Використання дитячоi лiтератури для формування екологiчноi культури молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ателi школа i сiмя - не тiльки дiють одностайно, ставлячи перед дiтьми тi самi вимоги, а СФ однодумцями, подiляють тi самi переконання, завжди виходять з тих самих принципiв, не допускають нiколи розходжень нi в метi, нi в процесi, нi в засобах виховання [28;С.86].
Першорядного значення у формуваннi особистостi дитини Василь Олександрович надав родинному вихованню. Чи стане дитина гiдною людиною, щасливою, чи принесе своiм життям щастя iншим людям - залежить вiд того, якi зерна посiють батьки у душу дитини, чи зiгрiють вони ii серце теплом любовi поваги, правди i справедливостi, любовi й шани до людей. "Прекраснi дiти виростають у сiмях, де батько i мати по-справжньому люблять одне одного i разом з тим люблять i поважають людей. Я вiдразу бачу дитину, в якоi батьки глибоко, сердечно, красиво, вiддано люблять одне одного. У такоi дитини мир i спокiй у душi, стiйке моральне здоровя, щиросердна вiра в добро, вiра в красу людську" [26;С.192].
На думку В. О. Сухомлинського, найглибший слiд у душi свого вихованця залишаСФ той, хто зумiв розбудити почуття людськоi гiдностi, прагнення до добра, правди, честi, краси, хто здатний збагнути складну, часто сповнену суперечностями душу дитини i плекати у неi паростки духовностi [25;С.399]. Казка, рiдне слово, на думку В. 0. Сухомлинського, будить дитячу уяву, збагачуСФ мову, допомагаСФ активiзувати пiзнавальну дiяльнiсть вихованця, мислення, впливаючи на його емоцiйно-почуттСФву сферу.
До казки Василь Олександрович звернувся ще на початку свого творчого шляху i тому не випадково, що всiй його педагогiчнiй дiяльностi властиве образне бачення проблем виховання [22;С.65].
Важливе джерело, що спонукало думки Василь Олександровича до художньоi творчостi, це власна сiмя, власнi дiти, до яких вiн мав змогу приглядатися пильнiше, де педагогiчнi роздуми зливалися з батькiвськими почуттями [22;С.66]. Героi казок видатного педагога - мурашка на землi, журавлиний ключ у небi, бiлокора береза, горобцi, калюжа, жук, ворона. Це навколишнСФ життя маСФ увiйти в душу дитини, залишитися в нiй назавжди, щоб потiм прорости чуйнiстю, добротою, дбайливiстю, людянiстю й вiдповiдальнiстю. Такого великого значення у вихованнi дiтей В. О. Сухомлинський надавав казцi.
Виховання молодших школярiв, Сухомлинський назвав "школою сердечностi". Вiн радив батькам, педагогам навчати дiтей добра, любовi, милосердя. Для цього важливо, щоб дiти постiйно бачили гуманiстичний змiст вчинкiв i поведiнки тих, хто iх оточуСФ.
Тонкий спостерiгач, Василь Олександрович засобами казки "Ледача подушка" на прикладах повсякденного життя допомагаСФ дитинi подолати маленькi труднощi. Не хочеться маленькiй Яринцi рано вставати, йти до дитячого садка. "Увечерi питаСФ Яринка: - Дiдусю, чому вранцi вставати не хочеться? Навчiть мене так спати; щоб хотiлося вставати i йти у садочок". У гуманних взаСФминах старших i дiтей Сухомлинський вбачаСФ основу виховання почуття вiдповiдальностi, працелюбностi, тобто "шкалу тонких сердечних людяних взаСФмовiдносин" [23;С.440]. На запитання Ярини дiдусь любязно вiдповiдаСФ: "Це подушка у тебе ледача". "Я знаю таСФмницю, - шепоче дiдусь. - Ото саме тодi, як вставати не хочеться, вiзьми подушку, винеси на свiже повiтря i добре вибий ii кулачками - вона й не буде ледача". Зрадiла Яринка, провчила подушку, лiнощi з неi повибивала, та й ну вмиватися. Дiдусь у вуса посмiхаСФться. Таке ставлення дiдуся до Яринки викликаСФ вiдгуки дитячоi душi, бажання стати кращою.
В.О. Сухомлинський звертаСФ увагу на те, що найкращим довершеним iнструментом який завжди спрацьовуСФ, СФ звернення старших до серця й розуму дитини, а не намагання повчати, вказувати iй, розпоряджатися нею. За такоi умови вiдбуваСФться не лише вплив батькiв, учителiв на виховання, а й поСФднання iхнiх прагнень, зусиль у спiльну дiю виникаСФ обСФднуючий мотив, який забезпечуСФ гуманнi взаСФмовiдносини вихователiв та вихованцiв. Якщо у сiмi дитина набуваСФ досвiду особистiсних демократичних взаСФмовiдносин, то у майбутньому, будуючи своСФ життя, беручи участь у дорослому життi, ця людина житиме як вiльна людина у згодi з моральними цiнностями.
Твори В.О. Сухомлинського переконують батькiв та освiтян у тому, що необхiдно допомогти вихованцевi виразитися, одухотворитися красою моральностi i твердо вiрити в те, що прекрасне i правдиве перемагають i торжествують. Моральнi почуття i вчинки пробуджуються i удосконалюються лише тодi, коли благородство, велич iдеi, на основi якоi виникаСФ це почуття, пiзнаються на власному досвiдi, на власних вчинках, у поведiнцi, у працi. Так, на прикладi казки "Не загубив, а знайшов" Василь Олександрович допомагаСФ школярам усвiдомити особистiсну i соцiальну значимiсть працi як необхiдного обовязку i духовноi потреби людини, формуСФ бажання сумлiнно i вiдповiдально працювати: Дав батько синовi новий заступ i сказав: - Йди, сину в поле, вiдмiряй дiлянку в сто ступенiв уздовж i сто упоперек та й скопай.
Пiшов син у поле, вiдмiряв дiлянку й почав копати. Важко було спочатку копати, доки приловчився...
Наприкiнцi робота пiшла все краще й краще. Та коли син загнав заступ у землю, щ0б перекинути останнiй шматок ТСрунту, вiн зламавсь.
Прийшов додому син, сказав батьковi, що зламав заступ.
-А копати ти навчився? Копати тобi в кiнцi було важче чи легше?
-Навчився, i копати в кiнцi менi було легше, нiж спочатку.
-Отже, ти не згубив, а знайшов.
-Що ж я знайшов, батьку?
Бажання трудитися. А це найдорожча знахiдка".
Змiст казки ?/p>