Дидактична гра як метод навчання математики в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?огу легко привернути увагу й тривалий час пiдтримувати в учнiв iнтерес до тих важливих i складних предметiв, властивостей i явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдаСФться. Наприклад, одноманiтне розвязування прикладiв стомлюСФ дiтей, виникаСФ байдужiсть до навчання. Проте розвязування цих самих прикладiв у процесi гри Хто швидше? стаСФ для дiтей вже захоплюючою, цiкавою дiяльнiстю через конкретнiсть поставленоСЧ мети в кожного виникаСФ бажання перемогти, не вiдстати вiд товаришiв, не пiдвести СЧх, показати всьому класу, що вiн вмiСФ, знаСФ. Правильно побудована цiкава дидактична гра збагачуСФ процес мислення iндивiдуальними почуттями, розвиваСФ саморегуляцiю, тренуСФ вольовi якостi дитини. РЗРЗ цiннiсть передусiм в тому, що вона виконуСФ роль емоцiйноСЧ розрядки, запобiгаСФ втомi дiтей, знижуСФ гiподинамiю.
Сучасна психологiя визнаСФ, що гра охоплюСФ всi перiоди життя людини. Це важлива форма СЧСЧ життСФдiяльностi, а не вiкова ознака. З грою людина не розлучаСФться все життя, змiнюються лише СЧСЧ мотиви, форми проведення, ступiнь вияву почуттiв та емоцiй. Розробкою теорiй дитячих iгор, зясуванням ролi, структури i значенням гри для виховання i навчання дiтей займалися психологи Ж.Пiаже, Л.С.Виготський, О.М.ЛеонтьСФв, Д.Б.Ельконiн та iншi. А.С.Макаренко вважав iгри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав вiн: Тiльки та гра СФ педагогiчно цiнною, в якiй дитина активно дiСФ, мислить, будуСФ, комбiнуСФ, моделюСФ людськi взаСФмини. За цих умов вона може грати у рiзнi ролi бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своСЧх здiбностей та життСФвоСЧ активностi [41; 215].
Дитина це iндивiдуальнiсть особистiсть. Особистiсть це певна сукупнiсть стiйких психiчних властивостей людини: темпераменту, характеру, здiбностей, особливостей вiдчуття, сприймання, памятi, мислення, уяви, уваги, потреб, мотивiв, iнтересiв, переконань, що складають СЧСЧ iндивiдуальнiсть. Процес всебiчного формування школяра маСФ своСЧ принципи i закономiрностi: принцип неповторностi кожноСЧ дитини; визнання вiдсутностi нездiбних дiтей; урахування нерiвностi розумових здiбностей учнiв; iндивiдуалiзацiСЧ навчально-виховного процесу; урахування iндивiдуальних особливостей дiтей; визнання кожного учня особистiстю; навчання через подолання труднощiв.
Успiх у навчаннi даСФ моральне задоволення й позитивнi почуття. Тому вчитель повинен акцентувати увагу не на невдачах, а на успiхах учня, якi школяр отримуСФ у процесi гри. Видатний педагог В.Сухомлинський зазначав: Виряджаючи дитину до школи, кожна мати вiрить у те, що справжнiй учитель побачить у СЧСЧ дитинi щось таке, чого не помiчаСФ вона, i розвиватиме помiченi здiбностi. Досвiд свiдчить, що маленький учень добре вчиться лише тодi, коли вiн переживаСФ успiх, хоча б невеликий. Тому слiд з перших днiв зустрiчi з дiтьми виявити СЧхнi можливостi й дати вiдчути радiсть успiху [47; 3]. Але кожна дитина маСФ свiй iндивiдуальний розвиток це розвиток дiяльностi, тому для того, щоб виявити його характернi особливостi, вчителям дуже часто доводиться шукати до кожного учня свiй iндивiдуальний пiдхiд. Найкраще це робити за допомогою дидактичноСЧ гри, бо як вiдомо, у молодшого школяра добре розвинена iгрова дiяльнiсть, яка характеризуСФться схильнiстю дитини до певного виду iгор, тривалiстю перебування у грi, наданням переваги короткочасним або довготривалим iграм, залученiстю до iгрового обСФднання, виявами творчостi пiд час гри, враженнями, вiдчуттями.
Особливо важливе поСФднання гри з навчальною дiяльнiстю в початкових класах, коли складний перехiд вiд дошкiльного дитинства до школи зумовлюСФ поступову змiну провiдних видiв дiяльностi iгровоСЧ на навчальну.
Робота з молодшими школярами примушуСФ кожного педагога глибше вивчати психофiзiологiчнi особливостi учнiв, оскiльки увага, запамятовування, мислення, воля i свiдомiсть у них ще слабкi. В учнiв молодшого шккiльного вiку переважають iгровi iнтереси, довiльна поведiнка, наочно-образний характер мислення, практичне ставлення до розвязування завдань (спрямованiсть уваги на результат, а не спосiб дiСЧ). Зважаючи на цi риси, доцiльно в роботi на уроках математики систематично застосовувати дидактичнi iгри чи елементи гри. Таким чином, будучи за змiстом наочно-дiйовим та наочно-образним, мислення дiтей спираСФться на практичнi дiСЧ i реалiзуСФться в них. Мислення учнiв на початку навчання у школi характеризуСФться такими особливостями:
- спрямованiстю на розвязання конкретних завдань, якi виникають пiд час дiяльностi дитини, включенням СЧСЧ у конкретну роботу;
- наочним i конкретним характером словесних понять, уявлень, властивостей, вiдношень, величин;
- наявнiстю в мисленнi причинових звязкiв, значною мiрою ще обмежених предметами iндивiдуального досвiду дитини;
- виникненням словесних, планувальних дiй, роздумiв. Така конкретнiсть дитячого мислення чiтко постаСФ i пiд час розвязування математичних задач.
Дуже часто дiти не можуть зосередитись, вiдволiкаються, проявляють неорганiзованiсть, невитриманiсть. Чи варто звинувачувати СЧх в цьому? Навiть, якщо всi навколо i вчителi, i батьки будуть говорити дитинi: Ти повинен!, то рано чи пiзно настане так зване гальмувнння (учень дрiматиме на уроцi з розплющеними очима) або збудження (буде крутитися, не слухати, вiдволiкати себе та iнших). Зайва вимогливiсть дорослих може ще бiльше загальмувати процес формування саморегуляцiСЧ, бо повяже вольовi зусилля дитини з