Здiйснення права на житло шляхом отримання його у користування
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
? дiСЧ, з точки зору житлового законодавства, розцiнюються як використання жилого примiщення не за призначенням, а тому СФ пiдставою для виселення iз нього без надання iншого.
До таких пiдстав вiдноситься i систематичне порушення правил суспiльного спiвжиття, чим створюють неможливi умови для проживання iнших в однiй квартирi чи одному домi. Розiрвання договору соцiального найму житла i виселення без надання iншого помешкання, вiдповiдно до ст. 116 ЖК УРСР, припускаСФться у випадках:
- протиправноСЧ винноСЧ поведiнки особи, що створюСФ своСЧми дiями неможливiсть спiльного проживання в однiй квартирi або цiлому будинку;
- систематичного характеру таких дiй;
- безрезультатностi заходiв попередження або суспiльного впливу i продовження винним негiдноСЧ поведiнки.
Як зазначено у правовiй лiтературi, протиправна винна поведiнка - це навмиснi дiСЧ особи, безпосередньо повязанi не тiльки з явною неповагою до звичайних правил спiльного проживання (скандали, дебошi, образи, заподiяння тiлесних ушкоджень), але також навмисне iгнорування встановлених правил користування житловими i пiдсобними примiщеннями, невиконання вимог про дотримання тишi в квартирах i на подвiрСЧ а також iншi навмиснi дiСЧ, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирi або житловому будинку. Мiiе учинення винною особою таких дiй значення не маСФ (у квартирi стосовно Членiв сiмСЧ або iнших проживаючих iз нею осiб, у загальнiй квартирi стосовно iнших СЧСЧ користувачiв або в окремiй квартирi стосовно сусiдiв, iнших мешканцiв будинку).
Оскiльки мова йде про навмиснi дiСЧ, виключаСФться вiдповiдальнiсть осiб, що страждають слабоумством, душевнохворi або iншими захворюваннями. Не може ставитися питання про виселення всiх проживаючих у квартирi осiб, якщо навмиснi виннi дiСЧ чинить наймач житла або один iз членiв його сiмСЧ,
Деякi наймачi або члени СЧх сiмСЧ в силу своСЧх професiйних занять змушенi виконувати значну частину роботи вдома (займатися машинописом, грати на музичних iнструментах, користуватися швейною машиною i т. п.). Утворюванi в звязку з цим незручностi не можуть розглядатися як обставини, що спричиняють виселення з мотивiв неможливостi спiльного проживання, якщо цi дiСЧ не порушують встановлених правил користування жилим примiщенням, якими забороняСФться, наприклад, грати на духових iнструментах iз вiдкритими вiкнами або балконними дверми; грати на iнструментах в квартирi i на подвiрСЧ з 23 до 7 години ранку (п. 22 Правил користування примiщеннями житлових будинкiв... ПКМУ № 572 вiд 8 жовтня 1992 р.).
Виселення через неможливiсть спiльного проживання може мати мiiе лише при систематичному порушеннi винним правил суспiльного спiвжиття. Водночас, як розяснив пленум Верховного Суду УРСР у п. 17 постанови вiд 12 квiтня 1985 р., при розглядi справ про виселення на пiдставi ст. 116 ЖК УРСР осiб, що систематично порушують правила суспiльного спiвжиття i роблять неможливим для iнших проживання з ними в однiй квартирi або житловому будинку, варто виходити з того, що при антигромадському поводженнi, що продовжуСФться, виселення винного може бути й у випадку повторного порушення, якщо ранiше вжитi заходи попередження або суспiльного впливу не дали позитивних результатiв.
Доказом застосування мiр попередження i громадського впливу можуть служити постанови про притягнення до адмiнiстративноСЧ вiдповiдальностi, офiцiйнi застереження, рiшення суду або третейського суду про притягнення до вiдповiдальностi, протоколи або постанови громадських органiзацiй, трудових колективiв, що засудили дiСЧ винного. Однi лише факти звернення у вiдповiднi органи зi скаргами на порушення правил суспiльного спiвжиття без застосування до винного заходiв впливу цими органами не СФ пiдставою для виселення.
Законом не встановлений перiод, протягом якого можуть враховуватися факти порушень правил, що мали мiiе, суспiльного спiвжиття, тому порушення позову про виселення ставиться у пряму залежнiсть вiд часу застосування заходiв впливу за попереднi порушення. Предявлення позову про виселення слiдом за застосуванням вiдповiдного заходу впливу не може бути визнано правомiрним, тому що маСФться на увазi, що такi вимоги можуть бути заявленi лише у випадку, коли пiсля застосування заходiв впливу до винноСЧ в порушеннi правил суспiльного спiвжиття особи його поведiнка не змiнилася i скоСФнi новi неправомiрнi дiСЧ, що i послужило пiдставою розглядати СЧх як несумiснi з установленими правилами суспiльного спiвжиття. Проте в кожному конкретному випадку суд може дати СЧм оцiнку i з урахуванням давнини скоСФних дiй, СЧх характеру i наступного поводження винного розвязати суперечку, що виникла.
Виселення без надання iншого житлового помешкання обумовлено ще i безрезультатнiстю застосованих до винноСЧ особи заходiв попередження i суспiльного впливу.
Як розяснив пленум Верховного Суду УРСР у п. 17 постанови вiд 12 квiтня 1985 р., СФ, зокрема, мiри попередження, застосовуванi судами, прокурорами, органами внутрiшнiх справ, адмiнiстративними комiсiями виконкомiв, а також мiри суспiльного впливу, прийнятi на зборах мешканцiв будинку або членiв ЖБК, трудових колективiв та iнших громадських органiзацiй за мiiем роботи або проживання вiдповiдача (незалежно вiд прямих указiвок щодо можливого виселення).
Систематичне порушення правил суспiльного спiвжиття може призвести не тiльки до виселення iз займаного житла. Це крайня мiра. Закон допускаСФ, щоб до особи, яка систематично порушуСФ