Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода
| Вид материала | Документы |
- Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 2681.23kb.
- Міністерство освіти І науки україни «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 554.03kb.
- Міністерство освіти І науки україни двнз«Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 1277.11kb.
- Григорія Сковороди "погоджено", 176.67kb.
- Методичний посібник, 758.55kb.
- Навчально-методичний посібник Рекомендовано Вченою радою, 1269.33kb.
- Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 648.32kb.
- Міністерство освіти І науки україни переяслав-хмельницький державний педагогічний університет, 616.99kb.
- Методичні рекомендації з організації та проведення наукових досліджень з питань вивчення, 436.31kb.
- Регламент роботи, 196.07kb.
На сторінках 41 – 46 – про педагогічну концепцію і освітню діяльність Г. Сковороди (1722 – 1794).
231. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Навч. посібник. – Суми: Університ. кн., 2005. – С. 142 – 144.
Про великого народного любомудра Г. Сковороду, який першим в Україні відзначив творчі можливості народу у сфері педагогічної культури.
232. Приходько А. Як самостійно досягти спільної мети (Групове навчання як засіб упровадження інтерактивних технологій: на прикладі уроку з теми „Київські просвітителі”). Історія Києва. 5 клас // Історія в школах України. – 2005. - № 7. – С. 22 – 25.
Мета уроку: розширити загальне уявлення дітей про Київ як культурний центр України; поглибити знання дітей про культурних діячів, які сприяли розвитку духовності, наукових знань та освіти народу.
Основні поняття і персоналії: просвітництво, просвітителі, Л. Баранович, П. Могила, І. Гізель, Г. Сковорода.
233. Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн. Кн. 1: Навч. посіб. / За ред. О.В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – 624 с.
На сторінках 198 – 207 подана творча біографія Г. Сковороди – видатного філософа-просвітителя, гуманіста, поета і педагога.
234. Хавунка П. Щастя Григорія Сковороди: Урок-діалог // Українська мова та література. – 2005. - № 38 – 39. – С. 10 -12.
Про шляхи досягнення щастя на основі досліджень філософських поглядів Сковороди і власного розуміння людського щастя.
235. Хомич В.Ф. Історичні аспекти пізнання феномена педагогічної творчості // Педагогічна творчість: методологія, теорія, технології: Монографія / В.П. Андрущенко, С.О. Сисоєва, В.Ф. Хомич та ін. – К., 2005. – С. 82 – 100.
Трансформування людської діяльності в творчість – загально історичний процес. Особлива і яскрава сторінка в осягненні феномену творчості вписана видатним українським мислителем Г. Сковородою. Примат свободи над буттям є квінтесенцією його творчості, запорукою і умовою здійснення вищих потенцій особистості та суспільства.
236. Шухорова А. На шляху до істини...: На основі творів Григорія Сковороди й Ліни Костенко. Матеріали до уроку в 11-му класі // Українська мова та література. – 2005. - № 38 – 39. – С. 17 -19.
Мета уроку-роздуму (з елементами компаративного аналізу): зацікавити учнів творчістю Г. Сковороди та Л. Костенко; виховувати кращі моральні риси – почуття відповідальності, патріотизму; на прикладі творчості письменників з’ясувати поняття „покликання”, „свободи”, „щастя”.
2006
237. Андрущенко В., Вовк Л. Цінності вищої педагогічної освіти в контексті соціокультурного поступу // Пам’ять століть. – 2006. - № 3 – 4. – С. 9 – 24.
Г.С. Сковорода віддавав пріоритет знанням як цінності, почуттю вдячності, природній внутрішній вихованості як характерологічній рисі особистості.
238. Астахова В.Н., Чугайнова Л.В. Життя і слово Григорія Савича Сковороди: Сценарій позакласного заходу з історії // Бібліотека журналу „Історія та правознавство”. Вип. 11(35). – Х., 2006. – С. 9 – 20.
Мета: познайомити учнів із літературою та філософською спадщиною Г.С. Сковороди; звернути увагу на мотиваційні особливості його діяльності у різних часових проміжках; зробити пізнавальну та популярну телепередачу для учнів 8 – 11 класів, використовуючи інтерактивні методи роботи з дітьми.
239. Астахова В.Н., Чугайнова Л.В. Розробка бінарного уроку „Життя і слово Григорія Савича Сковороди” до курсів „Людина і суспільство” та „Література”. 11 клас // Історія та правознавство. – 2006. - № 13(77). – С. 14 – 18.
Мета уроку: познайомити учнів із літературою та філософською спадщиною Г.С. Сковороди; його утвердженням як особистості, що залишила у вітчизняній культурі помітний слід; звернути увагу на мотиваційні особливості його діяльності у різних часових проміжках.
240. Білянська Н.В. Сковорода – поет, філософ, учитель: Урок // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - № 16. – С. 28 – 30.
Цілі: ознайомити учнів з біографією та творчим доробком Г.С. Сковороди; охарактеризувати основні риси збірок і філософських творів; розкрити співзвучність думок Сковороди з нашим часом; показати піднесення поетом найвищих якостей людини; зацікавити минулим, виховувати свідомих громадян.
241. Бузницька Л. Використання туристично-краєзнавчої роботи вчителем-класоводом з навчального предмету „Я і Україна” // Регіональні особливості розвитку оздоровчо-спортивного туризму та краєзнавчої роботи: Матер. I Міжвуз. наук.-практ. студ. конф. – Переяслав-Хм., 2006. – С. 20 – 24.
Висловлювання Г. Сковороди про природу, що відображає зміст краєзнавства.
242. Горик Н. Г.С. Сковорода: Розробки уроків з української літератури для 9 класу // Бібліотечка „Дивослова”. – 2006. - № 10. – С. 37 – 40.
Мета уроків: скласти літературний портрет українського філософа й письменника; прокоментувати його вчення – світоглядну основу творчості; проаналізувати твори Г. Сковороди; виховувати високі моральні якості.
243. Лоха В.А. Духовенство, церкви та колегіум міста Переяслава середини XVII - XIX ст.: Монографія. – К.: Міленіум, 2006. – 114 с.: іл.
Особлива увага звертається на громадську діяльність єпископів щодо створення та функціонування Переяславського колегіуму як одного з освітньо-культурних осередків Лівобережної України. Представлено викладацько-учнівський склад Переяславського колегіуму. Важливе місце з точки зору освітньо-історичної практики займала постать Г. Сковороди, що викладав поетику у 1753 – 54 рр.
244. Любар О.О. та ін. Освітня діяльність і педагогічні погляди Григорія Сковороди // Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. / О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко. – К., 2006. – С. 156 – 167.
- Григорій Сковорода про спорідненість виховання з природою та його народність.
- Дидактичні погляди Григорія Сковороди.
- Спадщина Григорія Сковороди – втілення багатовікового досвіду українського народу.
Контрольні запитання і завдання.
Література для самостійного опрацювання.
245. Марценко Г.О. Мудрість віків через роки. Урок-компаративний аналіз життя і творчості Григорія Сковороди та Омара Хайяма // Зарубіжна література. – 2006. - № 12. – С. 53 – 54.
Мета: розкрити значення філософських шукань Г. Сковороди та Омара Хайяма для сучасної людини.
246. Пархоменко Л.С. Твір-опис пам’ятки історії і культури на основі особистих вражень // Все для вчителя. – 2006. - № 3 – 4. – С. 33 – 36.
Мета уроку: на основі здобутих текстологічних знань формувати текстотворчі вміння, зокрема, уміння описувати пам’ятку історії та культури чи пам’ятник; розвивати спостережливість, образне мислення, логічність; виховувати почуття патріотизму, пошани до славних земляків рідного краю.
Обладнання: фотографії пам’ятників Г.С. Сковороді, А.Ю. Тесленкові у м. Лохвиці, Г.С. Сковороді у с. Чорнухах і м. Києві.
247. Петронговський Р.Р. Проблема патріотизму дітей і молоді та шляхи виховання в історико-педагогічній науці // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2006. - № 2. – С. 2 – 6.
Г. Сковорода про патріотичне виховання.
248. Піддячий М.І. Історичні передумови і теоретичні засади профорієнтації школярів // Педагогіка і психологія. – 2006. - № 3(52). – С. 29 – 36.
Теорія пізнання Г. Сковороди.
249. Почтар К. Григорій Сковорода як символ мудрості української землі // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2006. - № 7 – 8. – С. 45 – 46.
Мета комбінованого уроку: ознайомити учнів з біографією Г. Сковороди, дати загальну характеристику його поглядів, розкрити співзвучність філософських думок Сковороди з нашим часом, суть його життєвого подвигу.
250. Семчук Д. Стежками мандрівника-філософа Григорія Сковороди (3. 12. 1722 – 9. 11. 1794) // Все для вчителя. – 2006. - № 3 – 4. – С. 117.
На допомогу вчителю української літератури про творчу спадщину і філософію Г. Сковороди.
251. Спєльнікова І.М. Засідання клубу за інтересом: „Розвиток української культури XVI – XIX ст.” // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2006. - № 3. – С. 18 – 20.
Розвиток сольної пісні із супроводом, власне пісні-романсу, пов’язаний з іменами багатьох поетів і композиторів II-ї пол. XVIII ст. Одне з провідних місць належить Г. Сковороді, який дав новий поштовх для розвитку поетичної і музичної мови, помітно наблизивши її до фольклору.
252. Таровик Т. Екологія людини: реальність і проблеми. З творчої майстерні вчителя історії // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – 2006. - № 2. – С. 32 – 35.
Г. Сковорода про традиції української етнопедагогіки.
Літературознавство
1925
253. Єфремов С. Сковорода на тлі сучасності // ЗНТШ. Т. CXLI – CXLIII. Р. 1925. – С. 1 – 10.
Стаття про творчість Г.С. Сковороди яка знаходиться в збірнику „Записки наукового товариства імені Т.Г. Шевченка”
[Муз. академіка Заболотного]
1
1947
ї
254. Радзикевич В. Історія української літератури. Ч. 1: Давня і середня доба. – Мюнхен, 1947. – С. 85 – 86.
Життєвий і творчий шлях Г.С. Сковороди.
1963
255. Байки в українській літературі XVII – XVIII ст. Пам’ятки давньої української літератури / Упоряд. В.І. Скрекотень; Ред. Л.Є. Махновець. – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. – 198 с.
В книзі досліджується історія виникнення жанру байки та її розвиток. Байки Г.С. Сковороди віднесені до найкращих здобутків тогочасного українського письменства. В другій частині книги подано тексти байок.
[Муз. Г. С. Сковороди]
1966
256. Маркушевський П.Т. З’ясування питань естетики праці під час оглядового вивчення творчості Г.С. Сковороди // Методика викладання української мови і літератури: Республ. Наук.-метод. зб. Вип. II. – К., 1966. – С. 79 – 94.
Г. Сковорода впритул підійшов до проблеми естетики праці в художньому слові, зробивши зачин, її заспів в українській літературі.
1967
257. Хрестоматія давньої української літератури (до кінця XVIII ст.) // Упоряд. О.І. Білецький. – 3-тє вид., доп. – К., 1967. – С. 611 – 637.
Подана біографія Г. Сковороди. Наведені тексти творів Сковороди взято з видання „Г. Сковорода, Твори в 2-х т., Вид-во АН УРСР, К., 1961”.
1968
258. Історія української літератури у 8-ми т.: Т. 3: Література 40 – 60-х років XIX ст. / Авт. М.Д. Бернштейн, В.Я. Герасименко, Є.П. Кирилюк та ін.; Відп. ред. Є.П. Кирилюк. – К.: Наук. думка, 1968. – 513 с.
Про Г. Сковороду – на сторінках 22, 65, 89, 98, 215, 243.
1971
259. Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис. – К.: Дніпро, 1971. – 260 с.
Автор змальовує складний життєвий і творчий шлях Г.С. Сковороди. Описано його навчання в Київській Академії, перебування в столичній капелі, висвітлюються педагогічна праця та численні зустрічі з видатними людьми того часу. Поданий список ілюстрацій.
1972
260. Авксентьєв Л.Г. Літературно-книжні та народні різновиди фразеологізми у „Баснях Харьковськіх” Григорія Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). – Х., 1972. – С. 109 – 111.
Спостереження над фразеологічними різновидами мови байок
Г.С. Сковороди.
261. Анкудинова О.В. Інтерпретація філософії Г.С. Сковороди у повісті М.С. Лєскова „Заячий ремиз” // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). – Х., 1972. – С. 64 – 67.
З’ясування взаємозв’язку оповіді з ідеями Г.С. Сковорода.
Про демократизм філософської думки українського вченого, який імпонував М.С. Лєскову.
262. Багдад Й.О. Деякі питання теорії перекладу у творчості Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). – Х., 1972. – С. 125 – 127.
Про проблему художнього перекладу у Г. Сковороди.
263. Бажинов І.Д. Г.С. Сковорода і Л.М. Толстой // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 69 – 72.
Питання про ставлення Л.М. Толстого до особи, філософського вчення і творчості Г. Сковороди.
264. Балабуха К.Х. Поеми про Сковороду // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 82 – 85.
Значна кількість поем про Сковороду – вияв його ваги, безсмертя в народі. Це поема-ораторія М. Рильського „Слово про рідну матір” (1942), поема В. Бондаря „Остання ніч” (1961), П. Куліш „Грицько Сковорода” (80- 90-ті рр. XIX ст.), В. Підпалий „Григорій Сковорода” (1964 – 1967), Ф. Малицький „Мудрець із Чорнух” (1970), В. Бондар „Сковорода у Бабаях” (1965), В. Коломієць „Видиви на дорозі” (1966), П. Тичина „Сковорода” (1920 – 1940).
265. Васовчик В.Ю., Одохівська І.О. Місце Г.С. Сковороди в українсько-угорських літературних зв’язках // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 80 – 82.
Про питання угорських зв’язків Сковороди, вплив його перебування в Угорщині ( 1750 – 1753 рр.) на формування світогляду.
266. Венєвцева Л.В., Протасова М.Ю. До питання про традиції Г. С. Сковороди у художньо-мовній практиці
Г.Ф. Квітки-Основ’яненка // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 101 – 104.
Зіставлення творчої спадщини двох видатних українських діячів (і земляків) Сковороди та Квітки-Основ’яненка дозволяє побачити ряд спільних ідейно-тематичних і художніх ліній, конкретних засобів, визначити ті прогресивні Сковородинівські мовні тенденції, що знайшли продовження і розвиток у практиці його наступника.
267. Власенко В.О. Проблеми просвітительського реалізму і творчість Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 78 – 80.
Про проблему розвитку українського реалізму як літературного напряму і художнього методу. Сковорода виступає як один із зачинателів українського просвітительського реалізму.
268. Громова Т.М. Епізод з історії російсько –українського літературного єднання XVIII століття (Г.С. Сковорода та
В.В. Капніст) // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 67 – 69.
Питання, покладене в основу даної доповіді, умовно можна сформулювати так : „Г.С. Сковорода та В.В. Капніст”.
В.В. Капніст – поет-просвітитель ІІ пол. XVIII ст.
269. Деркач Б.А. Біля початків української літературної байки ( „Басни Харьковскія” Г.С. Сковороди) // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 49 – 52.
Про ідеї гуманізму і демократизму в славнозвісних „Баснях ...” Сковороди, який поклав початок створенню української літературної байки.
270. Забєліна В.П. Спостереження над мовою художніх творів Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження
Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 99 – 101.
Подано загальні оцінки мовної творчості Сковороди: щодо лексичного складу мова художніх творів залишається макаронічною (сумішшю українських і російських слів), щодо синтаксичної будови вона близька до живої розмовної мови.
271. Зарудняк О.А. Синтаксичний народно-розмовні елементи в творах Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 94 – 96.
Аналіз значної кількості творів Г. Сковороди свідчить про різний вплив синтаксису української загальнонародної мови на структуру речень, уживаних Сковородою.
272. Корж Н.Г. Латинські вірші Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 112 – 114.
У спадщині Г. Сковороди є чимало творів, написаних латинською мовою. Вірші написано елегійним дистихом, ямбічним триметром з диметром, ямбом, амфібрахієм, асклепіадовою строфою. Їх можна поділити на ліричні, вітальні і присвячені релігійним святам.
273. Корж П.Я. Жанрова специфіка історико-біографічної прози про Г.С. Сковороду // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 74 – 78.
В художній сковородіані чільне місце посідають твори історико-біографічної прози: І. Срезневський „Майоре, майоре” (1836), В. Поліщук „Г.С. Сковорода” (1929), Л. Ляшенко „Блискавиця темної ночі” (1965), Г. Вовк „Мед з каменю” (1968), В. Шевчук „Предтеча” (1969), І. Пільгук „Григорій Сковорода” (1972).
274. Косяченко В.Т. „Басни Харьковськія” Г. Сковороди і українська байка XIX – XX ст. // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г. С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 57 – 59.
Про вивчення байкарської спадщини Сковороди та своєрідність „Харківських байок”.
275. Луценко І.А. Г. Сковорода і Д. Гурамішвілі // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 52 – 54.
Розглянуті деякі аспекти духовної близькості Г. Сковороди і грузинського поета-мислителя Д. Гурамішвілі, яка пояснюється схожістю суспільно-економічних відносин на Україні і в Грузії часів феодалізму.
276. Луцька Ф.Й. Жанр епіграми в перекладацькій та оригінальній поетичній творчості Григорія Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 115 – 117.
В епіграм ній спадщині поета-філософа переважну більшість становлять епіграми з глибоко філософським зміст. Що до жанрової специфіки епіграм Сковороди, то це епіграми в античному розумінні цього терміну. У нього переважають епіграми – медитації, повчальні, декламаційні, сатиричні.
277. Медведєв Ф.П. Г. Сковорода в історії української літературної мови // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 89 – 91.
Про вивчення мови творів Г. Сковороди: питання характеру його мови, словникового її складу, мовної майстерності письменника.
278. Мельничук Б.І. Поетичне слово про Григорія Сковороду // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 61 – 64.
У доповіді зроблено спробу оглянути вірші й поеми, тобто кількісно найбільшу частину художньої сковородіани, ту частину, де знайдемо чи не найвагоміші слова про філософа й поета.
279. Мишанич О.В. Народність творчості Григорія Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 44 – 46.
Про народний світогляд, народне образне слово у морально-етичних настановах і творах Сковороди.
280. Моргун П.А. Мова філософських творів Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 117 – 120.
Сковорода поряд із філософськими роздумами спеціальної уваги надає мові як засобові взаєморозуміння, взаємовідносин між людьми. У лексичному багатстві мови – широке вживання синонімів, усталена фразеологія, масова афористичність, близька до фольклору, пісенної лірики.
281. Москаленко Н.А. Про склад, походження та стилістичну роль фразеологізмів у творах Г.С. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 104 – 107.
Фразеологія Сковороди вражає різноманітністю та багатством. За сферою первісного уживання та співвіднесеністю з різними стилями можна виділити фразеологізми уснорозмовні, книжні, міжстильові.
282. Муромцева О.Г., Свашенко А.О. Мова Г.С. Сковороди як джерело вивчення історичного словотвору // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 96 – 98.
Ставиться завдання показати, що мова Г. Сковороди може бути джерелом вивчення історії української мови, зокрема, історичного словотвору. З цією метою визначено й проаналізовано основні словотворчі типи української лексики Сковороди.
283. Наконечний М.Ф. На „грані” старої і нової літературної української мови // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження
Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 120 – 122.
Про протиставлення старої книжної мови і нової української літературної мови (на живій, народній основі). Середина XVII ст. – початок нового етапу, коли паростки національної літературної мови пробиваються крізь товщу традиційних форм старої книжної української мови. Мовна практика Г. Сковороди – типовий продукт цього перехідного часу.
284. Нерівна Л.Р. Видання творів Г.С. Сковороди 1861 року // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 85 – 87.
Про видання у Петербурзі 1861 року творів Г. Сковороди (Сочиненія в стихах и прозъ Григорія Савича Сковороды с его портретом и почеркомъ его руки. СПб., 1861, 312 стор.) книговидавцем
І. Т. Лисенковим.
285. Пачовський Т.І. Г.С. Сковорода і антична поезія // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 46 – 49.
Про латинські поезії Сковороди, яких нараховується понад 30, написаних в перші десятиліття II-ї пол. XVIII ст.
286. Передрієнко В.А. Українська народна мова XVIII ст. в творах Г. Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 91 – 94.
Про завершальний етап переходу від книжно-традиційної до нової літературної мови, сформованої на народній основі у II пол. XVIII ст. і як позначився цей процес на мовній творчості Г. Сковороди.
287. Погребенник Я.М. Григорій Сковорода в оцінці німецьких письменників // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 107 – 109.
Про інтерес до філософської спадщини Сковороди німецьких письменників, вчених, філософів, істориків, просвітителів минулого і сучасності.
288. Пустова Ф.Д. Творчість Г.С. Сковороди в дожовтневому літературознавстві // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 59 – 61.
Відгуки про творчість Сковороди І. Вернета, І. Кульжинського,
І. Срезневського, Т. Шевченка, В. Аскоченського, М. Костомарова,
Г. Данилевського, М. Петрова, М. Сумцова, Д. Багалія, П. Житецького,
І. Франка.
289. Радецька М.М. Художня інтерпретація образу Григорія Сковороди в історико-біографічній прозі // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г. С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 72 – 74.
Звертання митців слова до образу Сковороди в творах
І. Срезневського „Майоре, майоре!” (1836), П. Куліша „Грицько Сковорода” , В. Поліщука „Григорій Сковорода”, П. Тичини „Сковорода”,
Л. Ляшенка „Блискавиця темної ночі” (1965), О. Каштаньєра „Магістр вільної кафедри” (1957), Г. Вовка „Мед з каменю” (1968) та інші.
290. Скорик О. Мовні засоби інтимізації у збірці
Г.С. Сковороди „ Сад божественных пъсней” // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 111 – 112.
Основними засобами інтимізації у цій збірці є добір емоційно-оцінювальних слів, уживання займенників, своєрідна побудова речень, наказовий, закличний характер вислову.
291 .Степанов Б.Й. Усне слово Сковороди // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 140 – 143.
Усне слово Сковороди - виразне, темпераментне, гостре і образне – доповнювало, підсилювало його вірші, байки, притчі, оповідання, пісні, філософські трактати.
Сковорода мав великий ораторський талант.
292. Табачников И.А. Григорий Сковорода. – М.: Мысль, 1972. – 206 с. – (Мыслители прошлого).
Автор розкриває філософські погляди Сковороди, його відношення до західноєвропейської філософії минулого і теперішнього. Подається додаток „Из работ Г. Сковороды”.
293. Ужченко В.Д. Традиції Г.С. Сковороди у фразеології Остапа Вишні // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження
Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 122 -124.
У Г. Сковороди і у О. Вишні, цих двох видатних представників української сатиричної літератури II пол. XVIII ст. і середини XX ст., можна помітити багато спільних рис – у доборі, осмисленні, способах і принципах використання фразеологізмів.
294. Шабатин П.Ю. Г.С. Сковорода і сучасне українська радянська байка // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 55 – 57.
Про зміст байок Сковороди, розвиток сучасної української радянської байки в дусі кращих традицій минулого.
Байка – зброя філософів.
295. Шабліовський Є.С. Григорій Сковорода і культура його доби // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794). - Х., 1972. - С. 41 – 43.
Про наукову і літературну спадщину Сковороди.
1975
296. Бажинов І.Д. Етична концепція Г.С. Сковороди в оцінці Л.М. Толстого // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 156 – 162.
Увага Толстого до спадщини українського філософа-просвітителя, глибоке проникнення в зміст його вчення, творче використання та активна популяризація цього вчення – живий приклад плідної взаємодії і взаємозбагачення культур двох братніх народів.
[Муз. Г. Сковороди]
297. Іваньо І. Невідомі переклади і наслідування віршів Григорія Сковороди // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 233 – 241.
В Ленінграді дослідники О. Кукушкіна та І. Мартинов виявили невідомий збірник рукописних текстів під назвою „Разные сочинения в стихах и прозъ Г. Сковороды”. Він включає списки деяких творів Сковороди, що відносяться до кінця XVIII – поч. XIX ст.
[Муз. Г.Сковороди]
298. Калашник В.С. Григорій Сковорода в поетичній творчості Павла Тичини // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 211 – 216.
„Замість сонетів і октав” (1920), яка мала авторську присвяту „Григорію Савичу Сковороді”; „Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді „Витязя в тигровій шкурі”” (вірш); переспів пісень Сковороди, уривок поеми про Сковороду під назвою „Сковорода і Біснуватий” (1930 – 1940 рр.), поема-симфонія „Сковорода” (1920 – 1940). В цих творах Тичина розкриває велич образу Сковороди.
[Муз. Г. Сковороди]
299. Комаренко Н.В. Д.І. Багалій – дослідник життя й творчості Г.С. Сковороди // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 168 – 175.
Д.І. Багалій (1857 – 1932, український історик, академік АН УРСР) займався дослідженням життя і творчості Сковороди понад 40 років. Він опублікував близько 25 праць – монографій, статей, листів, заміток, досліджень і т. д. Велика робота Д. Багалія над виявленням і опрацюванням архівних джерел дала можливість вперше опублікувати значну частину творів філософа.
[Муз. Г. Сковороди]
300. Ніженець А. З листування В.Д. Бонч-Бруєвича з
К.О. Сковородою // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 223 – 229.
В. Бонч-Бруєвичу вдалося встановити родовід Сковороди по лінії Степана – брата українського мислителя. В архіві збереглися листи Катерини Сковороди від 22. 10. 1912 р. (перший), 10 січня і 22. 01. 1912 року, в яких вона докладно розповідає про свій родовід, що веде до брата Сковороди.
Про племінницю Катерини Сковороди – Любов Сергіївну Соболєву, яка зберігала цей архів.
[Муз. Г. Сковороди]
301. Ніженець А., Штейн Г. Про походження псевдоніму
Г.С. Сковороди // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 229 – 233.
Свідчення М. Ковалинського про ставлення Сковороди до Даниїла Майнгарда дають підставу говорити про певну єдність в думках вченого Лозанни з українським філософом.
У 20-х рр. XX ст. професор А. П. Ковалівський вів ретельні розвідки, щоб дізнатись, хто був лозанський „двійник Сковороди”.
[Муз. Г. Сковороди]
302 Погребенник Я.М. Григорій Сковорода в німецьких виданнях // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 197 – 200.
У австрійській та німецькій пресі, в енциклопедичних та довідкових виданнях і науково-критичних статтях II пол. XIX поч. - XX ст. з’являються дослідження про Г. Сковороду письменників та літературознавців К.Е. Француз, Ф. Гаазі,
П. Кірхнер та інших.
[Муз. Г. Сковороди]
303. Сарбей В.Г. В.Д. Бонч-Бруєвич – дослідник і популяризатор спадщини Сковороди // Григорій Сковорода – 250: Зб. наук. ст. – К., 1975. – С. 163 – 168.
Про науково-дослідну роботу (підготовка максимально повного наукового видання творчої спадщини Сковороди) В. Бонч-Бруєвича (1873 – 1955, марксистський журналіст і фахівець у галузі філософії, історії, фольклору та літературознавства), яка була пов’язана з діяльністю академіка
О. Шахматова і керованого ним Рукописного відділу бібліотеки Академії наук.
[ Муз. Г. Сковороди]
1976
304. Мишанич О.В. Григорій Сковорода і усна народна творчість. - К.: Наук. думка, 1976. – 151 с.
Досліджуються погляди Г.С.Сковороди на усну народну словесність, простежується шлях активного освоєння ним у філософських трактатах і літературних творах різних фольклорних жанрів – казок, пісень, прислів‘їв і приказок, з‘ясовується вплив народного світогляду на погляди мислителя.
[ Муз. Г. Сковороди]
1978
305. Поліщук Ф.М. Григорій Сковорода. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1978. – 260 с.
У книзі досліджуються життя і творчість, соціально – політичні, філософсько – естетичні та етичні погляди Сковороди. Автор зібрав і систематизував усе, досі написане про мислителя.
[ Муз. Г. Сковороди]
306 Шевченківський словник: У 2-х т. Т. 2 Мол – Я / Редкол. І.Я. Айзеншток, В.А. Афанасьєв, М.П. Бажан та ін. – К., 1978. – С. 215.
Поміщена біографія Г. Сковороди, фото.
Про вплив літературної творчості письменника на світогляд Т.Г. Шевченка.
1983
307. Іваньо І.В. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди. – К.: Наук. думка, 1983. – 272 с.
Книга про духовний світ Сковороди, який відбився як на його філософії, так і на творчості взагалі. Вперше пропонується комплексна характеристика спадщини Г. Сковороди. Досліджуються культурно – історичні передумови і наслідки взаємодії двох сторін його обдарування – філософії та письменства. На цьому тлі розглядаються етико-гуманістична, просвітницька концепції Сковороди.
[ Муз. Г. Сковороди]
1984
308. Шаян В. Григорій Сковорода лицар святої борні / Видав.: С. Яворський, С. М. Татаринів. – Canada, 1984. – 109 с.
- Сковорода й духовне обличчя України у XVIII ст.
- Життя Сковороди у світлі містичної історіософії.
- Основні ідеї філософії Сковороди.
- Основна бібліографія творів Сковороди.
- Наукові видання творів Сковороди.
- Огляд монографій і важніших праць про Сковороду.
1989
309. Барабаш Ю.Я. „ Знаю человека…”. Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. – М.: Худож. лит., 1989. – 335 с.
Про життєвий шлях Сковороди: навчання в Київській академії, багаторічні поневіряння по Україні. Читач знайде в цій книзі паралельний аналіз поглядів Сковороди і Толстого, Сковороди і Достоєвського, Сковороди і Гоголя.
310. Мойсеєва Г.М., Микитась В.Л. Із цензурної історії дожовтневих видань Григорія Сковороди // Радянське літературознавство. – 1989. - №3. – С.58 – 63.
1990
311. Жемчужины мысли / Сост. А.А. Жадан. – 2-е изд., с зим. – К.: Выща шк.., 1990. – 358 с.
Книга содержит афоризмы, крылатые выражения, образне суждения писателей, учёних и т.д. с древнейших времён до наших дней.
Г.С. Сковорода (1722 – 1794) – украинский філософ, поэт, педагог: ст. 75, 85, 195, 212, 228, 238, 273.
312. Шевчук В. Григорій Сковорода – людина, мислитель, митець // В. Шевчук. Дорога в тисячу років: Роздуми, статті, есе. – К., 1990. – С. 209 – 219.
Дослідження життя і творчості поета й мислителя Г. Сковороди.
1991
313. Корпанюк М.П. Історія національного письменства X – XVIII сторіч: Метод. матеріали для студ. філологічного ф-ту спеціальності „Укр. мова та л –ра”, вчителів серед. навч. закл. – Переяслав-Хм., 1991. – 75 с.
1992
314. Барабаш Ю. Причинки до теми „Гоголь і українське літературне барокко” // Слово і час. – 1992. - №9. – С.19 – 29.
Про цілісний комплекс рис характеру і поведінки Сковороди та Гоголя, рис, що їх об‘єднують такі поняття, як дивацтво, химерність, тяжіння до мандрів.
315. Береговий М.Н. Коло ідейного спілкування Г.С. Сковороди в 40 – 50-х роках XVIII ст. // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 203 – 206.
Показується просвітницький напрямок розробки етико-гуманістичних проблем кращими вихованцями Києво-Могилянської академії середини XVIII ст. (С. Савицький,
В. Лащевський, Г. Сломинський, В. Каліграф).
[ Муз. Г. Сковороди]
316. Бетко І.П. Г.С. Сковорода і традиція автоепітафії у давній українській літературі. // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 195 – 203.
Розгляд автоепітафійного афоризму „Мір ловил меня, но не поймал” у його різноманітних зв‘язках як з творами вітчизняних попередників, так і з творами Г. Сковороди
[ Муз. Г. Сковороди]
317. Билыч Т.А. Мир ловил меня, но не поймал. – К., 1992. – 312 с.
Про значення особистості Сковороди в культурі і історії України.
318. Ерн В. Життя і особа Г. Сковороди // Березіль. – 1992. - №11 – 12. – С. 150 – 172.
319. Колодна А.І., Колодний А.М. О.О. Потебня і
Г.С. Сковорода // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 215 – 222.
У статті проводиться думка, що вплив Сковороди допоміг Потебні (1835 – 1891, український мовознавець) в розробці проблем мови і народної творчості.
[ Муз. Г. Сковороди]
320. Корпанюк М.П. Інтерпретація образу Г.Сковороди у повісті І. Срезневського „Майоре, майоре! ” // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 207 – 215.
Розглядаються головні чинники формування першого в українській літературі художнього образу Г. Сковороди, а також момент започаткування жанру романтичної повісті.
[ Муз. Г. Сковороди]
321. Криса Б.С. Г.С. Сковорода на тлі української поезії XVII –XVIII століть // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. –С. 175 – 181.
Порівнюється поетична творчість Г. Сковороди з поезією двох попередніх українських шкіл – братської і Києво-Могилянської.
[ Муз. Г. Сковороди]
322. Микитась Н.Д. Академік О.І. Білецький про Г.С. Сковороду // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. –С. 222 – 231.
Розглядаються етапи осмислення академіком О. І. Білецьким (1884 – 1961) ідейно-художнього значення творів Сковороди та їх місця в історії української культури.
[ Муз. Г. Сковороди]
323. Мільошин Ю. Езопові сюжети в байках Сковороди // Тези всеукраїнської наукової конференції „Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури”: Зб. наук. ст. – Переяслав-Хм., 1992. –С. 167- 169.
Увага Сковороди до жанру байки безумовно пов‘язана з європейською традицією, біля джерел якої стояв Езоп (VI ст. до н. е.), що писав свої твори прозою. Наприкінці XVII ст. у Європі перемогла інша концепція байки – віршована, що знайшла втілення у творчості Лафонтена (1621 – 1695). Для Сковороди Езоп – зразок у композиції. „Басни Харьковские”, „Басня есопова” (1760), „Жаворонки”, „Орел і Черепаха” та інші – байки розширюють свої жанрові межі, включаючи Ерістотелевські ідеї (роздуми про ритм і час).
324. Овсієнко Н. „Формула слідів” Григорія Сковороди за письменником–науковцем Іваном Пільгуком // Тези всеукраїнської наукової конференції „Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури”: Зб. наук. ст. – Переяслав-Хм., 1992. – С. 171 – 173.
Література про Сковороду налічує понад 1,5 тис. назв. Відродити „сліди” мандрів філософа намагається у своїй біографічній повісті „Григорій Сковорода” І. Пільгук. Знайомить читача з шляхами поета – від рідної оселі через КМА, Переяславщину і Слобожанщину до Китаївської пустині. Ця книга дає можливість глибше збагнути особу Сковороди.
325. Охріменко О.Г. Г.С. Сковорода і світова література: Деякі штрихи // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 108 – 115.
Зв‘язок духовної спадщини Сковороди з розвитком світового літературного і філософського процесів. Звертається увага на використання здобутків античності, західної і східної патристики, епохи Відродження і Нового часу. Автор зупиняється на дальшій долі сковородинівського надбання в світовій науці і культурі.
[Муз. Г. Сковороди]
326. Охріменко П.П. Г. Сковорода і російська та білоруська література // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. –С. 143 – 152.
Про значення літературного доробку Сковороди в контексті взаємозв‘язків української, російської та білоруської культур. Аналізується вплив спадщини українського митця на творчість російських та білоруських письменників.
[Муз. Г. Сковороди]
327. Погорілий С. Символи у Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 266 – 271.
Джерелом символіки Сковороди були Біблія, мудреці Давнього Єгипту, Греції, Риму, отці Церкви, містики Середньовіччя і Новітніх часів та наука КМА. Символіка подана графічно (емблеми-малюнки) і письмово (слово).
[Муз. Г. Сковороди]
328. Славутич Я. Тринадцята пісня Григорія Сковороди (До питання текстології) // Я. Славутич. Меч і перо: Вибр. дослідження, статті та огляди. – К., 1992. – С. 68 – 80.
329. Степанишин Б. Українська література: Підручник для 9 кл. – К.: Освіта, 1992. – 336 с.
Подана біографія Сковороди, розгляд його творів і значення творчості.
330. Ушкалов Л.В. Едіпова історія в опрацюванні
Г.С. Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 126 – 132.
На думку автора, алегорична інтерпретація Сковородою античних міфів демонструє його прагнення до глобального культурного синтезу на основі ідеї про „безпочатковість істини”. Прагнучи відтворити „невидиму натуру міфа”, Сковорода змінює його образно-сюжетний лад, створює „міф у міфі”.
[Муз. Г. Сковороди]
331. Ушкалов Л.В. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. – 1992. - №9. – С. 85 – 86.
Про книгу Б. Чопика, яка прислужиться справі популяризації „учительної” прози українського філософа серед англомовного читача, який віднайде у двох останніх її розділах переклад збірки „Басни Харьковскія”, а також