Вивчення пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва у початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ати зорову iнформацiю, тренуСФ око. Навчальнi малюнки з натури в початкових класах потрiбно виконувати з урахуванням закономiрностей перспективи, але при створеннi творчих композицiй за уявою, чи уявi при iлюструваннi лiтературних творiв, здаСФться, цiлком можливе застосування рiзних прийомiв передачi простору на площинi, особливо тодi, коли вони сприяють бiльшоi виразностi роботи. Утiм, проблема ця досить складна, потребуСФ спецiального вивчення, а можливо й експериментальноi перевiрки. Однак ми точно знаСФмо, що перспектива склалася в струнку систему тiльки до початку XVI столiття, але i до неi широко використовувалися спецiальнi прийоми передачi простору, що володiють найвищою виразнiстю i величезною художньою цiннiстю.[26, с.208]
Отже, перспектива iсторично обмежений спосiб передачi просторовоi iнформацii на площинi, вона не мертва схема, а лише спроба осмислення наших зорових вражень. Подальша робота з удосконалення й розвитку цiСФi науки продовжуСФться. Тому, викладаючи основи перспективи, вчитель повинен допомогти дитинi осмислювати побачене, передавати третiй вимiр на площинi, маючи на увазi, що перспектива - жива область знань, що розвиваСФться.[25,с.207]
2.5 Виразно-образотворчi засоби в малюнках молодших школярiв
З дитинства, навчившись розумiти природу, цiнувати ii, школяр, будучи дорослим, зможе випробувати на собi ii благотворний вплив. Мистецтво i образотворча дiяльнiсть самих дiтей, допоможе iм закрiпити i поглибити поки елементарнi, але потрiбнi знання про рiдну природу, про мiiе i роль людини, що живе з нею в СФдностi.
В. Г. Белiнський писав: ландшафт, створений на полотнi талановитим живопиiем, краще за всякi живописнi види природи. у нiм немаСФ нiчого випадкового i зайвого, всi частки пiдпорядкованi цiлому, все направлено до однiСФi мети, все утворюСФ собою одне прекрасне, цiлiсне i iндивiдуальне. Дiйснiсть прекрасна сама по собi, але прекрасна по своiй сутi, по своiх елементах, за своiм змiстом, а не формою. В цьому вiдношеннi дiйснiсть СФ чисте золото, але не очищене, в купi рудi i землi: наука i мистецтво очищають золото дiйсностi, перетопляют його у витонченi форми.
Школярчi малюнки переконують нас в тому, що школяр здатне виразити в них своСФ свiтовiдчування, вони викликають нашу емоцiйну реакцiю i саме тому iх можна назвати виразними. Виразнiсть - це головна iстотна ознака художнього образу. Виразнiсть школярчого малюнка - це посильне розкриття дiтьми деяких характерних сторiн вiдбиваного предмету або явища дiйсностi i передача активного емоцiйного вiдношення до нього .
Потрiбно сказати, що виразнiсть в малюнку - якiсть нестабiльна. Те, що ми вважаСФмо за виразний в малюнку маляти, в малюнку старшого таким не СФ. Наприклад, школяр пяти рокiв намалювало кiшку i вiд надмiру почуттiв розфарбував ii в клiтинку. На вiдмiну вiд пятирiчного старший дошкiльник розумiСФ, що для улюбленого котеняти клiтинка - не прикраса.
Виразнiсть малюнкiв молодших i старших дiтей нерiвноцiнна. Чим старше школяр, тим бiльшою мiрою образотворчi умiння стають засобом задуму, тому в цьому роздiлi будуть висвiтленi тi виразнi засоби, якi характернi для дiтей саме старшого дошкiльного вiку.
Одним з найдоступнiших для школярти засобiв виразностi СФ колiр. До старшого дошкiльного вiку, школяр тонше i рiзноманiтно використовуСФ колiр, створюючи виразнi образи. Проте тяга до яскравостi, барвистостi зберiгаСФться у кого в бiльшiй, у кого у меншiй мiрi. РЖнколи школяр, здавалося б, вiддаСФ перевагу какому- те певному кольору: все малюСФ зеленим або блакитним. У чому причина? Що это- перевага або байдужiсть до кольору?
Школяр-дошкiльник може використовувати улюблений колiр iнколи неадекватно, в явнiй суперечностi з реальнiстю, i робить це спецiально. В цьому випадку вiн, як правило, сильно захоплений зображенням, швидше його змiстом, i робить своСФрiдний дарунок образу, як би прикрашаСФ його. Нерiдко таким дарунком-прикрасою, СФ застосування декiлькох яскравих кольорiв вiдразу.
Наприклад, яскравий осiннiй колорит сонячного дня контрастуСФ з темно-сiрим фоном похмурого дня, з листям, що летить за вiтром.
Багатьма дослiдниками школярчого малюнка вiдмiчено застосування школярм кольору для передачi вiдношення до образу: яскравими, чистими, красивими кольорами школяр зазвичай змальовуСФ улюблених героiв, тварин, приСФмнi подii i явища, а темними (брудними) - не улюблених героiв, обСФктiв, явищ i так далi У дослiдженнях вiдомого психолога В. С. Мухiноi вiдмiчено, що при зображеннi приСФмних подiй дiти вiддають перевагу теплим тонам, а неприСФмних - холодним.
Пiдростаючи, школяр може тонше вiдчувати i передавати колорит рiзних пiр року, стану погоди i навiть часу доби. Проте тяжiння до яскравого, соковитого кольору зберiгаСФться в малюнках старших дошкiльникiв.
Багатьма дослiдниками школярчого малюнка вiдмiчено, що iнколи дiти використовують колiр однозначно, земля - завжди чорна (коричнева), небо - синiше, сонце - жовте (червоне), трава - зелена i тому подiбне Тобто колiр не СФ вираженням вiдношення школярти, а лише засобом позначення предмету. Деякi ученi пояснюють це недолiками навчання.
Н. П. Сакулiна, Л. А. РаСФва в своiх дослiдженнях показали, що дуже уважно звертати увагу дiтей на колiрну рiзноманiтнiсть миру (снiг, як i небо, може бути i блакитним, i сiрим, i бузковим). В результатi таких спостережень, а також знайомства з творами вiдомих художникiв школяр зачинаСФ використовувати колiр рiзноманiтнiше, реалiстично i виразно. ?/p>