Ефективнiсть кредитування на прикладi Марiупольського вiддiлення "РЖндекс-банк"
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?с на останню звiтну дату;
3)копiСЧ розрахункових документiв, виданих на покупця;
4)iншi документи на вимогу банку.
Укладаючи факторингову угоду, пiдприСФмство повiдомляСФ банку (факторинговiй фiрмi) такi данi:
- найменування, адреса кожного платника i умови торгiвлi з ним;
- суму боргових вимог, що переуступають;
- суму боргу кожного платника (з урахуванням сум за рахунками-фактурами, смуток недоСЧмок);
- данi про умови платежiв для кожного платника або щодо рiзних видiв рахункiв;
- iншу iнформацiю, необхiдну для iнкасацiСЧ боргових вимог, зокрема листування з платником, iнформацiю про здiйсненi заходи щодо стягнення належних сум.
Платня за факторингове обслуговування залежить вiд виду факторингу, фiнансового стану пiдприСФмства-позичальника, масштабiв i структури його виробничоСЧ дiяльностi i надiйностi покупцiв. Визначаючи платню за факторинг, враховують вiдсоток за кредит i середнiй термiн обороту засобiв банку в розрахунках з покупцем.
Факторинговi послуги банку (факторинговоСЧ компанiСЧ) мають для пiдприСФмств такi переваги.
1) велика гарантiя стягнення (iнкасування) дебiторськоСЧ заборгованостi покупця;
2) надання продавцю короткострокового кредиту;
3) зменшення кредитних ризикiв продавця;
4) продавець маСФ можливiсть оперативно полiпшити своСФ фiнансове положення, оскiльки оплата за продукцiю (роботи, послуги) здiйснюСФться банком (факторинговою компанiСФю) протягом 2-3 днiв з моменту укладення факторинговоСЧ угоди.
Недолiком факторингу для пiдприСФмства СФ вища вартiсть цiСФСЧ послуги порiвняно iз звичайним кредитом.
У УкраСЧнi факторингове обслуговування пiдприСФмств не набуло поширення у звязку з низьким рiвнем платiжноСЧ диiиплiни в народному господарствi.
Умови i порядок отримання банкiвського кредиту.
ПiдприСФмства одержують кредити на умовах термiновостi, повернення, цiльового характеру, забезпечення, платностi.
Принцип термiновостi означаСФ, що кредит повинен бути погашений в певний термiн. Дотримання цього принципу вiдкриваСФ кожному окремому пiдприСФмству можливостi для отримання нових банкiвських кредитiв, а також даСФ можливiсть уникнути сплати банку пiдвищених вiдсоткiв за невчасне погашення суми позики. Якщо пiдприСФмство порушуСФ термiни погашення, то банк застосовуСФ до нього штрафнi санкцiСЧ i може вiдмовити в повторнiй видачi кредиту.
Принцип повернення як найтiснiше повязаний з принципом термiновостi. Кредит повинен бути погашений в строк, визначений кредитною угодою. Розрiзняють: термiновi, пролонгованi i простроченi кредити.
Термiновi кредити пiдприСФмства повертають своСФчасно в певний термiн.
Пролонгованi кредити зявляються в пiдприСФмства за тимчасового браку коштiв з причин, що не залежать вiд результатiв його дiяльностi, i за згоди банку вiдстрочити термiн погашення.
Простроченi кредити виникають тодi, коли в пiдприСФмства немаСФ засобiв для СЧх погашення. Наявнiсть таких кредитiв свiдчить про скрутний фiнансовий стан пiдприСФмства. Джерелом сплати вiдсоткiв за простроченими кредитами СФ прибуток пiдприСФмства пiсля сплати податкiв.
Кредит надаСФться пiдприСФмству на строго певну мету. Залежно вiд цiлей розрiзняють:
- Кредит для фiнансування оборотного капiталу;
- Кредит для фiнансування основного капiталу;
- Кредит для фiнансування торгових посередницьких операцiй.
Принцип забезпечення кредиту означаСФ наявнiсть в пiдприСФмства юридично оформлених документiв, що гарантують своСФчасне повернення кредиту:
залогове зобовязання;
договiр-гарантiя;
договiр-поручительство.
Використання застави як форми забезпечення повернення кредиту здiйснюСФться згiдно iз законом УкраСЧни Про заставу. Примушувати можна майновi права i майно, яке може бути вiдчужено залогодержателем i на яке може бути обернене стягнення.
Застава майна може здiйснюватися передачею товаророзпорядчого документа пiдприСФмством-позичальником кредитору. Застава цiнних паперiв може здiйснюватися передачею СЧх заставодержателю в депозитне володiння. Майно, яке знаходиться в загальнiй власностi пiдприСФмств, передаСФться в заставу тiльки за згодою всiх спiввласникiв. Замiна предмету застави вiдбуваСФться за узгодженням iз заставодержателем.
Ризик випадковоСЧ втрати предмету застави несе, як правило, власник закладеного майна. Законом або договором передбачаСФться перебування закладеного майна у володiннi заставодержателя, застави утримувача або третьоСЧ особи.
Державне пiдприСФмство, за яким закрiплено право державного володiння, самостiйно здiйснюСФ заставу майна за винятком суцiльного майнового комплексу пiдприСФмства i його структурних пiдроздiлiв, будинкiв i споруд, застава яких походить з дозволу i на умовах, узгоджених з органом, уповноваженим управляти вiдповiдним державним майном.
У договорi застави повинно бути позначено найменування, мiiезнаходження сторiн, суть забезпеченого заставi вимоги, розмiр i термiн виконання зобовязання, опис, оцiнка i мiiезнаходження майна, а також iншi умови. Договiр застави полягаСФ у письмовiй формi. Коли предметом застави СФ нерухоме майно, транспортнi засоби, товари в оборотi або переробцi, договiр застави нотарiально пiдтверджуСФться. Нотарiальне засвiдчення здiйснюСФться: договори застави нерухомого майна за, мiiезнаходженням нерухомого майна; договори застави транспортних засобiв - за мiiем реСФстрацiСЧ цих засобiв; договори застави товарiв в оборотi - за