Дидактична гра як метод навчання математики в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
стi учнiв;
3) сформулювати методичнi вимоги до органiзацiСЧ i проведення дидактичних iгор на уроках математики у 1 4-х класах;
4) експериментально перевiрити ефективнiсть впливу дидактичних iгор на засвоСФння учнями навчального матерiалу.
Структура дипломноСЧ роботи: вступ, два роздiли, висновки, список використаних джерел, додатки, 2 дiаграми, 4 таблицi, 10 малюнкiв. Загальний обсяг 81 сторiнка.
Роздiл РЖ Предмет i теоретичнi основи дослiдження
1.1 Змiст поняття дидактична гра i види дидактичних iгор
Потрапляючи до школи пiсля дитячого садка, дитина зустрiчаСФться з iншим видом дiяльностi навчанням. Але гра залишаСФться важливим засобом не лише вiдпочинку, а й творчого пiзнання життя, адже у дитячi роки гра СФ основним видом дiяльностi людини.
Гра одна з найважливiших сфер у життСФдiяльностi дитини, вона забезпечуСФ необхiднi умови для всебiчного розвитку особистостi. Для педагога вона стаСФ iнструментом у навчально-виховному процесi, тому що даСФ змогу повнiше враховувати вiковi особливостi дiтей, розвивати iнiцiативу, створювати атмосферу розкутостi, самостiйностi, творчостi та умови для саморозвитку.
Дослiдник iгор школярiв О.С.Газман писав: Природа створила дитячi iгри для всебiчноСЧ пiдготовки до життя. Тому гра маСФ генетичний звязок з усiма видами дiяльностi людини i виступаСФ як специфiчна дитяча форма пiзнання, працi, спiлкування, мистецтва, спорту тощо [49; 4]. Ще один практик i теоретик гри С.А.Шмаков виокремив ряд загальних положень, якi вiддзеркалюють сутнiсть гри:
1. Гра багатобiчне поняття. Вона означаСФ заняття, вiдпочинок, розвагу, забаву.
2. Гра найприроднiша форма вияву дитячоСЧ дiяльностi, у якiй усвiдомлюСФться, вивчаСФться навколишнiй свiт, вiдкриваСФться широкий простiр для виявлення свого Я, особистоСЧ творчостi, активностi, самопiзнання, самовираження.
3. Гра володiСФ синтетичною властивiстю: вона вбираСФ в себе багато складових iнших видiв дiяльностi i виступаСФ в життi дитини багатогранним явищем.
4. Гра це потреба пiдростаючоСЧ дитини: СЧСЧ психiки, iнтелекту, - це суто дитячий свiт, вона СФ практикою розвитку.
5. Продукт гри насолода СЧСЧ процесом, кiнцевий результат, - розвиток здiбностей, якi реалiзуються [49; 4].
Чому саме у грi створюються сприятливi умови для засвоСФння нових знань i умiнь? Чому гра так подобаСФться дiтям? Гра школа професiйного життя. Але вiд звичайноСЧ школи вона вiдрiзняСФться тим, що дитина навчаючись у ходi гри, i не пiдозрюСФ про те, що чомусь навчаСФться. У процесi такого навчання вчаться i вчать всi учасники гри в результатi активних контактiв один з одним. РЖгрове навчання ненавязливе. Гра здебiльшого добровiльна й бажана.
Отже, найважливiший секрет гри в тому, що вона обовязково побудована на iнтересi i задоволеннi. Вона даруСФ радiсть i захоплення, адже сам процес гри сповнений несподiванок, а результат завжди таСФмниця. Примусити гратися неможливо, захопити грою можна.
З давнiх часiв гра використовувалась як засiб навчання дiтей. Також вона розглядаСФться як потреба молодого органiзму, висуваСФться у ряд педагогiчних засобiв, якi викликають зусилля думки та стимулюють пiзнавати свiт. Дiти пiзнають свiт у своСЧх iграх легко, вiльно, без натиску, тому iснуСФ кiлька груп iгор, якi розвивають iнтелект дитини це предметнi, творчi та дидактичнi.
Дидактичнi iгри найефективнiшi засоби розвитку пiзнавальноСЧ активностi дiтей; це практичнi вправи з вироблення оптимальних рiшень, застосування методiв i прийомiв у штучно створених умовах.
Дидактична гра у фiлософсько-педагогiчному тлумаченнi визначаСФться як форма дiяльностi в умовних ситуацiях, спрямована на вiдтворення та засвоСФння суспiльного досвiду, фiксованого в соцiально закрiплених засобах здiйснення предметних дiй, у предметах науки i культури. У грi як в особливому рiзновидi суспiльноСЧ практики, що склалася iсторично, вiдтворюються норми людськоСЧ життСФдiяльностi, дотримання яких забезпечуСФ пiзнання i засвоСФння предметноСЧ та соцiальноСЧ дiйсностi, iнтелектуальний, емоцiйний та духовний розвиток особистостi. Феномен гри вивчаСФться в фiлософiСЧ, психологiСЧ, етнографiСЧ, культурологiСЧ, педагогiцi та iнших науках.
Проблему використання дидактичних iгор у навчальному процесi дослiджували такi мислителi i педагоги: Платон, Арiстотель, Рабле, Я.А.Коменський, Д.Локк, Ж-Ж.Руссо, РЖ.Кант, Ф.Шиллер, Г.Гросс, Ж.Пiаже, К.Ушинський, А.Макаренко, В.Сухомлинський, А.Сiкорський, П.Блонський, Л.Виготський, О.ЛеонтьСФв, Д.Ельконiн та iншi.
Дидактичнi iгри, якi використовуються в сучаснiй початковiй школi, виконують рiзнi функцiСЧ: активiзують iнтерес та увагу дiтей, розвивають пiзнавальнi здiбностi, кмiтливiсть, уяву, закрiплюють знання, вмiння i навички, тренують сенсорнi вмiння. Мiiе i роль iгровоСЧ технологiСЧ в навчальному процесi, сполучення елементiв гри та навчання багато в чому залежить вiд розумiння вчителем функцiй педагогiчних iгор, адже функцiя гри це СЧСЧ рiзноманiтна кориснiсть. У кожного виду гри своя кориснiсть.
Видiлимо найбiльш важливi функцiСЧ гри як педагогiчного феномена культури.
Соцiокультурне призначення гри. Гра найсильнiший засiб соцiалiзацiСЧ дитини, що включаСФ в себе як соцiально контрольованi процеси СЧх цiлеспрямованого впливу на становлення особистостi, засвоСФння знань, так i спонтаннi процеси, що впливають на формування людини. Соцiокультурне призначення гри може означати синтез засвоСФння людиною багатства культури.