Вивчення пейзажного жанру на уроках образотворчого мистецтва у початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
? на уроках образотворчого мистецтва; спостереження за навчально-виховним процесом на уроках читання.
Структура дипломного дослiдження. Дипломна робота складаСФться зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаноi лiтератури, додаткiв. Загальний обсяг роботи 80 сторiнок.
Роздiл РЖ. РЖсторiя пейзажного жанру
1.1 Розвиток та досягнення украiнського пейзажного живопису
Зважаючи на принцип звязку з реальнiстю при навчанню учнiв пейзажному живопису вважаСФмо за доцiльне розглянути становлення та досягнення украiнського живопису, переконанi що це потрiбна актуальна i цiкава тема.
Украiнський пейзажний живопис розвивався в контекстi СФвропейського мистецтва, i кращi твори украiнських художникiв-пейзажистiв увiйшли до скарбницi вiтчизняного образотворчого мистецтва, стали його невiдСФмною частиною, вiддзеркаливши процесii i змiни, що вiдбулися в часi.
Украiнська пейзажна школа маСФ яскравих, самобутнiх представникiв, що творили власну стилiстику вiдображення природи, яка ТСрунтувалася на народних традицiях, завдяки чому iм вдалося уникнути механiчних унаслiдувань модних на той час СФвропейських течiй. В альбомi представлено бiльше сiмдесяти творiв украiнських художникiв, якi працювали в жанрi пейзажу в XIX - на початку XX ст.
Пейзажний живопис в украiнському образотворчому мистецтвi почав зароджуватися ще в раннiх iконах, настiнних розписах, розвинувся в гравюрах та книгодрукуваннi Середньовiчнi майстри-iконопиii прагнули передати велич i красу навколишнього свiту: умовне небо вiд землi й був оздоблений ще досить примiтивними зображальними елементами - травами, квiтами, хвилеподiбними лiнiями. Трохи згодом, у ХУРЖРЖ-ХУШ ст., майстер-iконописець в iконний пейзаж вплiтаСФ реальне зображення гiр i рiзнотравя на передньому планi, i хоча складовi композицii поСФднанi штучно, проте в них вже помiтно спостережливе ставлення митця до навколишнього свiту Так поступово формуСФться потреба i необхiднiсть у вiдтвореннi середовища, в якому живе людина, прагнення через усвiдомлення цiшноi картини природи зафiксувати своСФ особисте вiдношення до неi.
Майже до самого початку XIX ст. пейзаж в украiнському образотворчому мистецтвi не виокремлювався у самостiйний жанр, а слугував лише тлом для фiгуративних композицiй. Вiн звучав як архiтектурний чи природний стафаж iз нагромадженням будiвель чи рослинного свiту, якi не могли ототожнюватись з конкретною мiiевiстю. Для украiнського мистецтва ландшафтнi мотиви iконостасiв стали поштовхом для розвитку пейзажу академiчного напрямку.
Початок творчостi вихованця Петербурзькоi Академii художеств Василя Штернберга (1818-1845) якраз i знаменуСФться академiчними засадами. Проте у пiзнiших своiх роботах художник вiдмовляСФться вiд панорамностi, його твори наповнюються емоцiями, реалiстичною передачею стану природи чи побутового мотиву.
З посиленням реалiстичних тенденцiй вiдбуваються глибокi змiни \ вiдтворення природи. Мальовничi украiнськi краСФвиди посiдають вагомiше мiiе у творах живопиiiв та графiкiв, перед якими постало нове завдання: творення природи як джерела естетичноi насолоди - пiднесено, поетично, що вiдповiдало тогочасним тенденцiям. Таким увiйшов пейзаж у XIX ст. - перiод розквiту романтизму. Роль культурних центрiв у той час здебiльшого виконують мiста або ж садиби найбiльш освiчених помiщикiв. В мистецьких осередках практикують замовлення, якi радше нагадують свiтський живопис на релiгiйну тематику.
Украiнське образотворче мистецтво не могло розвиватися на рiдному ТСрунтi через вiдсутнiсть в Украiнi спецiальних навчальних закладiв на зразок, скажiмо, Петербурзькоi Академii художеств. Бiльшiсть художникiв, якi малювали украiнськi краСФвиди, були мандрiвними i мистецьку освiту здобували поза межами краiни - у Петербурзi, Москвi, Вiднi або Краковi.[12,с.162] Завдяки цьому мистецтво пiддавалося суттСФвим впливам чужоземних течiй. Вже в кiнцi XIX - на початку XX ст. украiнськi мiста зосереджували кращi мистецькi сили з вiдповiдним утворенням малярських осередкiв (Товариство Пiвденноросiйських художникiв) та шкiл (Киiвська рисувальна школа, Художньо-промислова школа у Львовi).
На початку XIX ст, пейзажний жанр розвиваСФться у контекстi портретного живопису. У виконаннi портретiв перед митцями поставали новi завдання - реалiстичне вiдображення життя, де пейзаж використовувався для пiдсилення емоцiйного впливу, поетичноi настроСФностi, що складало нове вiдчуття природи. Паралельно пейзаж розвиваСФться i як самостiйний жанр: iнформативно насиченi зображення конкретноi мiiевостi детально вiдображали характернi особливостi ландшафту, садиб, околиць, паркiв, маСФткiв тощо. Такi видовi пейзажi створювалися на замовлення Петербурзькоi Академii художеств для потреб вiдповiдних державних вiдомств та власникiв маСФткiв. Виконували iх мандрiвнi художники з Росii, краiн Захiдноi та Схiдноi РДвропи. Так званi краСФвиди-ведути мали сухий документальний характер; це був своСФрiдний "портрет" мiiевостi, позбавлений емоцiйностi, а споруди, що потрапляли "у кадр", не несли смислового навантаження. З часом документальнiсть вiдходить на другий ман - i пейзажi набувають епiчностi, поетичноi настроСФностi розвиваючись у самостiйний жанр, що зайняв у добу романтизму чiльне мiiе. В практицi вивчення природи художники часто зверталися до традицiй голландського краСФвиду XVII ст., близького iм за романтичним сприйняттям природи, за просторо?/p>