Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода
| Вид материала | Документы |
СодержаниеМарценішко В.О. Поліщук В.Т. |
- Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 2681.23kb.
- Міністерство освіти І науки україни «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 554.03kb.
- Міністерство освіти І науки україни двнз«Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 1277.11kb.
- Григорія Сковороди "погоджено", 176.67kb.
- Методичний посібник, 758.55kb.
- Навчально-методичний посібник Рекомендовано Вченою радою, 1269.33kb.
- Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 648.32kb.
- Міністерство освіти І науки україни переяслав-хмельницький державний педагогічний університет, 616.99kb.
- Методичні рекомендації з організації та проведення наукових досліджень з питань вивчення, 436.31kb.
- Регламент роботи, 196.07kb.
[Центр Сковородинознавства]
412. Малютіна Н. Феномен емоційності в структурі художнього світогляду Г. Сковороди й О. Олеся // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 450 – 456.
Спостереження над феноменом емоційності в структурі художнього світогляду двох віддалених у часі митців України, що певним чином зрушили хід естетичної свідомості, доводять, що близькість національної художньої ментальності – це лише одна сфера, що демонструє зміну культурно-історичних епох та їх специфічних особливостей.
413. Марценішко В.О. Проблема „переображення” людини у філософії Г. Сковороди і творах О. Бердника // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 149 – 154.
Призначення людини, кінець світу і людини, реальність Бога, суспільства, спосіб життя – над усіма цими проблемами розмірковують Григорій Сковорода і Олесь Бердник.
[Центр Сковородинознавства]
414. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посібник. – К., 2003. – С. 65 – 68.
Про мовну спадщину Г. Сковороди. Його мова – це мова „українського бароко з її обома полюсами – церковнослов’янщиною української редакції та народною мовою”, яка підготувала грунт для єдиної літературної мови на народнорозмовній основі.
415. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К., 2003. – С. 131 – 134.
Про мовну спадщину Г.С. Сковороди.
416. Мишанич О. Переклади творів Григорія Сковороди на сучасну українську мову: здобутки і втрати // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 512 – 518.
Думка про переклад творів Г. Сковороди на сучасну літературну мову – не нова. Її фактично започаткував і частково реалізував Гнат Хоткевич у 1920 році. В статті аналізуються переклади Г. Верби, П. Микитюка, В. Шевчука, М. Кашуби, Ф. Бурлаки.
417. Поліщук В.Т. Григорій Сковорода і Михайло Старицький: тотожності й антитези позицій // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 127 – 138.
Означено смислові точки дотику розмаїтих сковородинських ідей із синонімічними їм у багатогранній спадщині М. Старицького.
[Центр Сковородинознавства]
418. Положай В.П., Задніпряна Н.Г. Трансформація вчення про щастя в поетичній творчості Григорія Сковороди // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 171 – 174.
Питання про щастя людини і шляхи його досягнення в поетичній творчості Г. Сковороди.
[Центр Сковородинознавства]
419. Проценко О.В. Діалог через віки (Сковородинські думи Євгена Пашковського): штрихи до теми // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 143 – 149.
Є. Пашковський на сучасному рівні синтезує досвід українського філософа XVIII ст. і осмислює новочасні прояви людського буття. У його творчості презентовані основні аспекти світоглядно-філософського вчення Г. Сковороди.
[Центр Сковородинознавства]
420. Ромащенко Л.І. Постать Григорія Сковороди і сучасна історична проза // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 138 – 143.
Осмислення грандіозної постаті Сковороди в історії української культури письменниками Р. Іваничуком, М. Лазорським, І. Драчом, Б. Олійником, П. Тичиною.
[Центр Сковородинознавства]
421. Савінов Р. Г. Сковорода в творчості поетів і письменників // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 457 – 466.
Письменник і поет Г. Сковорода займає почесне місце в пантеоні діячів світової культури.
422. Свириденко О.Г. Сковорода й А. Метлинський: до проблеми сковородинівської рецепції в українському романтизмі // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 467 – 472.
Простежується точка перетину поміж аксіологією Г. Сковороди й
А. Метлинського (письменник-романтик ХІХ ст.).
423. Синьоок Г.А. Сковородинівські мотиви у творчості Ігоря Забудського // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 186 – 192.
Григорій Сковорода та Ігор Забудський – це дві неординарні, обдаровані особистості, неповторність яких полягає у їхніх релігійно-філософській ліриці, яку варто розглядати у світовому контексті поза часовим орієнтиром.
[Центр Сковородинознавства]
424. Січкар О.В. „Блажен муж, що в премудрості своїй помре...” // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 175 – 177.
„Всякому городу нрав і права” (або ж Пісня 10-а збірки „Сад божественних песней”) здобула велику популярність серед народу та посіла вагоме місце у репертуарі кобзарів XIX століття.
[Центр Сковородинознавства]
425. Сподарець М. Ідеї Г. Сковороди в творчості І. Багряного // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 473 – 480.
З 1917 р. до 1930 р. Багряний видає близько 50 статей, крім художніх творів, присвячених літературній та педагогічній спадщині Сковороди. Джерелом спорідненості Г. Сковороди та І. Багряного є їхня причетність до національної традиції, до її підґрунтя, образності, світогляду. Саме у цих двох велетнів національної культури відчувається невід’ємний зв’язок з духом народу, його поглядами та долею.
426. Сулима М. Роль і місце Г. Сковороди в творчості Ігоря Калинця // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 481 – 488.
І. Калинець не використовує біографії Сковороди як аргумент у боротьбі з ідеологією, а шукає в ньому однодумця, опору в нелегких випробуваннях, відбувається діалог поета з філософом, йде пошук істини, поглиблюється світобачення поета.
427. Тетерина Д. Григорій Сковорода – „той, що його світ ловив, та не впіймав” // Вибрані твори в V томах. Том V: Філософія, історія. – К., 2003. – С. 112 – 162.
оповідь виголошена в Харківському університеті імені Каразіна перед студентами.
Подано біографічно-психологічний портрет Г. Сковороди.
[Центр Сковородинознавства]
428. Тетерина Д. Сковорода не байдужий до долі українського народу // Вибрані твори в V томах. Том V: Філософія, історія. – К., 2003. – С. 178 – 190.
Доповідь виголошена в Харківському університеті 7. 02. 2003 р. перед студентами і викладачами.
Г. Сковорода все своє життя присвятив простому народові, він навчав його своєї мудрості і доносив знання свої про античних філософів, Отців Церкви, навчав і виховував молодь.
[Центр Сковородинознавства]
429. Тимошенко Ю.В. Антитеза в бароковому стилі Григорія Сковороди // Григорій Сковорода. Інтерпретації: Культурологія. Філософія. Педагогіка. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Черкаси, 2003. – С. 113 – 120.
Про сковородинівський поетичний антитетизм.
[Центр Сковородинознавства]
430. Чернега Т.М. До проблеми аналізу співвідношення історіософських поглядів Г. Сковороди і Т. Шевченка // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії: Матеріали X Харківськоих міжнародних Сковородинівських читань: В 2-х ч. Ч. 2. – Х., 2003. – С. 241 – 243.
Т.Г. Шевченко, як мислитель-романтик, оцінював життя та вчення Г. Сковороди переважно з точки зору ідеї народності.
431. Шумило Н. Під знаком національної самобутності: Українська художня проза і літературна критика кінця XIX - початку XX ст. – К.: Задруга, 2003. – 354 с.
Г.С. Сковорода – на сторінках 29, 60, 66, 113, 133, 134, 147, 152, 298, 331 – 333.
432. Шупта-Вязовська О. Просторово-часова образність „Саду божественных пъсней” Сковороди як вияв формування літератури нового типу // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 489 – 494.
Просторово-часова образність „Саду...” Сковороди підпорядкована суб‘єктивній ліричній стихії, людська „невидимість”, людська душа не просто пояснюється, тлумачиться, але естетизується в ліричному переживанні, перед нами вимальовується індивідуальний художній світ і погляд на дійсність.
2004
433. Астаф‘єв О. Жанр твору-концепції у Григорія Сковороди і Тараса Шевченка: На матеріалі пісні „Всякому городу нрав і права...” і поеми „Сон” („У всякого своя доля...”) / Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 12: Ювілейний зб. на пошану члена-кореспондента НАНУ М. Ільницького. – Львів, 2004. – С. 271 – 285.
Типологічне зіставлення пісні і поеми має певну методологічну мету: показати, що і Сковорода, і Шевченко не тільки правдиво, з високою майстерністю і талантом зобразили найважливіші події та настрої свого суспільства і своєї епохи, але й самі, будучи творчими особистостями, постали типовими представниками свого народу, близько пізнаючи його життя, зв’язуючи свою долю з його історичною долею.
434. Величко О. Сергій Єфремов про творчість Григорія Сковороди // Рідна школа. – 2004. - №10. – С. 53 – 57.
Для С. Єфремова (1876 – 1937, український учений, літературо-знавець) Г. Сковорода цікавий найбільше не як філософ та літератор, а тим як він ставився до рідного краю й народу.
Показано паралель Сковорода – Шевченко.
435. Дудко Д.М. Міфологічна модель світу у Г.С. Сковороди // Філософія і література: Матеріали XI Харківських Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 34 – 36.
Літературно-філософські твори Г. Сковороди надзвичайно багаті різноманітними символами, які, однак, складають певну систему – модель світу.
436. Забара А.Д. Гуманізм літературної та філософської спадщини Г. Сковороди // Філософія і література: Матеріали XI Харківських Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 308 – 310.
Гуманіст, просвітитель Г. Сковорода був не тільки філософом, а й письменником, поетом, тому у нього філософська і літературна творчість нерозривно пов’язані. Вся творчість Сковороди пронизана гуманізмом.
437. Колісник О.В. Виявлення ментальності через національну літературу та філософію // Філософія і література: Матеріали XI Харківських Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 317 – 319.
Всі традиційні українські проблеми виходять із землі і обертаються навколо неї, про що й свідчать творчість Т. Шевченка, Г. Сковороди, І. Франко та інших.
Ментальність є репрезентантом об’єктивних духовних інваріантів соціуму й яскраво виявляє себе у філософії, що є квінтесенцією, вищим проявом думки людини, узагальненням народної буденності на рівні понять, та літературі.
438. Мишанич О. Новый труд о Г. Сковороде // О. Мишанич. З минулих літ: Літературознавчі статті й дослідження різних років. – К., 2004. – С. 109 – 115.
Рецензия на рукопись: Ю. Барабаш. «Знаю человека…» Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь.
439. Мишанич О. Труди і дні Григорія Сковороди // Філософія і література: Матеріали XI Харківських Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 106 – 108.
Рецензія на рукопис Леоніда Махновця „Григорій Сковорода: Симфонія „Труди і дні”.
440. Мовчан Р. „Перший інтелігент” у вирі національного відродження (Григорій Сковорода як текст 20-х рр. ХХ ст.) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. - №2. – С. 137 – 146.
Про активну присутність тексту Григорія Сковороди в загальному культурологічному дискурсі 20-х років.
441. Наш перворозум. Григорій Сковорода на портреті і в житті: Фотокнига / Авт. і упор. В. Стадниченко, М. Шудря. – К.: Спалах, 2004. – 180 с.
У витонченій ліричній манері і водночас глибинно відтворено добу, на тлі якої розгорталися події із життя Г. Сковороди, означені скупими документальними свідченнями, багатющим ілюстративним матеріалом стосовно його сучасників, місць, де він народився й перебував – від Слобожанщини й до Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Італії.
442. Нікітіна В. Переяславці – герої творів Григорія Сковороди // Вісник Переяславщини. – 2004. – 14 грудня. – С. 6.
30 віршів поет об‘єднав у збірці „Сад Божественних пісень”, основна частина яких була написана на Переяславщині (це 25-а, 26-а, 27-а пісні-вірші, присвячені конкретним особам, життя і діяльність яких були тісно пов’язані з цим краєм).
26-ий панегірик – єпископу І. Козловичу.
„25-а песня отходная” – Гервасію Якубовичу – переяславському ієромонаху, кафедральному писарю.
27-а після – білгородському єпископу, ректору Переяславського колегіуму І. Миткевичу.
443. Рибалка В.Г., Жежерун В.Т. Сковородіада В. Підпалого: поетична філософія XX століття // Філософія і література: Матеріали XI Харківських Сковородинівських читань. – Х., 2004. – С. 207 – 209.
Володимир Олексійович Підпалий (1936 – 1973) представник „тихої філософської лірики” 60-х років XX ст. Крізь поетичну збірку В. Підпалого „Григорій Сковорода” проходить проблема єдності людини з природою, з рідною землею, з народом: коли стаєш „покотиполем”, манкуртом – зникаєш і „малого сліду” не лишаєш по собі.
444. Розвозчик П. Літературна Київщина // Шкільна бібліотека. – 2004. - №10. – С. 37 – 42.
Г. Сковорода і Київщина.
445. Семенюк Л.С. Категорії духовного й тілесного в поезії українського бароко: синтез і опозиція // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2004. - № 6. – С. 204 – 209.
У статті проаналізовано вірші українських поетів XVII – XVIII ст., у яких порушено проблему єдності й протистояння духовного й тілесного начал. Особливу увагу звернуто на суто бароковий мотив суперечки душі з тілом, підкреслено прагнення давньоукраїнських поетів збалансувати духовне й тілесне в людині.
446. Степанишин Б. Українська література: Підручник для 9 класу. – К.: Арт-Освіта, 2004. –С. 62 – 76.
Григорій Сковорода (1722 - 1794): Дитинство. Освіта. Мандри. На педагогічній ниві. Академія мандрівна. Слава. Смерть. Безсмертя.
Подано твори: „Сад Божественних пісень”, байки, притчі.
Значення творчості.
447. Точенюк Н.П. День української писемності // Шкільна бібліотека. – 2004. - №10. – С. 7 – 10.
Про спадщину Г. Сковороди.
2005
448. Александрович Т. Образ сонця як джерела життєдайної сили у прозі Г. Сковороди // Літературознавчі обрії: Праці молодих учених. Вип. 8. – К., 2005. – С. 124 – 126.
Завдання цієї розвідки – простежити зміни первинного значення образу сонця, зафіксоване в Біблії й народних звичаях, в українській бароковій літературі та у творах Г. Сковороди. Частотність звертання філософа до образу сонця свідчить, що це один із основних образів у його прозовій творчості: кожен має всередині власне сонце, яке торує шлях із темряви до Божого світла.
449. Александрович Т. Шляхами українського світоча // Київщинознавство: Зб. наук. праць. – К., 2005. – С. 190 – 198.
Про життя і творчість світоча давньої української літератури, народного філософа, вічного шукача правди і волі Г. Сковороди на Переяславщині.
450. Гнатюк Л. Г. Сковорода: мовомислення й епоха // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2005. - № 34. – С. 6 – 8.
З погляду мовної свідомості Г. Сковороди, яка значною мірою відбиває і мовну свідомість староукраїнської еліти, мова його творів – не хаос, а цілісний соціокультурний феномен.
451. Ільницький М. Символи Григорія Сковороди і реалії часу // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 122 – 128.
Про збірку „Сковородинські думи” поета Володимира Підпалого.
[Муз. Г. Сковороди]
452. Козловська Л.С., Терещенко С.І. Українська література: Навч. метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 130 с.