Використання диференцiйованого пiдходу на уроках у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
о i практично, що головна умова якiсного навчання - це врахування вiкових i iнших особливостей учнiв, iх iндивiдуальностi. К.Д.Ушинський перший серед учених-практикiв довiв, що дiти за своСФю природою ...занадто iндивiдуальнi. Вiдома його думка про те, що, якщо педагогiка хоче виховати людину за всiма правилами, то вона повинна передусiм вивчити ii з усiх поглядiв. Йому належить iдея iнтеграцii iндивiдуального i диференцiйованого пiдходу до учнiв в умовах колективного навчання класу, що сьогоднi СФ основоположною iдеСФю в класно-урочнiй системi навчання. Ця думка вчителя росiйських учителiв СФ методологiчним положенням для дослiдникiв i педагогiв-практикiв.
Третiй. РЖндивiдуальний i диференцiйований пiдходи розглядаються як педагогiчнi принципи на рiвнi соцiального, педагогiчного та психологiчного експериментiв. Цей перiод почався у двадцятi роки XX сторiччя. РЖдея iндивiдуальною i диференцiйованого пiдходiв набуваСФ найширшого розмаху в теорii i практицi.
Й за кордоном, i у вiтчизнянiй педагогiцi йде бурхливий пошук i розробки проблеми за багатьма напрямами дослiдження. Але всi пошуки йшли за двома основними напрямами. Це видно з наведеноi таблицi.
Науковi роботи П. П. Блонського, Л.С. Виготського, С.Л. Рубiнштейна, Б.О. Аркiна та iнших видатних учених створили освiтi найкращi умови для розвитку теорii i практики iндивiдуально диференцiйованоi роботи учнiв. У цi роки широко розповсюджуСФться Дальтон-план i лабораторно-бригадний спосiб (форма) навчання, розвиваСФться педологiя як наука про дитину. Велися пошуки i в iнших напрямах. Але пiсля вiдомих партiйних постанов 1931-1934 рр. ця робота була рiзко згорнута, а за багатьма напрямами не тiльки припинена, а й спрямована в регресивне русло, що призвело до застою вiтчизняноi науки до того, що педагогiка i психологiя стали непродуктивними.
Таблиця
Основнi напрями iндивiдуального i диференцiйованого навчання
Перший напрямДругий напрямКонструювання змiсту навчально-виховного процесу, що даСФ можливiсть обрати iндивiдуально значущi програми професiйного становлення особистостi Дослiдження безпосереднього i опосередкованого спiлкування педагогiв з учнямиМодульне навчанняСамостiйна робота за iндивiдуальними планамиПрограмоване навчанняВзаСФмне навчанняРЖндивiдуальне установче навчанняГрупове навчанняНавчання вiдповiдно до потребСпiльна наукова роботаАльтернативне навчанняДистанцiйне навчанняВiльне навчанняТюторiал
Четвертий. Етап значного теоретичного та методичного осмислення принципiв iндивiдуального та диференцiйованого пiдходiв у навчаннi. Вiн охоплюСФ кiнець 50-х - середину 60-х рокiв. час А.А.Бударний, А.А.Кiрсанов, РЖ. Е. Унт, В. РЖ. Загвязинський, РД.С. Рабунський, РД. Я. Голант, Х. Й. Лейметс знову повернулися до проблеми iндивiдуального та диференцiйованого процесу навчання i виховання. Це повернення здiйснювалося на нових психофiзiологiчних, психiчних, педагогiчних i соцiальних засадах [9; 10; 20; 40; 63].
Роботи психологiв i фiзiологiв П. К. Анохiна, С. Л. Рубiнштейна, К.В. Судакова, Б. Ф. Ломова дали основу, на якiй велися дослiдження i практика. Науково-дослiдна робота переходить з центру на периферiю: в Тартуський (Естонiя), Казанський (Татарстан), Новосибiрський. Ростовський (Росiя) унiверситети.
Але цей перiод тривав недовго. З середини 60-х рокiв почалося тихе згортання фундаментальних дослiджень у педагогiцi i психологii. ВiдбуваСФться незрозумiле: про iндивiдуалiзацiю i диференцiацiю навчання i виховання говориться багато, але практична сторона не порушуСФться. РЖде декларування проблеми. Командно-адмiнiстративна система мусуСФ проблему радянський народ як нова сутнiсть, i тут вже не до iндивiдуалiзацii i диференцiацii. Знову розповсюджуСФться iмперативна педагогiка [8].
Пятий. Сучасний перiод теоретичного переосмислення та практичноi реалiзацii iндивiдуалiзацii i диференцiацii навчання й виховання ц нових соцiальних умовах i суспiльних перетвореннях. Цей етап, що почався на початку 90-х рокiв, можна назвати етапом звiльнення вiд iдеологiзацii та полiтизацii процесу навчання i виховання, розумiння сутностi людини i особистостi, природи ii розвитку.
Тепер, з початком створення нацiональноi системи утворення, розроблення новоi педагогiчноi парадигми, гуманiзацii та демократизацii суспiльства i педагогiчного процесу, iнтерес до iндивiдуалiзацii i диференцiацii рiзко зрiс. Багато вчених i практикiв звертаються до цiСФi проблеми, особливо до вивчення зарубiжного досвiду, тому що зарубiжнi краiни в розвязаннi цих питань пiшли далеко вперед [27; 34; 45; 49; 50].
В останнi роки в науково-методичнiй лiтературi зявився i активно дослiджуСФться та пропагуСФться новий термiн - особистiсно орiСФнтоване навчання. Багато авторiв, розглядаючи таке навчання, вважають, що воно СФ новим типом, формою або засобом навчання i виховання. Однак, на наш погляд, це нечiтке розумiння або навiть некоректне обТСрунтування сутi цього поняття.
Щоб уточнити нашу позицiю з цього приводу, слiд вiдповiсти на запитання: хiба буваСФ навчання або виховання не особистiсно орiСФнтованим? Вiдповiдь однозначна i давно вiдома: iншого. навчання i виховання, окрiм персонiфiкованого. тобто особистiсно орiСФнтованого, не може бути, адже навчання i виховання - це взаСФмоповязаний, високоорганiзований, взаСФмообумовлений i цiлеспрямований процес взаСФмодii учня i вчителя, вихованця i вихователя. Навчання i виховання орiСФнтованi на особистiсть учня (вихованця) адже безособистi