Явище синонiмii у лiтературознавчiй термiнологii
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
?нiсть значноi кiлькостi термiнiв-словосполучень пояснюСФться потребою номiнацii складних понять, точноi iх дефiнiцii. Другою загальномовною закономiрнiстю, котра яскраво виявляСФться при лiнгвiстичному дослiдженнi термiнологii, СФ закон скорочення надлишковоi частини комунiкативних повiдомлень [3,105].
Явище синонiмii виявляСФться на рiвнi синхронiчного iснування двох варiативних найменувань. Це пояснюСФться прагненням короткостi термiна як особливого виду мовного знака, пор.: надвартiсть додаткова вартiсть, тембр звуку звучнiсть, райошний вiрш райошник.
В iнших випадках можливе звуження або розширення значення синонiма, напр.: райошний вiрш якiсна характеристика вiрша, а райошник входить у
вiршований розмiр, вказуючи на особливостi його побудови.
До словесних засобiв також вiдносимо функцiонування синонiмiв на рiвнi варiантностi. Термiни-варiанти позначають тотожнi поняття, але мають певнi видозмiни на рiвнi афiксацii: затекст пiдтекст, вимисел домисел, посвята присвята. Вони мають iдентичнi i неiдентичнi значення (термiни з нульовим суфiксом можуть позначати крiм значення процесу ще й значення результату): повтор повторення, коректа коректура, розрив розривання.
Наведенi термiни рiзняться префiксами, наявнiстю /вiдсутнiстю суфiксiв, але поняття, яке вони позначають, СФ незмiнним. Тут немалу роль вiдiграСФ лексично навантажений корiнь. При замiнi кореня синонiмiчнi вiдношення розриватимуться i не вiдповiдатимуть природi синонiмiчних рядiв на формальному рiвнi.
У синонiмiчних вiдношеннях слово словосполучення один з компонентiв може не вiдповiдати своСФю лексичною скомпонованiстю дублету, але на понятiйному рiвнi бути абсолютним вiдповiдником. Ми маСФмо на увазi фразеологiчнi словосполучення (або ж словосполучення метафоричного /переносного/ значення). Таких форм порiвняно мало: танка коротка пiсня, гангрена антонiв вогонь, склероз зла память та iн. Фразеологiчнi словосполучення СФ досить продуктивними, адже на iх базi творяться оказiоналiзми, якi позначають тi чи iншi явища суспiльного життя. Лексична стiйкiсть i нерозбiжнiсть мiж компонентами фразеологiзмiв вже говорить про те, що мова створила доцiльне найменування на позначення поняття, а можливiсть утворювати похiднi термiни виправдовуСФ наявнiсть синонiмiчних рядiв у термiносистемi.
Як показуСФ практика, у термiнологii синонiмiя досить широко представлена, що говорить про вагомий вплив цього рiзновиду парадигматичних вiдношень на розвиток науковоi мови. Синонiмiю у термiнологii можна вважати закономiрним i не завжди шкiдливим явищем, яке дозволяСФ регулювати рiвень вiдповiдностi термiна поняттю, i створюСФ сприятливi умови для стилiстичного оформлення текстiв, що несуть наукову iнформацiю.
2. Специфiка синонiмii у лiтературознавчiй термiнологii
2.1 Шляхи виникнення i структура синонiмiчних рядiв у лiтературознавчiй термiнологii
Розвиток лiтературознавчоi термiнологii безпосередньо повязаний з розвитком вiтчизняного лiтературного процесу, який завжди у процесi еволюцiйного росту вимагав безперервного унормування термiнологiчноi лексики. Термiнознавство цiкавить спецiальна дiюча лексика, що позначаСФ поняття лiтературознавства i функцiонуСФ у творах украiнських критикiв (РЖ. Франко, М.Коцюбинська, Р. Громяк, Г. Сивокiнь, М. НаСФнко та iн.). Важливi свiдчення про раннiй етап життя окремих слiв, що називають лiтературнi поняття, мiстяться у працях з iсторii та теорii лiтератури, iсторичноi лексикологii, iсторii украiнськоi лiтературноi мови (М. Бiлецький, РЖ. ОгiСФнко, С. РДфремов, М.Жовтобрюх,
В.Чапленко, Д.Чижевський, Ю.Шевельов, Ф.Прокопович, РЖ. Качуровський тощо).
Проте час зародження лiтературознавчоi термiнологii, етапи ii початкового розвитку ми не можемо однозначно повязати з певним iсторичним етапом новоi украiнськоi лiтератури, бо процеси номiнацii окремих понять у лiтературознавствi сягають перiоду iснування Давньоi Русi.
Подiбна позицiя дозволяСФ нам всебiчно розглянути шляхи поповнення i формування термiносистеми, найменування понять як засобами чужомовних запозичень, так i утвореннями на власне украiнському ТСрунтi, широту функцiо-нальноi спроможностi термiнолексем, змiну дефiнiцiй тощо.
Вплив синонiмii на закономiрний розвиток лiтературознавчоi термiнологii маСФ своi особливостi i дозволяСФ визначити якiсть цього розвитку.
Унiфiкацiя термiнологiчноi системи вимагаСФ вiдбору того термiна, який найбiльше вiдповiдаСФ позначуваному поняттю. Однак, в умовах СФдиного iнформацiйного простору, пiд впливом рiвнодiючих тенденцiй максимальноi вiдповiдностi структурi нацiональноi мови i тенденцii до iнтернацiоналiзацii це складний процес. Деякi синонiмiчнi термiни настiльки увiйшли у лiтературознавчу термiнологiчну систему, що говорити про впорядкованiсть останньоi шляхом усунення одного з синонiмiчних термiнiв означаСФ iгнорувати закономiрностi розвитку мови. Не можна не враховувати i рiзних джерел формування термiнiв.
На сьогоднi за природою походження синонiмiчних рядiв лiтературознавчоi термiнологii можна видiлити такi групи:
1) пари слiв, одне з яких iнтернацiональне або запозичене, а iнше автохтонне: версифiкацiя вiршування, приспiв рефрен, алегорiя iносказання та iн.;
2) обидва