Дидактична гра як метод навчання математики в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
переживанням негативних емоцiй. Тому замiсть докорiв ефективнiше тренувати новi вмiння у процесi iгор, де виграСФ той, хто був уважнiшим, витривалiшим, зiбранiшим, не промовив забороненого слова, не зробив забороненого руху, не розсмiявся, коли дуже хотiлося, помiтив або запамятав бiльше предметiв чи фiгур. Щоб зосередити увагу дiтей на тому, що необхiдно запамятати, можна виготовити щось цiкаве i в мiру яскраве та виставити його на 1-2 хв пiд час уроку чи проведеннi дидактичноСЧ гри. Проте якщо часто це робити, то дiти звикають i тодi процесу запамятовування не буде. Але завжди потрiбно памятати про те, що маленький школяр не може спокiйно висидiти на уроцi i 10 хв це означаСФ, що треба здiйснювати вихiд дитячоСЧ енергiСЧ у фiзкультхвилинках.
Недостатнiй розвиток зорового аналiзу дитини часто спричинюСФ проблеми в розпiзнаваннi й написаннi цифр. Учень не вмiСФ подумки аналiзувати зразок, вiн сприймаСФ зображення в цiлому. Адже цифру можна не тiльки розглядати, а й пощупати, понюхати, послухати, вирiзати з паперу. Така дiяльнiсть сприяСФ обробцi дитиною подiбноСЧ рiзномодальноСЧ iнформацiСЧ, забезпечуСФ розвиток наявних i формування нових мiжаналiзаторних звязкiв головного мозку, що в цiлому удосконалюСФ мисленнСФву дiяльнiсть учня. Часто достатньо перевести завдання на цiкавi для дитини проблеми-iгри, як його розвязання стаСФ незрiвнянно швидшим, адже наявнiсть реальноСЧ мотивацiСЧ забезпечуСФ утримання уваги на розумових дiях. З тих самих причин учневi набагато легше запамятовуСФться конкретний образний матерiал, повязаний з вiдчуттями й емоцiями.
Шлях виховання уваги складний i довгий. Вiн перш за все вимагаСФ знання психологiСЧ окремих дiтей. Все нове, несподiване, яскраве цiкаво привертаСФ увагу учнiв саме собою без жодних зусиль з СЧх сторони. Мимовiльна увага стаСФ особливо концентрованою i стiйкою тодi, коли навчальний матерiал вiдрiзняСФться наочнiстю, яскравiстю, викликаСФ у школяра емоцiйне вiдношення. Тому найважливiшою умовою органiзацiСЧ уваги СФ наочнiсть, конкретнiсть навчання, що цiлком вiдповiдаСФ iнтелектуальним властивостям дiтей молодшого шкiльного вiку.
ДитинатАж- пише К.Д.Ушинський, - мислить формами, фарбами, звуками, вiдчуваннями взагалiтАж Дитяча природа ясно вимагаСФ наочностiтАж Що таке наочне навчання? Та це таке навчання, що надаСФ на початковому його етапi форм, фарб, звукiвтАж, роблячи його доступним якнайбiльшому числу вiдчувань дитини [2; 376]. Проте треба памятати, що молодшi школярi вельми вразливi. Дуже яскравi наочнi враження iнодi можуть створити таке сильне вогнище збудження в корi головного мозку, що в результатi цього може загальмуватися будь-яка можливiсть розумiти пояснення, аналiзувати i узагальнювати матерiал. Але на цьому спинятися не можна. Оскiльки мимовiльна увага пiдтримуСФться iнтересом, то кожен вчитель повинен намагатися зробити свiй урок цiкавим, адже дiти здатнi досить довго утримувати увагу на тих обСФктах, якi СЧм цiкавi. Це означаСФ, що потрiбно вводити у навчальний процес iгри та iгровi ситуацiСЧ, тому що вони ще допомагають привчати учнiв бути уважними навiть до того, що не викликаСФ безпосереднього iнтересу. Проте не слiд забувати, що при повнiй вiдсутностi дидактичних iгор на уроках Левову частку часу учень, у кращому разi, слухаСФ вчителя, а частiше просто очiкуСФ перерви. Пасивнiсть неминуче призводить до втрати iнтересу до предмета i до навчання загалом.
Психологами доведено, що знання, засвоСФнi без iнтересу, не забарвленi власними позитивними вiдношеннями, емоцiями, не стають корисними для дитини в подальшому життi. Учень пише, читаСФ, вiдповiдаСФ на питання, але ця робота не зачiпаСФ його думок, не викликаСФ iнтересу, - вiн пасивний. Звичайно, щось вiн засвоюСФ, але пасивне сприйняття i засвоСФння не можуть бути опорою мiцних знань. Дiти запамятовують слабо, оскiльки навчання не захоплюСФ СЧх. Цiкавiсть може бути задана несподiваною для дiтей постановкою або формулюванням питання, створенням проблемноСЧ ситуацiСЧ, надзвичайною формою ведення уроку. Завжди можна вiдшукати щось цiкаве-золоту середину навiть там, де його важко знайти, але ще потрiбно вмiти його потiм правильно подати дiтям: не ускладнювати, бо учнi не зрозумiють i не спрощувати, полегшуючи навчання, - дiти повиннi самостiйно шукати шляхи вирiшення поставленоСЧ проблеми. Одержуючи СЧжу для свого розуму, дитина охоче бере участь у навчальному процесi, чекаСФ на уроки, радiСФ СЧм. На заняттях вона уважно слухаСФ вчителя, опановуСФ певнi знання.
Також у початковiй школi треба давати дiтям завдання, що вимагають певного вольового напруження. Перш за все, навчання повинно бути цiкавим для дитини, але в той же час привчити робити й те, що не цiкавить, за обовязком, бо в життi не всi обовязки цiкавi. Слiд прагнути до того, щоб виконуючи нецiкавi завдання, учнi працювали не з примусу, а свiдомо напружували свою увагу. Для цього потрiбно поСФднувати нецiкавi завдання з цiкавими i виконувати СЧх у виглядi гри, тому що в учнiв повинно завжди дiяти уявлення, створюватися образи та СЧх новi комбiнацiСЧ. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, любить запитувати i дiзнаватись про нове.
Завжди потрiбно враховувати сили дiтей. Завдання, що СЧм пропонуються, можуть бути складними, але посильними для СЧх розумiння й виконання. При цьому велике значення маСФ поступовiсть у переходi вiд легкого до складного, вiд складного до складнiшого. В таких випадках дiти вiдчувають своСФ зростання, у них виникаСФ потреба випробувати своСЧ сили, виконуючи все складнiшi i ск