Засоби вираження експресії в романі Ю. Андруховича "12 обручів"
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
°: удавка[1,64], стрип[1,198], повісити на нього вбивство[1,275], глухар[1,278].
Термінологічна лексика-вищий, порівняно з загальновживаною лексикою, розряд назв предметів і явищ навколишньої дійсності. Термін логічно вичерпно і точно визначає поняття, дає багатогранну, обємну і лаконічну характеристику предмета чи явища, містячи при цьому більше інформації, ніж будь-яка лексична одиниця.
Усі терміни можуть бути поділені на загальновживані і вузькоспеціальні. Обидві категорії досить широко представлені в романі 12 обручів:
Загальновживані: протокол[1,58], пленум[1,61], субстанція [1,129], трактат[1,149], гіпотеза[1,286], теорія[1,288].
Вузькоспеціальні: гербарій[1,56], циклон[1,56], трамплін[1,61], комбіжири[1,64], метеорологічний[1,55], тахікардія[1,78], імунодефіцит[1,79], аритмія[1,79], літографія[1,83], рококо[1,85], антологія[1.92], бестселер[1,90], слоган[1,103], біржа[1,137], сегмент [1,138], белетризація[1,145], дезертирство [1,148], фантом [1,167], рефрен[1,167], акустика[1,194], динаміка[1,195], кулемет[1,195], міна[1,195], театральна завіса[1,200], сценічний простір[1,200], фехтування[1,275], симптом[1,276], гауптвахта[1,277], алібі[1,280], мотиви[1,280], очна ставка[1,282].
Ю.Андрухович вживає терміни для створення необхідного колориту зображуваної епохи, експресивізації описів, пейзажів, портретів.
.5 Розмовно-просторічна лексика в романі
Між розмовною і власне просторічною лексикою чітку межу провести важко, оскільки це категорії лексики нестійкі, змінні. Розрізняються вони ступенем і характером емоційно-експресивної оцінності.
Просторіччями називаються слова та форми мовлення, вживання яких, за висловом Б.Томашевського, не рекомендується літературними нормами, але які фактично у вільному, інтимному мовленні, не публічному мовленні активно вживаються[10,201], наприклад: гварантія[1,43], лавреат[1,43], авдієнція[1,55], получка[1,63], восьмирічка[63], порозлазилися[1,60], самогонка [1,64], прошвандівки [1,118], на халяву [1,124], обсиратися [1,133], авдиторія [1,134], збіговисько [1,136], кубло[1,136], шайка[1, 140], смальнув[1,140], клюб[1,141], шкандаль[1,142], лепетати[1,144], збіговисько[1,151], нализатися[1,162], гаплик[1,179], дудлили[1,199], додути(зрозуміти)[1,203], сраний[1,109], шурувати(йти)[1, 210], втупився[1,210], виперти[1,212], буржуйка[1,215], дорватися[1,215], дідько лисий[1,234], смальнути[1,236], калашнік[1,247], утовкматити[1,250], до дідька[1,253], роздовбані[1,254], гульня[1,256], наквецяна[1,256], йому попустило[1,258], перегавкуючи[1,276], до біса [1,276].
До особливих різновидів просторічних форм належать так звані сленг та вульгаризм.
Термін сленг використовується у двох значеннях. У першому - ним позначають жаргонізми переважно англомовного походження. В другому - такі жаргонні слова та вирази, які перестали бути належністю лише окремих соціальних груп і перейшли до загальновживаних шарів просторічної лексики [37,29]. Наприклад: одного разу до тебе доходить, що ти без перебільшення міг би тут жити[1,27], тусон[1,46], мажор[1,51], гинув за металом (про музику)[1,73], фейс[1,73], окей[1,77], нон-стоп[1,78], капець [1,86], глюки[1,94], кайфово[1,126], волочитися(бути прихильником)[1,146], ні фіга[1,160], фішка[1,170], потусувати[1,189], драбадан[1,240], приперти[1,241], пертися[1,263], жрачка[1,267].
Щодо вульгаризмів, то це найбільш згрубілі та лайливі форми просторічних слів та зворотів: яку музику він може, курва, слухати[1,39], лахудра[1,73], дупа[1,141], срака[1,190], бути до глибокої дірки[1,211], якого хріна[1,247], на очко[1,267].
У мові роману просторіччя використовуються як для експресивної мовленнєвої характеристики дійових осіб, так і для створення колориту невимушеності, живої розмовності, з метою комічного увиразнення мовлення.
У сучасному суспільстві, де виникла й активно розвивається молодіжна мовна субкультура, зростає вплив жаргонного мовлення на сучасну українську літературну мову, збільшується роль використання жаргонізмів, сленгізмів як складників такого мовлення у мові нової художньої літератури
Жаргонізмами називаються слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі. Це переважно такі специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові і, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності і т. д., як от: ... знімає з пояса мобільняк...[1,38], ... вивалює на перон...[1,38], навіть не дзявкнувши якогось на добраніч[1,42], діваха, петеушниця, базар[1,82], кодло[1,90], рипатися[1,90], розборка[1,94], зона[1,99], солідняки[1,122], тачка[1,122], прозрівати[1,127], самокрутка[1,135], гранчак[1,182], депресняк[1,196], сральник[1,217], розбори[1,222], чуйка[1,222], недоносок[1,222], фраєр[1,226], менти[1,226], на старих дріжджах[1,257], цвірінькати[1,258], в дупель уриканий[1,259], не дався на понт[1,263], па?/p>