Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы

Содержание


Касьян В.І.
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

2004


826. Бевз О. С.І. Маслов як дослідник творчості Г.С. Сковороди // Гуманітарний вісник ПХДПУ ім. Г. Сковороди: Наук.-теор. зб. Вип. 5. – Переяслав-Хм., 2004. – С. 183 – 186.


Учений-педагог С. Маслов, досліджуючи філософсько-культурну спадщину Г. Сковороди, подає аналіз основним положенням його філософських трактатів, схарактеризував формальний, стилістичний, мовний бік поезії та байок філософа.


827. Борканюк А.Б. Філософія Г.С. Сковороди і духовність людини // Філософія і література: Матеріали XI Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 12 – 14.


У центр своєї філософії Г. Сковорода ставив проблему людини. Її сутністю він вважав душу, думку, серце.


828. Валявко І. Стан дослідження філософських студій Дмитра Чижевського в Україні // Філософська думка. – 2004. - №6. – С. 119 – 133.


Зеньковський звернув увагу Чижевського на Г. Сковороду, П. Юркевича та інших мислителів. Праці вченого, написані з історії культури, славістики, мають і філософське спрямування. Зокрема, його доробок з філософської проблематики потужний: „Сковорода і німецька містика”, „Філософський метод Сковороди”, „Філософія Г. Сковороди”, „Сковорода. Поет. Мислитель. Містик” та інші.


829. Глива Є. Сковорода // Джерела. – 2004. - №4. – С. 127 – 133.


830. Горський В.С., Кислюк К.В. Історія української філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 488 с.


Розділ V. Філософія Григорія Сковороди.

Логіка викладу: 1. Етапи життєвого і творчого шляху. 2. Особливості стилю мислення. 3. Вихідні принципи філософської позиції. 4. Вчення про дві натури і три світи. 5. Концепція „сродної праці” і „нерівної рівності”.

6. Принцип самопізнання. 7. Філософія серця. 8. Розуміння щастя.

9. Григорій Сковорода як тип українського інтелігента.


831. Гузар І. Скриті джерела філософії Григорія Сковороди // Джерела. – 2004. - №4. – С. 120 – 126.


Одна з основних проблем – це дослідити і довести, наскільки Сковорода, що намагався розбудити людей з лінивого сну духу і серця для пошуку дороги до вічних вартостей людства, - може нам бути дороговказом у сучасній епосі всенівелюючої техніцизації... Архієпископ Ж. Руппа: „Сьогоднішні люди, як і вчорашні, повинні Богу дякувати, що Він їх створив, але також Україні маємо бути вдячні за те, що вона подарувала людству і християнству Сковороду”.


832. Діденко Л. Дуалістичний вимір людини в українській філософії XVIII ст. (за поглядами Г. Кониського та Г. Ско-вороди) // Філософська думка. – 2004. - №3. –С. 65 -76.


Мета статті – на підставі компарації ідей Г. Кониського та

Г. Сковороди дослідити методологічні засади визначення сутності людини у філософії XVIII ст. через дихотомію авторських понять. Зазначену мету статті конкретизують такі завдання: 1) здійснити компарацію соціально-історичних умов становлення поглядів Кониського та Сковороди на сутність людини; 2) провести категорійно-поняттєвий аналіз висловлювань Кониського та Сковороди з приводу тілесно-душевної дуалістичності людини.


833. Кононенко Т.П. До питання визначення основної літературної форми філософських творів Григорія Сковороди // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. Т. III. – К., 2004. – С. 392 – 397.


Літературна форма філософських творів Г. Сковороди не має чіткої діалогічної структури. Для аналізу його творчості потрібно використати той тип літературної форми, який представляється як симфонія.


834. Надъярных Н. Символическая интерпритация мира. Григорий Сковорода: Дискурс Дмитрия Чижевского / Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип.12: Ювілейний збірник на пошану члена-кореспондента НАН України Миколи Ільницького. – Львів, 2004. – С. 252 – 270.


В украинском барокко Сковорода представлен Чижевским одной из центральных фигур, осуществившей подобный переход от данного к новому, убедив нас в этом своим прямо-таки „спектральным” анализом редкостно богатого феномена Сковороды.


835. Поліщук Н.П. „Відкрита онтологія” філософської мови (філософія Г. Сковороди у контексті західного філософського мислення) // Магістеріум. Вип.13. Історико-філософські студії. – К., 2004. – С. 50 – 55.


Головна ідея полягає в тому, що філософська мова з характерною для неї національно-культурною специфікою стає тим більш виразною в загальносвітовому філософському просторі, чим більшою мірою вона оволодіває універсальною філософською проблематикою. Задля підтвердження цієї ідеї філософію Г. Сковороди розглянуто у контексті „відкритої онтології” філософської мови.


836. Радько П.Г., Тягло Є.І. Погляди Г.С. Сковороди на громадянське суспільство // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 2004. – С. 37 – 39.


Мислитель і просвітитель Г. Сковорода на весь зріст піднявся над нікчемністю кріпосницького гніту і висловив мрію про „горну республіку” – країну справедливості, гуманного суспільного ладу.


837. Рубан А.О. Взаємозв’язок філософії Г. Сковороди та світоглядних теорій мислителів XX ст. // Наукові записки. Вип. LVI (педагогічні та історичні науки). – К., 2004. – С. 146 – 155.


Розглядається філософсько-антропологічний підхід до аналізу законів життєдіяльності людини, яка по новому аналізує глибокі традиції української культури, головні аспекти яких були закладені в працях Г. Сковороди.


838. Рубан А.О. Теоретико-методологічні основи формування української ментальності в контексті історико-філософського аналізу // Мультиверсум: Філософський альманах. Вип.. 40. – К., 2004. – С. 86 – 96.


Про методологічні, світоглядні основи дослідження української ментальності у працях Г. Сковороди та інших мислителів.


839. Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – С. 114 – 119.


Філософія в Києво-Могилянській академії. Г.С. Сковорода.


840. Тетерина Д. Заслуги Д. Чижевського в оцінці Ю. Бойка-Блохина (до 110-ої річниці з дня народження Д. Чижевського і 95-ої річниці народження Ю. Бойка-Блохина) // Вибрані твори в шести томах. – Т. VI: Філософія, історія, літературознавство. – Мюнхен; К., 2004. – С. 31 – 59.


Про відкриття „нового Сковороди” у працях Чижевського „Нариси з історії філософії на Україні” (Прага, 1931), „Філософія Г.С. Сковороди” (Варшава, 1934) та інших.


841. Філософія: Підруч. для вищої школи / За ред. В.Г. Кре-меня, М.І. Горлача. – Х.: Прапор, 2004. – С. 205.


Філософія Григорія Сковороди.


842. Філософія: Світ людини: Курс лекц.: Навч. посіб. /

В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – К.: Либідь, 2004. –432 с.


Посприяти самоосягненню – мета навчального посібника, пропонованого групою дослідників Київської світоглядно-антропологічної школи.

Сковорода Г. – ст. 18, 22, 38, 70, 71, 77, 211 – 213, 217, 224, 258, 279, 407.


843. Чижевський Д.І. Філософія Г.С. Сковороди. – Х.: Прапор, 2004. – 272 с.


Уперше праця побачила світ у 1934 році. Досліджується сковородинівська мета – фізика, антропологія, гносеологія, етика. Творчість Сковороди є „коментарем” до Святого Письма.


844. Янок С.В. Екзистенційне світовідчуття у смисложиттєвих вимірах в українській філософській традиції // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. Т. III. – К., 2004. – С. 398 – 402.


Першою людиною, яка справді зробила „велике повернення” до первинної філософської інтенції руської філософії, був Григорій Сковорода.


2005


845. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навч. посіб. – К., 2005. – С. 350 – 355.


Про філософію Г. Сковороди. Автор також розглядає філософію окультизму.

В оформленні посібника використано ілюстрації, які зробив талановитий художник В.Т. Мурза, вельми прихильний до філософії.


846. Вільчинська С. Філософська антропологія: простір перегуку ідей Г. Сковороди // Гуманітарний вісник ПХДПУ ім. Г. Сковороди: Наук.-теор. зб. Вип. 6. – Переяслав-Хм., 2005. – С. 221 – 228.


З порівняльного аналізу домінантних ідей класичної та некласичної антропології автор виявляє основні вимоги й чинники становлення української антропології як науки. Її засновником і став Г. Сковорода.

[Центр Сковородинознавства]


847. Гатальська С.М. Філософія культури: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 328 с.


Розділ 3.1. „Архетипи” („універсалії”, або „інваріанти”) культури як схеми духу.

Архетип „філософії серця” розкривається як мікросвіт, відображення внутрішньої людини, що втілює Бога (Г. Сковорода) – на сторінці 109.


848. Довгань А. Оптимістичність міркувань як сутнісна риса української філософії // Мандрівець. – 2005. - № 5. – С. 75 – 81.

Стаття демонструє спробу розкрити оптимістичність міркувань як домінантну рису української філософії на прикладі філософської культури України XVIII – XIX ст. Оптимістична сутність філософських поглядів Г. Сковороди як основна світоглядна парадигма узагальнена в знаменитому його вислові: „Світ ловив мене, але не впіймав”.


849. Калашник Н.С. Етико-естетичні погляди Г.С. Сковороди // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. № 29. – К., 2005. – С. 123 – 126.


Естетична проблематика Г. Сковороди органічно поєднана з етико-гуманістичними проблемами. Це виявляється в тому, що він ототожнює етичні й естетичні категорії, в нього збігаються прекрасне з моральним, краса з добром, потворне з аморальним.


850. Касьян В.І. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 333 с. – (Вища освіта XXI ст.).


Матеріал курсу „Філософія” подається у формі відповідей на питання, які виносяться на іспит.

Про філософські погляди Г. Сковороди – на сторінках 94 – 97. На сторінках 291 – 295 – Григорій Сковорода „Потоп зміїний” (1791) – останній передсмертний твір. У ньому автор висвітлює теорію „трьох світів”, а також „приділяє подальшу увагу концепції „двох натур”.


851. Кашуба М. Антроподіцея Григорія Сковороди і Миколи Бердяєва // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 17 – 24.


Порятунок світу й призначення людини і Г. Сковорода, і М. Бердяєв вбачали в духовності. Філософія поки що нічого кращого не запропонувала.

[Муз. Г. Сковороди]


852. Коваль С. Філософія Григорія Сковороди на тлі сучасності // Українська мова та література. – 2005. - №18. – С. 31 – 32.


853. Ковальова Н.С. Поєднання вчення і життя Г.С. Сковороди: Реферат з філософії / Наук. консультант І.П. Стогній; Каф. філософії і політології. – Переяслав-Хм., 2005. – 24 с.


854. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.


На сторінках 430 – 435 – Філософія Григорія Сковороди. Поміщені його висловлювання.


855. Кругла С. Теорія „сродної” праці в філософії та педагогіці Григорія Сковороди // Гуманітарний вісник ПХДПУ ім. Г. Сковороди: Наук.-теор. зб. Вип. 6. – Переяслав-Хм., 2005. – С. 233 – 237.


У статті розглядаються важливі філософські й педагогічні принципи Г. Сковороди.


[Центр Сковородинознавства]


856. Лисий І. Навколо Сковороди (з філософського життя України початку ХХ ст.) // Філософська думка. – 2005. - №2. – С. 67 – 82.


857. Причепій Є.М. та ін. Філософія: Підручн. / Є.М. Причепій, А.М. Черній, Л.А. Чекаль. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Академвидав, 2005. – 591 с.


Сторінки 225 – 230 – Філософія Сковороди.

Сторінка 567 – Найвидатніші філософи світу та України (Сковорода Григорій Савич).


858. Тофтул М.Г. Етика: Навч. посіб. – К.: ВЦ „Академія”, 2005. – 416 с.


Сторінки 387 – 388. З історії української етичної думки.

Етика Г. Сковороди є наукою про людину, її щастя і шлях самовдосконалення, про благо, добро і зло, смисл життя.


859. Філософія: Навч. посібн. / Л.В. Губернський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – 5-те вид., стереотип. – К.: Вікар, 2005. – 516 с.


На сторінках 173 – 175 – Філософія Г.С. Сковороди.


860. Філософія: походження, функції, проблематика: Навч. посіб. / І.П. Стогній, О.Я. Ткаченко, А.О. Рубан та ін. – Переяслав-Хм., 2005. – 121 с.

Про філософію Григорія Сковороди.


861. Циганець В. Неопозитивістська модель філософської системи Григорія Сковороди // Гуманітарний вісник ПХДПУ ім. Г. Сковороди: Наук.-теор. зб. Вип. 6. – Переяслав-Хм., 2005. – С. 272 – 275.


Здійснено аналіз філософської системи Г. Сковороди з позицій логічного емпіризму. В результаті синтезу первісних та похідних мікро-макрокосму як вихідних категорій системи, побудовано цілісне неопозитивістське ядро моделі трьох світів.

[Центр Сковородинознавства]


862. Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. Т. 1: Нариси з історії філософії на Україні. Філософія Григорія Сковороди / Під ред. В. Лісового. – К.: Смолоскип, 2005. – 400 с.


До першого тому включено найважливіші два твори Д. Чижевського (1894 – 1977, видатний історик філософії України): „Нариси з історії філософії на Україні” (1931) та „Філософія Григорія Сковороди” (1934).


863. Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. Т. 2: Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії / Під ред. В. Лісового. – К.: Смолоскип, 2005. – 263 с.

До другого тому увійшли дослідження з різноманітних аспектів історії філософської думки в Україні.

Г.С. Сковорода – на сторінках 23, 30, 41, 42, 48, 49, 53 – 55, 71 – 73, 75, 76, 83, 112, 117, 127 – 129, 139, 200, 216.


864. Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. Т. 3: Філософія життя у Людовіка Штура. Філософська славістика / Під ред. В. Лісового. – К.: Смолоскип, 2005. – 455 с.


Г.С. Сковорода – на сторінках 97, 172, 177, 178 – 180, 195 – 197, 220 – 222, 227, 271, 283, 285, 287, 397, 432.


865. Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. Т. 4: Гегель у Росії. Гегель і французька революція. Гегель і Ніцше / Під ред. В. Лісового. – К.: Смолоскип, 2005. – 374 с.


Г.С. Сковорода – на сторінках 6, 8, 227, 337.


866. Шокало О. Культурний імператив в українському націотворенні // Мандрівець. – 2005. - №2. – С. 3 – 13.


Згідно з філософським ученням Г. Сковороди, що по суті є філософією духу, культурне визрівання людини – це просвітлення серця, самоочищення духовним світлом.


867. Юхименко Н.Ф. Філософія: Навч.-метод. посіб. – Переяслав-Хм., 2005. – 127 с.


Про філософію Г. Сковороди.


2006

868. Зленко Г. Українські корені Володимира Соловйова // Науковий світ. – 2006. - № 4. – С. 26 – 27.


Про близькість духовних світів і родинні стосунки В.С. Соловйова (1853 – 1900; російський релігійний філософ, поет, публіцист, містик) і Г.С. Сковороди.

Мати В. Соловйова, вийшовши з українського роду, мала своїм предком Г. Сковороду.


869. Історія філософії в її зв’язку з освітою: Підручн. / Г.І. Волинка, В.І. Гусєв, Н.Г. Мозгова та ін. – К.: Каравела, 2006. – 480 с.


На сторінках 276 – 277 – Могилянська академія та просвітницька місія Г.С. Сковороди.


870. Іщенко Ю.А. Деякі паралелі барокового та постмодерного дискурсу // Філософська думка. – 2006. - № 5. – С. 91 – 109.


Барокове мислення в емблематичному та алегоричному стилі мислення Сковороди, спрямованого на пізнання „істинної людини”.


871. Кравченко О.П. Вчення про людину у філософії Георгія Кониського і Григорія Сковороди: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук / Наук. керівник І.П. Стогній. – К., 2006. – 20 с.


Об’єктом дослідження є філософська спадщина Г. Кониського та Г. Сковороди.

Предмет дослідження – особливості вчення про людину Г. Кониського та Г. Сковороди в контексті формування нових форм світосприйняття.


872. Крисаченко В.С. Історія української філософії: Хрестоматія-довідник. – К., 2006. – С. 182 – 191.


Наведені фрагменти з трьох філософських трактатів Сковороди „Начальная дверь ко христіанському добронравію”, „Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни”, „Разговор, называемый алфавит, или букварь мира” знайомлять з розумінням філософом природи та сутності людського щастя, натур світу, сенсу людського буття, значення в житті „радості серця” та „сродності праці”.


873. Малахов В. Етика спілкування: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2006. – 400 с.


Г. Сковорода на сторінках 32, 125, 127, 284.

Східнослов’янський мислитель, український мандрівний філософ Г. Сковорода теж, подібно до хасидів (в єврейській історії люди, що висували своєю метою духовне оновлення), запроваджував у царині мудрості засади людиномірності, проповідував вірність покликанню, вдячність Богові і легкість праведного життя, теж закликав до „веселія сердечного” й складав „божественні пісні...”.


874. Мальцева О.В. Есхатологічний напрямок філософських мандрівок Г. Сковороди як шлях до формування універсальних ціннісних орієнтирів людського буття // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. - № 1. – С. 132 – 140.


У статті досліджується генезис філософії Г. Сковороди як системи есхатологічної етики. З цією метою у роботі аналізуються запропоновані ним засоби „прориву” у царину „чистої духовності” та безсмертя, надається соціально-філософська характеристика моральних цінностей, етичних орієнтирів, індивідуальних та суспільних ідеалів, висунутих у межах цієї філософської системи як підстави для соціальної взаємодії.


875. Сковорода Григорій Савич (1772 – 1794) // Історія філософії: Словник / За заг. ред. В.І. Ярошовця. – К., 2006. – С. 1164 – 1166.


Словник нараховує близько 900 статей, які присвячені основним персоналіям, працям, напрямкам, що характеризують окремі історико-філософські періоди.


876. Якушко К. Архетип національної етнічної ментальності в світосприйнятті Григорія Сковороди і Михайла Максимовича // „Я син свого народу”. Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого): Зб. наук. праць. – К., 2006. – С. 359 – 369.


При ознайомленні з писемною спадщиною Сковороди і Максимовича спостерігається певне звернення до архетипів української етнічної ментальності в якості основ творчого розвитку та опосередкованих чинників формування філософської культури цих видатних діячів та нації в цілому.