Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
контраст як експресивний засіб
Серед усіх типів мовних контрастів у романі 12 обручів поширеним є контраст семантично корелятивних чи супротилежних одиниць, тобто антонімічний контраст.
Вживання семантично контрастних лексем сприяє яскравішому вираженню думки й завжди супроводжується певними емоційно-експресивними барвами мовлення.
Антоніми потрібні в мові для відтворення контрастів, для побудови антитез, альтернативних запитань, епітетів-оксиморонів та ін. у художньому стилі мови.
Єдиної синтаксичної форми висловлення, в основі якої лежить протиставлення, не існує. Це може бути речення односкладне і двоскладне, просте і складне. Синтаксична форма не збільшує контрасту, а лише підкреслює його.
Антонімічні контрасти бувають різної семантичної і структурної складності так само, як різної складності бувають відношення між явищами матеріальної дійсності. З лінгвостилістичного погляду семантично найпрозорішим і структурно найпростішим є контраст, що реалізується зіставленням антонімів.
Помірною експресивністю відзначаються контрасти, побудовані на зіставленні антонімів, що поєднуються в корелятивну пару сурядним звязком і оформлюються, як два поряд виступаючі однорідні члени речення. Антонімічні пари в романі становлять певну понятійну єдність і часто вживаються разом, у межах одного речення. Так створюється контраст на якому й будується антитеза як стилістична фігура: світляна білість різонула її по темних очах[1,116]
В основу антитези (стилістичної фігури, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом) Ю.Андрухович загалом кладе загальномовні антонімічні пари, проте вони інтерпретуються автором досить своєрідно: Усе це спліталося в досить нестерпний для Артура Пепи клубок: …засинання й прокидання в одному (й нудному) ліжку… ранкове й вечірнє позіхання, провалювання у свій власний, окремий сон…[1,88].
Антонімічне контрастування дає широкий простір для індивідуальної експресивної мовотворчості. Йдеться про так звану контекстуальну антонімічність, яка здебільшого повязується із різноманітними семантичними зсувами[,106]. Стилістична виразність при цьому породжується не стільки самим стилістичним прийомом, як несподіваністю зіткнення протиставлення чи зіставлення семантики контрастуючи одиниць, складністю асоціацій і новизною образів, наприклад: Я навіть починаю думати про тимчасовий перехід з чорно-білого в кольорове - не заради краси, звичайно, а заради історії.[1,22].
.7 Лінгвостилістика синонімічних контрастів
Синонімічні контрасти також використовуються з різною лінгвостилістичною метою.
Ідеографічні синоніми у межах загальновживаних слів розрізняються тонкими смисловими відтінками і становлять один з найважливіших семантико-стилістичних засобів мови.
Синонімічний ряд слів, що різняться відтінками значень, дає Ю. Андруховичу можливість вибрати кожного разу найточніше і найдоречніше слово - одне слово з ряду, щоб не застосовувати одразу увесь ряд.
Найпоширенішими у романі є емоційно-експресивні синоніми. Вони відзначаються яскравими супровідними відтінками значень, вживаються обмежено -розплутувати, розшнуровувати, розвязувати, розпускати[1,201], стікання, гудіння, крапання[1,272], нерозуміння, недоговореність, невизначеність[1,181]. Збагачення синоніміки йде в основному через зближення, сходження значень слів за рахунок запозичення слів з інших мов, добору їх з діалектів, професійних говірок та ін.
Завдання ряду таких синонімів у тексті - показати багатство явища, інтенсивність прояву дії, різноманітність ознак. Ось синонімічний ряд до слова неприродність: несправжність, штучність, книжність[1,92]; до слова неприємна: болісна, терпка невизначеність[1,30].
Для уточнення предмета думки існує два шляхи використання синонімів: перерахування ряду близькозначних слів, які своєю семантикою начебто повністю покривають значеннєве поле, проте не виділяють його центру(агресивно і нахраписто[1,64], прибитість і покора[1,64]) і відшукування найвідповіднішого слова з ряду, яке вже не потребуватиме уточнення(хворовите і чахле створіння[1,153]).
Індивідуальна інтерпретація синонімів - один з виразних прийомів, яким користується Ю. Андрухович у романі. Наприклад: поставити хрест-проститися[1,23].
Користуючись традиційними засобами, письменник з синонімічного ряду вибирає не однослівні синоніми, а цілі словосполучення (дієслівного типу): перекинути часові мости навсібіч[1,97] - закрутити в танці нащадків і предків[1,97].
Створенню емоційно-експресивного ефекту сприяє градація семантично односпрямованих одиниць, які різняться ступенем вияву ознаки: велетенська, шалено розгалужена, безмежна родина[1,26], повнота, необмеженість, всеосяжність[1,63].
Для уникнення повторів слова на короткому відрізку тексту використовується у романі значна кількість найрізноманітніших лексичних одиниць. Так у романі синонімізуються навіть термінологічні назви ( за рахунок родо-видових змін). вищання, скрегіт, ревіння, гудіння мотору[1,39].
Синоніми до загальновживаних слів у розмовній мові відрізняються один від одного різним ступенем метафоричної виразності. Так загальновживане хмиз у романі конкретизується у романі такими експресивними синонімами, як гілляччя, палюччя[1,41], а до слова гавк?/p>