Вивчення пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва у початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?х умовах про це нерiдко забувають). У перспективi площина зображення називаСФться картинною площиною. Вона розташовуСФться мiж оком i предметом, що малюСФться, i мислиться завжди перпендикулярноi до предметноi площини, тобто площини, на якiй знаходиться людина, що малюСФ.
Малюючи з натури, необхiдно визначити лiнiю обрiю, рiвень очей дитини, що малюСФ. Це роблять таким чином: горизонтально розташований лист папера пiдносять до очей. Папiр буде видно як лiнiю, це i СФ лiнiя нашого обрiю. Вона подiляСФ видимий нами простiр на двi частини: верхню - - вище лiнii обрiю, нижню - - нижче лiнii обрiю; предмети, що знаходяться на лiнii, розташовуються на обрii.
Неважко помiтити, що лiнiя обрiю змiнюСФться в залежностi вiд того, сидимо ми чи стоiмо. Предмети також виглядають по-рiзному, якщо вони знаходяться нижче цiСФi лiнii, чи вище на нiй. Отже, точка зору, поле зору, кут зору, картинна площина i лiнiя обрiю - основнi поняття перспективи. Не всi цi поняття потрiбно пояснювати учнем, але вчитель повинний iх знати.
Принципи лiнiйноi перспективи склалися в XV сторiччi, тобто в епоху Вiдродження. А як передавали просторову iнформацiю доти? Це питання для вчителя не вирiшене, оскiльки молодшi школярi в малюнках з натури, по памятi i представленню використовують до перспективнi прийоми. Нiхто дiтям цих прийомiв не показував i не пояснював. Але, намагаючись передати в малюнку обсяг i простiр, вони самi додумуються прийомiв, що збiгаються зi способами передачi просторовоi iнформацii, розробленим i в образотворчому мистецтвi за його довгу до перспективну iсторiю.
На мал. 15 ми бачимо малюнок учня другого класу, вiн намалював пейзаж iз рiчкою.
Що характерно для цiСФi роботи? Насамперед рiка. Так водойми зображують на географiчних картах
Мал.15. Пейзажний малюнок учня 2класу
Дитина ототожнила площину землi з картинною площиною - - листом папера. У малюнку немаСФ верха й низу. Подивитеся, як намальованi дерева. Вони розкладенi по обох сторони рiки, так само, як чагарники та квiти. А от праворуч людина, зображена не перевернутою, саме так ми бачимо людей, коли стоiмо на землi i дивимося на них. У малюнку немаСФ СФдиноi точки зору, про яку ми говорили, розглядаючи основнi закони лiнiйноi перспективи. Коли людина стоiть на землi (предметноi площини), то завжди правильно визначить, де верх, де низ у предметiв, що вiд неi далi, а що ближче. На цьому малюнку немаСФ нi верха, нi низу, немаСФ поняття далi i ближче. Усi цi поняття мають сенс тiльки тодi коли СФ фiксована точка зору спостерiгача.
Дитина малюСФ так тому, що не може зображувати видимий простiр, як ми його бачимо, i намагаСФться малювати не те, що бачить, а те, що знаСФ.
Наявнiсть фiксованоi точки зору вимагаСФ визначеного рiвня осмислення зорового сприйняття. Стадii цього тривалого процесу зараз вивчаються вiковою й iсторичною психологiСФю, теорiСФю образотворчого мистецтва й iнших наук. Памятники образотворчого мистецтва свiдчать про те, що передача простору на площинi до додавання основ лiнiйноi перспективи була дуже рiзноманiтна. ОднiСФi з найбiльш розповсюджених схем у древньому (до перспективному) мистецтвi була передача загального простору в планi, iз зображенням окремих предметiв в анфаiи у профiль.[38, с.137]
Розташування предметiв у просторi на площинi можна передавати за допомогою перекривання близьким предметом далекого, чи, уживаючи термiнологiю методистiв образотворчого мистецтва, через загородження. Однак, дiти молодшого шкiльного вiку намагаються уникати загородження одного предмета iншим, i малювати всi предмети повними . ВiдбуваСФться це тому, що загородження, на думку дитини, порушуСФ цiлiснiсть форми предмета i заважаСФ його розпiзнаванню, Таке ж негативне вiдношення до загородження ми зустрiчаСФмо у творах образотворчого мистецтва, створених до додавання лiнiйноi перспективи. Психологи, що вивчають закони зорового сприйняття, прийшли до висновку, що при розпiзнаваннi предметiв на зображеннях велике значення маСФ контур. Причому, якщо око недостатньо треноване i не маСФ досвiду, усяке часткове перекриття контуру сприймаСФться як зоровий шум i утрудняСФ розпiзнавання образа.
Мал. 16. Пальми коло ставка.
У процесi розвитку образотворчого мистецтва поступово засвоювалися можливостi заслонений одного предмета iншим i використовувалися для передачi простору на площинi. Дуже цiкавим прикладом до перспективноi передачi розташування предметiв у просторi СФ давньоСФгипетське зображення
З його схеми (мал. 16) зрозумiло, що ставок обсаджений з двох сторiн пальмами, можна визначити ближнi дерева. Зроблено усе це за допомогою загородження ставком вилучених пальм.
У картинах, гравюрах, книжкових iлюстрацiях багато сучасних художникiв передають простiр у планi, розмiщують в однiй композицii предмет, побачений з рiзних точок зору (зверху, збоку, попереду i т.д.). Усе це робиться аж нiяк не тому, що вони не знають перспективи, але, тому що перспектива не СФ СФдиним способом зображення простору на площинi. Художник, вiльний використовувати будь-який спосiб зображення, щоб повнiше втiлити iдейний задум витвору, створити образ, що максимально впливаСФ на розум i емоцii глядачiв. Деякi iлюстратори школярчих книг застосовують до перспективнi прийоми, щоб створити бiльш зрозумiлi дiтям зображення.
Шкiльна програма вимагаСФ вивчення тiльки лiнiйноi перспективи. Це, безсумнiвно, позитивно: дитина учиться спостерiгати й усвiдомлю?/p>