робітничих депутатів (РРД), обра-на влітку 1918 р. і в якій керівництво належало меншовикам. Продов-жувало роботу більшовицьке підпілля. На початку квітня вийшов пер-ший номер їхньої газети «Молот».

Таблиця 3

Склад Рада робітничих депутатів м.Катеринослава

Партії	Депутати
Меншовики	50
Більшовики	45
Українські соціал-демократи	32
Есери	28
Бундівці	23
Єврейські соціалісти	16
Українські есери	5
«Поалей Ціон»	4
Польські соціалісти	1
Безпартійні	30
Інші	12
Всього	246

Соціально-економічна та політична ситуація була досить склад-ною. Націоналізовані промислові підприємства поверталися колишнім власникам, але виробництво на них стрімко згорталося. На початок травня у місті було 50 тис. безробітних. Проте у магазинах було повно продуктів за низькими цінами, придбати які було неможливо більшо-сті населення. Очевидець тих подій Г.Ігренєв писав: «После советской голодовки поражала баснословная дешевизна цен на съестные припа-сы и громадное изобилие их на рынках. Екатеринослав был завален белыми булками, молочними продуктами, колбасами, фруктами и считался в продовольственном отношении самым благодатным горо-дом Украины».

З травня почалися страйки робітників. Найпотужнішим був Все-український страйк залізничників, в якому взяли участь робітники-за-лізничники Катеринослава при підтримці більшості профспілок міста.

Але попри окупацію, кров та руїну тих часів, знаходилося місце й час для вирішення деяких мирних питань. Саме в серпні 1918 р. у Катеринославі було засновано університет із чотирма факультетами, який був розміщений у будівлі 1 Реального училища на проспекті. Проіснував той університет, на жаль, недовго ─ до 1920 р., потім він був перетворений в Інститут народної освіти. Але в 1933 р. інституту знову надали статус університету. Сьогодні в цієї будівлі розташовані аудиторії двох факультетів Дніпропетровського національного універ-ситету. На початку листопада в Потьомкінському палаці відбувся пер-ший університетський бал, в якому брала участь відома кінозірка німого кінематографу Віра Холодна.

Революція в Німеччині відгукнулася в Катеринославі загострен-ням політичної ситуації. На загальних зборах усіх соціалістичних пар-тій та робітничих організацій 8 листопада був обраний новий владний орган – Тимчасовий робітничий комітет (ТРК), члени якого представ-ляли блок партій революційної демократії (меншовики, бундівці, есе-ри та ін.). За закликом ТРК 12 листопада розпочався загальний страйк усіх підприємств міста. 18 листопада війська Директорії зайняли вок-зал, розброївши гетьманську варту.

За ініціативою більшовиків, які оголосили робітничі райони міс-та під своєю владою, у грудня був ліквідований ТРК та проведені нові вибори до РРД. Але петлюрівці силою припинили засідання РРД, на-що більшовики відповіли закликом до загального страйку, в якому взяли участь майже всі підприємства Катеринослава. І вкотре відбуло-ся протистояння політичних сил.

Складність ситуації примусила обидві сторони шукати порозу-міння. У відповідь на гарантії Штабу республіканських військ (петлю-рівців) не розпускати РРД, більшовики припинили страйк. Але питан-ня про владу не було вирішено. Під контролем РРД перебували ро-бітничі райони – Чечелівка, Кайдаки, Амур-Нижньодніпровськ, стан-ція Горяїнове. Центральна частина міста від вокзалу до вул. Садової (Сєрова) була під контролем петлюрівців, від вул. Садової до вул. Уп-равської (Виконкомівська) – окупаційних війьк та міської Думи, а на-горна частина міста – під владою 8 армійського корпусу (білогвар-дійці).

Першими ініціативу проявили петлюрівці. Вони 5 грудня вису-нули німцям і білогвардійцям ультиматум про раззброєння. Після за-вершення терміну ультиматиму петлюрівці почали артобстріл Феодо-сіївських казарм, де містився 8 корпус. Білогвардійські частини у складі 137 кінних і 130 піших бійців при 6 гарматах, 45 кулеметах залишило місто.

12-13 грудня був оголошений військовий стан у місті та губернії та введений комендантський час.

19 грудня петлюрівці вдруге висунули ультиматум окупаційним частинам і на їх відмову почали наступ. Бій у центрі міста з вико рис-танням гармат і кулеметів тривав кілька годин. Німці припинили опір та подалися до Німеччини.

Два тижня з’ясування стосунків між петлюрівцями з одного боку та білогвардійцями і німцями з іншого, більшовики тримали нейтралі-тет і накопичували сили.

Позбавившись двох противників, Штаб революційних військ по-чав наступ на більшовиків. 23 грудня петлюрівці провели селянський з’їзд, який їх підтримав. У той же день вони разгромили більшовиць-кий комітет, а вже 25 грудня більшовики мусили покинути робітниче селище Фабрику та станцію Горяїнове.

27 грудня більшовики в союзі з загонами Н.Махна почали контр-наступ. На їх сторону з артилерією перейшов петлюрівський отаман Г.Мартиненко. Бої тривали 4 дні. 28 грудня Губернський військово-революційний комітет (ГВРК) першими наказами відновив владу Рад та призначив Головнокомандуючим радянської революційної робітничо-селянської армії Катеринославщини Н.Махно, військовим комісаром Г.Мартиненко, комендантом міста М.Хавського.

Але більшовики утримати надовго місто не змогли. Раптовий пе-реможний наступ отамана Самокиша дозволив відновити владу Дире-кторії майже на місяць. Більшовики перейшли у підпілля. Виробни-цтво зупинялося. Постачання хліба до міста відбувалося з перебоями.

27 січня 1919 р. місто було звільнено в наслідок наступу радян-ських військ під командуванням П.Дибенка і відновлена радянська влада, повноваження якої були зосередженні в Раді робітничих депу-татів, де більшість належала комуністам.

На початку березня була запроваджена продовольча диктатура і розпочато переформування повстанських загонів в регулярні частини Червоної Армії. На початку 1919 р. була створена місцева комсомоль-ська організація. Почалося відродження промисловості міста.

Губернська надзвичайна комісія проводила масові репресивні заходи проти ворогів радянської влади. Г.Ігренєв згадував: «Пошли бесконечные аресты и расстрелы без суда. Хватали направо и налево всех, кто попадал под. руки, не только былых приверженцев гетьмана, но даже и петлюровцев. Многих расстреливали тут же в чрезвычайке, после первого же допроса, часто по недоразумению».

Становище радянської влади навесні різко погіршилося. По всій країні прокатилася хвиля антибільшовицьких селянських повстань, найбільшим з яких було під проводом отамана Григор’єва. 11 травня григор’ївці захопили майже все місто, розстрілявши та закатовавши 200 осіб, серед яких близько 100 проранених червоноармійців.

В ніч на 13 травня у григор’ївців штурмом був відбитий залізни-чий міст через Дніпро і розпочато визволення міста загонами Червоної Армії на чолі з О.Пархоменко. Бої в місті тривали дві доби.15 травня місто було звільнено від повстанців, а Катеринославщина – до кінця місяца.

Нова загроза насувалася з Донбасу. Звідти вели наступ білогвар-дійська армія генерала Денікіна. На захист Катеринослава було мобі-лізовано 8 тисяч мешканців міста. Наступ стримували Дніпровська військова флотилія та частини 14 армії під командуванням К.Вороши-лова, штаб якої розташовувався у місті. Незважаючи на опір загонів червоноармійців, 28 червня 1919 р. в Катеринослав увійшли частини денікінської армії під командуванням генерала Шкуро. Мешканці міс-та, які мріяли про повернення до старих порядків, що були за царату, зустрічали білогвардійців на Соборній площі біля Преображенського собору із дзвонами, потім був молебен. А увечері на честь військових було влаштовано банкет у приміщенні Англійського клубу. Ось як описує генералів Шкуро та Денікіна у своєму щоденнику очевидець тих подій дніпропетровець А.Ф. Стародубов: „Приїхав генерал Шку-ро. Зовнішність: молодий, великий лоб, вуса, років 25, невисокий, во-лосся кучеряві, одягнутий у бурку. Кинджал, шабля та вовча шапка. Приїхав генерал-лейтенант Антін Іванович Денікін. Вигляд: товстень-кий, борода, вуса. У волоссях вже сивина. На вигляд йому років 67, але він бодьорий (йому лише 35 років). У місті, у зв’язку з цим, від-бувся обід на 300 осіб”.

Нова влада розпочала масові репресії. За перших 4 дня було роз-стріляно близько 3 тисяч чоловік. Хронічного характеру набули погра-бування торгової частини міста, Озерного базару, магазинів, приват-них будинків. Козаки, що знаходилися в армії Денікіна, виявили 2 склади вина відомих катеринославських торговців Мізка і Шлапако-вих і в місті почалося масове пияцтво. Влада була неспроможна опа-нувати ці безчинства.

14 липня Кримська дивізія Червоної армії разом із Дніпровською флотилією в черговий раз звільнила Катеринослав, але отримавши підкріплення, білогвардійці знову витіснили радянські війська з міста і продовжили масові репресії проти жителів.

Денікінці відновили права на власність, відродили Спілку помі-щиків та Товариство заводчиків і фабрикантів, сприяли відновленню міської Думи. Але становище влади в губернії було досить складним. Відчутною була продовольча криза. Ціни на продукти зростали, по-стачання продуктів припинилося. По всій губернії розгорнувся масо-вий повстанський рух селян.

Саме на цей час прийшлася найвища точка розвитку махновсько-го руху. Двічі у період з 28 жовтня по 8 грудня 1919 р. Катеринослав захоплювали війська Нестора Махна. Підірвавши міст, махновці фак.-тично перетворили Дніпро на смугу фронту. Від кулеметної та артиле-рійської дуелі між денікінцями та махновцями страждали здебільшого цивільне населення.

Один із агітаторів пропагандистського штабу „батьки Махна” у листопаді 1919 р., звертаючись до слухачів у залі Громадського зібрання по вул. Клубній (Леніна), наголошував: „Ми, махновці, ─ ті, хто не може миритися із насиллям людини над людиною. Ми ті, хто вирішив жити незалежним, вільним життям чи померти. Ми б’ємося за безвладдя, за зникнення насилля. Ціль наша свята!” При цьому і ця влада, як і всі попередні, чинила репресії, беззаконня, грабунки. Зараз у будинку міститься Клуб залізничників, музей Придніпровської заліз-ниці та Дніпропетровська обласна філармонія.

8 грудня білогвардійські частини генерала Слащова вибили мах-новців. Вони протрималися у місті до кінця грудня. При приближенні Червоної Армії у місті почалося повстання на чолі з більшовиками. 29 грудня бойові дружини катеринославських робітників захопили за-лізничий вокзал. 30 грудня у місто вступили частини Червоної Армії.

Відновлення радянської влади відбувалося в складних умовах. На металургійних заводах Катеринославщини не працювала жодна із 13 доменних та 24 мартенівських печей. На Брянському заводі з 11 цехів працювало лише 3. На рудниках Криворіжжя з 24 тисяч робітни-ків залишилося не більше 1 тис.

Значне місце у відбудові міста відігравали комуністичні субот-ники. Перший був проведений 7 лютого 1920 р. на розчищенні завалів та відбудові залізничого мосту через Дніпро.

Поступово, хоч і повільно, стали підніматися з руїн корпуси заводських цехів і шахти, житлові будинки, школи, міські будівлі. І мирне життя почало потроху налагоджуватися.

Під час наступу Врангеля у 1920 р. почалася термінова евакуа-ція, але білогвардійські війська були зупинені біля Синельникового. Після розгрому Врангеля на Катеринославщині була розквартирована Перша Кінна армія, а її штаб – у Катеринославі.

Відновлена радянська влада широко використовувала терор і ре-пресії. Була знову сформована Катеринославська губернська надзви-чайна комісія, працівники якої з 1.Х.1920 р. по 1.ХІ.1921 р. затримали 5 166 осіб, з них 452 були розстріляні. До речі, надзвичайна комісія розміщувалася у будинку Комерційного клубу по вулиці Новодворян-ській (Дзержинського). Сьогодні у відновленній будівлі знаходиться фешенебельний комплекс «Опера».

^*Нарком – скорочення від „народний комісар”. Так у перші роки радянської влади називали міністрів.

Blog

Недосєкіна т. В. Історія рідного краю

Содержание