Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"

Курсовой проект - Литература

Другие курсовые по предмету Литература

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Засоби вираження експресії в романі Ю.Андруховича 12 обручів

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Експресія та загальновживана лексика в романі Ю.Андруховича 12 обручів

.1 Багатозначність

.2 Тропи

.3 Іншомовні слова

.4 Мовні контрасти і мовленнєва експресія в романі Ю.Андруховича 12 обручів

.5 Антонімічний контраст як експресивний засіб

.6 Лінгвостилістика синонімічних контрастів

.7 Комбіновані паронімічні контрасти як експресивні засоби

.9 Омоніми та каламбур як експресивний засіб

Розділ 2. Експресивні функції пасивної лексики та лексики вузького стилістичного призначення в романі Ю.Андруховича 12 обручів

.1 Неологізми

.2 Застаріла лексика

.3 Діалектизми

.4 Професіоналізми і терміни

.5 Розмовно-просторічна лексика

Розділ 3. Стилістичне забарвлення слова

3.1 Експресивно-стилістичні можливості емоційної лексики роману Ю. Андруховича 12 обручів

.2 Лінгвостилістика емоційно-експресивного словотворення в романі Ю. Андруховича 12 обручів

.3 Засоби емотивної експресії

.4 Морфологічна варіантність як основа мовленнєвої експресії

.5 Семантико-граматичні засоби експресивного волевиявлення

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Українська мова є національною мовою багатомільйонного українського народу. Вона належить до високорозвинених мов із давніми писемними традиціями. Сучасна українська літературна мова є вищою формою вияву української національної мови.

Одним із важливих теоретичних завдань мовознавчої науки є дослідження і опис усіх сторін будови і життя національної мови як суспільного явища, як засобу багатоманітного спілкування в людському колективі, засобу людського пізнання, фактора розвитку і збагачення думки, свідомості кожного члена колективу - мовця.

Юрій Ігорович Андрухович народився 12 березня 1960р. в Івано-Франківську, навчався на інженерно-економічному факультеті Українського поліграфічного інституту у Львові, на Вищих літературних курсах в Москві, в аспірантурі Інституту НАН України. На сьогоднішній день є кандидатом філологічних наук, упорядником кількох антологій, членом Асоціації українських письменників, редактором літературного часопису Потяг 76. Мешкає в Івано-Франківську.

Однією з цікавих особливостей української літератури ХХ ст. було те, що вона, притиснена і знищена в одному регіоні, зявлялася і розквітала в регіоні іншому. Друга половина вісімдесятих років - час поступового зростання свободи слова і назрівання кризи держави на ймення СРСР. Дедалі ширшими стають рамки офіційного літературного життя. Ю.Андрухович увійшов у літературу на першій хвилі.

Відтворюючи у творах майстерну ілюзію постколоніальної дійсності, у першому своєму романі - Рекреаціях - Ю.Андрухович зобразив перетворення антиколоніального типу культури, у другому - Московіаді - показав агонію Імперії, яка, щоб вижити, намагається замаскувати себе під постколоніальну.

Четвертий роман автора - 12 обручів - книга вельми-превельми глибока. Хто пірне в неї аж до дна, той опиниться в самісінькому епіцентрі чорнушного хаосу, такому собі пекельні, тимчасово ввіреному чорнушникам на самоврядування й госпрозрахунок[46].

А з того пекельця, як на диво, чудово прозирається небо...

В романі письменника - Таємниця - умістилось майже все життя письменника. Це замість-роман, по суті бесіда з самим собою[31].

Всі, без перебільшення, публікації письменника викликають бурхливі дискусії в пресі. Дослідженням роману 12 обручів займались Ключковська Я., Вега М., Перепадя В., Скиба Р., Калинська Л..

Були в пресі й негативні відгуки на роман, як от Богдан Бойчук у статті Перелом Ю.Андруховича, висловлює невдоволення з приводу белетризації Ю.Андруховичем постаті Богдана-Ігоря Антонича-Андрухович не тільки стягнув Антонича до свого рівня, а й обплював його; а щодо виходу роману пише: Признаюся, я з нетерпінням чекав на цей роман Ю.Андруховича, бо надіявся, що стане він переломним і виявить Андруховича як доброго письменника. Сталось навпаки[7].

Читач у прозі Андруховича прочитує лише сюжет і відчуває (не)смак соковитої не літературної мови - авторове криве дзеркало, в якому він і частину себе може ненароком уздріти, оскільки це аж надто сучасні твори[1,10].

Кожен, хто ставить перед собою ту чи іншу наукову проблему, має перед усім чітко визначити теоретичні, методологічні засади, якими він буде керуватися при її розвязанні. Проблема такого визначення стає ще очевиднішою, коли йдеться про всебічне дослідження експресивних засобів мови, оскільки в теорії і практиці сучасного лінгвостилістичного аналізу є цілий ряд спірних, недостатньо обґрунтованих, а то й зовсім не зясованих моментів.

Першою передумовою комплексного вивчення експресивних засобів в романі Ю. Андруховича 12 обручів є критичне осмислення й подолання існуючих розбіжностей у поглядах на суть мовленнєвої експресії.

На думку О.С.Ахманової, експресія - це виражально -зображальні якості мовлення, що відрізняють його від звичайного і надають йому образності та емоційного забарвлення [2, 524]. Приблизно так само експресію витлумачують Розенталь Д.Є. і Теленкова М.О. [10, 535], Ганич Д.І. та Олійник І.С.[,510]. За Григорєвим, експресія - це виразність, це те, ?/p>