Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
°ння-гарчання, гавкіт[1,49].
Уміле використання в романі синонімів робить його мову багатшою, емоційно-насиченою, досконалішою.
У ролі синонімів до слів загальнонародної мови виступають також евфемізми і перифрастичні словосполучення, які є яскравим засобом вираження експресії в романі Ю. Андруховича 12 обручів.
Евфемізми -досить різноманітна за своїм складом група слів і словосполучень, які вживаються в мові для помякшення враження від сказаного.
Існування евфемізмів пояснюється тим, що кожне слово чи словосполучення діє на нас з якоюсь силою і викликає певну, іноді небажану чи неприємну, реакцію. В таких випадках, коли враження від слова небажане, неприємне або неприйнятне, слово намагаються не вживати, а замінюють іншим. З часом евфемізм стає загальноприйнятим.
У романі вживаються евфемізми, що виникли з почуття сорому. Найчастіше почуття сорому викликають назви частин організму, деяких фізіологічних актів, захворювань, окремих видів одягу, назви понять, близько повязаних з попередніми. Наприклад: перебування з кращого боку від сороківки[1,44] - зріла людина, сплетіння тіл[1,59], статевий контакт[1,146], підлеглість[1,232] - секс, вічний сон[1,220]-смерть.
Авторські евфемізми відрізняються від загальномовних тим, що поява їх зумовлюється художніми, естетичними завданнями, з одного боку, і значно більшими семантичними, емоційними й асоціативними можливостями,-з другого.
Перифраз - описове позначення уже визначеного - також у романі виступає як засіб синонімічної заміни. при цьому, за словами Л.В. Щерби, у понятті виділяється якась одна його ознака а всі інші певною мірою затушовуються. Наприклад:.мертва мова[1,46] - латинська, газетний пролаза[1,276] - журналіст, урочище скамянілих левів[1,132] - Львів.
Оскільки перифраз, як і метонімія, вказує на суміжні з означуваним поняттям ознаки, його часто розглядають як вид метонімії, а саме - так званої розгорнутої метонімії, в якій найменування предмета не обмежується вказівкою на одну ознаку й передбачає виділення цілого ряду ознак, що виступають прикметами означуваного предмета: болгарська столиця[1,48] -Софія, державний муж[1,55] - чиновник. В романі ми виявили певну групу перифразів, які є індивідуально-авторськими і можуть бути зрозумілими лише в контексті:
металевий гроб[1,242] - авто,
джерело безвільності[1,231]-телевізор,
велика зелена потвора[1,212]-ліс.
Перифрастичні словосполучення при неточному і надто частому вживанні швидко заштамповуються.
Виразність перифраза полягає у тому, що в його художній структурі завжди має місце елемент певної загадки, яку читачеві необхідно відгадати для того, аби зрозуміти, про що йдеться в перифразі.
.8 Комбіновані паронімічні контрасти як експресивні засоби
Зіставлення й протиставлення паронімів, як експресивний засіб в романі використовується для підкреслення семантичної різниці зіставлюваних та протиставлюваних лексем.
Пароніми - це слова, схожі за звучанням (вони можуть мати спільну морфему, а можуть бути просто співзвучні). Зіткнення паронімів у романі служить для створення каламбурних ситуацій. Іноді Ю.Андрухович використовує близько звучні слова для надання словам ширшої, а також незвичної характеристики. Наприклад: і я гадаю, не тому, що їжа горілка тут значно дешевші, як у нас, а тому, що ці люди дійсно щиріші й щедріші душею[1,26], І коли через якихось десять хвилин вони уже йшли шукати своє шаманське шампанське...[1,85], Навіть прихильниці його пшенично-опушених і опущених вусів це визнавали[1,86], Що спонукало Рому звязати собі життя(ну так, завязати собі життя, саме той випадок!)[1,86], Така собі історія про чоловіка, що вбиває власну жінку - чи то в пориві, чи швидше у прориві роками накопичуваної втоми й ненависті[1,90].
Каламбур - це стилістична фігура, яка виділяється специфічністю своєї мовної форми: слово вживається в такому лексичному оточенні, яке примушує сприймати його в двох планах, з двома значеннями, що надає думці несподіваного комічного напрямку.
Створюючи каламбури, автор не лише емоційно впливає на читача, а й звертає його увагу на звукову форму слова, на семантику його, на такі звязки між явищами, які досі залишались непоміченими, наприклад: Маєте,-врочисто вимовив Фурман, по-шевськи і трохи по-шефськи випльовуючи з вуст зайвого цвяха[1,85].
.9 Омоніми та каламбур як експресивний засіб
Омоніми - слова, що мають різне значення, але оформились як однакові звукові комплекси - не завжди мають високий стилістичний потенціал. Основною ж стилістичною функцією є досягнення жартівливого, іронічного ефекту на основі каламбура, тобто словесної гри гумористичного, пародійного спрямування. Ю.Андрухович вводить пароніми в текст із спеціальною метою виявлення дотепності, стилістичної витонченості й гострослівя. Він дійсно її кохав, кохав понад усе - ніде правди діти. Все зруйнував той побут, діти,-Пепі аж самому сподобалось те, що він придумав[1,187].
Каламбур - це стилістична фігура, яка виділяється специфічністю своєї мовної форми: слово вживається в такому лексичному оточенні, яке примушує сприймати його в двох планах, з двома значеннями, що надає думці несподіваного комічного напрямку.
Створюючи каламбури, автор не лише емоційно впливає на читача, а й звертає його увагу на звукову форму слова, на семантику його, на ?/p>