Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы

Содержание


Яранцева Н.О
Мишанич О.В.
Вострікова Н.В.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19
тематично укладених сентецій Сковороди. Ця рецензована книга посяде чільне місце серед сковородинознавчих праць останнього часу.


332. Яранцева Н.О. П.Г. Тичина – інтерпретатор спадщини Г. Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. –С. 232 – 236.


У статті показано, що постать Сковороди була для Тичини передусім зразком особистої мужності. Поразка Тичини як інтерпретатора – одне зі свідчень творчої трагедії поета.

[ Муз. Г. Сковороди]


333. Ярцев І.С. До біографії Г.С. Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 376 – 380.


Досліджується зв‘язок Сковороди з його російськими друзями, які жили в м. Острогозьку (художник Я. І. Довганський, колезький регістратор А. Панков, полковник С.І. Тевяшов та ін.).

[ Муз. Г. Сковороди]


1993


334. Дудко Д. Син Григорія Сковороди, про якого ми нічого не знали // Україна. – 1993. - №18. – С. 31 – 33.


1994


335. Безобразова Л.Л. Роль Г.С. Сковороди в становленні нової української мови // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 57 -61.


Г. Сковорода багато зробив для становлення нової мови, заклав підвалини, на яких згодом розвинулася мовна і нормативна творчість І. Котляревського й Т. Шевченка, причому Сковорода виступав не тільки як практик, але й як теоретик.


336. Бондаревська І.А. „Наркісс” Г.С. Сковороди і символіка культури // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 16 – 22.


„Наркісс” є одним із перших філософських творів Сковороди, у якому він проголошує стрижневу ідею своєї філософії і свого життя: пізнай себе. Тут він подає образ Нарциса як образ ідеальної людини.


337. Бондаревська О.Д. Питання мови в епістолярній спадщині Г. Сковороди // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 62 – 65.


Про мову літературних та науково-філософських творів Г. Сковороди.


338. Валюх З.О. Словотворчі особливості філософських термінів у творах Г.С. Сковороди // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 66 - 68.


Особливістю мови філософських творів Г. Сковороди є широке використання термінів науки, яку він вважав засобом вираження усього багатства відношення до світу, розкриття ідей гуманізму і просвітництва.


339. Волошина Н.Й. „Я поведу вас у вічність...” // Г.С. Ско-ворода – видатний український філософ і просвітитель: Зб. наук. ст. – К.,1994. – С. 6 – 8.


Про творчість Г. Сковороди: „Алфавит, или букварь мира”, байки, збірка віршів „Сад божественных пъсней”.


340. Дем‘янчук О.Н. Літературно-естетичні погляди Г.С. Ско-вороди // Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель: Зб. наук. ст. – К.,1994. –С. 10 – 12.


Про неоціненний внесок Сковороди в українську літературу, про новаторство як у жанрах поетичних творів, так і в ідейному їх спрямуванні. Про формування літературно-естетичних поглядів Сковороди.


341. Йовенко С. Мить остаточного прозріння: Від Г. Ско-вороди до М. Бажана // Вітчизна . – 1994. - № 9 – 10. – С. 108 – 120.


342. Корпанюк М. П. Інтерпретація заголовного образу в поемі П. Куліша „ Грицько Сковорода” // Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель: Зб. наук. ст. – К.,1994. – С. 26 – 28.


В поемі П. Куліш зображує Сковороду, проводячи його через тернисте життя нації у XVIII ст., аналізує козацьку добу, котра породила героя твору.


343. Мацько Л.І. Концепція слова в творчості Григорія Сковороди // Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель: Зб. наук. ст. – К.,1994. –С. 51 – 53.


Про мовотворчість Сковороди у різноманітних жанрах: філософські і педагогічні трактати, притчі, байки, оригінальна і прикладна поезія, проповіді й епістолярії.


344. Мишанич О. Григорій Сковорода: Нарис життя і творчості. – К.: АТ „Обереги”, 1994. – 48 с.: іл. – Бібліогр.: с. 35 – 45.


У книзі стисло висвітлюється життєвий і творчий шлях Сковороди, простежується його світогляд, аналізується літературна творчість.

Додано бібліографію основних видань творів Г. Сковороди та літератури про нього, а також фотопортрет.


345. Рик С.М. Ідеї та образи землі в українській культурі // Тези Всеукраїнської наукової конференції „Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури”. – Переяслав – Хм., 1994. – С. 55 – 57.


Відродженню і зміцненню старокнязівських традицій в українській культурі присвятили багато сторінок своєї творчості і доклали чимало зусиль

Г. Сковорода, і Котляревський, Т. Шевченко.


346. Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель: Матеріали і доповіді Всеукраїнської науково-практичної конференції (29 – 30 листопада 1994 р., м. Переяслав – Хм.). – К., 1994. – 153 с.


У збірнику подані матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 200 – річчю з дня смерті Г. Сковороди. Вони висвітлюють життя і творчу спадщину мислителя, яка стала предтечею розвитку української філософії, педагогіки, психології та інших галузей науки.


347. Степаненко М.І. Творчість Г. Сковороди у конспекті становлення української національної мови // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 52 – 57.


Стоячи на „розграні двох великих епох”, наливаючи „старий міх... новим вином”, як говорив афористично І. Франко, письменник Г. Сковорода визначив чітку перспективу української національної мови, яка почала формуватися у складних умовах і мала пройти тернистий шлях, щоб здобути сьогодні статус державної в самостійній і незалежній Україні.


1995

348. Єфремов С. Історичні праці. Предтечі національного відродження // Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995. – Розділ IV. – С. 206 – 232.


В розділі розповідається про Г. Сковороду, його вплив на українське громадянство своєю етичною наукою, про його погляди на життя і моральні цінності, а також розглянуто творчість мислителя.

349. Раковський К. Література Переяславщини: Підручник для учнів 5 – 9 кл. / За ред. Т.І. Люріної. – Переяслав-Хм., 1995. – С. 106 – 109.


Про перебування Г. Сковороди на Переяславщині. Поміщено твори „Пѣснь 26-я”, „На день народження Василя Томари”, а також запитання та завдання до теми.


350. Соболь В.О. З глибини віків: Вивчення давньої української літератури в школі: Посібник для вчителя. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – С. 160 -186.


У посібнику в формі подорожей до країни давнього українського письменства подано науково-методичні розробки творчих занять з літератури.

Подорож 13. Григорій Сковорода (Філософська та байкарська спадщина).

Подорож 14. Григорій Сковорода (Поетична творчість).


1996


351. Лесюк М. Українська живомовна стихія в творчості

Г. Сковороди // Дивослово. – 1996. - №8. – С. 38 – 41.


Сковорода володів кількома мовами: російською, книжною українською, церковнослов’янською, німецькою, польською, латинською, давньогрецькою та гебрейською. У силу певних причин він писав мовою, яка являла собою суміш старослов‘янської, російської та української мов. В статті розглянуто причини, якими це було зумовлено, та історичні умови, в яких жив і творив письменник.


352. Мишанич О.В. Крізь віки: Літературно-критичні та історіографічні статті й дослідження. – К.: Обереги, 1996. – 352с.


Зібрано літературно-критичні та історіографічні статті, дослідження й матеріали, присвячені давній українській літературі. Вони відбивають певний етап у освоєнні давнього українського письменства, вводять у науковий обіг нові імена й факти.


353. Соловей Е. Сковорода і світ // Всесвіт. – 1996. - №7. – С. 154-156.

1997


354. Барабаш Ю. Г.С. Сковорода і М.В. Гоголь (до питання про гоголівське бароко) // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. –С. 316 – 336.

Про схожість особистісних рис, психологічного складу якоюсь мірою і біографій обох письменників.

Українська культура в Росії у XVII – XVIII столітті.


355. Вайскопф М.М. В. Гоголь і Г.С. Сковорода: проблема „зовнішньої людини” // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. –С. 346 -360.


Про вірогідний вплив Г. Сковороди на твори М. Гоголя, висловлені півстоліття тому Д. Чижевським.


356. Довбня Л., Товкайло Т. Семантичні особливості поезії

Г. Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 259 – 264.


Вагоме місце Г. Сковороди у літературі визначається не дише його поезією, байками, але й художньо-літературною цінністю його філософських творів, діалогів, притч.


357. 250 кращих творів з української літератури. 7 – 11 класи / Ред. В.В. Круглов. – Х., 1997. – С. 31 – 33.


Зібрані твори відносяться до кращих учнівських творів.

У збірнику представлені два твори про Г. Сковороду: 1) Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя; 2) Своєрідність відображення народних ідеалів у творчості Г. Сковороди.


358. Дудко Д. Нащадки Григорія Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 442 – 446.


Про виявлені документи, які свідчать про сім‘ю і нащадків Г. Сковороди.


359. Корпанюк М. Образна система вірша Г. Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 265 – 272.


Про проблему „людина і щастя” у баченні Сковороди.


360. Куйбіда В. Тварини-символи у байках Г.С. Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 273 – 278.


Про сприймання природи у Г. Сковороди, про використання алегоричних „езопівських” засобів викриття людських пороків за допомогою образів тварин-символів.


361. Піч Р. Сковородинівський міф про Наркіса в світлі романтичної концепції міфотворчості // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 337 – 345.


Суть цієї праці полягає в тому щоб розглянути інтерпретацію Сковородою міфа про Наркіса в контексті дослідження міфів в епоху німецького Романтизму.


362. Цікаво знати: Г.С. Сковорода ( 1722 – 1794 ) // Історія в школах України. – 1997. - №2. – С. 45.


363. Янів В. Історичне значення Сковороди // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. праць. – К., 1997. – С. 279 – 283.


Дослідження творчості Сковороди, його місце в духовному житті України.


1998


364. Верба Г. Перечитуючи Сковороду: Коментарі до кількох хрестоматійних поезій Г. Сковороди // Дивослово. – 1998. - №7. – С. 34 – 36.

365. Пастушенко О.В. Григорій Сковорода і російська культура: Дипломна робота / Наук. керівник І.П. Стогній. – Переяслав-Хм., 1998. – 60 с.


Досить детально проаналізована взаємодія літературних і філософських традицій українських і російських мислителів XVIII – XIX ст., зокрема висвітлена поетична творчість Г. Сковороди, її витоки й спорідненісь з поезією російських майстрів слова – його попередників та сучасників.


366. Пехник Г. Школярські вірші XVII – XVIII ст. як явище українського бароко // Медієвістика. Вип. 1: Зб. наук. праць. – Одеса, 1998. – С. 98 – 104.


З’ясовується, що саме дозволяє вважати школярські вірші продуктом бароко.

Барокова антитетика світу реалізується у мотиві поєдинку. Про це свідчать поширені в літературі бароко жанри „преній” та „браней”: „Брань архистратига Михайла со Сатаною...” та „Пря бѣсу со Варшавою” Г. Сковороди тощо.


367. Соболь В. Трансформація середньовічного символу у Григорія Сковороди // Медієвістика. Вип. 1: Зб. наук. праць. – Одеса, 1998. – С. 64 – 71.


Символи у спадщині Г. Сковороди.


368. Сподарець В. Бароковий образ світу і український химерний роман // Медієвістика. Вип. 1: Зб. наук. праць. – Одеса, 1998. – С. 112 – 116.


Вершиною „знаю” бароко стала творчість Сковороди з його ідеєю тотальної огорненості людини природою, божественної злютованості мікро- і макрокосму, що відкриває для мислі цікаві і несподівані перспективи.


369. Українська література: Збірка зразкових творів випускників шкіл та абітурієнтів / Склад. О. Дзюба. – Х., 1998. – С. 14 – 18.


Твори, зібрані у цій книзі, охоплюють весь програмовий матеріал з 7 до 10 класу. Сюди увійшли два варіанта творів про Г. Сковороду на тему „Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя”.


1999


370. Геник-Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. – 1999. - №3. – С. 61 – 68.


371. Життя та діяльність Г.С. Сковороди // Історія педагогіки: Навч. посіб. / За ред. М.В. Левківського, О.А. Дубасенюк. – Житомир, 1999. – С. 162 – 163.


372. Пригодій С. Кільце, аналогії, антитетика у Г. Сковороди й Р. Емерсона // Слово і час. – 1999. - №12. – С. 20-25.


373. Ушкалов Л. „Любов мудрості” у дзеркалі української барокової літератури // Слово і час. – 1999. - №1. – С. 50 – 53.


„Любов мудрості” в літературі українського бароко постає як правдива любов до явленої у тварному Пресвятої Трійці, а той, хто любить мудрість – спраглим до Бога „чителником” великої Книги Буття.


2000


374. Лупейко О. Г. Сковорода в „Українській хаті” // Слово і час. – 2000. – №2. – С. 56-58


Про малодосліджену сторінку сковородинознавства на рубежі XIX – XX ст. – публікації на сторінках літературно-критичного і громадсько-публіцистичного місячника національно-демократичного напрямку „Українська хата”.


375. Саприкін М. Поетична спадщина Я.М. Нахімова в контексті становлення української російськомовної літератури // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПІ ім.

Г.С. Сковороди: Наук. - практ. зб. Вип.1. – Переяслав-Хм., 2000. – С. 230 – 237.


Я.М. Нахімов (1782-1814) – харківський письменник-сатирик, представник української російськомовної літератури. Його можна назвати гідним продовжувачем справи та ідей Сковороди у байкарській творчості та утвердженню її віршованої форми в українській літературі.


376. Сулима М. Григорій Сковорода в романі Валер‘яна Поліщука і симфонії П. Тичини // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького ДПІ ім. Г.С. Сковороди: Наук. - практ. зб. Вип.1. – Переяслав-Хм., 2000. – С. 178 -184.


Осмислення образу Сковороди поетами 1920-х рр. П. Тичиною та

В. Поліщуком зі суб‘єктивно-заідеологізованих засад на догоду радянській кон‘юнктурі закінчилися безрезультатно: Сковорода уник цих тенет.


377. Федорчук Л. Простір і колір як категорії художнього світу Григорія Сковороди // Слово і час. – 2000. - №5. – С. 55 – 59.


Однією з основних категорій є простір. Аналіз просторових орієнтацій і основних символів, котрі їх репрезентують, дозволяє адекватно орієнтуватися в сковородинівському світі, що в основі своїй має тогочасні народні уявлення про універсам. Рух у часі й просторі у Сковороди є рухом по колу, а реалізується він через діалектичні протиставлення.


2001

378. Бондаревська І.А. Нарцис як символ культури? (Інтерпретація античного образу у Г. Сковороди й А. Жида) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук ст. – К., 2001. – С. 159-168.


Предметом аналізу є два твори, які в назві мають ім‘я Нарцис і в різний спосіб намагаються розкрити його актуальну символіку по відношенню до людського життя. Спроба проаналізувати зміст запропонованих символів та показати їх культурну цінність і сенс. „Наркісс” Г. Сковороди написаний у ІІ пол. XVIII ст., а „Трактат про Нарциса” А. Жида – у І пол. XX ст.


379. 800 кращих сучасних творів з української, російської та зарубіжної літератури / Ред. З.В. Нечволода. – Донецьк, 2001. – С. 29 – 32.


Збірник містить кращі учнівські твори, які відповідають вимогам нової програми для загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв. З них три про Г. Сковороду: 1) Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя; 2) Діалоги із Г. Сковородою про смисл і цінності життя; 3) Сковорода-байкар – викривач суспільних недоліків.


380. Верба Г. Григорій Сковорода на межі тисячоліть: Проблема перекладу // Українська мова та література. – 2001. - №8. – С. 1-16.


Про переклад слова Сковороди, яке постійно випливає із Слова Біблії.


381. Григорій Сковорода. Творча спадщина: Посібник для 9 кл. / Автор-укладач О. Д. Марченко. – Х.: Ранок, 2001. – 32 с.


Даний посібник створено на допомогу учням 9 класу і вчителям української літератури у вивченні творчості Г. С. Сковороди. Подані біографічні відомості про письменника; тексти творів у відповідності до програми з української літератури; аналіз творчості Г. Сковороди; зразки учнівських творів.


382. Стадниченко В.Я. Іду за Сковородою // Рідний край. – 2001. - №2. – С.126-127.

В. Стадниченко – випускник Чорнухинської середньої школи імені

Г. Сковороди (1954). На даний момент він – публіцист, кандидат історичних наук.

[ Муз. Г. Сковороди]


383. Стадниченко В.Я. Каврайський зошит // Рідний край. – 2001. - №2. – С.127 – 134.

Подорожні нотатки про „сковородинівські маршрути” – поїздку в село Каврай на Черкащині, рельєфне і пам‘ятне в біографії Сковороди. Разом з автором їздили І. Стогній, М. Сікорський, М. Лила. Поміщені фотодокументи.

[ Муз. Г. Сковороди]


2002

384. Береза Б. Античністю зачарований: До 280-річчя від дня народження Г. Сковороди // Зарубіжна література. – 2002. - №48. – С. 8 – 9.


Зачарований античністю, Сковорода шукав близькі йому мотиви і в інших письменників – у Плутарха, Цицерона, Вергілія, Овідія. У ІІ пол.

ХVIII ст. через його проповідницьку творчість антична філософія, література в руслі ще не перерваної традиції ставала духовним набутком українців.


385. Бовсунівська Т. Образи смутку в поезії Григорія Сковороди // Дивослово. – 2002. - №3. – С. 5 – 8.


386. Дзюбенко Т. Письменники Переяславщини в контексті сучасної української поезії // Київщина у фактах, історичних подіях, постатях: Зб. наук ст. – Богуслав, 2002. – С. 150 – 153.


Про життя і творчість Г. Сковороди на Переяславщині.


387. Жулинський М. Григорій Сковорода (1722 - 1794) // Слово і доля: Навч. посіб. – К., 2002. – С. 20 – 32.


У книзі в широкому спектрі здійснено систематизований ґрунтовний аналіз творчості українських письменників, зокрема, Г. Сковороди. Літературознавчий матеріал доповнено його творами, цікавими ілюстраціями.


388. Ласло-Куцюк М. Олександр Хашдеу – дослідник спадщини Григорія Сковороди // Магістеріум. Вип. 8. Літературознавчі студії. – К., 2002. – С. 55 – 62.


Аналізується внесок в українську науку О. Хашдеу (1811 - 1872), одного з перших видавців і дослідників творчості Г. Сковороди.


389. Лихота О.М. Художні особливості прози Г.С. Сковороди: Бакалаврська робота / Наук. керівник М.П. Корпанюк. – Переяслав-Хм., 2002. – 78 с.


У праці авторка аналізує малодосліджені питання особливостей стилю, композиції, образної системи філософської прози письменника.

Студентка творчо підійшла й до розробки планів уроків учнів 9-х класів за темою своєї праці.


390. Мишанич О. Із „Сковородинських читань” // Мишанич О. На переломі. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2002. – С. 59 – 105.


391. Стадниченко В. Іду за Сковородою: Документальна повість-подорож: До 280-річчя від дня народження Г. Сковороди. – К.: Криниця, 2002. – 176 с.


Автор мандрує за Сковородою – у батькову хату в Чорнухах, у київську академію, у петербурзький палац, у європейську столицю, у переяславську келію, у каврайський гай, у харківський колегіум, на слобожанські хутори та пасіки, коло чистих криниць.


392. Стадниченко В. Мандрівний будитель народу // Українська культура. – 2002. - № 11 – 12. – С. 29 – 31.


Про життя Г. Сковороди, його духовну силу, яка перемогла світ неправди й облуди.


393. Унікальна збірка 1777. Нові учнівські твори, теми та плани. 5 – 11 класи / Авт.-упоряд. С.Ш. Відмінник. – Х., 2002. – С. 627 – 628.


Подані твори про Г. Сковороду „Художнє втілення філософських ідей у байках Г. Сковороди” (9 кл.), „Що робить людину щасливою? Роздуми про філософські погляди Г.С. Сковороди” (9 кл.).


394. Ушкалов Л. Три завваги про українськість Г. Сковороди // Філософська думка. –2002. - №5. – С. 108 -128.

Про місце та роль Сковороди в українській культурі.

Три завваги про українськість Г. Сковороди: 1) традиція; 2) етнічна самосвідомість; 3) мова.

2003

395. Береза І. Рецепція давньоукраїнських топосів у повісті Ізмаїла Срезневського „Майоре, майоре!” // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 425 – 432.


Оповідання (1836 р.) – одна з перших спроб створити художню біографію українського просвітника XVIII ст. І. Срезневський у творенні образу Сковороди використав традиції давньоукраїнської агіографії, шкільної драми і власне духовної спадщини великого українського філософа і письменника XVIII ст.


396. Біленко Т. Проблема біблійного слова у Григорія Сковороди // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 503 -511.


Про аспекти діалогічності та символіки, а також специфіку вживання слова Біблії у теоретичних і поетичних працях Сковороди. Для нього релігія – природний стан людської спільноти. Сковорода пише, що найголовніше Боже діло – оживити Духом Своїх заповідей „одну заблукану душу, ніж створити з небуття нову земну кулю, залюднену беззаконниками.”

397. Бовсунівська Т. Образи смутку в поезії Г. Сковороди // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 433 – 444.


Вірші Сковороди емоційно витримані в межах двох домінуючих тональностей: меланхолійного смутку, сповненого споглядання й кризологічної аксіології, та агоністичного запалу, насиченого христологічними істинами.


398. Бондарчук Л. Чи й нам потрібен Сковорода? // Українська мова та література. – 2003. - №48. С. 3 – 5.


Про творчість і духовну культуру Г. Сковороди.

399. Верба Г. До Сковороди істинного // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 519 – 529.


В статті автор розкриває таємницю імені, по-батькові, прізвища та псевдоніма Сковороди. В них знаходимо ключ до розгадки філософії його життя та творчості.


400. Владимирова В. Григорій Сковорода в оцінці Пантелеймона Куліша // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 445 – 449.


Головний критерій, з яким П. Куліш підходив до оцінки творчої спадщини Сковороди, включав у себе народну мову, зображення народного життя, відтворення національного світовідчуття.


401. Воропай О.М., Міхно В.В. Епіграф у поетичній творчості Г.С. Сковороди // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 177 – 181.


Творчість Г. Сковороди стала плідним підсумком надбань літератури українського бароко, продемонструвала яскраве і ефективне використання епіграфів у творах, які несуть емоційне, дидактичне, просвітницьке значення.

[Центр Сковородинознавства]


402. Вострікова Н.В. та ін. Афоризми у філософських текстах Григорія Сковороди / Н.В. Вострікова, Ю.М. Дзівалтовська, Ю.А. Лістрова // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 182 – 185.


Потужний інтелект, оригінальне світобачення, внутрішня незалежність Г. Сковороди знайшли свій вияв у тематично багатій афористиці. Автор широко розробив філософську, етичну, педагогічну теми. Будучи лаконічними й відшліфованими, афоризми вражають місткістю і глибиною думки.

[Центр Сковородинознавства]


403. Гнатюк Л. „Внутрішня людина” Григорія Сковороди (погляд крізь призму староукраїнської літературно-мовної традиції кінця XVI – XVII століть) // Українська мова та література. – 2003. - №48. – С. 16 – 19.


Мовна картина світу староукраїнських книжників засвідчує, що поняття „внутрішньої людини” творчо осмислювалося та послужило підґрунтям для оригінальної концепції мікрокосмосу (одного з трьох світів) видатного філософа XVIII ст. Г. Сковороди.


404. Горбач Н. Поняття тетервакізму у творчій спадщині Г. Сковороди // Переяслав (1654) в історії Української Церкви: Наук. зб. – К., Тернопіль, 2003. – С. 125 – 131.


Поняття тетервакізму Г. Сковорода аналізує в двох своїх працях „Вдячний Еродій” та „Убогий жайворонок”.


405. Грабовський А.В. Поетична спадщина Г. Сковороди в контексті європейського бароко // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 109 – 113.


Про типологічну спільність творчості Г. Сковороди і європейського бароко.

[Центр Сковородинознавства]


406. Довга Л. Проблеми християнської моралі в трактаті Інокентія Гізеля „Мир з Богом чоловіку” // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 495 – 502.


Звернення автором до українських текстів (зокрема, проповідей)

XVII – поч. XVIII ст., які Сковорода замолоду, як студент КМА, був зобов’язаний слухати, а може й читати. Вони впливали на формування світоглядної парадигми майбутнього філософа і його оточення.

Вчення І. Гізеля значно ближче до посттридентської католицької моральної теології, ніж до візантійської, а відтак і російської православної традиції.


407. Дячок О.О. Модус ідеї „сродної праці” у філософсько-художньому дискурсі Сковороди // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 166 – 171.


Особливу увагу приділив Сковорода проблемі так званої „сродности”, під якою він розумів те, що ми сьогодні назвали б психологічною структурою людини.

[Центр Сковородинознавства]


408. Е. фон Ердман Пандзіч (Ерланген) Істинна поезія (poiesis) як сходження до Бога // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 618 – 641.


З німецької мови переклав М. Ігнатенко.

1. До проблеми дослідження творчості Г. Сковороди.

2. Міркування методологічного плану.

3. Про структуру мислення Сковороди.

4. Істинна Poiesis – як сходження до Бога.

За Сковородою, „істинний поет” – це творець і провидець: „вот истинные піиты, сиречь творцы и пророки”.


409. Кавун Л.І. Сковорода і його філософія у літературі „романтики вітаїзму” // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 1120 – 127.


Г. Сковорода і його авторитетний досвід, здобутий у власних пошуках життєвого „оптимуму”, мали колосальний вплив на літературу „романтики вітаїзму”. Справа навіть не в численних апеляціях до філософа-поета, а в присутності Сковороди у дискурсі національної духовності 20-х років минулого століття. [Центр Сковородинознавства]


410. Корпанюк М. Світоглядно-етичні аспекти образу смерті в поезії Г. Сковороди // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 294 – 303.


У своєму творчому доробку Сковорода зумів поєднати ідейно-тематичну образну національну літературно-філософську традиційність, оперту на християнське світобачення та обов’язки сина-громадянина, речника й пропагандиста нових ідей визволення Батьківщини через духовне очищення кожного і всіх, через відмову від набутків і передчасного втихомирення.


411. Кошова І.О. Феномен любові у Григорія Сковороди // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 155 – 157.