Використання диференцiйованого пiдходу на уроках у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ть навчальноi роботи i особливостi поведiнки учнiв (особливостi iх научуваностi, мотивiв учiння i самоорганiзацii). М.РЖ.Мурачковський [66] видiлив чотири типи школярiв. Це реально iснуючi у кожному класi групи учнiв, у яких в залежностi вiд умов навчання i виховання найважливiшi властивостi особистостi виявляються у певних поСФднаннях. Видiленi типи не СФ однорiдними, оскiльки у iх склад входять учнi, в яких типологiчнi поСФднання властивостей мають рiзний рiвень розвитку.
Характеризуючи кожен тип, вчений звертаСФ особливу увагу на тих учнiв, в яких властивостi даного типу виявляються найбiльш повно, i аналiзуСФ найважливiшi особливостi учiння школярiв даноi категорii. Вiн вiдмiчаСФ, що видiленi типи не СФ постiйними, незмiнними, оскiльки вiдмiнностi, якi утворюють типовi поСФднання, пiд впливом навчання можуть змiнюватися.
До першого типу вiдносяться учнi, у яких висока научуванiсть поСФднуСФться iз наявною позицiСФю хорошого учня, що виявляСФться у прагненнi добросовiсно виконувати роботу, використовуючи рацiональнi прийоми учiння. Найбiльш характерною особливiстю учнiв цього типу СФ гармонiйне поСФднання важливих сторiн особистостi, якi проявляються в учiннi. Це школярi з високою научуванiстю, позитивним ставленням до учiння i високим рiвнем самоорганiзацii. Вони вирiзняються свiдомим ставленням до учiння, глибоким i мiцним оволодiнням знаннями, умiннями i навичками. Висока научуванiсть як здатнiсть до учiння реалiзуСФться у високому рiвнi розумового розвитку. Знання цих учнiв характеризуються системнiстю, у них сформованi узагальненi прийоми навчальноi роботи i т. iн. Вчаться вони переважно на вiдмiнно.
Серед мотивiв, якi спрямовують iх до учiння, провiдним СФ спрямованiсть на оволодiння новими способами дiй, iнтерес до самого процесу добування знань. При органiзацii диференцiйованоi роботи з учнями цього типу необхiдно виходити з того, що завдання повиннi сприяти iх подальшому розумовому розвитку, задовольняти i розвивати пiзнавальнi iнтереси i схильностi.
До другого типу вiдносяться учнi, у яких висока научуванiсть виступаСФ як потенцiйнi можливостi через своСФрiднiсть позицii, яку вони займають вiдносно учiння, школи. РЗх характеризуСФ байдужiсть до результатiв шкiльноi роботи, небажання працювати систематично, виконувати завдання наполегливо i акуратно. Це школярi з вiдносно високою научуванiстю, але формальним вiдношенням до учiння i порiвняно низькою якiстю самоорганiзацii. Вони намагаються триматися на такому рiвнi, щоб не виявитися серед невстигаючих, вчать матерiал лише до тiСФi мiри, щоб неважко було виконати наступнi завдання. Вони погано працюють на уроках, мало часу вiдводять на виконання домашнiх завдань, але завдяки високiй научуваностi iх вдаСФться втримуватися на рiвнi середнього (за успiшнiстю) учня.
Можливостi учнiв цього типу в засвоСФннi знань i рiвень оволодiння знаннями не спiвпадають, i це неспiвпадання може бути значним. Вони засвоюють лише основний змiст програми, мають деякi навички розвязання типових задач, але й значнi прогалини в знаннях (якi не заважають подальшому засвоСФнню знань). Вчаться вони в основному задовiльно. Головна причина безвiдповiдального ставлення до учiння цих школярiв - недостатнiй розвиток мотивацiйноi сфери учбовоi дiяльностi, що виявляСФться у нерозумiннi ii значущостi насамперед для себе.
Пiзнавальнi iнтереси (як учбовi, так i позанавчальнi) або слаборозвинутi, або з учiнням не повязанi. Самооцiнка в учiннi у них невисока, iх домагання знаходяться поза учбовою дiяльнiстю. Безвiдпо-вiдальне ставлення до учiння визначаСФться небажанням використовувати рацiональнi прийоми учiння, примусити себе працювати систематично. У деяких учнiв цього типу, особливо у тих якi упродовж тривалого часу вчаться нижче своiх можливостей, виявляСФться невмiння (або небажання) керувати своСФю увагою, памяттю i т. iн. Так, якщо учнi першого типу у дослiдах на стiйкiсть i переключення уваги допускають в середньому 8-10 помилок, то цi учнi - 50-60 [48].
Можна видiлити деякi загальнi особливостi диференцiйованоi роботи з учнями другого типу. Завдання повиннi бути пiдiбранi так, щоб наявнi у школярiв прогалини в знаннях i особливо в умiннях не заважали iх виконанню. Мета таких завдань - формування iнтересу до знань, позитивного ставлення до учiння. Спецiальним завданням у роботi з цими учнями повинно бути формування цiлого ряду навчальних умiнь i навичок. В учнiв цього типу слабо розвинутi такi якостi особистостi як зiбранiсть, органiзованiсть, наполегливiсть, iм доцiльно пропонувати завдання, спрямованi на подолання цих недолiкiв. Це можуть бути спецiальнi завдання на увагу, спостережливiсть, швидкiсть та якiсть заучування i т. iн.
Третiй тип - учнi, якi за вiдносно невисокоi научуваностi досягають хороших успiхiв в учiннi, компенсують недостатнiй розвиток окремих мислительних операцiй органiзованiстю, стараннiстю, прагненням використовувати рацiональнi прийоми учiння. Головна особливiсть учнiв цього типу - звична добросовiснiсть у виконаннi навчальноi роботи i спокiйна впевненiсть, що цю роботу можна виконати успiшно. Вчаться вони в основному добре, а в окремих випадках - добре i вiдмiнно, вiдношення до учiння у них позитивне. В цих учнiв розвинуте почуття вiдповiдальностi за якiсть навчальноi роботи i пiзнавальнi iнтереси. Найчастiше вони проявляють iнтерес до гуманiтарних диiиплiн, люблять читати. Глибоке розумiння смислу учiння для себе визначаСФ наявнiсть у них досить усвiдомлених, конкретни?/p>