Ефективнiсть кредитування на прикладi Марiупольського вiддiлення "РЖндекс-банк"
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?тимулювання розвитку нацiонального виробництва.
Ефективнiсть проведення кредитноСЧ полiтики визначаСФться правильним вибором параметрiв кредитних вiдносин, серед яких найважливiшими СФ - величина позикового вiдсотка; умови доступностi позики для вiтчизняних господарських субСФктiв; рiвень кредитного ризику; перiод надання позики i тому подiбне. Параметри кредитування повиннi будуватися так, щоб стимулювати кiнцевi результати господарськоСЧ дiяльностi товаровиробникiв.
У УкраСЧнi в сучасних умовах актуальною СФ проблема реформування системи кредитування субСФктiв господарськоСЧ дiяльностi. Йдеться, в першу чергу, про орiСФнтацiю банкiвського сектора на першочергове кредитування прiоритетних в народногосподарському планi виробництв. Для виходу украСЧнськоСЧ економiки з кризи кредитнi вiдносини повиннi бути пiдпорядкованi пожвавленню iнвестицiйнiй i iнновацiйнiй дiяльностi, фiнансовому забезпеченню структурних перетворень i економiчному зростанню.
1.2 Формування кредитних ресурсiв комерцiйних банкiв i напряму СЧх використання
Комерцiйнi банки займають особливе мiiе в ринковiй економiцi у звязку з покладеними на них суспiльно-корисними функцiями. Тiсними нитками вони переплетенi зi всiма субСФктами ринкових вiдносин, акумулюючи i перерозподiляючи тимчасово вiльнi грошовi кошти пiдприСФмств, органiзацiй, установ, населення i держави.
Як кредитна установа банк працюСФ в основному не з своСЧми, а з чужими грошима, це пiдсилюСФ його вiдповiдальнiсть за найбiльш рацiональне, з позицiй самого банку i його клiСФнтiв, розмiщення сформованих ресурсiв. Комерцiйнi банки зберiгають внески багатьох людей, якi можуть СЧх вилучити у разi потреби. Банки можуть вiдмовити в кредитi або надати його приватним обличчям i дiловим колам, вони мають найпрямiше вiдношення до задоволення потреби суспiльства в грошах. Вони сприяють накопиченню капiталу не тiльки активно втручаючись на всi боки господарському життю, але i безпосередньо беручи участь в дiяльностi функцiонуючого капiталу, або здiйснюючи контроль за ним. Завдяки банкам дiСФ механiзм розподiлу i перерозподiлу капiталу по сферах i галузях виробництва, який в значнiй мiрi забезпечуСФ розвиток народного господарства залежно вiд обСФктивних потреб виробництва.
Фiнансуючи додатковi потреби пiдприСФмств промисловостi, транспорту, сiльського господарства в iнвестицiях, розширеннi виробництва, банки мають можливiсть впливати на створення прогресивноСЧ вiдтворювальноСЧ структури народного господарства.
Таким чином, iнтереси банкiв переплiтаються з iнтересами суспiльства, а належне виконання банками перерахованих найважливiших суспiльних функцiй припускаСФ регулювання СЧх дiяльностi з боку держави. Особливе значення маСФ регулювання дiяльностi банку з приводу формування i розмiщення банкiвських ресурсiв, оскiльки, як кредитний iнститут, банк оперуСФ в основному чужими грошима. У той же час банки СФ комерцiйними структурами, що дiють в ринкових умовах а, отже повиннi мати в своСФму розпорядженнi певну самостiйнiсть в управлiннi своСЧми ресурсами. Вiдмiчене пояснюСФ необхiднiсть управлiння пасивами комерцiйного банку як на макро так i на мiкро рiвнi.
На кожному з цих рiвнiв використовуються як адмiнiстративнi, так i економiчнi методи.
До адмiнiстративних методiв вiдносяться прямi обмеження або заборони, що встановлюються Нацiональним банком вiдносно кiлькiсних i якiсних параметрiв дiяльностi банкiв. При використаннi адмiнiстративних методiв дiСЧ найширше застосовуються наступнi iнструменти:
- квотування окремих видiв пасивних i активних операцiй;
- введення стель (або лiмiтiв) на видачу рiзних категорiй позик i залучення кредитних ресурсiв;
- обмеження на вiдкриття фiлiалiв i вiддiлень i т.д.;
- лiмiтацiя розмiру комiсiйноСЧ винагороди, тарифiв на надання рiзних видiв послуг, процентних ставок;
- визначення номенклатури операцiй, видiв забезпечення, а також перелiку банкiв, допущених до окремих видiв операцiй i т.д.(так зване контингентування). Нацiональний банк управляСФ пасивами комерцiйних банкiв, використовуючи два набори iнструментiв.
Перша група iнструментiв:
- це операцiСЧ Нацiонального банку на грошовому ринку. Нацiональний банк здiйснюСФ цi операцiСЧ в трьох сферах грошового ринку. Це ринок кредитних ресурсiв, ринок цiнних паперiв i валютний ринок.
Нацiональний банк може проводити: полiтику збiльшення пасивiв комерцiйних банкiв; полiтику кредитноСЧ експансiСЧ, або зменшення пасивiв; полiтику кредитноСЧ рестрикцiСЧ.
На ринку кредитних ресурсiв Нацiональний банк використовуСФ два iнструменти:
- встановлення лiмiтiв кредитiв, що надаються комерцiйним банкам i уряду;
- змiнення рiвня дисконту, тобто вiдсотка, який стягуСФ Нацiональний банк за кредити, що надаються СЧм.
Перший iнструмент ефективний тим, що вiн вiдразу надаСФ дiю на формування пасивiв комерцiйних банкiв. Але цей iнструмент маСФ i вельми iстотний недолiк. Вiн не враховуСФ обСФктивноСЧ потреби господарства в грошових ресурсах, iз-за чого може виникати або перекредитование господарства, що веде до iнфляцiСЧ, або не до кредитування, що веде до виникнення неплатежiв.
Другий iнструмент - дисконт - маСФ економiчний характер, оскiльки враховуСФ закон попиту i пропозицiСЧ, що дiСФ на ринку кредитних ресурсiв. Збiльшуючи дисконт Нацiональний банк зменшуСФ попит на кредитнi ресурси i, тим самим, зменшуСФ розмiр вiльного резерву комерцiйних банкiв i СЧх пот?/p>