Украiна та НАТО: перспективи розвитку
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ють Украiнi розвинути в найближчiй перспективi армiю, достатню для захисту вiд повномасштабноi агресii. Завдяки iнтеграцii Украiни до НАТО полiтична РДвропа отримуСФ в цiлому завершенi форми, що сприятиме зменшенню конфлiктного потенцiалу в РДвропi, оскiльки суперечностi мiж СФвроатлантичною спiльнотою i РосiСФю вже не матимуть такого ТСрунту, як невизначенiсть геополiтичноi належностi iнших держав. Водночас, завдяки розширенню НАТО в РДвропi було лiквiдовано лiнii розподiлу, якi залишилися пiсля холодноi вiйни, суттСФво зменшено географiчнi розмiри сiроi зони територii, на яку не поширюються гарантii безпеки НАТО або Росii. Саме нацiональним iнтересам Украiни вiдповiдаСФ, щоб держава знайшла мiiе в новiй геополiтичнiй ситуацii, яке б надiйно гарантувало суверенiтет, територiальну цiлiснiсть, нацiональну безпеку, стабiльнiсть та прогресивний розвиток.
Гарантii зовнiшньоi безпеки з боку НАТО позитивно впливають на процеси демократизацii у державi. Норми i стандарти НАТО змушують полiтичнi елiти вiдмовлятися вiд зовнiшньополiтичного авантюризму, змiцнюють мiжнародну вiдповiдальнiсть та не дають можливостi владi iнспiрувати зовнiшнi конфлiкти задля вирiшення своiх внутрiшньополiтичних задач. Цi норми закладено у преамбулi Вашингтонського договору демократiя, iндивiдуальнi свободи i правлiння закону. Згiдно зi статтею 10 договору цих же принципiв мають дотримуватися й претенденти на вступ до НАТО.
РЖнтерес до питань демократичного розвитку краiн-членiв Пiвнiчноатлантичного Альянсу, традицiйно зацiкавленого насамперед у проблемах безпеки, пояснюСФться просто.
По-перше, краiни НАТО обСФдналися значною мiрою на засадах пiдтримки демократii та прав людини, на противагу тоталiтарним державам. Демократiя стала однiСФю з головних вiзитних карток держав Заходу. Пiсля зменшений загрози вiйни в РДвропi питання демократii виводиться на, перший план процесами СФвроатлантичноi iнтеграцii, оскiльки зменшуСФться загроза протистояння, i таким чином зменшуСФться вага вiйськових прiоритетiв, якi НАТО розраховуСФ отримати в результатi приСФднання до нього тих чи iнших краiн.
Крiм того, краiна з авторитарним чи тоталiтарним полiтичним режимом не розглядаСФться Пiвнiчноатлантичним Альянсом як союзник, надiйний так само, як демократичнi краiни. Адже в демократичних державах зовнiшня полiтика перебуваСФ пiд впливом громадськоi думки. У свою чергу, громадська думка не може змiнюватися так швидка, як бажання осiб, що керують авторитарними чи тоталiтарними режимами. Таким чином, вiд присутностi в Альянсi тоталiтарних чи авторитарних держав потерпiла б солiдарнiсть краiн-членiв та надiйнiсть НАТО.
Конкретнi вимоги до полiтичноi ситуацii в краiнах-претендентах затвердженi в Планi дiй щодо членства в НАТО (ПДЧ), прийнятому на Вашингтонському саммiтi НАТО в 1999 р. Вiд краiн-претендентiв на вступ до Альянсу очiкуСФться, що вони, зокрема, будуть:
демонструвати вiдданiсть забезпеченню правлiння закону та людських прав;
вирiшувати мiжетнiчнi суперечностi або зовнiшнi територiальнi суперечки, включно з вимогами щодо вiдокремлення територiй або мiжнародними юридичними суперечками за допомогою мирних засобiв вiдповiдно до принципiв ОБСРД та iз забезпеченням добросусiдських вiдносин;
тАж встановити вiдповiдний демократичний i цивiльний контроль за iхнiми збройними силами;
утримуватися вiд погрози або використаний сили в будь-який спосiб, що не вiдповiдаСФ цiлям ООН;
тАж демонструвати вiдданiсть забезпеченню стабiльностi i процвiтанню через економiчну свободу, соцiальну справедливiсть та вiдповiдальнiсть у справi охорони навколишнього середовища.
Крiм того, НАТО ставить такi нетрадицiйнi для органiзацiй оборонного характеру вимоги, як обовязковiсть поваги до нацiональноi культурноi спадщини краiн-членiв, визнання iхнього внеску до цивiлiзацiйного розвитку, особливих заслуг у формуваннi i забезпеченнi поступу демократii та прав людини у свiтi.
Усi нинiшнi члени НАТО СФ демократичними краiнами у традицiйному СФвропейському розумiннi, яке передбачаСФ верховенство права, виборнiсть ключових органiв влади, пiдзвiтнiсть влади виборцям, систему стримувань i противаг мiж окремими гiлками влади, повагу до прав меншин, повагу до прав людини, рiвнiсть громадян перед законом тощо.
НАТО СФ iнституцiйною основою так званого золотого мiльярда, тобто мiльярда людей планети, якi живуть в безпечних i заможних умовах розвинених демократiй, поза основним впливом конфлiктiв i катаклiзмiв, якi струшують третiй свiт. До цього золотого мiльярда крiм членiв НАТО належать лише Японiя i кiлька дрiбних СФвропейських краiн. Всi решта держав РДвропи СФ членами НАТО. Таким чином, два з трьох економiчних полюсiв свiту (США i Захiдна РДвропа) обСФднанi в НАТО. Поза НАТО залишаСФться лише один такий полюс Схiдна Азiя. Сьогоднi в краiнах НАТО живе 350 мiльйонiв людей. 6 iз 8 членiв великоi вiсiмки СФ членами НАТО (США, Нiмеччина, Канада, Францii, Велика Британiя, РЖталiя). В НАТО обСФднанi найбагатшi, найдемократичнiшi i, одночасно, найменш корумпованi краiни свiту. 3 20 найменш корумпованих держав 10 СФ членами НАТО. З 10 найбiльш конкурентноздатннх економiк 4 належать членам НАТО. 3 10 найбiльших економiк свiту 6 СФ членами НАТО.
Пiсля приСФднання краiн Центрально-Схiдноi РДвропи до НАТО почалося бурхливе зростання iх економiк, соцiальнi стандарти населення цих краiн пiдтягуються до стандартiв старих членiв