Ефективнiсть кредитування на прикладi Марiупольського вiддiлення "РЖндекс-банк"
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?льностi банку, витiкаСФ з його призначення задовольняти потреби клiСФнтiв в отриманнi додаткових грошових коштiв. Цi засоби, одержанi на поворотнiй основi, забезпечують життСФдiяльнiсть пiдприСФмств, органiзацiй, iнших юридичних i фiзичних осiб, створюють умови для безперервностi виробничого процесу. Банк, будучи партнером своСЧх клiСФнтiв, допомагаСФ розвитку дiючих i нових органiзацiй, виробництву нових продуктiв, сприяСФ виконанню державних програм з розвитку галузей народного господарства, нових виробництв i регiонiв. При цьому банки реалiзують i своСЧ власнi цiлi як комерцiйне пiдприСФмство iнтереси отримання прибутку.
Завдання кредитноСЧ полiтики мають бiльш приватний характер:
-вони можуть бути повязанi з полiпшенням складу банкiвських кредитiв
-необходимостью прискорення СЧх оборотностi, пiдвищення питомоСЧ ваги забезпечених позик i т.д.
Вибiр напряму кредитування витiкаСФ з мети кредитноСЧ полiтики, забезпечуСФ СЧСЧ виконання. Цей елемент СФ частиною стратегiСЧ банку. Банки можуть концентрувати своСЧ зусилля на кредитному обслуговуваннi органiзацiй певних галузей народного господарства, спецiалiзуватися на кредитуваннi головним чином фiзичних осiб, мiжбанкiвських кредитах, бiльшою мiрою розвивати мiжнароднi кредитнi операцiСЧ i iн.
Не менш важлива в кредитнiй полiтицi i технологiя здiйснення кредитних операцiй. Досвiд показуСФ, що банки не можуть порушувати певнi правила, допускати вiльностi вiдносно економiчних i юридичних норм, це неминуче приводить до негативних наслiдкiв. Банки в цих випадках не можуть затребувати своСЧ кредити, добитися своСФчасного отримання позикового вiдсотка i т.п.
РЖстотним елементом кредитноСЧ полiтики СФ i здiйснюваний банком контроль в процесi кредитування. "Золоте" правило "довiряй i перевiряй", повинно бути узято на озброСФння будь-яким банком як кредитним iнститутом.
Кожний з перерахованих елементiв тiсно повязаний з iншими. Порушення одного з них неминуче приводить до утруднень або до збиткiв вiд кредитноСЧ дiяльностi. Банк, наприклад, не може ставити мета кредитування, не здiйснюючи спостереження, контроль, перевiрку того, як вона реалiзуСФться. Позика може бути добре оформлена, проте якщо мета або напрям кредитування були вибранi невiрно, то це негативно позначиться на ефективностi кредитноСЧ операцiСЧ.
Банк, будучи самостiйною кредитною установою, здiйснюСФ свою кредитну полiтику з урахуванням ряду чинникiв. Чинники, що впливають на кредитну полiтику, можна умовно роздiлити на зовнiшнi i внутрiшнi.
До зовнiшнiх чинникiв вiдносяться: полiтичнi i економiчнi умови; рiвень розвитку банкiвського законодавства; стан мiжбанкiвськоСЧ конкуренцiСЧ; ступiнь розвиненостi банкiвськоСЧ iнфраструктури i iн. Нестабiльнiсть полiтичноСЧ ситуацiСЧ в краСЧнi може стримувати кредитнi вкладення банкiв, сприяти вiдпливу капiталiв за межу.
Кредитну полiтику банку багато в чому визначаСФ характер його спецiалiзацiСЧ. Банк може спецiалiзуватися не на кредитних, а iнших (наприклад, валютних) операцiях; тодi i кредитна полiтика буде менш масштабною, стриманою. Якщо банк спецiалiзуСФться на обслуговуваннi потреб певноСЧ галузi, то його кредити виявляться повязаними бiльшою мiрою з нею, а не з органiзацiями iнших галузей.
Важлива дiя на кредитну полiтику надаСФ Методи регулювання кредитних операцiй наявнiсть у банку спецiально навченого персоналу. Персонал, зайнятий на кредитних операцiях, повинен володiти знаннями не тiльки технiка СЧх оформлення. Вiн повинен володiти методами економiчного аналiзу кредитоспроможностi клiСФнтiв, ефективностi заходу, що кредитуСФться, оцiнки застави, iнших форм забезпечення поворотностi кредиту. Персонал, що працюСФ з позичальниками, найбiльш квалiфiкована частина банкiвських кадрiв, що пройшли спецiальне навчання правилам, стандартам i технологiСЧ здiйснення кредитних операцiй.
Кредитнi вiдносини i ринок кредитних ресурсiв -есть органiчна комора ринковоСЧ економiки. Ринок забезпечуСФ умови для цiлеспрямованого руху кредитiв у сферi нацiональноСЧ економiки, де вони можуть бути використанi найефективнiше. У команднiй економiцi колишнього СРСР через банки проводився розподiл видiлених державою кредитiв на пiдставi централiзованого плану. У ринковiй економiцi кредитнi вiдносини реалiзуються шляхом дiяльностi незалежних конкуруючих мiж собою комерцiйних кредитних установ, саме iснування яких прямо залежить вiд кредитоспроможностi СЧх клiСФнтiв.
Важливим стимулом для банкiв СФ конкурентна боротьба за залучення кредитних засобiв на ринку кредитних ресурсiв. Комерцiйнi банки СФ самостiйними i незалежними в проведеннi кредитноСЧ полiтики.
Слiд зазначити, що на вiдмiну вiд грошового обороту (безготiвкового i наявного) у сферi кредитування вiдсутнi детальнi, централiзований розробленi Нацiональним банком УкраСЧни (НБУ) iнструкцiСЧ.
Купуючи ресурси на вiльному ринку кредитних ресурсiв i продаючи СЧх пiдприСФмствам (фiрмам), комерцiйнi банки здiйснюють прямий вплив на розвиток нацiональноСЧ економiки. За рахунок кредитiв на пiдприСФмствах забезпечуСФться органiзацiя як поточного господарського обороту, так i розширене вiдтворення основного капiталу (основних фондiв), створення додаткових виробничих потужностей i цiлих промислових обСФктiв.
ОбСФми кредитування народного господарства, з одного боку, не повиннi перевищувати певну критичну межу, за якою починаСФться посилення iнфляцiйних процесiв, а з iншого боку, повиннi забезпечувати ?/p>