Використання диференцiйованого пiдходу на уроках у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Педагогiчнi основи диференцiйованого навчання молодших школярiв
1.1 Мета i завдання диференцiйованого навчання
1.2 РЖндивiдуально-типологiчнi властивостi молодших школярiв як основа диференцiацii навчання
1.3 Особливостi реалiзацii диференцiйованого пiдходу на рiзних етапах уроку
Роздiл 2. Методика органiзацii диференцiйованого пiдходу до молодших школярiв у процесi навчальноi дiяльностi
2.1 Органiзацiя та змiст експериментального дослiдження
2.2 Ефективнiсть експериментального дослiдження у навчаннi школярiв
Висновки
Лiтература
Додатки
Вступ
Сучасна чотирирiчна початкова школа покликана забезпечити становлення особистостi молодшого школяра шляхом виявлення i цiлеспрямованого розвитку здiбностей, формування умiнь i бажання вчитися. Практична реалiзацiя цих завдань корегуСФ освiтню мету: виховання особистостi дитини на основi формування учбовоi дiяльностi. З огляду на це урахування вiкових можливостей та iндивiдуальних особливостей учнiв стаСФ головним компонентом практичноi реалiзацii кожноi навчальноi диiиплiни.
ОбТСрунтування шляхiв i методiв досягнення мети навчаннi i виховання - гармонiйно i всебiчно розвиненоi особистостi у сучаснiй початковiй школi СФ значною теоретичною i практичною проблемою. Суспiльство, вимагаючи творчих, iнтелектуальних, освiчених працiвникiв, орiСФнтуСФ загальноосвiтнi заклади не лише на збагачення учня змiстовними знаннями, а й на розвиток його особистостi, формування прийомiв розумовоi дiяльностi, соцiокультур-ноi компетентностi, на виявлення людей з цiнними задатками. Розкриття iндивiдуальних особливостей кожноi особистостi можливе лише за диференцiйованого навчання.
Використання iндивiдуального пiдходу та диференцiйованих форм навчальноi роботи зумовлюСФться i впливом гуманiстичноi тенденцii у вихованнi школярiв. Як правило, обраний учителем середнiй темп дiяльностi СФ нормальним лише для певноi частини учнiв, для iнших вiн швидкий чи повiльний. Одна i та ж учбова задача для одних дiтей СФ складною, майже нерозвязною проблемою, а для iнших вона - легке питання. Один i той самий текст однi дiти розумiють пiсля першого читання, iншим необхiдне повторення, а третiм - пояснення.
Таким чином, успiшнiсть засвоСФння навчального матерiалу, темп оволодiння ним, мiцнiсть збереження та рiвень осмисленостi знань залежать не лише вiд дiяльностi педагога, але й вiд пiзнавальних можливостей i здiбностей учнiв, обумовлених багатьма чинниками: особливостями сприймання, памятi, мислительноi дiяльностi, а також фiзичним розвитком i т. iн. Тому кожен учитель маСФ вирiшити проблему нейтралiзацii негативних наслiдкiв подiбних суперечностей, пiдсилити позитивнi якостi, тобто створити такi умови, яких стало б можливим використання фактичних i потенцiйних можливостей кожноi дитини за класно-урочноi форми навчання. Розвязання цього практичного завдання тiсно повязане з послiдовною реалiзацiСФю диференцiйованого та iндивiдуального пiдходу до школярiв.
Проблемi iндивiдуалiзацii та органiзацii диференцiйованих форм роботи з учнями присвячено багато дослiджень у педагогiцi i педагогiчнiй психологii. Розглядаючи диференцiйований пiдхiд до школярiв як засiб пiдвищення ефективностi навчально-виховного процесу, рiзнi автори видiляють рiзноманiтнi аспекти цiСФi проблеми. Так, в одних працях диференцiйований пiдхiд розглядаСФться як засiб активiзацii пiзнавальноi активностi учнiв (Л.П.Арiстова, Т.РЖ. Шамова), в iнших - аналiзуСФться роль групових форм роботи на уроцi у пiдвищеннi виховуючоi ролi навчання (Х.Й. Лiйметс та iн.), ще iншi визначають диференцiацiю як засiб попередження вiдставання в учiннi (М.РЖ.Махмутов).
Диференцiацiя (вiд. лат. differentia - рiзниця, вiдмiннiсть) передбачаСФ врахування iндивiдуальних особливостей кожного учня в умовах групування дiтей в межах одного класу за певною ознакою: рiвень засвоСФних предметних знань, умiнь, навичок; нахили i здатнiсть до навчання, рiвень розвитку загальних розумових здiбностей (научуванiсть); готовнiсть до здiйснення самостiйноi пiзнавальноi дiяльностi - наявнiсть вiдповiдних iнтелектуальних умiнь, елементiв мнемiчноi культури (увага, память, швидкiсть переходу вiд однiСФi логiчноi операцii до iншоi). Реалiзацiя диференцiйованого навчання даСФ змогу вчителю оперативно врахувати готовнiсть дитини до вивчення нового матерiалу, забезпечити для кожного учня оптимальний характер пiзнавальноi дiяльностi на всiх етапах навчання, одночасно створити компенсуючi умови для вiдстаючих у розвитку школярiв та обдарованих дiтей при дотриманнi обовязкового обсягу програмових вимог. В основу диференцiацii покладенi дидактичнi принципи розвивального навчання.
РЖндивiдуальнi вiдмiнностi у навчальних якостях особливо яскраво виявляються у початковiй школi, коли навички учiння перебувають на стадii формування. А зважаючи на винятково важливу роль рiдноi мови у навчаннi та подальшому життi людини, стаСФ зрозумiлою актуальнiсть i необхiднiсть застосування диференцiйованого пiдходу до молодших школярiв з метою покращення iх мовленнСФвого та мовного розвитку; це зумовило вибiр теми дипломноi роботи.
Метою роботи СФ дослiдження особливостей використання диференцi-йованого пiдходу у навчаннi молодших школярiв.
ОбСФктом дослiдження СФ диференцiйоване навчання учнiв; предметом - особливостi його реалiзацii у процесi навчальноi дiяльностi молодших школярiв.