Використання диференцiйованого пiдходу на уроках у початкових класах
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
Висновки
Отже, навчально-виховний процес, що враховуСФ iндивiдуально-типологiчнi особливостi учнiв, називають диференцiйованим, а навчання за таких умов - диференцiйованим навчанням. Диференцiйоване навчання логiчно витiкаСФ iз необхiдностi врахування iндивiдуальних особливостей учнiв, причому ефективна навчальна система повинна не тiльки враховувати особистiснi й iнтелектуальнi якостi кожноi дитини, а й вводити iх у таке психолого-педагогiчне поле, в якому вони розвиваються. Тому iндивiдуальнi особливостi учнiв, iхнi природнi задатки i здiбностi СФ тими психологiчними опорами в органiзацii навчання, якi й визначають характер його освiтнього i процесуального компонентiв.
Сучасна школа повинна органiзувати всю роботу учнiв так, щоб створити максимальнi умови для виявлення iхнiх iндивiдуальних здiбностей i нахилiв, для всебiчного розвитку. Розвязанню цього завдання значною мiрою сприяСФ iндивiдуалiзацiя навчання, яка проявляСФться у його диференцiацii. Особливiстю диференцiйованого навчання СФ постiйне врахування вчителем тривалостi i специфiки того напруження, якого потребуСФ для школяра виконання завдання.
Диференцiйоване навчання - давно вiдомий i ефективний засiб здiйснення iндивiдуального пiдходу до органiзацii навчальноi дiяльностi. Воно забезпечуСФ: вiдновлення та вiдтворення необхiдних логiчних звязкiв попереднього матерiалу з новим; визначення шляхiв лiквiдацii прогалин у знаннях учнiв; осмислення i формування логiчних мисленнСФвих операцiй; активiзацiю пiзнавальних процесiв та формування позитивноi учбовоi мотивацii в спецiально створених умовах.
Створенням спецiальних умов для школярiв забезпечуСФться успiшне розвязання запропонованих завдань. Сильнi учнi мають змогу самостiйно пiдвищити рiвень знань; слабкi дiти на основi використання спецiальних дидактичних матерiалiв виконують посильнi завдання, що сприяСФ оволодiнню ними прийомами пiзнавальноi дiяльностi, пiдвищенню iнтересу до навчання i, таким чином, усi школярi засвоюють необхiдний мiнiмум програмових знань та розвивають своi здiбностi i задатки.
Успiшне здiйснення диференцiйованого навчання можливе за умов, коли вчитель: умiСФ передбачити труднощi, що можуть виникнути в дiтей пiд час засвоСФння матерiалу; враховуСФ загальну готовнiсть школярiв до наступноi дiяльностi, тобто рiвень сформованих знань, здатнiсть самостiйно працювати, ставлення до роботи; систематично i цiлеспрямовано використовуСФ диференцiйованi навчання iндивiдуального та групового характеру; проводить перспективний аналiз (для чого плануються завдання, чому iх треба використати на цьому етапi уроку, як продовжити роботу на наступних заняттях), - причому одноразове, епiзодичне використання диференцiйо-ваних завдань не забезпечить iстотних змiн у знаннях i розвитку дiтей. Це здатний зробити лише систематичний диференцiйований пiдхiд.
Диференцiювання учнiв на групи доцiльно проводити на основi таких критерiiв: бiологiчнi компоненти (якiсть мислительних операцiй, рiвень розвитку психiчних процесiв); навички навчальноi працi (самоконтроль, планування, темп дiяльностi, органiзованiсть); деякi аспекти вихованостi (наполегливiсть, стараннiсть, диiиплiнованiсть, активнiсть, ставлення до навчання та до шкiльного оточення); фiзiологiчнi компоненти (фiзична працездатнiсть, стан здоровя, дефекти мовлення, слуху, зору). У звязку з цим видiляються три групи школярiв: з високим, середнiм i низьким рiвнем навчальних можливостей.
Нашi дослiдження показали, що в диференцiюваннi навчальних завдань для молодших школярiв доцiльнi такi способи: змiст однаковий для всього класу, а для сильних учнiв - зменшення часу на роботу, збiльшення обсягу завдання або ускладнення способу виконання; самостiйний вибiр учнями вiдповiдного завдання на етапi засвоСФння нового матерiалу; самостiйний вибiр учнями завдання з кiлькох, запропонованих учителем на етапi закрiплення знань; спiльне завдання для всього класу, а для слабких дiтей - допомiжний матерiал, що полегшуСФ його виконання; використання на одному етапi уроку завдань рiзного змiсту i складностi для сильних i слабких учнiв.
Експериментальне дослiдження, проведене у третьому класi, дало змогу стверджувати, що використання диференцiйованого пiдходу на основi диференцiйованих завдань рiзного рiвня складностi на уроках сприяСФ пiдвищенню якостi навчання та розвивального потенцiалу уроку, ефективностi навчання мови в цiлому. Тому, враховуючi основнi теоретичнi положення та результати експерименту, перед вчителем слiд поставити завдання реалiзовувати принцип iндивiдуального пiдходу, який виявляСФться у диференцiацii, на усiх уроках, в процесi засвоСФння змiсту усiх навчальних диiиплiн.
Матерiали, пiдiбранi у змiстi науковоi роботи, допоможуть у пiдготовцi до практичних занять студентам, а також учителям початковоi школи для забезпечення ефективного навчання молодших школярiв.
Список використаноi лiтератури
1.Абрамова Г.С. Индивидуальные особенности формирования учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников / Под. ред В.В. Давыдова, И. Ломпшера, А.К. Марковой. - М.: Просвещение, 1982. - 240 с.
2.Бадер В.РЖ. Вивчення прислiвника у 4 класi // Поч. шк. - 1993. - №4. - С. 18-21.
3.Бадер В.РЖ. Граматико-стилiстична робота при вивченнi iменника // Поч. шк. - 1987. - №3. - С. 23-26.
4.Бенно А. Выбор учебных заданий для организации групповой работы в классе // Проблемы совершенствования обучения в