Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы

Содержание


Посібник містить тести закритої і відкритої форм (у кожній виокремлено по два рівні), які охоплюють усі періоди українського пис
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   19
§ 7. Сковорода як предтеча нової української літератури.

Про поетичну творчість Г. Сковороди – найвище досягнення української літератури XVIII століття.


453. Кононенко Т. Історіографічні розвідки у визначенні літературної форми основних філософських творів Григорія Сковороди // Українознавство. Число 1. – К., 2005. – С. 62 – 65.

В результаті дослідження встановлено, що літературною формою основних філософських творів Сковороди є не діалогічне, а симфонічна форма.


454. Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля (Українське монастирсько-церковне, світське крайове літописання XVI – XVIII ст., компіляції козацького літописання XVIII ст. як історико-літературне явище). – К.: Смолоскип, 2005. – 904 с.


Монографія є першим науковим літературознавчим дослідженням великого пласта національної культури, створеної давньою українською, польською, латинською, російською мовами, яка розвивалася на всьому українському просторі – від Попраду до Дону – і впливала на розвиток духовності нації, оберігала її від денаціоналізації.

Про Г. Сковороду – на сторінках 78, 319, 681, 684, 832.


455. Кремінський Я.М. та ін. Наш Григорій Сковорода / Я.М. Кремінський, Л.М. Петрук, Т.Я. Проніна // Слобожанщина: літературний вимір: Зб. наук. праць. Вип. III. – Луганськ, 2005. – С. 222 – 225.


Про літературну діяльність Г. Сковороди на Луганщині.


456. Криса Б. Розуміння як проблема поетики Григорія Сковороди // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 32 – 37.


Творча спадщина Сковороди дає підстави говорити про два аспекти поетики: про погляди на поезію, на її теоретичні засновки і про закономірні прояви авторського поетичного світу.

[Муз. Г. Сковороди]


457. Ланцута З. Володимир Мономах і Григорій Сковорода: перегук голосів // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 59 – 63.


Порушено питання тяглості національної літературної традиції в контексті раннього і пізнього середньовіччя. Окреслено спільні теми і мотиви, своєрідно розвинуті у творчості В. Мономаха і Г. Сковороди, яких розділяє часовий проміжок у кілька століть.

[Муз. Г. Сковороди]


458. Лімборський І. Погранична літературна ситуація як факт художньої свідомості (Українська література XVIII ст. – від бароко до раннього Просвітництва) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. - №3. – С.96 – 101.


Сковорода – представник етико-антропософської течії, що продовжувала символічну й містичну традицію барокової літератури.


459. Малишко Ю. Яскраві фарби філософії // Українська мова та література. – 2005. - № 38 – 39. – С. 8 – 9.


Надаючи велике значення біблійним притчам, Г. Сковорода нерідко вплітав їх у сюжетну лінію власних філософських творів. Байку, яка була дуже популярною у народі здавна і стала улюбленим жанром Сковороди, мислитель використовував для пошуків і розкриття вічної істини.


460. Мех Н. Наскрізні концепти Григорія Сковороди. – К., 2005. – 237 с. – Додатки: С. 171 – 234.


Розглянуто та проаналізовано розгортання наскрізних концептів СЛОВО, МОВА, ДУМКА у філософсько-релігійній та мовній картинах світу Григорія Сковороди.


[Центр Сковородинознавства]


461. Мудрость тысячелетей: Энциклопедия / Авт.-сост. В. Балязин. – М.: ОЛМА-Пресс, 2005. – 848 с.


Общественная мысль Украины XVIII в. представлена в очерке, посвященном её выдающемуся мыслителю Г.С. Сковороде. Собраны наиболее значительные афоризмы ( сторінки 519 – 521).


462. Наєнко М. Художня література України. Ч. 1: Від міфів до реальності: Наук.-популяр. нарис. – К.: Просвіта, 2005. – 660 с.


Про літературну творчість Г. Сковороди, який жив і творив в переходову добу: він завершував епоху бароко, переходив через класицизм, а високе чоло його вже сягало романтичних небес (сторінки 4, 191, 215 – 226).


463. Остащук І. Сковородинівські акценти у символізмі Наталени Королевої // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 112 – 121.


У дослідженні автор спробує визначити спільні риси в семантиці символів художньо-філософської системи Г. Сковороди та структурі романів Н. Королевої (1888 – 1966) – письменниці своєрідного інтелектуально-філософського, релігійно-символічного типу художньої свідомості.


[Муз. Г. Сковороди]


464. Петриненко Н. Пізнавальне й виховне значення епістолярної спадщини художників слова // Українська мова і література в школі. – 2005. - № 8. – С. 35 – 41.


Мета статті – розкрити читачеві-словеснику можливості, які відкриває перед ним звернення до епістолярної спадщини українських митців. Значний епістолярний спадок залишив Г. Сковорода. Це листи до свого учня й друга М. Ковалинського та інших друзів.

Дата народження Г. Сковороди була встановлена на основі свідчень, зроблених філософом в одному з листів.


465. Пехник Г. Мандри в житті та творчості Григорія Сковороди // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 50 – 58.


Мандри Сковороди не можна розглядати поза загальним контекстом української барокової літератури. Витоки мандрованості Г. Сковороди слід шукати саме в поширеній у той час традиції „освітніх” мандрів, яку він своєрідно переосмислив і перевів у площину духовних пошуків, проклавши таким чином власний шлях до Бога та до істини.


[Муз. Г. Сковороди]


466. Потапенко Г.І. Літературне краєзнавство Київщини: Курс лекцій. – К.: Міленіум, 2005. – С. 130 – 134.


Про життя і творчість Сковороди на Переяславщині.


467. Сеник Л. Інтерпретація Григорія Сковороди у прозі Михайла Івченка // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 103 – 111.


Повість М. Івченка „Напоєні дні”, а також роман „Робітні сили” бачимо в річищі інтелектуальної прози доби розстріляного відродження. Філософічність як суттєва ознака цієї прози органічно зв’язана з провідними постулатами українського мислителя Сковороди. Все це свідчення нерозривності культурно-духовного процесу, незважаючи на несприятливі, кризові умови того часу в Україні.


[Муз. Г. Сковороди]


468. Сімович В. Праці в двох томах. Т. 2: Літературознавство. Культура / Упоряд. Л. Ткач, О. Івасюк та ін. – Чернівці: Книги-XXI, 2005. – 904 с.


Книга містить літературознавчі та культурологічні праці видатного українського вченого, культурного і громадського діяча Василя Сімовича (1880 – 1944).

Г. Сковорода згадується на сторінках 104, 131, 256 (розділи „Тарас Шевченко. Його життя і творчість” та „Короткий огляд української літератури”).


469. Сироїд Д. „Жизнь Григорія Сковороди” Михайла Ковалинського з погляду житійного канону // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 43 – 49.


Прочитання „Жизні...” М. Ковалинського з погляду житійного канону інспірував сам автор у підзаголовку: „Жизнь... писана 1794 года в древнем вкусѣ”. З одного боку, - „Житіє Г. Сковороди”, з іншого – свідомо задекларована стилізація. Таку ситуацію породжує сама постать Сковороди – незвичайна („в древнем вкусѣ”) і неканонічна.

[Муз. Г. Сковороди]


470. Григорій Сковорода (1722 – 1794) // Універсальний довідник школяра: 5 – 11 класи. – Донецьк, 2005. – С. 567 – 568.


В розділі „Українська література” подана біографія Григорія Сковороди.


471. Скоць А. Григорій Сковорода: „сад” його душі // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 25 – 31.


Його „сад”. „Сад” його душі. „Сад” розкішний і плодоносний. У ньому – мудрі філософські трактати, проповіді, діалоги, прекрасні „божественні пісні”, розумні й повчальні „Байки Харківські”, фабули, притчі, ліричні монологи, оди, панегірики, привітальні вірші, псалми, переклади античних поетів, прози. І серед цього творчого різноманіття зринає постать великого Садівника.


[Муз. Г. Сковороди]


472. Солецький О. Творчість Григорія Сковороди у рецепції Валерія Шевчука. (Науково-художня модель)

// Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 129 – 137.


Рецепція творчості та життя Г. Сковороди, які для В. Шевчука є нероздільними, постає у формі двох моделей: науково-дослідницької та художньої.

[Муз. Г. Сковороди]


473. Сулима М. Шкільна драма і філософська спадщина Г.С. Сковороди // Українська драматургія XVII – XVIII ст. – К., 2005. – С. 260 – 268.


Г. Сковорода у своїх діалогах зберіг і творчо використав традиції давньої шкільної драми. Він належав бароковій добі, і йому, як мислителеві доби бароко, властивим був особливий тип богомислія – „духовної премудрості”. Сміливе творче поривання до вільної думки стало початком нової української філософії, а також філософської драми ідей XIX – XX ст.


474. Тихолоз Б. „Човен серед моря” як топос філософської лірики (Григорій Сковорода – Іван Франко) // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 83 – 102.


Єднає Сковороду і Франка, цих митців-мислителів, поетів-філософів, письменників-інтелектуалів культ книги, як джерела знань, світу символів, органічна вкоріненість у національні й світові літературно-писемні традиції, схильність до трансформації та оригінальної інтерпретації мандрівних і „вічних” мотивів, сюжетів, образів. У полі нашої уваги – один із таких традиційних образів, чи, точніше, образних конструкцій – топосів.

[Муз. Г. Сковороди]


475. Ткач Л.М. Композиційно-жанрові особливості віршів Григорія Сковороди: Бакалаврське дослідження / Науковий керівник М. П. Корпанюк. – Переяслав-Хм., 2005. – 53 с.


На основі багатьох висновків сковородинознавців студентка опукло окреслила творчий портрет письменника, виокремила та узагальнила й охарактеризувала композиційно-жанрові особливості оди, псальми, канта, сатиричного вірша, філософської пісні, віршової байки, їхніх ритму, римування тощо.


476. Трофимук М. Геній чи загублена українська людина // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 38 – 42.


Про основну роль Г. Сковороди у перебігу пунктиру тривання української культури. Його заслуга, що він один з небагатьох продовжував плекати свій неповторний світ, розробивши відповідну філософську концепцію, яка легітимізувала саме такий тип поведінки: право бути собою і приймати відповідальні рішення в опозиції „Особа – Світ” (під яким розуміємо суспільство).

[Муз. Г. Сковороди]


477. Турківський М. Кросворд „Григорій Сковорода” // Українська мова та література. – 2005. - № 38 – 39. – С. 20 -21.


478. Федорак Н. Людина епохи бароко: метафора Григорія Сковороди // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 7 – 16.


Про місце Г. Сковороди в історії української літератури.


[Муз. Г. Сковороди]


479. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література XVI – XVIII ст.: У 2-х кн. Кн. 2: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К.: Либідь 2005. – С. 579 – 607.


Г. Сковорода як письменник і мислитель. Прообразність у баченні Сковороди.


2006


480. Александрович Т. Погляди на усну народну творчість М. Максимовича та Г. Сковороди // „Я син свого народу”. Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого): Зб. наук. праць. – К., 2006. – С. 11 – 18.


М. Максимович і Г. Сковорода – глибоко народні і в той же час самобутні майстри слова, навіть новатори. Їх творчість глибоко закорінена у фольклор. У поглядах обох письменників на усну народну творчість є багато спільного.


481. Александрович Т. Поетика діалогу „Потоп зміин” Г. Сковороди // Гуманітарний вісник державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди”: Наук.-теор. зб.: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. Вип. 8. – Тернопіль, 2006. – С. 265 – 269.


Розвідка присвячена останньому діалогу Г. Сковороди „Потоп зміин”. Автор розкриває значення символів, етимологію імен у творі, а також досліджує сюжети колізії, композицію та художні засоби діалогу.


482. Бовсунівська Т. Тематизація мовчання в поезії Григорія Сковороди // Дивослово. – 2006. - № 2. – С. 50 – 54.


Мовчання можна витлумачувати щодо творчості Сковороди у кількох сенсах: 1 – мовчання як пауза з версифікаційним значенням; 2 – мовчання як об’єкт авто комунікації; 3 – мовчання як характерна ознака безодні, „ніщо”; 4 – мовчання як акт аскези, очищення від гріхів суєтного світу; 5 – мовчання як характеристика втрати чистоти духовної, як символ поринання в безодню.


483. Гнатюк Л. То якою ж мовою писав Григорій Сковорода?: Погляд крізь призму староукраїнської мовної свідомості // Дивослово. – 2006. - № 3. – С. 44 – 48.


Твори Г. Сковороди містять елементи латини, давньогрецької, давньоєврейської, німецької, польської та інших мов. Лексика, яка з погляду сучасної мовної свідомості не видається українською і дає підстави говорити про „мішану” мову, для Сковороди та його сучасників була українською.


484. Ємець А.А., Загуляєва Є.М. Григорій Сковорода // Бібліотека журналу „Початкове навчання та виховання”. – Х., 2006. – Вип. 9(33). – С. 9 – 13.


Біографія Г. Сковороди. Урок життя Г. Сковороди. Байки „Ворона і чиж”, „Змія та жаба”. Літературні ігри.


485. Ігнатенко Н.В., Гаврилюк Н.С. Літературні імена Переяславщини: Навч. посібник. – Тернопіль: Астон, 2006. – 352 с.


Всебічно й аргументовано висвітлено багатство ідейно-художнього змісту творів талановитих митців Переяславщини.

На сторінках 18 – 24 – біографія і вибрані твори Г. Сковороди.


486. Ісаєнко К.П. До проблеми компаративного аналізу концепту „серця” у творчості Г. Сковороди, П. Куліша, М. Гоголя та російських слов’янофілів // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Філологічні науки. – Ніжин, 2006. – С. 45 – 52.


Стаття присвячена порівняльному аналізу філософії кордоцентризму (концепт „серця”) у російській та українській художній свідомості на матеріалі творчості письменників, які належали до різних літератур і різних культурних етапів розвитку.


487. Корпанюк М. Погляд на морально-етичні засади українського літописання та творчість Григорія Сковороди крізь призму герменевтики // Гуманітарний вісник державного вищого навчального закладу „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди”: Наук.-теор. зб.: Педагогіка. Психологія. Філологія. Філософія. Вип. 8. – Тернопіль, 2006. – С. 357 – 364.


Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню філологічного методу дослідження літератури (герменевтики) та особливостей його використання в аналізі зв’язку морально-етичних засад національного літописання II пол. XVIII ст. та творчості Г. Сковороди.


488. Кріль Н. Давня українська література – яскрава сторінка в українському красному письменстві // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2006. - № 7 – 8. – С. 47 – 51.


Окреслюючи кульмінаційний момент давньої літератури – появу на українських теренах мислителя, байкаря й поета, який вперше почав використовувати силабо-тонічну систему віршування, доречно заздалегідь заявити, що Г. Сковорода досі вважається одним з передових філософів світу.


489. Лис Н. Розвиток риторики як науки в Україні // Університет. – 2006. - № 4. – С. 26 – 31.


Мовний стиль Г. Сковороди позначений характерними рисами українського бароко, зокрема, риторизмом.


490. Перепетченко Н.І. „Байки Харківські” Г.С. Сковороди // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - № 34(110). – С. 21 – 30.


Розглядаються такі питання, як шлях становлення байки та ідейно-тематичні групи байок Г. Сковороди.


491. Сивокінь Г.М. У вимірах сприймання. Теоретичні проблеми художньої літератури, її історії та функції. – К.: Фенікс, 2006. – 301 с.


Видання упорядковане автором і складається з його статей, написаних і виданих у науковій пресі останніх десятиліть.

На сторінках 156 – 162 в розділі „Українське бароко за Л. Ушкаловим” роздуми над книгою Л. Ушкалова „Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду” (Х.: Акта, 2001), в якій йдеться не тільки про художню творчість великого філософа, а й про явище „богомислення” в цілому.


492. Сливинський О. Два Сократи або як віднайти мужність // Вітчизна. – 2006. - № 3 -4. – С. 139 – 151.


Роздуми над книгою Ю. Мушкетика „Суд” („Генеза”, 2004) – збіркою оповідань. Одне з них „Диявол не спить” про філософа і просвітителя XVIII ст. Григорія Сковороду.


493. Сулима М. „Горняя республика” Сковороди і „Загірна комуна” Хвильового // Книжиця у семи розділах: Літ.-критич. ст. й дослідж. – К., 2006. – С. 203 – 211.


На перший погляд, „горняя республіка” і „загірна комуна” – близькі, майже тотожні величини. Насправді ж перед нами величини абсолютно різні, бо Сковорода під „горнєй республікою” розуміє самовдосконалення людини, а Хвильовий змальовує чергову, нехай і свою власну, утопію.


494. Сулима М. Григорій Сковорода в романі Валер’яна Поліщука і симфонії Павла Тичини // Книжиця у семи розділах: Літ.-критич. ст. й дослідж. – К., 2006. – С. 231 – 236.


Обидва поети тільки поглиблювали своє бачення Г. Сковороди, вперто ідеологізуючи свою концепцію. На початку XX ст. вже не світ ловив Сковороду, а нова ідеологія, представниками якої були П. Тичина й В. Поліщук.


495. Тома Л. Першорозум наш...: Григорій Сковорода у контексті світової і української культури // Літературна Україна. – 2006. – 7 вересня (№ 34). – С. 7.


Про значення Г. Сковороди як філософа і просвітителя.


496. Українська література. Тести. 5 – 12 класи: Посібник / Авт.-уклад. Н.І. Бернадські, Г.О. Усатенко. – К.: ВЦ „Академія”, 2006. – 336 с.


Посібник містить тести закритої і відкритої форм (у кожній виокремлено по два рівні), які охоплюють усі періоди українського письменства від давнини до сьогодення.

На сторінках 23 – 26 – Григорій Сковорода.


497. Ушкалов Л. Про „вічну філософію” Григорія Сковороди // Березіль. – 2006. - № 3 – 4. – С. 164 – 173.


Відгук на книгу досвідченого і талановитого науковця, німецької дослідниці, професора славістики університету імені Фрідріха-Александра (Ерланген-Нюрнберг) Елізабет фон Ердманн „Несхожа схожість. Онтопоетика українського філософа Григорія Сковороди (1722 – 1794)”.


498. Чорноус В. Ідеї Григорія Сковороди в романі М. Булгакова „Майстер і Маргарита” // Зарубіжна література. – 2006. - № 40. – С. 26 – 27.


Існування трьох світів – це не винахід Булгакова. Як філософська категорія воно постає в працях Г. Сковороди. Ідея „трьох світів”: макрокосму „Всесвіту”, мікрокосму – духовного світу людини і „символічної реальності”, що пов’язує і пояснює попередні два світи – Святе письмо (Біблія).


499. Шибанов Г. Нове слово в сковородинознавстві // Культура і життя. – 2006. – 6 вересня (№ 36). – С. 2.


Про друге, доповнене та перероблене видання праці Миколи Булди „Мудрець з чорнухинського краю”.