Здiйснення права на житло шляхом отримання його у користування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
загальнолюдськi правила спiвжиття, були застосованi й iншi санкцiСЧ. Замiсть виселення вона може бути зобовязана зробити обмiн свого житла на iнше житлове помешкання, зазначене зацiкавленою в обмiнi стороною.
Надане для вiдселення в порядку обмiну житлове примiщення в цих випадках може бути по розмiру i менше належноСЧ частки жилоСЧ площi, що ранiше ним займалася. Але в усiх випадках цей обмiн повинен провадитися вiдповiдно до встановлених правил обмiну житлових помешкань.
РЖнiцiювати процес виселення осiб, що систематично порушують правила суспiльного спiвжиття, можуть зацiкавленi в цьому особи. До таких можна вiднести наймодавця, наймача житла, членiв його сiмСЧ, сусiдiв по будинку або по квартирi, уповноваженi на те громадськi органiзацiСЧ i т. д.
Виселення осiб, що позбавленi батькiвських прав, якщо СЧх спiльне проживання iз дiтьми, по вiдношенню до яких вони позбавленi батькiвських прав, визнано неможливим. Виселення без надання iншого житлового помешкання застосовуСФться до осiб, позбавлених у встановленому законом порядку батькiвських прав, якщо спiльне проживання з дiтьми, у вiдношеннi до яких вони позбавленi таких прав, визнано неможливим. При вирiшеннi цього питання до уваги беруться тi самi пiдстави, що були причиною позбавлення батькiвських прав, а саме: жорстоке ставлення до дiтей, систематичне пияцтво, аморальна поведiнка, спонукання до крадiжок, учинення скандалiв та iнший згубний вплив на них. Основна спрямованiсть даного правила полягаСФ у тому, щоб уберегти дiтей вiд негативного впливу особи, позбавленоСЧ батькiвських прав (або обмеженого в батькiвських правах), створити СЧм належнi умови для проживання. Тому при вирiшеннi даноСЧ категорiСЧ справ, на думку О.А. Пушкiна, не потрiбно встановлювати систематичнiсть неправомiрноСЧ поведiнки вказаних осiб, не потрiбно застосування до них заходiв попередження i громадського впливу.
У випадках, коли всi дiти, у вiдношеннi яких судом ухвалене рiшення про позбавлення батькiвських прав, опридiленi у дитячi установи або до родичiв, СЧхнi батьки не пiдлягають виселенню iз займаного житла на цiй пiдставi.
З урахуванням досить широко поширеноСЧ практики примусового обмiну житловими помешканнями з метою лiквiдацiСЧ житлових конфлiктiв та, як зазначав П.РЖ. Седугiн, виходячи з СЧх гуманних розумiнь, закон (ч. 2, ст. 116 ЖК УкраСЧни) передбачаСФ, що замiсть виселення без надання житловоСЧ площi суд може зобовязати вiдповiднi особи зробити обмiн житла, що займаСФться, на iнше помешкання, визначене зацiкавленою стороною. При вiдмовi особи вiд обмiну вона може бути виселена без надання iншого житлового примiщення. Примусовий обмiн можливий тiльки iз дотриманням загального порядку обмiну, встановленого законом. Вимоги про виселення з житлового помешкання можуть бути заявленi одним iз батькiв, опiкуном, районним вiддiлом народного освiти, комiсiСФю зi справ неповнолiтнiх при виконавчому комiтетi мiiевого органу самоврядування або прокурором.
Таким чином, для задоволення вимоги про виселення осiб, що позбавленi батькiвських прав, якщо СЧх спiльне проживання iз дiтьми, по вiдношенню до яких вони позбавленi батькiвських прав, визнано неможливим, необхiднi двi умови:
1. Рiшення суду про позбавлення особи батькiвських прав стосовно дiтей, що спiльно проживають iз нею;
2. Неможливiсть СЧх спiльного проживання в жилому примiщеннi. Докази на пiдтвердження неможливостi спiльного проживання можуть бути поданi органами опiки i пiклування, житловими органами, опiкуном (попечителем), родичами i т. д. або отриманi судом при розглядi справи про виселення шляхом допиту свiдкiв, дослiдження iнших доказiв. Позов про виселення особи, яку позбавили батькiвських прав, суд може розглядати як окремим провадженням, так i при розглядi справи про позбавлення СЧСЧ батькiвських прав по вiдношенню до своСЧх дiтей.
Виселення осiб, що самоправне зайняли житлове примiщення
Особи, що самоправне, тобто без належних пiдстав зайняли житлове примiщення в будинку державного житлового фонду, пiдлягають виселенню без надання iншого жилого примiщення. Це вiдбуваСФться не у звязку iз припиненням права на житло, оскiльки воно не виникло, а у звязку iз законодавчою вiдмовою у визнаннi права за зайняте примiщення1. У законодавствi немаСФ поняття самоуправного заняття житлового помешкання. В юридичнiй лiтературi самоуправними визнаються дiСЧ, що свiдчать про заняття житлового примiщення особою, яка усвiдомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання пiсля вiдмови вiдповiдного органу в його наданнi^. РЖнодi пiд поняттям самоуправне вселення розумiСФться також вселення громадян у житлове примiщення не на пiдставi ордера, а на пiдставi iншого адмiнiстративного акту (наприклад, письмового дозволу вiдповiдноСЧ посадовоСЧ особи) або рiшення некомпетентного органу i т.д. Останнi неправильно вiдносяться до категорiСЧ самоуправного вселення, тому що тут вiдбуваСФться не самоуправне, а незаконне вселення, оскiльки вселення вiдбуваСФться без ордера. Якщо ж особа зайняла житлове примiщення без ордера, але на пiдставi якогось дозволу, така особа не вважаСФться такою, що самоправне зайняла житлове примiщення. Так, Московський районний суд м. КиСФва розглянув у вiдкритому судовому засiданнi цивiльну справу за позовом МосковськоСЧ районноСЧ адмiнiстрацiСЧ м.КиСЧва до В. Л-оСЧ, В. Л-на, Г. Л-на, Ю. Л-оСЧ про визнання договору найму жилого примiщення недiйсним i СЧх виселення. Було встановлено, що представник Президента УкраСЧни в