Навчально-методичний посібник Рекомендовано Вченою радою
| Вид материала | Навчально-методичний посібник |
- Л. П. Бортнікова Економічна історія Навчально-методичний посібник, 1193.78kb.
- Навчально-методичний посібник Львів 2009, 960.65kb.
- О. Ю. Дащаківська Навчально-методичний посібник з курсу «моделі громадянського суспільства», 831.38kb.
- І.І. Мечникова хімічний факультет кафедра фармацевтичної хімії навчально-методичний, 1685.99kb.
- І болонський процес, 2565.63kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Судова бухгалтерія» для підготовки фахівців, 973.91kb.
- Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни, 1689.93kb.
- М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
- Навчально-методичний посібник (друге видання), 1764.23kb.
- О. Г. Кушніренко Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії (протокол, 741.53kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
ЕКОНОМІКА ОСВІТИ
Навчально-методичний посібник
Рекомендовано Вченою радою
Університету імені Григорія Сковороди
2002 р., прот. №
Підготовила:
кандидат філософських наук,
доцент Білобровко Тетяна Іванівна
Переяслав-Хмельницький - 2002
ЕКОНОМІКА ОСВІТИ
Активізація ринкових відносин у суспільстві торкається всіх сторін життєдіяльності системи освіти, вимагає нового осмислення проблем її розвитку, взаємозв'язку з економікою та шляхів піднесення ефективності. Зрозуміти усі ці проблеми і належним чином діяти допоможе курс "Економіка освіти", розрахований на студентів педагогічних вузів, слухачів інститутів удосконалення вчителів та курсів підвищення кваліфікації вчителів при педагогічних інститутах. Знання економіки освіти дасть можливість працівникам галузі більш повно використати в інтересах розбудови України:
• особливості прояву економічних законів у системі освіти;
• джерела створення та відтворення науково-освітнього потенціалу й учбово-матеріальної бази освіти;
• організацію праці та заробітної плати працівників освіти;
• нові джерела фінансування закладів освіти;
• світовий досвід функціонування закладів освіти.
Поряд із знанням економічний курс у тій чи іншій мірі містить інформацію про політичну систему, правову основу й соціальну структуру суспільства, його ділову культуру й культурно-світоглядні настанови.
Програма передбачає вивчення економіки освіти в тісному зв'язку з історичною практикою, з економічним розвитком країни. При цьому, крім звичайних семінарів з курсу економіки освіти, рекомендується організувати спецсемінари, теми яких доцільно пов'язувати з науково-дослідницькою проблематикою кафедр. Щоб викликати у студентів та слухачів прагнення до поглибленого самостійного вивчення окремих проблем, пропонується написання кожного з них реферату про розвиток менеджменту.
Програма визначає лише обов'язковий мінімум знань, необхідний для опанування студентом або слухачем. У зв'язку з тим, що кількість годин, відведена діючим навчальним планом на вивчення курсу економіки освіти для систематичного викладання недостатня, частина тем за рішенням кафедри може виноситися на самостійне опрацювання, але під методичним керівництвом викладачів.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| Назва теми | Кількість годин | |
| лекції | практичні | |
| ТЕМА 1. Предмет і метод економіки освіти | 2 | |
| ТЕМА 2. Взаємозв'язок економіки і освіти. | 2 | |
| ТЕМА 3. Система організації та управління освітою. | | 2 |
| ТЕМА 4. Планування розвитку освіти. | 2 | |
| ТЕМА 5. Кадри для освіти. | 2 | |
| ТЕМА 6. Навчально-матеріальна база освіти. | 2 | 2 |
| ТЕМА 7. Організація праці працівників освіти. | 2 | |
| ТЕМА 8. Заробітна плата працівників освіти. | 2 | |
| ТЕМА 9. Витрати на освіту і фінансування навчальних закладів. | 2 | 2 |
| ТЕМА 10. Ефективність освіти та методи її оцінки. | 2 | |
| Усього | 14 | 6 |
Тема 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІКИ ОСВІТИ
Місце та роль освіти в сукупності галузей народного господарства і культури суспільства. Економіка освіти - наука про особливості прояву виробничих відносин та специфіку дії економічних законів у сфері освіти. Предмет економіки освіти як науки. Функції економіки освіти: забезпечення економічної оцінки та наукового планування освіти, визначення економічної ефективності підготовки кваліфікованих кадрів, розроблення принципів оплати праці та матеріального стимулювання працівників освіти.
Політична економія - методологічна основа пізнання соціально-економічних процесів у системі освіти. Застосування методів систематичного аналізу, економіко-математичного моделювання педагогічних та соціологічних досліджень у галузі економіки та планування освіти. Взаємозв'язок економіки освіти із загальними економічними науками (політичною економією, історією народного господарства, історією економічної думки), спеціальними економічними науками (планування народного господарства, економікою праці, економічною статистикою і т. д.), галузевими економіками виробничої та невиробничої сфери (економікою промисловості, економікою сільського господарства, економікою торгівлі, економікою охорони здоров'я тощо). Економіка і психолого-педагогічні науки.
Особливості прояву економічних законів у системі освіти. Взаємозв'язок суспільства з розвитком та вдосконаленням освіти. Задоволення освітніх та культурних потреб населення, забезпечення народного господарства висококваліфікованими кадрами, створення умов для свідомого використання економічних законів у системі управління народним господарством. Планомірність і пропорційність у сфері освіти. Забезпечення потреб галузей народного господарства у кваліфікованих кадрах, встановлення збалансованості між загальною, професійно-технічною та вищою освітою, підтримання найбільш доцільних пропозицій між денною, вечірньою та заочною формами навчання, забезпечення оптимального співвідношення між темпами зростання матеріально-технічної бази освіти і чисельності учнівської молоді. Дія закону вартості, попиту і пропозиції в системі освіти. Вартісна форма затрат на освіту.
Проблеми економіки освіти в сучасній економічній літературі. Дослідження проблем інтенсифікації освіти та факторів, що її обумовлюють – розміри фінансування, вдосконалення прогнозування і планування потреб у кадрах, інтеграція учбових закладів з виробництвом і науково-дослідними установами, модернізація навчально-матеріальної бази, впровадження наукової організації праці і передового досвіду. Стратегічні завдання освіти.
Тема 2. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ОСВІТИ Й ЕКОНОМІКИ
Основні зв'язки освіти з економікою країни. Залежність стану і розвитку освіти від рівня науково-технічного та економічного прогресу. Науково-технічний прогрес і матеріально-технічна база освіти, потреба в наукових та інженерних кадрах. Вплив економічного розвитку на формування структури та розміщення навчальних закладів, підготовку та використання спеціалістів. Зворотній вплив загальної, професійно-технічної та вищої освіти на розвиток народного господарства країни, відтворення сукупного працівника і сукупного суспільного продукту. Економічне виховання та форми його організації.
Місце і роль педагогічної праці в суспільстві та основні напрямки зростання її корисності в умовах науково-технічної революції й активізації ринкових відносин. Розширення системи політехнічної та професійної освіти, формування навичок підприємницької діяльності, виховання економічного і бережливого ставлення до національного багатства.
Взаємодія виробництва, освіти, науки та їх вплив на технічний і соціальний прогрес суспільства. Науково-освітній потенціал і перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. Зростання ролі наукових та інженерно-технічних працівників, розвиток функцій розумової праці в робітників. Вимоги закону зміни праці до загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації працівників.
Тема 3. СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ
Загальне поняття системи освіти, її структура. Дошкільне виховання. Шкільна освіта. Позашкільне навчання і виховання. Професійна освіта. Післядипломна освіта, аспірантура, докторантура. Підготовка кадрів і підвищення кваліфікації на виробництві. Гарантії держави щодо функціонування національної системи освіти. Чисельність учнів за типами освіти. Чисельність педагогічного персоналу.
Економіка освіти, громадське самоврядування в системі освіти. Роль Президента, Кабінету Міністрів в управлінні освітою. Функції Міністерства освіти і його структурних підрозділів у державному управлінні освітою. Вища атестаційна комісія України та її функції.
Роль статистики й інших видів інформації в управлінні освітою. Організація статистичного обліку в навчальних закладах. Необхідність створення автоматизованих систем управління (АСУ).
Тема 4. ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ОСВІТИ
Планування розвитку освіти як складова частина планування народного господарства. Особливості використання принципів планування в системі освіти. Основні розділи плану розвитку освіти. Збалансованість планів, пропорційність внутрішнього розвитку окремих частин системи освіти. Планування розвитку мережі шкіл і чисельності учнів – стрижень планової роботи. Показники кількості класів, класів - комплектів, наповнюваності класів і школи, змінності занять.
Планування підготовки спеціалістів з вищою освітою. Проблема в спеціалістах і методи її визначення. Балансові розрахунки потреби в кадрах учителів. Додаткові потреби в спеціалістах та джерела їх покриття. Планування підготовки вчителів за спеціальностями, розвитку мережі вищих навчальних закладів і капіталовкладень на їх будівництво та розширення. Складання плану з питань праці, фінансового плану, плану матеріально-технічного постачання.
Прогнозування розвитку освіти. Державна національна програма відродження освіти: "Україна XXI століття: стратегія освіти". Демографічні прогнози. Прогнози потреби в кваліфікованих кадрах. Прогнози розвитку контингенту учнів, педагогічних кадрів, мережі навчальних закладів, затрат на освіту. Прогнози на рівні республіки, економічного регіону, району, міста, селища, села.
Тема 5. НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНА БАЗА ОСВІТИ
Особливості матеріально-технічної бази освіти. Навчально-матеріальна база, її призначення і функції. Натурально-речова та вартісна форми навчально-матеріальної бази. Допоміжні елементи навчально-матеріальної бази в різних типах дошкільних закладів, шкіл, закладів профтехосвіти, вищих навчальних закладів. Відмінності основних фондів навчальних закладів від основних виробничих фондів підприємств (за економічним змістом, формуванням, використанням, участю в кругообігу, характером відтворення).
Джерела створення та відтворення навчально-матеріальної бази освіти. Роль національного доходу і державного бюджету в розвитку навчально-технічної бази. Поняття "Учнівське місце". Проектний та фактичний показники наповнюваності навчального закладу. Вартість учнівського місця. Титульні списки, їх призначення і зміст. Типові та індивідуальні проекти навчальних закладів і їх призначення. Врахування педагогічних, гігієнічних, економічних та інших умов при проектуванні.
Порядок оснащення навчальних закладів обладнанням. Основні показники стану і поповнення навчально-матеріальної бази. Статистична і бухгалтерська звітність. Основні шляхи вдосконалення методів фінансування навчально-матеріально-технічної бази та матеріально-технічного постачання вищих навчальних закладів.
Тема 6. КАДРИ ДЛЯ ОСВІТИ
Соціальна потреба суспільства в педагогічній праці вихователів, викладачів, учителів, практичних психологів, соціальних педагогів, майстрів виробничого навчання, методистів, педагогічних працівників позашкільних закладів, навчально-допоміжного персоналу, наукових та інженерно-технічних працівників. Вимоги до кваліфікованих педагогів. Значення економічної освіти вчителів і педагогічних працівників інших систем освіти для розбудови України на сучасному етапі.
Зростання потреби в наукових кадрах в умовах науково-технічної революції. Роль університетів та інститутів у підготовці викладачів вузів. Підготовка кадрів через аспірантуру і докторантуру. Система підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу педагогічних інститутів. Дослідження в галузі визначення факторів професійної придатності та їх результати.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ
Соціально-економічний зміст педагогічної праці та її місце в сукупності праці членів суспільства. Основні напрями підвищення ефективності педагогічної праці. Впровадження елементів наукової організації праці в навчальних закладах. Форми сумісництва в навчальних закладах. Поєднання функцій керівника навчального закладу і педагога.
Бюджет часу викладачів, учнів та студентів. Класифікація добового часу. Робочий час. Навчальний план і розклад, їх значення для організації праці. Нормування навчально-виховного та науково-методичного навантаження педагогів різних навчальних закладів.
Умови праці педагогів, учнів, студентів. Психологічні особливості педагогічної праці. Нормування умов праці та заходи по їх забезпеченню. Проблема зменшення навчального навантаження і наповнюваності класів та академічних груп і їх вплив на ефективність праці педагогів усіх типів навчальних закладів. Захист професійної честі педагогів, вільний вибір форм, методів, засобів навчання. Житлово-побутові умови працівників освіти, організації їх дозвілля і відпочинку. Користування подовженою оплачуваною відпусткою; пільговим забезпеченням житла в порядку, встановленому законодавством; безплатне користування житловою площею з опаленням і освітленням у сільській місцевості, селищах міського типу відповідно до чинного законодавства; встановлення середніх ставок і посадових окладів педагогічним працівникам дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості; встановлення середніх ставок і посадових окладів викладачам вузів на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості.
Тема 8. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ
Заробітна плата - оцінка кількості та якості педагогічної праці. Основні принципи оплати праці у сфері освіти. Фактори тарифікації педагогічної праці. Врахування рівня освіти та складності праці. Надбавки за почесні звання та вчені ступені в школах і професійно-технічних училищах. Основні документи, що регулюють порядок оплати праці в системі освіти. Визначення місячної заробітної плати вчителів з урахуванням педагогічного навантаження. Доплата за перевірку зошитів, класне керівництво, керівництво предметним кабінетом. Нормування педагогічного навантаження керівників шкіл та профтехучилищ. Оплата праці працівників районних, міських та обласних органів управління освітою.
Особливості оплати праці працівників вищих навчальних закладів. Визначення посадових окладів професорсько-викладацького складу. Залежність заробітної плати від вченого ступеня і вченого звання.
Особливості оплати праці керівних працівників вузу – ректора, проректорів, деканів і їх заступників, завідуючих кафедрами. Погодинна оплата у вузі.
Фонд заробітної плати педагогічного персоналу. Визначення кількості педагогічних ставок з урахуванням навчальних планів, кількості класів (академічних груп) та учнів (студентів). Визначення фонду оплати за перевірку зошитів. Розрахунки фонду заробітної плати адміністративно-господарського та допоміжного персоналу.
Тема 9. ВИТРАТИ НА ОСВІТУ І ФІНАНСУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Джерела фінансування закладів освіти і їх роль у формуванні фінансової бази освіти. Роль коштів галузевих міністерств, відомств, підприємств у фінансуванні освіти. Відмінності у фінансуванні капітальних вкладень і поточних витрат навчальних закладів. Додаткові джерела фінансування. Роль кредиту в розвитку системи освіти, зміцнення її навчально-виховної, матеріальної бази та поліпшенні соціально-побутових умов педагогів та учнівської молоді.
Планування витрат навчальних закладів. Кошторис – основний фінансовий плановий документ. Принципи кошторисного фінансування. Види кошторисів, їх призначення та розробка. Складові частини кошторису навчальних закладів. Порядок і методи розрахунку витрат. Нормативи витрат, їх значення. Особливості структури кошторису в різних типах шкіл. Контроль за використанням кошторису витрат.
Розмір витрат суспільства на освіту. Структура втрат у різних галузях освіти. Фактори, що визначають розмір витрат. Тип навчального закладу. Термін навчання. Характер і технічна оснащеність процесу навчання.
Тема 10. ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСВІТИ ТА МЕТОДИ ЇЇ ОЦІНКИ
Суть економічної ефективності освіти. Відмінність і спільність понять економічної та педагогічної ефективності навчання. Розробка проблем економічної ефективності освіти і кваліфікованої праці економічною наукою. Основні етапи дослідження економічної ефективності: виявлення затрат, результатів і їх співставлення. Економічна ефективність професійно-технічної та вищої освіти.
Методи виявлення економічних результатів навчання. Багатосторонність економічних результатів, їх показники. Заново створена вартість, чистий доход і заробітна плата.
Оцінка ефективності навчання з позицій суспільства, трудового колективу й окремого працівника. Поняття сумарної економічної ефективності. Норма додаткового продукту як узагальнюючий показник економічної ефективності. Методи порівняння затрат навчання і їх економічної ефективності.
ТЕМА 1. Предмет і метод економіки освіти
Саме із цієї теми починається вивчення курсу економіки освіти.
На перший погляд, немає простішого завдання, як розібратися в економічних проблемах освіти студенту педвузу.
І все ж це завдання не просте. "Немає нічого легкого, - говорить англійське прислів'я, - що спочатку не було б тяжким".
Основне завдання курсу економіки освіти полягає в тому, щоб усвідомити багатогранність освіти як складного соціально-економічного явища, розглянути освіту як систему і як галузь народного господарства.
Освіта, як відомо, з давніх пір відноситься до вагомої сфери людської життєдіяльності, що забезпечує соціальний прогрес. Вона протягом багатьох століть не була тісно пов'язана з виробництвом, не впливала на нього і не виділялася в самостійну галузь.
За оцінкою ЮНЕСКО, на рубежі XIX і XX століть у всьому світі працівники освіти вирішували перш за все педагогічні й культурологічні завдання. Економічна функція освіти ще не проявилася, тому що в XIX столітті в розвинутих країнах Європи переважала проста фізична праця.
Корінним чином змінилося положення в умовах сучасної науково-технічної та інформаційної революції, коли помітно зросла роль освіти в розвитку суспільного виробництва й становленні сучасної цивілізації.
До числа найважливіших сучасних економічних закономірностей, характерних для різних країн, відноситься процес інтелектуалізації економіки й інших сторін соціального життя. Проявляється цей процес двояко:
- зростає роль таких галузей соціальної сфери, як освіта і наука;
- посилюється значення інтелектуальної діяльності всередині інших галузей народного господарства.
Обидві тенденції сприяють формуванню й удосконаленню освітнього, професійного, наукового і духовного потенціалу суспільства і є найважливішими факторами соціально-економічного розвитку.
Природньо, що в курсі економіки освіти нас буде цікавити не сам по собі процес навчання і виховання, а ті особливі виробничі сили і виробничі відносини розгалуженого комплексу освітніх закладів, які забезпечують цей процес.
На сьогодні освіта виступає в різноманітних іпостасях, вона багатофункціональна. До її функцій належать: пізнавальна, виховна, гуманізаційна, культурного наслідування, розвиваюча, перетворююча, прогностична, координуюча, адаптивна, профорієнтаційна, підготовки до трудової, суспільно-політичної діяльності, до сімейного життя та інше. Усі ці функції взаємопов'язані і взаємодіють у різних варіаціях.
Отже, освіта - це система, що забезпечує передачу наукових знань, умінь і навичок підростаючим поколінням і всьому населенню, що задовольняє їх потреби в освітніх послугах і професійно-кваліфікаційній підготовці, а також формує відповідні естетичні оцінки і моральні правила поведінки в суспільстві. Освіта належить до галузі нематеріального виробництва. Особлива роль сфери освіти пояснюється:
- специфічним місцем освіти в системі суспільного поділу праці - це єдина галузь, що задовольняє запити населення в освітніх послугах і спеціалізується на відтворенні головних виробничих сил суспільства;
- рівень освіти населення є однією з головних ознак добробуту народу, держави;
- ця галузь сама для себе готує професійних робітників - викладацькі кадри;
- праця в галузі освіти стала однією з наймасовіших видів людської діяльності.
Освітні послуги - система знань, інформації, вмінь і навичок, які використовуються в цілях задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства, держави. Це - соціальна цінність. В освіті, як і в будь-якій галузі народного господарства існують виробничі економічні відносини, які мають свої специфічні особливості. Найбільша: обмежені можливості використання комерційних, госпрозрахункових відносин.
У чому ж заключається сутність економічної функції освіти?
Економічне значення освіти зазвичай вбачають у її активному впливі на розвиток виробничих сил країни, на підвищення ефективності суспільної праці. Усе це правильно, але це тільки частина проблеми. Головна роль освіти полягає в тому, що вона охоплює специфічну галузь народного господарства.
Економіка освіти - важлива галузь системи економічних наук. Ці науки займаються дослідженням сукупності виробничих відносин у взаємодії з виробничими силами. Вони зсовують, як рівні суспільства використовують обмежені ресурси для виробництво корисних продуктів і розподіляють їх серед людей. Сьогодні, наука про економіку виступає як складний комплекс економічних знань, що складається із чотирьох великих груп економічних наук:
- економічна теорія (політекономія);
- галузеві економіки (промисловість; сільське господарство, будівництво, освіта та інші);
- міжгалузеві або функціональні економіки (фінанси і кредит, грошові обороти, статистика, економіка праці);
- на меті економічних наук (управління н/г, маркетинг, менеджмент, економічна історія, економічна географія).
Економіка освіти відноситься до числа самих молодих економічних наук. Життя не один раз підтверджувало, що економічна "тканина" у сфері освіти більш складна, ніж у галузях матеріального виробництва. Це й визначило, що економіка освіти як наука склалася набагато пізніше економіки промисловості і ряду інших галузевих економік; усього лише декілька десятиліть назад.
Для розкриття економічних таємниць і виявлення своєрідності економічних категорій і законів у галузі освіти недостатньо простого спостереження й опису явищ. Необхідна була спеціальна наука, здатна проникнути в сутність процесів, що відбуваються, і розкрити їх рушійні сили.
Такою наукою і стала економіка освіти. Її предмет можна визначити так: "Це наука про специфіку виробничих сил і виробничих відносин у галузі, що створює освітні послуги і задовольняє потреби особистості і суспільства в них при обмежених ресурсах, що виділяються на ці цілі. Вона досліджує і виявляє особливості дії економічних законів і категорій у сфері навчання і виховання підростаючого покоління, підготовки кваліфікованої робочої сили, підвищення освітнього і культурно-технічного рівня населення".
Як конкретна наука і навчальна дисципліна економіка освіти володіє своїм, тільки їй належним предметом, тобто об'єктом і суб'єктом вивчення. Таким об'єктом є своєрідні виробничі сили й економічні відносини, характерні для організацій і проведення процесу освітньої діяльності. Об'єкт – це не тільки економічні умови і форми відтворення робочої сили, форми суспільних затрат на розвиток системи освіти і підготовку кадрів, умови відшкодування цих затрат. У такому випадку втрачається дуже важлива ланка: процес творення й обміну освітніх послуг.
Суб'єктом дослідження і вивчення в економіці освіти виступають люди, більша частина населення, котра в тій чи іншій мірі включається в освітню трудову діяльність. Це діти (дошкільнята, школярі, учні ПТУ, студенти) і їх батьки, усі, хто користується освітніми послугами: вихователі, викладачі, інші працівники сфери освіти.
Своєрідно проявляються у сфері освіти і закони ринкового господарства: закони попиту і пропозиції, закон вартості та інші. У зв'язку з переважанням безкоштовної освіти, попит на освітні послуги часто не визначається спроможністю споживача заплатити. Дія закону вартості в освіті до цього часу не дооцінюється.
Економічні категорії в галузі освіти також проявляються по-особливому. Незвичайна тут праця і її компоненти, продукт праці - освітні послуги з їх особливою корисністю. Основним різновидом власності виступає інтелектуальна власність. Своєрідне вираження отримують і такі загальноекономічні категорії як товар, його ціна, заробітна плата, господарський механізм та інше.
Не менш важливим є те, що в дефініції народна освіта розглядається як галузь, що створює послуги. Потрібно визнати невірним попереднє пануюче положення про те, що трудова діяльність працівників освіти не виступає "виробничою силою суспільства", так як не створює "матеріальні споживацькі цінності". Але, як ми вияснили, у цій галузі виробляються освітні послуги - особлива різновидність економічних благ.
Для галузі освіти чітко відзначається обмеженість ринкового механізму регулювання. Якби ціни на освітні послуги встановлювались у відповідності до закону вартості, тобто на рівні суспільно-необхідних витрат, вони виявились би дуже високими. Однак, коли змінити основне джерело фінансування освіти, не дивлячись на ріст доходів населення, і при високих тарифах плати за навчання, об'єм наданих освітніх послуг помітно скоротиться і виявиться нижче потреб суспільства в забезпеченні соціально-економічного прогресу.
Щоб цього не виникло, держава повинна брати на себе відповідальність за виробництво цих послуг:
- тільки вільні ринкові ціни на продукцію освіти не можуть забезпечити належний розвиток цієї галузі і суспільства;
- державне регулювання і фінансування багатьох навчальних закладів більш адекватне тому призначенню, яке виконує освіта.
Вивчення курсу економіки освіти потрібно розглядати як складову частину сучасної педагогічної освіти. Саме цей курс розкриває майбутнім педпрацівникам економічний аспект системи освіти, дозволяє зрозуміти самобутність виробничих відносин і їх взаємодію з виробничими силами, з осягнути особливості економічних категорій і діючих законів у сфері освіти тощо.
Формується економічне мислення; набуваються навички системного підходу до аналізу економічних відносин у їх єдності з педагогічними та іншими соціальними явищами; підвищується рівень професійної підготовки. Усе це сприяє розвитку пізнавальних здібностей студентів, розумінню виняткової важливості економічної функції освіти.
Економічні знання дозволяють визначити більш раціональні типи навчальних закладів; покращувати зміст освіти, її форми І методи; удосконалювати механізм оплати, стимулювати педагогічних працівників; оновлювати програми підготовки і перепідготовки кадрів; створювати нові моделі господарського механізму та інше. Засвоєння економіки освіти дозволяє педагогічним працівникам використовувати систему оцінок своєї діяльності не тільки з педагогічної, а й з економічної позиції, співставляти педагогічні результати з досягнутим економічним коефіцієнтом корисної дії, знати і уміти досягати підвищення соціально-економічної ефективності освіти за її основними напрямами.