Украiна та НАТО: перспективи розвитку
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Мiнiстерство освiти та науки Украiни
Киiвський нацiональний унiверситет культури та мистецтв
Днiпропетровський факультет менеджменту та бiзнесу
Реферат
На тему: Украiна та НАТО: перспективи розвитку
Виконала:
Студентка ММТ-10
Габiбуллаева Дiнара
Перевiрив :
Старiк О.В.
м.Днiпропетровськ,2010
Змiст
Вступ
- Що таке НАТО?
- НАТО та Украiна
- Результати та перспективи спiвробiтництва Украiни та НАТО
- Розвиток та нинiшнiй стан вiдносин Украiна НАТО
Висновки
Списки використаних джерел
Вступ
Метою дослiдження СФ визначення цiлей та принципiв дiяльностi НАТО та перспективи розвитку НАТО та Украiни, спiвробiтництво Украiни i НАТо.
Цi питання СФ досить актуальними, оскiльки дiяльнiсть НАТО останнiм часом СФ доволi активною i певним чином навiть суперечною стосовно конкретних питань. Тому вiдповiдь на питання, що саме маСФ на метi ця органiзацiя в сучасному свiтi, може допомогти розставити багато крапок над багатьма i та звiсно, розкрити питання стосовно спiвробiтництва Украiни з НАТО.
НАТО це регiональна вiйськово-полiтична мiжнародна мiжурядова органiзацiя. У Довiднику НАТО зазначено, що Органiзацiя Пiвнiчноатлантичного договору це альянс 28 краiн з Пiвнiчноi Америки i РДвропи, якi прагнуть досягти мети Пiвнiчноатлантичного договору, пiдписаного у Вашингтонi 4 квiтня 1949 року.[10] За Договором головна роль НАТО полягаСФ у забезпеченнi свободи i безпеки краiн-членiв за допомогою полiтичних i вiйськових засобiв.
Проте неважко зрозумiти, що для досягнення таких цiлей вiд органiзацii вимагатиметься дуже активна i водночас виважена полiтика, оскiльки у сферi регiональноi безпеки кожний крок може бути фатальним.Сучасний свiт не балуСФ нас стабiльнiстю та стовiдсотковою безпекою. Кожного дня ми стикаСФмось з тим, що в тому чи iншому куточку свiту вiдбуваються якiсь конфлiкти, котрi iнодi доходять до рiвня збройного протистояння. Бiльше того для нас як для громадян Украiни питання безпеки не СФ чимось абстрактним. Постiйнi суперечки, що виникають мiж урядами Росii та Украiни дають пiдТСрунтя для сумнiвiв у тому, що Украiна на даному етапi в змозi протистояти загрозам ii суверенiтету.
Минулого року стався збройний конфлiкт мiж РосiСФю та ГрузiСФю, який закiнчився виходом зi складу Грузii територiй Пiвденноi Осетii та Абхазii та наступним проголошенням iх незалежностi. Звiсно, сам факт агресii Росii на можна розглядати як показник неминучостi агресii Росii проти Украiни, але те, що такий масштабний збройний конфлiкт вiдбувся зовсiм поряд, повинно змусити замислитись над оборонною могутнiстю Украiни.
Окрiм цього питання щодо НАТО СФ актуальними ще й тому, що Украiна вже багато рокiв тiсно спiвпрацюСФ з НАТО, беручи участь у всiх ii програмах по веденню дiалогу з не-членами Альянсу. 9 липня 1997 року мiж НАТО та Украiною було пiдписано Хартiю про особливе партнерство за чим послiдкувало заснування Комiсii Украiна НАТО, вiдкриття мiсii Украiни при НАТО, вiдкриття Центру iнформацii та документацii НАТО в Украiнi[7].
Останнi роки ведеться активна дiяльнiсть по забезпеченню якнайскорiшого вступу Украiни до НАТО i це викликаСФ багато питань у тих громадян, котрi не володiють достатнiм обсягом iнформацii про дiяльнiсть НАТО. Розяснення цiлей дiяльностi НАТО на сучасному етапi могло б посприяти консолiдацii народу навколо однiСФi думки: варто чи не варто Украiнi вступати в НАТО.
Проте, перед тим як дати характеристику специфiчним цiлям та принципам дiяльностi НАТО, я б хотiла у короткому оглядi визначити мiiе мiжнародних органiзацiй як субСФктiв мiжнародного права, тим самим визначивши загальний статус Органiзацii Пiвнiчноатлантичного договору.
Основним i ключовим субСФктом мiжнародного права були i залишаються держави. Причиною цього СФ особливостi самого мiжнародного права як специфiчноi правовоi, можливо мiждержавноi правовоi, системи.
Однак сьогоднi нацiональнi держави перестали бути СФдиними акторами на свiтовiй аренi. В другiй половинi ХХ в. усе бiльш активна участь у системi мiжнародних вiдносин стали приймати новi актори мiжнароднi органiзацii, форуми багатобiчноi дипломатii, багатонацiональнi корпорацii, великi мiста, трансграничнi регiони, iндивiди. Пiдвищення iхньоi ролi i значення в мiжнародному життi особливо проявилося в останнi десятилiття ХХ в. Мiжнароднi органiзацii СФ субСФктами мiжнародного права особливого роду. РЗх правосубСФктнiсть не iдентична правосубСФктностi держав, так як не виникаСФ iз суверенiтету.
Мiжнародна органiзацiя, не володiючи суверенiтетом, джерелом своiх прав i обовязкiв у сферi реалiзацii своСФi компетенцii маСФ мiжнародний договiр, укладений мiж зацiкавленими державами. Тому мiжнароднi органiзацii як субСФкти мiжнародного права вториннi, похiднi по вiдношенню до держав. Кожнiй мiжнародноi органiзацii властива договiрна правоздатнiсть, специфiка та обсяг якоi визначаються ii статутом.
Всi цi iсторичнi та теоретико-науковi особливостi iснування та функцiонування мiжнародних органiзацiй притаманнi i Органiзацii Пiвнiчноатлантичного договору. Проте, для НАТО як для органiзацii оборонноi, вiйськово-полiтичноi притаманнi специфiчнi особливостi цiлей та принципiв дiяльностi, що зумовле