Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
?тали численні варіанти відмінкових форм іменників ці варіанти виступають у двох або в трьох модифікаціях на зразок: Дніпро - Дніпр [1,75], кровю - кровію [1,63], батьку - батькові [1,141].
На окреме зауваження заслуговують ті варіантні форми названого відмінка однини іменників чоловічого роду, що внаслідок міждіалектних взаємин виникли в розмовно-просторічному середовищі (пияк - пияка[1,231], баламут - баламута [1,199]).
Яскравим прикладом того, як експресивний голод заважає уніфікації граматичної системи, є наявність у сучасній українській мові паралельних повної і короткої, а також повної стягненої і повної нестягненої форм прикметників. Парадигматично ці форми характеризуються строгою вибірковістю й у романі представлені лише такими моделями-варіаціями: славна - славная[1,53], славні - славнії [1,54],дивна - дивная [1,200]. Варіанти типу славная, славнії, дивная функціонують лише в певних видах і жанрах. В романі такі форми виступають лише в певній синтаксичній ролі та володіють значними виражально-зображальними можливостями.
Інша кількісно обмежена група українських прикметників у короткій формі активно використовується письменником у романі для передання мови фольклору, зокрема мови народних пісень. Це прикметники зелен [1,69], сизокрил [1,132], ясен [1,124].
На дуже давні міждіалектні взаємини спираються паралельні форми дієслів 1-ої особи множини майбутнього часу й першої особи множини наказового способу типу знаємо - знаєм [1,34], пустимо - пустим [1,160], ходімо - ходім [1,201].
Стильова й жанрова диференціація названих дієслівних паралелей, безперечно, повязана із осмисленням їх лінгвостилістичних можливостей. Невипадково експансія форм на -О слабо виражена або ж не має ніякого успіху саме в тих лінгвістичних сферах, де експресивний голод відчувається найдужче і постійно. Річ тут, звичайно, на тільки в тому, що функціональне співіснування паралелей дає змогу врівноважити приголосні й голосні мовленнєвому потоці, не тільки в тому, що воно забезпечує морфолого-стилістичну гнучкість вислову й прислужується потребам ритмомелодики, - а й у тому, що ці паралелі мають різний виразовий потенціал.
Певну роль у лінгвостилістичному забарвленні мови роману відіграють прислівникові варіанти на зразок більше - більш[1,240], чому - чом[1,85], менше - менш [1,212].
3.5 Семантико-граматичні засоби експресивного волевиявлення
Чисто семантичні засоби волевиявлення щодо функціональної активності й лінгвостилістичної значимості відтісняються на задній план засобами семантико-граматичними. Серед останніх найчільніше місце посідає категорія наказового способу дієслова, того способу, який відзначається експресивністю, ефективністю своїх граматичних значень, у якому експресивні смислові відтінки панують над абстрактними інтелектуальними значеннями.[13,469].
За допомогою відповідної інтонації формами сучасного українського імператива можна експресивно, емоційно виразити супроводжуване вольовим зусиллям значення:
наказу: Руки вгору! Ані руш![1,187], Ти! Віддай![1,227];
прохання: Прошу тебе. Я мушу ще подумати. [1,241], Дозвольте? [1,23];
благання: Не роби ніколи нікому такого болю, як мені, благаю. [1,281];
заклику: Пані, ану лишіть оту свою фізику! [1,203];
Ступінь експресивності словесного волевиявлення значною мірою залежить від стилістичного прийому використання форм наказового способу. Дуже виразний емоційно-вольовий струмінь у мовлення вносить:
Просте нагромадження імперативів: Дивись! Я кажу: я її вип?ю. Кажи: найн… …Не так, дивись, роби як я. [1,149];
градаційне нагромадження імперативів: Уже встиг? Кажи! Відповідай! Не мовчи!.. [1,132];
обрамлення вислову повторним імперативом: Прости мені, нас двох сьогодні забагато. І обидва ми уперті. Прости. [1,149];
Висновки
Стилістичні можливості слова практично неосяжні, незліченні. Кожен з мовців тільки в найсуттєвіших виявах і ознаках опановує стилістичні можливості мови, її різнотипні одиниці, особливо слова, які сприймаються окремо чи в мовленнєвому контексті. Творення окремого слова - це завжди наслідок певного мовленнєво-індивідуального зусилля.
Експресивна лексика роману Ю. Андруховича 12 обручів неоднорідна, різнозначеннєва. Вона поділяється на велику кількість семантичних груп слів, за кожною з яких закріпились певні індивідуально-авторські функції. Так, лексику роману ми розділили на такі групи:
- Загальновживана лексика (тропи, омоніми, каламбури, іншомовні слова, групи слів, що вступають у контрастні відношення - антоніми, синоніми, пароніми);
- Пасивна лексика і лексика вузького стилістичного призначення (неологізми, застаріла лексика, діалектизми, професіоналізми і терміни, розмовно-просторічна лексика);
3. Стилістично забарвлена лексика (емоційна лексика, морфологічні варіанти експресивної лексики, емоційно-експресивне словотворення лексики)
Проаналізувавши лексику роману, ми можемо зазначити кількісні переваги у вживанні автором таких лексичних груп як:
vрозмовно-просторічна лексика, яка є засобом мовленнєвої характеристики осіб, створення колориту невимушеності, живої розмовності, комічного увиразнення мовлення; У романі 12 обручів жаргонізми використовуються з метою створення відповідного описуваному емоційного й соціального колориту, а також з метою мовленнєвої характеристики осіб, про яких йдеться.
vіндивід?/p>