Формування в учнів умінь розв’язувати задачі на рух
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
и графічного зображення результату аналізу задачі [65, 23]. Користуючись схемою, учням слід розвязати задачу, склавши вираз. Використовується й подання інформації, потрібної для розвязування завдання. Такою інформацією є правила, тлумачення залежностей між величинами та ін. Наприклад: а) щоб знайти невідоме зменшуване, до різниці слід додати відємник; б) щоб за відомою площею прямокутника і його довжиною знайти ширину, треба площу поділити на довжину; в) щоб скласти обернену задачу, потрібно одне з даних (яке саме?) вважати невідомим.
Наприклад, після колективного розбору умови, змісту і скороченого запису ми пропонували дітям наступне:
Підніміть руку, хто може цю задачу розвязати самостійно? (Сильніші учні).
Підніміть руку, хто буде працювати над розвязанням задачі разом зі мною? (Середні і слабкі учні).
Після розбору задачі від числових даних ми пропонували школярам:
Хто вже виконав розвязання задачі, розвяжіть задачу другим способом. (Для сильніших учнів, при умові, що існує другий спосіб розвязування задачі).
Зі слабшими учнями ми працювали індивідуально, стежили за записами і пояснювали незрозуміле додатково.
Після розвязання задачі ми запитували одного із середніх учнів, яку відповідь одержали.
Далі сильніший учень зачитував розвязання задачі другим способом із поясненням [62, 41].
Наведені прийоми допомоги, полегшення чи ускладнення завдань за умови неодноразового застосування кожного з них забезпечать практичну основу для реалізації принципу диференційованого підходу в навчанні молодших школярів. Застосовуючи принцип диференційованого підходу, вчитель має бути тактовним, спиратися на позитивні риси характеру дитини. Не слід оперувати словами сильні учні, слабкі учні. Краще відзначити ступінь просування дітей в опануванні вмінь, а також самостійність, оригінальність розвязку і т. ін.
Розглянемо методику роботи з молодшими школярами над системою задач на рух [4144].
Розвязуванню задач на зустрічний рух передувала тривала робота з розвязування простих та складених задач на знаходження швидкості, часу та відстані. Поняття швидкості ми вводили на основі життєвого досвіду дітей та безпосередніх практичних дій. Підготовча робота до розвязування задач, повязаних а рухом, передбачала узагальнення уявлень дітей про рух; ознайомлення з новою величиною швидкістю, розкриття звязків між величинами: швидкість, час, відстань. Для цього ми провели спеціальну екскурсію для спостереження за рухом транспорту, після чого організували спостереження в умовах класу, де рух демонстрували самі діти.
Спостерігаючи такі ситуації в умовах класу, ми вчили дітей будувати креслення з допомогою умовних позначень: відстань позначають відрізком; місце (пункт) відправлення, зустрічі, прибуття тощо позначають або точкою на відрізку і відповідною буквою, або рискою, або прапорцем; напрям руху позначають стрілкою.
Під час ознайомлення із швидкістю учні визначали швидкість свого руху пішки. Для цього в спортзалі позначалася замкнута доріжка, поділена на відрізки по 10м, щоб зручніше було визначати шлях, який проходив кожний учень. Ми пропонували дітям іти доріжкою протягом 2-х хвилин. Учні, користуючись десятиметровими позначками, легко обчислювали пройдену відстань. Ми повідомляли, що відстань, яку пройшов учень за хвилину, називають його швидкістю. Учні називали швидкість свого руху. Потім ми називали швидкості деяких видів транспорту.
Звязки між величинами: швидкість, час, відстань розкривалися за такою самою методикою, як і звязки між іншими пропорційними величинами. Внаслідок цієї роботи діти засвоювали такі звязки: якщо відомі відстань і час руху, то можна знайти швидкість дією ділення; якщо відомі швидкість і час руху, то можна знайти відстань дією множення. Якщо відомі відстань і швидкість, то можна знайти час руху дією ділення.
Далі, спираючись на ці знання, діти розвязували складені задачі з величинами швидкість, час, відстань. Під час роботи над цими задачами часто використовувалися ілюстрації у вигляді креслення.
На підготовчому етапі ми виходили з важливості усвідомлення дітьми поняття швидкість. Для цього ми пропонували учням таку систему завдань та запитань:
Хто швидше рухається пішохід чи велосипедист, велосипедист чи машина?
Яке слово вживають водії, порівнюючи швидкість руху різних марок машин? Що ж таке швидкість, як ви гадаєте?
Чому деякі поїзди називають швидкими, чим вони відрізняються від звичайних?
Допоможіть хлопчикам, які посперечалися, хто з них швидше прийшов до школи:
а) Петрик пройшов 120м за 5 хвилин, а Дмитрик 120м за 3 хвилини. Хто швидше йшов?
б) Микола пройшов 300м за 6 хвилин, а Сергій 450м за 9 хвилин. Хто швидше йшов?
в) Антон пройшов 280м за 7 хвилин, а Михайло 480м за 16 хвилин. Хто швидше йшов?
Підготовча робота даного змісту готувала молодших школярів до розвязування складених задач на рух. Розглянемо методику роботи над задачами на рух у зустрічному напрямку.
Задача 1. З пристані Київ до пристані Кременчук вийшов теплохід, і одночасно йому назустріч з пристані Кременчук вийшов катер. Теплохід ішов зі швидкістю 30км/год, а катер 24км/год. Через 5 год вони зустрілися. Яка відстань між пристанями? Під час повторення змісту задачі вчитель креслить на дошці ілюстрацію:
Бесіда. Що означає: Через 5 год вони зустрілися? (Теплохід і катер з моменту виходу до моменту зустрічі були ?/p>