Украiна та НАТО: перспективи розвитку
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ться керiвництвом цiСФi краiни з 1992 р., суперечать життСФво важливим iнтересам Украiни у сферi безпеки.
У доповiдi Ради з оборонноi та зовнiшньоi полiтики РФ СНД: початок чи кiнець iсторii? (1997), зазначено: Треба визнати, що без жорсткоi терапii росiйсько-украiнськi вiдносини не одужають. Хоча розпад Украiни проблемний для РФ варiант проте краще сприяти йому, нiж терпiти постiйний виклик Украiни й ерозiю наших зусиль у близькому зарубiжжi. У воСФннiй доктринi Росii задекларована можливiсть застосування ядерноi зброi першою, а також ii застосування проти неядерноi держави. Концепцiя нацiональноi безпеки Росii також декларуСФ право Росii першою застосовувати ядерну зброю у випадку вiдбиття воСФнноi агресii, якщо всi iншi засоби врегулювати кризову ситуацiю виявилися неефективними. Розмитiсть термiну воСФнна агресiя i вiльне тлумачення цього поняття створюСФ зону напруження навколо Росii i ii вiйськових баз за кордоном.
Пiд час кризи навколо острова Коса Тузла мiнiстр оборони Росiйськоi Федерацii С. РЖванов заявив, що Росiя може першою застосувати вiйськову силу коли Росiю намагаються обмежити в доступi до життСФво важливих регiонiв свiту, в тому числi важливих з економiчноi чи фiнансовоi точки зору для нашоi краiни, а також коли в СНД виникне складна нестабiльна ситуацiя або пряма загроза життю наших спiввiтчизникiв, а тим бiльше громадян Росii,
Деякi представники полiтичного iстеблiшменту РФ проголошу вали, що Росiя може пiти навiть на глобальну дестабiлiзацii всього пострадянського простору з метою збереження контролю над Украiною (А. Мигранян, О. Дугiн), i обТСрунтовували ii геополiтичну декомпозицiю (розподiл), виходячи з того, що iснування Украiни у нинiшнiх кордонах та нинiшнiм статусом суверенноi держави СФ тотожним спричиненню страшенного удару по геополiтичнiй безпецi Росii, рiвнозначне вторгненню на ii територiю. До 2003 р.: О. Дугiн змiнив свою точку зору: наприкiнцi 90-х послаблення росiйського iнтеграцiйного полюсу на просторi СНД досягло своСФi критичноi межi, пiсля якоi, безумовно, будь-якi декларацii про геополiтику Украiни з Москви мають бути переглянутi. Сьогоднi я пiдтримую великий договiр мiж РосiСФю i Украiною, вiдмову вiд будь-яких територiальних претензiй до Украiни з боку Росiйськоi Федерацii. Як бачимо, сам цей росiйський дослiдник визнаСФ, що еволюцiя його поглядiв щодо територiальноi цiлiсностi Украiни вiдбулася пiд впливом: послаблення росiйського iнтеграцiйного полюсу на просторi СНД. Вочевидь, таке посла блення, а отже, i така еволюцiя вiдбулася пiд впливом розширення НАТО на Схiд.
Росiя в 1990-х i на початку 2000-х рр. намагалася дипломатичними засобами закрiпити в РДвропi свою так звану зону вiдповiдальностi, до якоi мали увiйти держави СНД та краiни Балтii, тобто фактично затвердити на необмежений час розподiл континенту на сфери впливу. Такий пiдхiд становив небезпеку для права Украiни на суверенний вибiр зовнiшньополiтичних прiоритетiв. Мiж тим, доцiльнiсть iнтеграцii Украiни з РосiСФю та iншими державами РДвразii СФ пiд великим сумнiвом. Реiнтеграцiя держав СНД може мати наслiдком для учасникiв такого пронесу iзоляцiю цього простору дiд загально-цивiлiзацiйних процесiв, консервування технологiчноi вiдсталостi, втрату суверенiтету тощо.
Пiсля проведення операцii США i Великоi Британii проти РЖраку в 2003 р. деякi росiйськi дослiдники, зокрема, С. Караганов, заявляли, що необхiдне нове розумiння суверенiтету, оскiльки, нiбито, бiльшiсть краiн третього свiту не можуть самостiйно забезпечити порядок на своiй територii, i це маСФ стосуватися й колишнiх радянських республiк.
Значною проблемою для нацiональноi безпеки Украiни СФ той факт, що незалежнiсть Украiни сприймаСФться полiтиками, а подекуди й суспiльством Росii, як iдеологiчний виклик. ПоСФднання рацiональних i iррацiональних стимулiв до вiдновлення контролю над Украiною становить основу полiтики Росii щодо нашоi держави. Завдяки органiзацii рiзноманiтних iнiцiатив Росiйська Федерацiя намагаСФться утвердити себе в якостi iнтеграцiйного центру на пострадянському просторi, тому iй дуже важливо втягнути в цi процеси Украiну, яка маСФ ключове стратегiчне розташування по вiдношенню одразу до кiлькох регiонiв (Чорноморського, Пiвнiчнокавказького, ЦентральноСФвропейського, Балканського), а населення Украiни лише втричi менше вiд росiйського.
Активiзацiя спiвпрацi з СФвроатлантичними структурами, як запорука дотримання основних iнтересiв безпеки Украiни, отримала поштовх наприкiнцi 1990-х на початку 2000-х рр. Це вiдбулося внаслiдок розширення НАТО до кордонiв Украiни та завдяки тому, що краiни Альянсу демонструють значнi полiтичнi, економiчнi та вiйськово-технiчнi успiхи. Крiм того, активна полiтика США у Центральнiй Азii та на Кавказi знаменувала послаблення росiйського впливу у цих регiони.
Для Украiни виявляСФться привабливою демократичнiсть вирiшення мiждержавних проблем у межах НАТО i РДС, а також геополiтичний плюралiзм у межах Захiдноi i Центральноi РДвропи, де немаСФ СФдиного всевладного центру. Краiни НАТО цiлком здатнi опонувати США i часто це роблять в межах вiдносин, властивих суверенним демократичним державам. Це даСФ пiдстави чекати, що й iнтереси нацiональноi безпеки Украiни зможуть реалiзуватися у випадку зближення Украiни iз НАТО. Украiнськi нацiональнi iнтереси можуть бути вповнi реалiзованi в межах НАТО, де враховуються iн