Ефективнiсть кредитування на прикладi Марiупольського вiддiлення "РЖндекс-банк"
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
iлеру. Це може привести до нездатностi погасити позику. РЖнодi позичальник, навпаки, просить у банку завищену суму, розраховуючи, що якщо його прохання не буде задоволене, вiн згодом понизить суму заявки.
Банк зобовязаний упевнитися, що у фiнансуваннi операцiСЧ, на яку пiде кредит, беруть участь засоби самого клiСФнта. Ця обовязкова умова видачi кредиту. Бажано, щоб банк i клiСФнт брали участь у фiнансуваннi операцiСЧ в рiвних частках, хоча, як правило, банк видаСФ кредит на велику суму. Так, при споживчiй позицi банк оплачуСФ вiд 2/3 до 3/4 вартостi речi, що купуСФться. При кредитуваннi дiлових пiдприСФмств частка участi банку iстотно коливаСФться залежно вiд вигляду i термiну кредиту, одержаного банком забезпечення i т.д. Проте i тут участь засобiв позичальника у фiнансуваннi операцiСЧ СФ обовязковою умовою.
Погашення кредиту. При видачi кредиту повинен бути ясно визначене джерело його погашення. РД два головнi джерела за рахунок надходження доходiв або вiд продажу активiв. Банк повинен перевiрити, чи вiдповiдають умови, запропонованi клiСФнтом, його реальним можливостям.
У операцiях банку з iндивiдуальним позичальником здатнiсть останнього погасити кредит найчастiше залежить вiд величини i регулярностi одержуваного доходу. Як гарантiя акуратного погашення позики банк може зажадати перекладу заробiтноСЧ платнi позичальника на його поточний рахунок в цьому банку. Кредитоспроможнiсть дiлового пiдприСФмства, у свою чергу, залежить вiд величини i регулярностi отримання прибутку. При цьому важливо встановити характер дiлових звязкiв фiрми. Якщо основний дохiд поступаСФ вiд одного - двох контрагентiв або повязаний з якоюсь однiСФю крупною операцiСФю, ризик непогашення кредиту унаслiдок не надходження доходу iстотно зростаСФ. Що стосуСФться реалiзацiСЧ активiв (нерухомостi, цiнних паперiв i т. п.) як методу погашення позики, то основна небезпека полягаСФ в тому, що виручка вiд продажу СЧх може бути значно менше, нiж необхiдно для погашення боргу. Банк завжди повинен враховувати можливi помилки i брати з клiСФнта зобовязання про погашення не вiдшкодованоСЧ частини боргу за рахунок власних засобiв.
Термiн позики. Чим тривалiший термiн позики, тим вищий ризик, тим бiльше вiрогiднiсть того, що виникнуть непередбаченi труднощi i клiСФнт не зможе погасити борг вiдповiдно до договору. Комерцiйний банк, виходячи з характеру привернутих засобiв, повинен обмежувати свою кредитну дiяльнiсть в сферi середньо- i довгострокових операцiй, щоб забезпечити необхiдну лiквiднiсть балансу i задовольняти вимоги вкладникiв. Тому позики строком до трьох рокiв вважаються найбiльш прийнятними для комерцiйного банку. Разом з тим, iз зростанням питомоСЧ ваги термiнових внескiв i розвитком ринку мiжбанкiвських кредитiв банки все бiльш розвивають практику видачi середньострокових кредитiв дiловим фiрмам (на строк до 67 рокiв) i довгострокового кредитування iндивiдуальних позичальникiв на покупку або ремонт житлових будинкiв (на термiн 825 рокiв).
Забезпечення, Важливим елементом кредитноСЧ операцiСЧ, СФ те, якi активи позичальник зможе закласти як забезпечення кредиту. При цьому необхiдно пiдкреслити, що кредит повинен видаватися на певну мету, для фiнансування конкретноСЧ господарськоСЧ операцiСЧ, а не в обмiн на забезпечення як таке. Забезпечення це остання лiнiя оборони для банку i рiшення надати позику завжди повинно базуватися на достоСЧнствах проекту, що самого фiнансуСФться, а не на привабливостi забезпечення. Якщо сама основа кредитноСЧ операцiСЧ повязана з пiдвищеним ризиком, було б великою помилкою видати кредит пiд хороше забезпечення, використавши його як джерело погашення боргу. Тому питання забезпечення повинне розвязуватися вже пiсля того, як кредитна операцiя визнана прийнятною для банку.
Без забезпечення кредит може надаватися лише в тих випадках, коли джерело погашення позики високо надiйне.
Винагорода. Винагорода банку за кредит складаСФться з двох основних елементiв: вiдсотка по позицi i комiсiСЧ за вiдкриття кредиту. Вiдсоток по позицi, як правило, визначаСФться шляхом нарахування надбавки до базовоСЧ ставки. Базова ставка встановлюСФться кожним банком iндивiдуально. Надбавка залежить вiд характеру позики i ступеня ризику, повязаного з нею. Наприклад, в сучасному англiйському банку позика крупним фiрмам, що пiдтримують постiйнi звязки з банком, видаСФться по базовiй ставцi або з надбавкою в 2 272%, а по позиках iндивiдуальним позичальникам надбавка до базовоСЧ ставки складаСФ 45% залежно вiд наявностi забезпечення i iнших чинникiв.
1.5 Етапи процесу кредитування
Процес кредитування можна роздiлити на декiлька етапiв, кожний з яких вносить свiй внесок в якiснi характеристики кредиту i визначаСФ ступiнь його надiйностi i прибутковостi для банку:
- розгляд заявки на отримання кредиту i iнтервю
з майбутнiм позичальником;
- вивчення кредитоспроможностi клiСФнта i оцiнка ризику по
позицi;
- пiдготовка i укладення кредитноСЧ угоди;
- контроль за виконанням умов угоди i погашенням кредиту.
Заявка i iнтервю з клiСФнтом. КлiСФнт, що звертаСФться в банк за отриманням кредиту, представляСФ заявку, де мiстяться початковi вiдомостi про необхiдну позику: мета, розмiр кредиту, вигляд i термiн позики, передбачуване забезпечення.
Банк вимагаСФ, щоб до заявки були прикладенi документи i фiнансовi звiти, що служать обгрунтуванням прохання про наданнi позики i пояснюючi причини звернення в банк. Цi документи ?/p>