Використання диференцiйованого пiдходу на уроках у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
сноi педагогiки не iснуСФ. А якщо так, то особистiсно орiСФнтоване навчання i виховання - це взаСФмоповязаний i СФ реалiзацiя iндивiдуалiзацii та диференцiацii навчання i виховання в тому виглядi, в якому ми iх подали. Тобто реалiзацiя системи iндивiдуалiзацii та диференцiацii навчання i виховання означатиме iх iнтеграцiю або реалiзацiю особистiсно орiСФнтованого навчання [16, с. 56].
Аналiзуючи науковi роботи, можна дiйти такого висновку: оскiльки не було ранiше соцiального замовлення вiд держави на розроблення проблеми iндивiдуалiзацii та диференцiацii навчання i виховання, а нею займалися тiльки за особистою iнiцiативою, то i маСФмо рiзноманiтнiсть визначення, пiдходiв у розумiннi сутi, змiсту й шляхiв реалiзацii цiСФi проблеми. Така рiзноманiтнiсть закономiрна, як закономiрний i результат - проблема досi науково не розроблена в усiх вiдношеннях i не реалiзуСФться в повному обсязi.
Наприклад, РЖ. Е. Унт вважаСФ, що iндивiдуалiзацiя i диференцiацiя - це реалiзацiя принципу iндивiдуального пiдходу, врахування пiд час навчання та виховання iндивiдуальних особливостей в усiх формах i засобах незалежно вiд того, якi особливостi i якою мiрою враховуються [17].
Педагогiчна енциклопедiя даСФ таке визначення: iндивiдуалiзацiя - це органiзацiя навчально-виховного процесу, де вибiр засобiв, прийомiв, теми навчання враховують iндивiдуальну рiзницю учнiв, рiвень розвитку iхнiх спроможностей до навчання.
А. А. Бударний, А. А. Кирсанов i РД. С. Рабунський взагалi вважають, що iндивiдуалiзацiя i диференцiацiя зовсiм не припускають врахування особливостей кожного учня. Цим самим вони пiдмiняють iндивiдуалiзацiю диференцiацiСФю, хоча перше не може iснувати без другого, як i друге без першого (як побачимо далi), i це далеко не одне i те саме [9; 10; 40; 41].
П. РЖ. Сiкорський iндивiдуалiзацiю та диференцiацiю розумiСФ як органiзовану форму занять, в якiй класи комплектуються за iндивiдуальними можливостями учнiв i iндивiдуальним темпом навчання [див. 50].
Не тiльки у вiтчизнянiй, а й у зарубiжнiй педагогiцi та практицi цi поняття розглядаються по-рiзному. Так, у США - це все форми i засоби врахування iндивiдуальних особливостей учнiв. У Францii - це вдосконален-ня самостiйноi роботи вiдповiдно до iндивiдуальних особливостей учнiв. У нiмецькiй педагогiцi iндивiдуалiзацiя виступаСФ як частина диференцiацii навчання [74].
У науковiй лiтературi зустрiчаСФться твердження, що iндивiдуалiзацiя та диференцiацiя процесу навчання i виховання - це синонiмiчнi поняття [53].
РЖнколи можна зустрiти думку, що сенс iндивiдуалiзацii та диференцiа-цii полягаСФ в тому, що в процесi iхньоi реалiзацii розвиваються рiдкiснi можливостi талановитих i обдарованих особистостей [58; 59]. РД й iншi погляди. Враховуючи всю рiзноманiтнiсть вiтчизняного i зарубiжного досвiду, можна зробити певнi узагальнюючi висновки.
У фiлософськiй i психолого-педагогiчнiй лiтературi можна знайти багато понять, що характеризують iндивiдуалiзацiю та диференцiацiю навчання i виховання. Це такi, як iндивiдуалiзацiя, iндивiдуальнiсть, iндивiдуальний пiдхiд, iндивiдуальне навчання, iндивiдуалiзоване навчання, диференцiацiя, диференцiйований пiдхiд, диференцiйоване навчання i виховання тощо.
Розглянемо основнi (базовi) поняття.
РЖндивiдуалiзацiя й iндивiдуальнiсть. РЖндивiдуалiзацiя як принцип фiлософського пояснення буття бере початок вiд давньогрецьких фiлософiв (Епiкура, Демокрiта, Левкiппа, Платона, Арiстотеля та iн.). Вони розвивали це поняття пiд механiчного предметного характеру до надання йому людських якостей iндивiдуальностi (Р. Декарт, Дж. Локк, Г. В. Лейбнiц, Г. В. Ф. Гегель i iн.). Але iндивiдуалiзацiя не тотожна iндивiдуальностi. РЖндивiдуальнiсть - це статичне, особливе в iндивiдi, сукупнiсть тiльки йому притаманних особливостей, що робить людину одиничним, особливим вiдображенням формування i розвитку особистостi [17].
РЖндивiдуальнiсть не можна нi ототожнювати з особистiстю, нi вiдривати вiд неi. Особистiсть завжди неповторна, а, отже, iндивiдуальна. РЖндивiдуальнiсть невiдСФмна вiд неповторностi i водночаiе не одне i те саме. Найцiннiшими ознаками людськоi iндивiдуальностi СФ цiлiснiсть, неповтор-нiсть, автономнiсть, внутрiшнСФ Я, творчiсть тощо.
Але слiд враховувати, що iндивiдуальнiсть виявляСФться не тiльки в особистостi, а й в ii органiзмi, тому iндивiдуалiзацiя - це сукупнiсть елементiв, процесiв, тенденцiй, якi утворюють особливу форму iснуючих явищ обСФктивного свiту, особливий рiвень його буття. Це вiдображення певних закономiрностей iснування матерiальноi дiйсностi, що маСФ онтологiчне i гносеологiчне значення. Сенс iндивiдуальностi полягаСФ в тому, що вона водночас СФ СФднiстю самореалiзацii i самовiддачi iндивiда для себе i навколишнiх людей [11].
РЖндивiдуальнiсть - особлива в iндивiдi сукупнiсть тiльки йому притаманних особливостей i якостей, що роблять особистiсть одиничним вiдображенням типового i загального. Отже, iндивiдуалiзацiя й iндивiдуальнiсть тiсно повязанi мiж собою, але це не одне i те саме.
Пiдсумовуючи, можна сказати, що iндивiдуалiзацiя - це процес розвитку i формування особистостi, спрямований на iндивiда, його iндивiдуальнiсть як обСФкт цього процесу.
РЖндивiдуальний пiдхiд. Це педагогiчний принцип, що зважаСФ на iндивiдуальнi особливостi учнiв у навчаннi та вихованнi. У ньому враховуються iндивiдуальнi особливостi всiх учасникiв педагогiчного процесу: учня - вчи?/p>