Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы

Содержание


Художні твори про Г. Сковороду
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   19

Художні твори про Г. Сковороду


1912


500. Эрнъ В. Григорій Саввичъ Сковорода: Жизнь и ученіе. – М.: Тов-во типографи А. И. Мамонтова, 1912. – 344 с.

[Муз. Г. Сковороди]


1969

501. Шевчук В. Григорій Сковорода: Роман. – К.: Рад. письменник, 1969. – 320 с.


Цій оригінальній людині, велету національного духу присвятив свій новий твір Василь Шевчук.

[Муз. Г. Сковороди]


1971


502. Тичина П. Сковорода: Симфонія. – К.: Рад. письменник, 1971. – 404 с.


„Сковорода! Людина і символ. Син України і син планети. Безвісний мандрівник – і Прометей, Фауст...”

[Муз. Г. Сковороди]


1972


503. Ляшенко Л. Блискавиця темної ночі: Повість. – К.: Веселка, 1972. – 152 с.


У книзі розповідається про сповнене боротьби та пригод надзвичайне життя Григорія Сковороди.

[Муз. Г. Сковороди]


504. Шевчук В. Предтеча: Роман. – М.: Сов. писатель, 1972. -360 с.


Роман построен своеобразно. Он содержит 12 глав расположенных хронологически и повествующих, как сильный духом мыслитель, ярый поборник свободы и просвещения Григорий Сковорода отметает 12 сетей клерикальных, социальных и иных ради служения народу и Отчизне.

[Муз. Г. Сковороди]


1982


505. Шевчук В. Предтеча: Романи. – К.: Дніпро 1982. – 471с.


Зі сторінок роману постає живий образ великого гуманіста і філософа Г. Сковороди.

[Муз. Г. Сковороди]


1984


506. Драч І.Ф. та ін. Григорій Сковорода: Біографічна повість / І.Ф. Драч, С.Б. Кримський, М.В. Попович; Під ред. В.М. Нічик. – К.: Молодь, 1984. – 216 с.: іл. – (Сер. біограф. творів „Уславлені імена”. Вип. 60).


У книзі розповідається про життя і діяльність Г. Сковороди – гуманіста, поета, філософа і просвітителя ІІ пол. XVIII ст.

Вказано дати життя і творчості Сковороди. Додається список ілюстрацій.


1985


507. Шевчук М. Під вічним небом: Повісті. – К.: Молодь, 1985. – 200 с.: іл.


Життя Сократа, Сковороди й Ганді в цій книзі мовби злиті в одну безсмертну долю, що подолала і час, і простір.

[Муз. Г. Сковороди]


1990


508. Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис // І. Пільгук. Дуби шумлять: Біографічні повісті. – К.: Дніпро, 1990. – С. 5 – 208.


Про творчий і життєвий шлях видатного українського поета і філософа, невмирущого вічного мандрівника Г. Сковороду.


1992

509. Cамійленко М. Дві втечі з поверненням // Слово і час. – 1992. – №11. – С. 24 – 27.


Сон-видіння Г. Сковороди 7 лютого 1794 року в Іванівці.


1994


510. Дяченко П.Г. Моральний подвиг Григорія Сковороди: Ювілейне видання, присвячене 200-річчю з дня смерті Г.С. Сковороди. – Луганськ: Світлиця, 1994. – 93 с.


В книзі розповідається про великого українського філософа, мислителя, просвітителя, байкаря, поета, етика, педагога, мудреця, подорожнього Г.С Сковороду.


511. Мишанич О. Григорій Сковорода: Нарис життя і творчості. – К.: Обереги, 1994. – 48 с.


У книзі стисло висвітлюється життєвий і творчий шлях Сковороди, простежується його світогляд, аналізується літературна творчість. Додано бібліографію основних видань творів письменника та літератури про нього.

[Муз. Г. Сковороди]


1998


512. Махінчук М. В саду пісень Григорія Сковороди: Документальна повість // Обереги нашої пам’яті. – Одеса: Аспект, 1998. – С.106 – 124.


Документальна повість про переяславський період життя Г. Сковороди. Про все це свідчать унікальні експонати Переяслав-Хмельницького історико-культурного заповідника.


513. Славутич Я. Сковорода в дорозі; Сковорода: Поезії // Славутич Я. Твори: Т. 1: Поезії (1937 – 1997). – К., 1998. – С. 74.


До першого тому творів Яра Славутича, визначного українського поета, увійшли дві поезії про мандрівного філософа: „Сковорода в дорозі” (1934) та „Сковорода” (1972).


2002


514. Веселий Парнас: із життя Г.С. Сковороди // Культура і життя. – 2002. – 25 грудня (№47). – С. 4.


Добірка гумористично забарвлених оповідей про Г. Сковороду, підготовлених Ігорем Артемчуком.


515. Павличко Д. Сковорода // Відлуння десятиліть. Українська література II пол. XX ст.: Навч. посібник. – К., 2002. – С. 247 – 248.


516. Стадниченко В. Наш перший розум // Вітчизна. – 2002. - №11-12. – С.15 – 73.


Документальна повість-подорож про життя і творчість Г. Сковороди (у журнальному варіанті).


2003


517. Підпалий В. Сковородинські думи // Українознавство. – 2003. – Число 1(6). – С. 42 – 43.


2004


518. Дорошенко В. Тридцать тысяч времён: Поэтический конспект по истории философии. – К., 2004. – 240 с.


«Тридцать тысяч времён» - по Эмпедоклу, это срок созревания человеческого разума до полного прозрения и соответствия богам.

Страницы 165 – 168: «Горний мир» Г. Сковороды. Стихотворение построено на конкретном философско-историческом материале в форме остроумного диалога с философом.

Биография Г.С. Сковороды.


519. Сковорода Григорій Савич (1722 - 1794) // Шкільна бібліотека. – 2004. - №10. – С. 3.


Подана біографія Г.С. Сковороди.


2005


520. Лещук Т. Таємничість явищ (українському філософу Г.С. Сковороді) // Весна на світанку: Поетичні твори. – Львів, 2005. – С. 85 – 87.


521. Чередниченко В.І. Молодість Григорія Сковороди: Роман / Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – 39 с.


[Муз. Г. Сковороди]


Мистецтво


1972


522. Боровик М.К. Григорій Сковорода і музика // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): Зб. наук. ст. – Х., 1972. – С. 129 -132.


Про Сковороду як прекрасного музиканта, співака і композитора. З його іменем пов‘язують певний етап становлення жанру української пісні – романсу. Його пісні – псальми увійшли до репертуару народних співців-лірників і бандуристів, а деякі хорові твори духовного змісту були популярними на Україні і Росії.


523. Дубенко С.В. Григорій Сковорода у кіномистецтві // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): Зб. наук. ст. – Х., 1972. – С. 133 – 134.


Життєпис Сковороди відображено в зйомках кінодокументалістів: кіножурнал „Радянська Україна”, 1944 р., № 55; кіно випуск „Київ”,

1950 р.; документальна стрічка в 3-х частинах „Григорій Савич Сковорода”, 1962 р.; картина „Григорій Сковорода”, 1972 р. (сценарій

В. Костенка та М. Шудрі, режисер Р. Сергієнко); художній фільм „Григорій Сковорода” (режисер І. Кавалерідзе) та інші.

524. Іваньо І.В. Г.С. Сковорода і мистецькі стилі XVII – XVIII ст. // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): Зб. наук. ст. – Х., 1972. –С. 17 – 20.


Філософія Г. Сковороди в історії української культури (стиль бароко).


525. Пилипчук Р.Я. Григорій Сковорода і театр його доби // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): Зб. наук. ст. – Х., 1972. – С. 137 – 140.


Театр займав у житті і творчості Сковороди не другорядне місце. У його просвітительській програмі цей вид мистецтва був дійовим засобом поширення освіти і культури, вдосконалення моральних якостей людини.


526. Степовик Д.В. Григорій Сковорода в образотворчому мистецтві // Тези доповідей Республіканської наукової конференції, присвяченої 250-річчю з дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): Зб. наук. ст. – Х., 1972. – С. 134 – 137.

Григорій Сковорода знав малярство, графіку, декоративне мистецтво свого часу. Сковородіана в образотворчому мистецтві посвідчує глибоку повагу живописців, графіків і скульпторів до образу великої простотою і мудрістю людини, яку дав світові український народ.


527. Шреєр-Ткаченко О. Григорій Сковорода – музикант. – К.: Муз. Україна, 1972. – 94 с.


Про місце Сковороди у розвитку української світської художньої пісні ІІ пол. XVIII ст.

Книга з короткою бібліографією, численними фотодокументами, нотами.

[Муз. Г. Сковороди]


1977


528. Карабіц І. Концерт для хору, солістів та симфонічного оркестру: Клавір / Слова Г. Сковороди. – К.: Муз. Україна, 1977. – 80 с.


Концерт для хору, солістів і оркестру написаний 1971 року до 250-річчя з дня народження Г. Сковороди. Композитор прагне передати філософські роздуми видатного мислителя.

[Муз. Г. Сковороди]


1989


529. Горський В. Крізь віки. Кінорозповідь про видатного філософа України прийшла до глядача через 16 років // Україна. – 1989. - №6. – С. 17.


1992


530. Борисова О., Борисов О. Роль та місце музики в творчості Г. Сковороди // Тези всеукраїнської наукової конференції „Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури”: Зб. наук. ст. – Переяслав-Хм., 1992. – С. 160 – 161.


Сковорода здобуває музичну освіту в Київській академії. 19-річний студент з Києва стає солістом придворного хору цариці Єлизавети. Після звільнення з капели отримує звання придворного регента (керівника хору). Якщо у київський та петербурзький періоди він – автор кантів і культових творів, то в Кавраях його цікавлять світські жанри. Були створені пісні „Всякому городу нрав і права”, „Ой ти, птичко жолтобоко”, „Стоїть явор над горою”.


1997


531. Верба Г. Григорій Сковорода і музика // Сковорода Григорій: Образ мислителя: Зб. наук. ст. – К., 1997. – С. 417 – 430.


Про нерозривний зв’язок творчої спадщини Сковороди з музикою.


2003


532. Горденко-Баранівська Л. Музично-просвітницькі аспекти діяльності Григорія Сковороди // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 360 – 366.

Музично-поетична діяльність Г. Сковороди стала класичним взірцем для характеристики культурно-освітнього руху ІІ пол. XVIII ст. в Україні, а його легендарна пісенна творчість мала вагоме значення в культурно-мистецьких процесах та у становленні нового жанру (побутової української пісні-романсу з інструментальним супроводом) у національній професійній музичній культурі ІІ пол. XVIII – поч. XIX ст.


533. Черпухова К. Читаючи Сковороду (Перебування в Придворній співацькій капелі. Перші музичні твори) // Сковорода Г.: ідейна спадщина і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 584 – 591.


Перебування в Придворній хоровій капелі дало композиторові Сковороді ґрунтовну музичну освіту, можливість писати такі складні твори, як духові концерти, про які згадує М. Ковалинський, перекладати вірші на музику, що виконувалася під час літургії, „озвучувати” псалми, канти, які широко побутували на той час в Україні.


2005


534. Сироїд О. Пісні Григорія Сковороди в усній традиції // Григорій Сковорода: загадковість присутности: Матеріали конференції. – Львів, 2005. – С. 64 – 72.


У народних співців було особливе ставлення до творів, пов’язаних з іменами Дмитра Туптала й Григорія Сковороди. У цьому плані спадок Сковороди надзвичайно цікавий, бо дає підстави розглядати побутування не самих лише пісень, але й переказів, легенд, оповідань, якими овіяна незвичайна постать їх автора.

[Муз. Г. Сковороди]


2006


535. Ткаченко О. Становлення і розвиток шкільного театру в колегіумах Лівобережної України XVII – XVIII ст. // Вісник Книжкової палати. – 2006. - № 3. – С. 40 – 43.


Розвиток шкільного театру, як різновид мистецької освіти, позитивно впливав на рівень навчально-виховного процесу в колегіумах Лівобережної України. Теоретичну базу знань давали такі предмети, як поетика і риторика. Так, Григорій Сковорода читав курс поетики в Переяславському і в Харківському колегіумах. У Переяславському колегіумі він написав свій трактат „Розмисел про поезію і керівництво до мистецтва оної”.


Релігія


1972


536. Кирик Д.П. Світ символів Г.С. Сковороди // Від Вишенського до Сковороди. – К., 1972. – С. 116 – 125.


Символічне розуміння Біблії Сковородою спиралося на довгострокову традицію, фундамент якої був закладений ще в творах мислителів античної школи.

[Муз. Г. Сковороди]


1991


537. Ласло-Куцюк М. Погляд Сковороди на космогонію і антична езотерична арифмологія // Філософська і соціологічна думка. – 1991. - №10. – С. 99 – 112.


Постановка проблеми космогонії у Сковороди далеко розходиться від розв’язань, які дало вже XVIII сторіччя теорією Канта-Лапласа. Підхід Сковороди визначається не успіхами новітньої фізики, механіки і астрономії, а ідеями піфагорійців і Платона („Тімей”), Аристотеля, Філона Александрійського. Сковорода намагався поєднати грецьку філософію і іудаїзм, інтерпретувати Книгу Буття символічно, за допомогою вироблених греками понять.


1992


538. Вінтер Е. Мудрий козак Григорій Сковорода (1722 -1794) / Пер. з нім. Л. А. Сотниченко // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 282 – 288.


Г. Сковорода – довершений і благородний послідовник петровського церковного просвітництва. Він філософськи обґрунтував і поетично оформив петровську релігійну спадщину з такою відвертістю, яка рідко трапляється в історії єресі.

[Муз. Г. Сковороди]


539. Голіченко Т.С. Метафористика пізнання у М. Кузанського та Г. Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. –С. 132 – 143.


Про деякі аспекти метафоричного кодування богопізнання у М. Кузанського та Г. Сковороди, пов’язані з вихідними принципами християнської естетико-гносеологічної парадигми.

[Муз. Г. Сковороди]


540. Нічик В.М. Проблема Бога і світу в творах Г. Сковороди // Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Зб. наук. ст. – К., 1992. – С. 69 – 79.


Проаналізувавши вживання у творах Г. Сковороди понять Бога і світу, видимої і невидимої натур, які, на його погляд, перебувають у „несметном соединении”, автор статті визначає їх відносини як іманентний трансценденталізм.

[Муз. Г. Сковороди]


1994


541. Аляєв Г.Є. Г. Сковорода про владу земну та владу Божу // Г.С. Сковорода і сучасність: Матеріали наукової конференції. – Полтава, 1994. – С. 33 – 35.


У дусі християнства Г. Сковорода визначає місце політики й влади як неголовного в житті людини. В головному він залишається в межах євангельської істини – „віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Богове”, але робить при цьому наголос на Богове.


542. Сватков В.І. Сковородинівські початки в будуванні християнської екотеології // Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель: Зб. наук. ст. – К., 1994. – С. 133 – 136.


Про будування християнської екотеології. Г. Сковорода і Біблія.