Явище синонiмii у лiтературознавчiй термiнологii
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
у непрямому вiдмiнку, притаманне використання форм орудного, родового i мiiевого вiдмiнкiв: поезiя в прозi вiрш прозою, мистецтво для мистецтва штука для штуки, романи жахiв готичнi романи, iнструментовка вiрша звукова iнструментовка. У склад словосполучень входять i прийменники разом з iменниками у непрямих вiдмiнках, але iх кiлькiсть незначна.
Те, що лiтературознавчим термiнам-словосполученням, якi вступають у синонiмiчнi вiдношення, не притаманна модель: iменник у Н.в. + iменник у З.в., пiдтверджуСФ факт iснування такого виду звязку, як слабке керування, пор.: реституцiя тексту реконструкцiя тексту, назва твору заголовок, лiнгвiстика тексту транслiнгвiстика.
Словосполученням-синонiмам, у яких атрибутом виступаСФ прикметник, властиве узгодження, напр.: меннiппова сатира менiппова сатура, двоголосе слово двоголосся, глiконiвський вiрш глiконей тощо; для три-, чотирикомпонентних поширене узгодження: украiнська лiтература ХХ столiття новiтня украiнська лiтература, здогадна мова невласне-пряма мова, де залежнi компоненти вважаються складеним словом.
Трикомпонентним словосполученням iнодi властивi два типи пiдрядного звязку: узгодження i слабке керування (напр.: переносне значення слова троп). Специфiчним для таких синонiмiчних утворень СФ слабке керування i повне узгодження вiдповiдно, як от: фiгура поетичноi мови поетична фiгура, мистецтво для мистецтво чисте мистецтво.
У термiнологiчних словосполученнях лiтературознавчоi термiнологii з узгодженням нерiдко на першому мiii знаходиться головне слово, що називаСФ лексичне значення поняття, а ознака залежного з часом приглушуСФться, пор.: адресат лiричний ти лiричне, метод художнiй метод творчий.
У структурному типi словосполучення словосполучення допускаСФться варiант, утворений прийомом iнверсii (образна аналогiя аналогiя образна).
Таким чином, спосiб найменування спецiальних понять шляхом залучення до термiнолексики номiнативних одиниць рiзних видiв синонiмiчних вiдповiдностей належить до традицiйних i зберiгаСФ свою високу продуктивнiсть у сучаснiй украiнськiй науковiй мовi.
Лiтературознавча термiнологiчна синонiмiя представлена моделями номiнативних одиниць, якi характеризуються подiбними словотворчими i морфологiчними ознаками, що i загальновживана лексика лiтературноi мови. РЖ все ж таки видiляСФмо окремi особливостi творення термiнiв-синонiмiв, властивих лише лiтературознавчiй термiносистемi (тип узгодження у словосполученнях слабке керування, незначна кiлькiсть у термiносполуках прийменникiв разом з iменниками у непрямих вiдмiнках, субстантивацiя дiСФслiвних i прикметникових форм, повна або часткова нацiоналiзацiя i транслiтерацiя iншомовних слiв тощо).
2.2 Основнi риси синонiмiчних вiдношень мiж термiнами лiтературознавства
Найточнiша передача наукового поняття одна з основних вимог до термiна. На вiдмiну вiд загальновживаного слова, що виражаСФ загальнi уявлення або побутовi поняття, термiн реалiзуСФ своСФ значення у повному обсязi лише в умовах спецiальноi комунiкацii.
Певний час вважалося, що синонiмiя у термiнологii явище неприроднСФ, а якщо факти синонiмii термiнiв пiдтверджувались, то квалiфiкувались як небажанi, хоча мали мiiе спроби пояснення iснування термiнiв-синонiмiв у функцiонально-стилiстичному аспектi [20,85].
На сьогоднi синонiмiя у термiнологii сприймаСФться не тiльки як негативна неуникненiсть при становленнi статуса термiна [2,910], але й, за думкою багатьох науковцiв, продовжуСФ iснувати в оформлених термiносистемах як природнСФ явище. Смiнiв (А. Крижанкiвська, А.Шнирельман та iн.).
Синонiмiчнi вiдношення у рядi термiносистем, зокрема в гуманiтарних, явище ймовiрне i, на думку термiнознавця Б.Михайлишина, не завжди шкiдливе [44,3]. МотивуСФться це прагненням уникнути повторiв, а також найбiльш точно i повно вiдобразити поняття, що i призводить до iснування термiнiв-синонi-мiв.
Синонiмiя, як повний або частковий збiг значень двох або кiлька слiв, у термiнологii маСФ свою специфiку функцiональноi комунiкативноi дiяльностi за своiм лексичним i семантичним складом [44,7], простою чи складною структурою.
Результати семного аналiзу термiнiв, iх частиномовного походження, дозволяють визначити поняття тотожнiсть значень як повний збiг iх вищезгаданих характеристик i близькiсть значень, що прогнозуСФ неповний семантичний збiг i частиномовну похiднiсть. Такий пiдхiд у розумiннi синонiмiчних звязкiв лежить в основi квалiфiкацii термiнiв на дублети (абсолютнi, повнi, iдентичнi, яких у лiтературознавчiй термiносистемi близько 24%) i семантичнi синонiми (термiн Б.Михайлишина) (неповнi, iдеографiчнi, квазiсинонiми та iн. 76%).
Недостатнiсть традицiйного визначення синонiмiчних звязкiв шляхом спiвставлення значень термiнiв зi словесними дефiнiцiями вважаСФмо суттСФвою пiдставою для наголошення на функцiональнiй сферi при вивченi термiнiв-си-нонiмiв. Функцiональна сфера уможливлюСФ двоСФднiсть термiнiв як професiйних знакiв (план змiсту) i понять (план вираження) [44,8].
Подiбний аспект дослiджен?/p>