Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
изначуваної суміжності.
Найсуттєвіша відмінність метонімії від метафори полягає в тому, що метонімія не передбачає схожості зіставлюваних предметів. Наприклад: водій вискакує на лісову дорогу, що нею несеться[1,41], Гітлер приєднав чехів[1,60], театр миттєво відреагував[1,152], місто занурювалось у чорні глибини[1,168], пансіонат мовчав[1,207], Дрібні аристократичні товариства повагом сідали до тряских тарантасів[1,309].
Оскільки тропи метонімічного типу досить щільно повязані з прямою семантикою слова, їх виражальні стилістичні властивості скромніші за ті, які дає метафора.
Синекдоха - троп, який полягає у заміні множини одниною, у вживанні цілого замість частини або частини замість цілого, у заміні загального частковим (синекдоху ще визначають, як вид метонімії, в якій наявна кількісна заміна понять). Наприклад: успіхи у гірських лижах[1,65], не хотів бути Флобером[1,102].
За Д.Є. Розенталем, синекдоха це перенос значення з одного явища на інше за ознакою кількісних відношень між ними. [11,378].
Синекдоха, як вважав О.О.Потебня, є своєрідною словесною міні моделлю більш складного предметного образу - типу й типового в змісті цілого художнього твору, тобто той чи інший типовий образ у художньому творі може бути поясненим через прийом синекдохи [24, 152].
Персоніфікація -наділення неживих предметів рисами, ознаками, властивостями людини. Таке уособлення може бути частковим: певні явища природи, неживі предмети, стихійні сили, які оточують людину, в описах наділяються здатністю почувати, мислити, діяти. Наприклад: Але цього разу чорнота, що його ковтнула, мала свою виразність[1,282], далеко вгорі чекав їхнього повернення всіяний сніговими плямами Дзиндзул з невиразною цяткою пансіонату на самому хребті[1,294].
При повній персоніфікації автор наділяє предмети не окремими ознаками людини, вони набувають цілого комплексу ознак, мисляться як реальне уособлення, наприклад: ... і зірки так само продиралися з-поза хмар на рухомому нічному небі, і пташині крики так само неприкаянно носилися в навколишньому цупкому повітрі[1,59].
Епітет - це троп, сутність якого полягає в тому, що предмет набирає образної характеристики, тобто він визначається за допомогою метафоричного або метонімічного означення а не через звичайне логічне означення.
Еpitet - художнє означення, що виділяє і образно змальовує якусь характерну рису чи ознаку людини, предмета, явища, викликає певні емоційні ставлення до них [49,66]. Загальновідомим є поділ епітетів на прості, що виражаються словом (незабутній приятель [1,116]), і складні, виражені словосполученнями (це не може бути переказ подій, які справді трапились сорок дев?ятого року…[1,78]).
Візьмемо для прикладу уривок з роману, де описується місцевість очима автора: Я пишу цього листа в самому середохресті загубленої Європи, з пропахлих запустінням, холодом, пліснявою і безконечним фіктивним ремонтом легендарних приміщень готелю Жорж, де типи з недвозначно напівзігнутою зовнішністю таємних поліційних інформаторів подають мені записки від знайомих, а розповзлі тілом заспані й немиті буфетниці - гидку пересолоджену каву, я змушений при цьому чути крикливу й порожню музику, бачити якісь безецні фізіономії, потилиці й зади...... я змушений провалюватися все глибше у цей трагікомічний антураж, у цю цинічну безвихідь - і вірити, що насправді вони є нащадками давніх єгиптян та етрусків...[1,25].
Епітети додаються до звичайної назви предмета, щоб посилити її виразність, експресивність, підкреслити в предметі одну з ознак - саме ту, яку в даному випадку важливо висунути на перший план, свого роду привернути до неї особливу увагу читача.
Епітети в романі 12 обручів, як і інші тропи, дають змогу показати предмет зображення з несподіваного боку, знайти в ньому несподівані риси: болісна, терпка невизначеність[1,30], сумнівний шлях[1,41], півсторінкова реклама[1,43],метафізичні локомотивні гудки[1,50], відверто курячий ніс[1,63], дебелий дядько[1,66] опущено-пшеничні вуса[1,114].
Ця свіжість досягається не лише відповідним добором лексики, а й способом введення цих лексем у текст - таким несподіваним, незвичним: акулячий писок[1,117], білена гривка[1,124], саламандрова хода[1,129], безжально-безноса стриптизерка, крива посмішка[1,238].
Епітети дають змогу начебто розщепити одну ознаку на кілька, увиразнивши описуване явище: запорошена хрустка жовклість[1,282], повсюдне стуготіння талих вод[1,282].
Гіпербола і літота - образні вислови, у яких перебільшується (гіпербола) або применшується (літота) розмір, значення, сила, краса описуваного. При всій контрастності цих засобів образності. У них є спільна основа - відхід від якісної оцінки предметів (тому обидва ці тропи можуть вживатись в одній семантичній площині). Наприклад: І саме тому, сраний старий пес, він усім виглядав зеленим парубком[1,113].
Гіпербола, зокрема, має ту властивість що накладається на інші тропи, утворюючи гіперболізовані, відзначені рисами грандіозності метафори, епітети та ін. Наприклад: істерика мотора[1,225], заметіль накрила білим ковпаком[1,227].
В основі гіперболи завжди лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду або суспільному досвіду.
.3 Іншомовні слова
В романі 12 обручів широкі експресивні можливості мають іншомовні слова -