Явище синонiмii у лiтературознавчiй термiнологii
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?я термiнологiчноi синонiмii маСФ своi особливостi, повязаний з iх вживанням у наукових текстах рiзноi складностi.
В украiнськiй лiтературознавчiй термiнологii як системi з визначеними типами парадигматичних взаСФмозвязкiв мiж ii елементами синонiмiчна органiзацiя прийнятна на рiвнi взаСФмовiдношень термiнiв-дублетiв.
Природну дублетнiсть розумiСФмо як наявнiсть iдентичних у лексико-семантичному i граматичному планi корелятiв, котрi ввiйшли до складу украiнського термiнофонду при наявностi рiзнонаправлених i рiзночасових тенденцiй у процесi його формування [44,8]. Семантична iдентичнiсть, однаковий словотворчий i словосполучниковий дiапазон важливi вимоги, що мають мiiе у дослiдженi термiнiв-дублетiв, i це пiдтверджуСФться можливiстю iх повноi взаСФмозамiни на функцiональному рiвнi, пор.: живопис малярство, бандурист кобзар, сонет магiстрал тощо.
Дублетнiсть термiнiв-словосполучень (термiносполучень Б.Михайлишин) явище бiльш складне у лiтературознавчiй термiнологii, нiж однослiвних термiнiв, i певною мiрою повязане зi стилiстикою наукового тексту, його функцiональними параметрами (напр.: мандрiвнi сюжети бродячi сюжети, квалiтативне вiршування якiсне вiршування, авантюрний роман пригодницький роман тощо).
Семантичним синонiмам, яких у лiтературознавчiй термiнологii значно бiльше, нiж дублетiв, притаманний цiлий ряд розбiжностей: вiд рiзних семантико-граматичних вiдмiнностей до стилiстичного й емоцiйного акцентування синонiмiчних корелятiв, iх функцiонального навантаження в текстах. Семантичнi термiни-синонiми як слова, так i термiносполучення мають певнi вiдмiнностi хоча б за одним компонентом iх семного складу (без порушення предметно-логiчноi основи iх значень) або ж на словотворчому чи сполучневому рiвнях (напр.: iнструментовка вiрша звукова iнструментовка, здогадна мова невласне-пряма мова, ономатопея звуковiдтворення).
Спостереження доводять, що вживання семантичних термiнiв-синонiмiв зумовлене:
бажанням уникнути надмiрних повторiв одних i тих же лексем;
неоднаковою науковою строгiстю текстiв, що передвизначаСФ вибiр термiнiв рiзноi понятiйностi й розповсюдженостi. Важливу роль тут вiдiграСФ прагнення передати у випадку необхiдностi нацiональнi, iсторичнi та iншi особливостi тексту;
наявнiсть у наукових текстах лексем з емоцiйно-естетичним i субСФктив ним вiдношенням до викладених фактiв i мало вiдчутних конотативних нашарувань, вiд яких, за словами Т.Панько, термiн у контекстi не завжди вiльний [55,90].
Функцiональнi можливостi неповних термiнiв-синонiмiв значно бiльшi, нiж дублетних. Дослiджуючи подiбну проблему, РД. Мягкова зазначаСФ: кожний член такого ряду (синонiмiчного) виконуСФ своi iндивiдуальнi функцii у процесi професiйного спiлкування, не ускладнюСФ його, а робить бiльш чiтким. Тому синонiмiя у термiнологii не може розглядатися як недолiк [47,1].
Семантичнi термiни-синонiми, диференцiюючись за функцiональними вiдмiнностями, подiляються на такi групи:
- синонiми у функцii замiщення;
- синонiми у функцii тлумачення;
- синонiми у функцii квалiфiкативностi.
У функцii замiщення (близько 46%) знаходяться перш за все однозначнi термiни, якi, не володiючи суттСФвою семантичною рiзницею, характеризуються рiзними словотворчими потенцiями, i подiляються на три формально диференцiйнi пiдгрупи:
а) у тлумаченнi обох членiв яких беруть участь термiни, що знаходяться у синонiмiчних вiдношеннях, напр.: Вiдродження Ренесанс, пейзаж край-образ, герой персонаж i под.;
б) у тлумаченi одного з подiбних семантiв бере участь його термiн-синонiм (восьмивiрш октава сицилiана, палiндром перевертень рак лiтеральний рак, конфлiкт колiзiя тощо);
в) у тлумаченi яких термiни, що знаходяться у синонiмiчних вiдношеннях, участi не беруть (образ персонаж, течiя напрямок, iнтермедiя iнтерлюдiя та iн.).
Певна частина термiнiв у функцii замiщення представлена рiзноструктурними термiносполученнями: стилiстична фiгура фiгура поетичноi мови, новiтня украiнська лiтература украiнська лiтература ХХ столiття, кiльцеве римування оповите римування тощо.
Одним iз важливих критерiiв розмежування термiнiв-синонiмiв у функцii замiщення i тлумачення слiд вважати рiзний ступiнь iх зрозумiлостi, мотивацii, вживаностi, семантичноi прозоростi тощо.
Значна частина синонiмiчних кореляцiй у функцii тлумачення (приблизно 27%) це термiни-слова i термiни-словосполучення. РЗх використання в основному залежить вiд спецiального призначення тексту, коли залежно вiд стилю представлена собою дiалектична СФднiсть то слово, то сполучення виступаСФ на перший план [70, 162163], напр.: агiографiя житiйна лiтература, вiршове закiнчення клаузула, дiалог дiологiчна мова та iн.
Конотативний пiдбiр мовних засобiв найбiльш ефективно здiйснюСФ синонiмiчна кореляцiя разючий прийом, що вiдстояв себе в узуальному планi, на думку Т.Винокура, заснований на зiставленнi слiв, якi вступають у контекстно зумовленi синонiмiчнi вiдношення [9,152].
Особливiсть термiнiв, що мають конотативне забарвлення (близько 30%), полягаСФ перш за все у комплексному характерi iх вивчення, що ?/p>