Дидактична гра як метод навчання математики в початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
iнтереси, прагнення, якi визначають бажання дитини брати участь у грi;
- орiСФнтувальний вибiр засобiв i способiв iгровоСЧ дiяльностi;
- виконавський дiСЧ, операцiСЧ, якi дають можливiсть реалiзувати iгрову мету;
- контрольно-оцiнний корекцiя i стимулювання активностi iгровоСЧ дiяльностi.
У дидактичних iграх, створених педагогiкою, iгрова дiяльнiсть спецiально плануСФться i пристосовуСФться для навчальних цiлей.
Отож, ми зясували, що дидактичнi iгри рiзноманiтнi, але призначення СЧх одне пробуджувати думку, розвивати пiзнавальну активнiсть, залучати дитину до свiту знань. Кожна дидактична гра маСФ педагогiчну мету, яка виступаСФ у прихованiй вiд дiтей формi, але СФ потужним поштовхом у розвитку пiзнавальних iнтересiв.
Цiннiсть дидактичноСЧ гри визначають не за тим, яку реакцiю вона викличе з боку дiтей, а за ефективнiстю у вирiшеннi того чи iншого завдання кожним учнем. Результативнiсть дидактичних iгор залежить вiд систематичного СЧх використання та цiлеспрямованостi програми iгор у сполученнi iз звичайними дидактичними вправами. Наприклад, у вирiшеннi проблеми розвитку пiзнавальноСЧ активностi необхiдно вважати головним завданням розвиток самостiйностi мислення учня. Це означаСФ, що необхiднi такi групи iгор та вправ: якi формують умiння видiляти основнi характернi ознаки предметiв, порiвнювати та зiставляти СЧх; по узагальненню предметiв за певними ознаками; у процесi яких у молодших школярiв розвиваються кмiтливiсть, швидкiсть реакцiСЧ та всi необхiднi якостi для успiшного оволодiння навчальним матерiалом.
Складання програми таких iгор турбота кожного вчителя початковоСЧ школи.
Отже, дидактична гра в усiх своСЧх видах виконуСФ рiзнi функцiСЧ, але домiнуСФ мотивацiйна; саме з цих позицiй слiд оцiнювати СЧСЧ переваги порiвняно з iншими методами навчання.
Для вчителя важливо зрозумiти, що дидактичнi iгри в початковiй школi це не iгри дошкiльникiв, це не iгри розваги, що вводяться для цiкавостi та рiзноманiтностi завдань. РЖгри в школi перш за все повчальнi, вони повиннi прикувати нестiйку увагу дитини до матерiалу уроку, давати новi знання, примусити напружено мислити.
1.2 Психолого-педагогiчнi передумови використання дидактичних iгор на уроках математики
Вивчення математики в початковiй школi забезпечуСФ оволодiння учнями системою математичних знань, умiнь i навичок, необхiдних у повсякденному життi та достатнiх для того, щоб успiшно засвоСЧти iншi предмети i забезпечити наступнiсть iз основною ланкою школи.
Ефективне викладання математики в початкових класах неможливе без пошукiв нових шляхiв активiзацiСЧ пiзнавальноСЧ дiяльностi учнiв. Школярi мають не лише засвоСЧти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерiгати обСФкти, явища, процеси, порiвнювати СЧх, виявляти взаСФмозвязок мiж математичними поняттями, дiями, величинами та СЧх вiдношеннями, навчитися мiркувати, обТСрунтовувати своСЧ висновки, користуватися математичною мовою. Вивчення математики створюСФ широкi можливостi для розвитку розумових здiбностей молодших школярiв: памятi, логiчного i критичного мислення, iнтуСЧцiСЧ, уяви, уваги, iнформацiйноСЧ культури. У процесi навчання математики здiйснюСФться також виховання дiтей: формуються позитивнi якостi особистостi, риси характеру, емоцiйно-вольова сфера, СЧх самостiйнiсть, саморегуляцiя, чеснiсть, наполегливiсть, працелюбство, акуратнiсть.
ЗасвоСФння основ математики в початкових класах вимагаСФ великого розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активностi думки. Багатьом учням математика здаСФться нелегкою i малозрозумiлою, тому нерiдко дiти намагаються запамятати правила, не розумiючи СЧх, а це призводить до формалiзму в знаннях, гальмуСФ дальше розумiння нового матерiалу. К.Д.Ушинський застерiгав вiд формального заучування готових правил, вимагав, щоб учнi пояснювали всi своСЧ дiСЧ з дидактичним матерiалом. Вiн писав: Само собою зрозумiло, що дiти не повиннi виучувати нiяких арифметичних правил, а самi вiдкривати СЧхтАж [35;5].
Ще стародавнi римляни говорили, що корiнь учiння гiркий. Але навiщо вчити з гiркими i даремними сльозами те, що можна вивчити з усмiшкою? Якщо цiкаво побудувати урок, корiнь учiння може змiнити свiй смак i навiть викликати у дiтей здоровий апетит. Чи можливi щасливi особи на уроках i, звичайно, не тiльки шум, байдужiсть i постiйнi обсмикування вчителя? Здивування, окриленiсть, азарт, цiкавiсть в очах дiтей, коли руки так i тягнуться вгору i неможливо не пiдстрибнути вiд радостi, вiд свiдомостi, що ти такий розумний, кмiтливий, - ось що хотiлося б побачити на своСЧх уроках.
Здобутi учнями мiцнi знання перетворюються в переконання тiльки тодi, коли вони СФ результатом свiдомоСЧ самостiйноСЧ роботи думки. Отже, вчителю важливо застосовувати такi методичнi прийоми, якi б збуджували думку школярiв, пiдводили СЧх до самостiйних пошукiв, висновкiв та узагальнень.
Цiлком природно, що саме в грi слiд шукати прихованi можливостi для успiшного засвоСФння учнями математичних iдей, понять, формування необхiдних вмiнь i навичок. Дидактичнi iгри дають змогу iндивiдуалiзувати роботу на уроцi, давати завдання посильнi кожному учневi, максимально розвивати дитячi здiбностi.
Якщо спочатку учень зацiкавиться лише грою, то дуже швидко його вже цiкавитиме повязаний з нею матерiал, в нього виникне потреба вивчити, зрозумiти, запамятати цей матерiал, тобто вiн почне готуватися до участi у грi. Гра даСФ з?/p>