Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

?олосів.

Тут доречно наголосити на багатстві словника Ю.Андруховича. Його не можна визначити за кількістю повторюваних чи рідковживаних слів у мові письменника, а, скоріше, у зіставленні індивідуального словника зі словником епохи, в яку живе і творить письменник.

Адже слово як елемент мовної системи характеризується звязками не лише на рівні лексики, а й на рівні стилістики. Експресивне забарвлення тексту виникає як результат взаємодії переважаючої кількості нейтральних елементів і порівняно незначної кількості маркованих елементів.

Якщо для звичайного побутового спілкування цілком достатнім є поєднання цих двох - нейтральної і експресивно-односпрямованої-лексичних груп, то для художнього мовлення ці рамки розсуваються: з одного боку, тут фіксуються розмовні ситуації зі значно більшою, ніж звичайна, конденсацією маркованих одиниць.

 

.1 Багатозначність

 

Багатозначність слова - свідчення необмежених можливостей мови - дає Ю. Андруховичу простір для творчого використання експресивних запасів в художньому стилі.

Усяке багатозначне слово може відігравати експресивну роль і незалежно від інших слів, а лише в залежності від авторської настанови і контексту. Амплітуда коливання семантики окремого слова від загального, абстрагованого до конкретного, окремого створює можливість для експресивних видозмін. Наприклад: очі дівчини-очі семафорів[1,50].

Одним з найпоширеніших прийомів використання багатозначності є зведення в одному контексті двох значень одного й того ж слова або відтінків його значення: прямого й переносного, образного, трохеїчного, експресивного. Наприклад: Сніг на деревах...,як сніг на скронях… [1,256].

Такі авторські інтерпретації письменником семантики слова в тексті - явище досить поширене. Потрапляючи у новий, незвичний контекст, слово наповнюється не лише новим відтінком, а й виразними емоційно-експресивними барвами: несамовито-фатальний вітер[1,85], вологий запах пролісків [1,129].

Багатозначність слова дає можливість створювати у художньому тексті такі ситуації, коли пряме і переносне значення то сходяться у чомусь, то далеко розходяться, тримаючись тільки на асоціативному звязку. Наприклад: …крапання тисячі дощів, крапання тисячі пульсів…[1,272].

 

.2 Тропи

 

Естетична свідомість відбиває світ у формі естетично значущих образів. Засобами формування й передачі цих образів виступають елементи мови, які організуються в систему тропів.

Мовленнєва виразність, мовленнєва експресія. на думку низки вчених (М.І. Пентилюк, О.І. Федоров, В.П. Ковальов, А.П. Коваль, Л.М. Кулибчук, Л.І. Дідук) забезпечується застосуванням стилістичних фігур (еліпса, повтору, градації, антитези. [28,16]; використанням в мовленні виразників образності переважна більшість яких реалізується в літературознавчих категоріях.

Образність - здатність передавати загальне через одиничне - досягається цілим рядом мовних прийомів. Образ ставить перед нашим зором замість абстрактної суті її конкретну реальність і тому здатний збагачувати нашу свідомість і почуття, пробуджувати своєрідну ланцюгову реакцію асоціацій, роздумів і емоційних переживань.

Словесний експресивний образ - це таке поєднання і вживання слів, при якому вони виражають більше, ніж безпосередньо означають. При цьому слова, які набувають образного значення, у романі 12 обручів певною мірою втрачають свою номінативну функцію.

Експресивність досягається не лише перенесенням значень слів, а й цілим рядом інших засобів (ритміка, мелодика, алітерація). Слова, вжиті в переносному значенні з метою створення образу, звуться тропами. Тропи в романі виконують естетичну функцію, вони тут особливо різноманітні, яскраві і численні.

Ю.Андрухович використовує тропи у передачі розмовної мови. Образність виникає, коли в словах активізуються метафоричні значення. Наприклад: рештки снігу сипалися з небесних резервуарів[1,243].

Порівняння - це троп, побудований на зіставленні певного предмета з іншим з метою художнього опису цього предмета. Вибір зіставлюваних предметів залежить від індивідуальних якостей письменника, світогляду та світосприймання, мовних традицій.

Порівняння Ю. Андруховича характеризуються особливо широким діапазоном зіставлюваних понять, з одного боку, і свіжістю, неординарністю - з другого.

За допомогою порівнянь відбувається зближення таких віддалених понять, як живе і неживе, фізичне і психічне, порівняння автора торкаються кольорів(чорна як ворона, біла як голубка[1,119]), емоції й експресії (голосила, мов на похороні[1,249], зупинився, мов укопаний[1,252]), іншими словами, у порівнянні особливо виразно проявляє себе єдність процесів пізнання людиною світу ( змахнув ними, мов крилами[1,157]).

У романі письменник використовує обєкти зіставлення з найрізноманітніших сфер: різноманітні культурні ремінісценції(прізвища героїв художніх творів, письменників, художників музикантів, діячів культури і науки). Наприклад: ... і тепер вони наввипередки вигавкували своє колись, ніби в кожного з них пролізло по Олегові Скрипці...[1,281].

Підставою для створення порівняння у Ю.Андруховича є явища світу науки, техніки: зоряний пил, ніби сніг[1,168].

Додаткову експресивну барву вносить у цей троп зіставлення далеких понять, зведених в один образ явищ живого й неживого, матеріального й духовного, персоніфікація неживої природи і, навпаки, порівня