Украiна та НАТО: перспективи розвитку
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ковiй операцii НАТО. Важливо також, що всi рiшення в НАТО приймаються консенсусом. Тобто жодне рiшення в НАТО не може бути ухвалене за незгоди хоча б однiСФi краiни-члена Альянсу.[11]
2.НАТО та Украiна
Для чого Украiнi вступ до НАТО?
Чи СФ безядерний статус гарантiСФю безпеки?
Мiж 1992 i 1996 рр. в Украiнi було лiквiдовано ядерну зброю. У результатi ядерного роззброСФння Украiна позбулася гiгантського вiйськового потенцiалу. Пiсля розпаду СРСР на територii Украiни залишалося 222 одиницi носiiв стратегiчноi ядерноi зброi 176 мiжконтинентальних балiстичних ракет, 146 важких бомбардувальникiв, а також вiдповiдне ядерне оснащення (близько 7000 ядерних боСФголовок мiжконтинентальних балiстичних ракет, крилатий ракет i ядерних бомб для бомбардувальникiв). Крiм того, украiнське керiвництво здало i тисячi зарядiв тактичноi ядерноi зброi. Вiдмова Украiни вiд засобiв ядерного стримування та ii приСФднання до Дого вору про нерозповсюдження ядерноi зброi в якостi неядерноi держави унеможливили формування самодостатньоi системи безпеки Украiни. З лiквiдацiСФю ядерноi зброi Украiна втратила можливiсть самостiйно лiквiдувати як загрози з використанням зброi масового знищення, так i потужнi загрози iз застосуванням звичайних озброСФнь. Украiна вже не може розраховувати на стримування власними силами ядерноi держави, якщо таке протистояння вiдбуватиметься без допомоги Украiнi з боку iншоi ядерноi держави чи союзу держав.
Мiж тим, жодна з офiцiйних ядерних держав Росiя, США, Велика Британiя, Францiя i Китай не вiдмовилися вiд ядерноi зброi як засобу стримування i не мають намiру цього робити.
Визнаючи незалежнiсть Украiни, абсолютна бiльшiсть держав свiту i ООН визнали нашу державу в ii iснуючих кордонах. Однак, факт такого визнання не передбачаСФ наданнi Украiнi жодних прямих гарантiй безпеки.
У Договорi про створення Спiвдружностi незалежних держав, пiдписаному в Бiлорусi 8 грудин 1991 року, стверджуСФться. що сто рони-учасники договору визнають кордони одна одноi такими, якими вони склалися на чаСФ пiдписання Договору. Проте, реальна сила норм, закрiплених в цiй угодi, СФ мiнiмальною. Вiрменiя i Азербайджан СФ членами СНД, однак з 1992-1993 рр. частина територii Азербайджану перебувають пiд фактичний контролем Вiрменii. Грузiя, яка СФ членом СНД, не контролюСФ з 1993 р. свiй регiон Абхазiю, i з 1991 року - Пiвденну Осетiю, при цьому регулярно висуваючи звинувачення на адресу Росii iншого члена СНД в пiдтримцi абхазького i пiвденно-осетинського сепаратизму. Поступовий занепад значення СНД ще бiльше нiвелюСФ силу положень документiв цiСФi органiзацii.
В обмiн на ядерне роззброСФння Украiна отримала певнi зобовя зання з боку ядерних держав. 14 сiчня 1994 р. Росiя, США i Украiна пiдписали тристоронню домовленiсть, за якою Украiна може розраховувати на негайнi консультацii ядерних держав у разi загрози для своСФi безпеки. Гарантii безпеки Украiни у звязку з ядерним роззброСФнням було бiльш детально оформлено 5 грудня 1994 р. в Будапештi. Керiвники Украiни, Росii, Великоi Британii i США пiдписали меморандуми, у якому останнi три краiни пообiцяли пова жати кордони Украiни, утримуватися вiд застосування або погрози застосування сили проти Украiни i шукати пiдтримки Ради Безпеки ООН у випадку, якщо Украiна виявиться перед загрозою агресii збоку ядерноi держави. У 1995 р. до цих зобовязань, приСФдналися Францiя i Китай. Слiд вiдзначити. що положення про пошук пiдтримки в Радi Безпеки ООН за умов загрози Украiнi з боку ядерноi держави досить безглуздим. Кожна з держав - офiцiйних власникiв ядерноi зброi - СФ членом Ради Безпеки ООН, i може заблокувати будь-яке ii рiшення, використовуючи право вето.
Договiр про дружбу, спiвробiтництво i партнерство мiж Росiйською ФедерацiСФю та Украiною фiксуСФ у статтi 2, що Високi Договiрнi сторони .. поважають територiальну цiлiснiсть одна одноi i пiдтверджують непорушнiсть iснуючих мiж ними кордонiвтАж будуть вiдносини одна з одною на засадах принципiв взаСФмноi поваги, суверенноi рiвностi, територiальноi цiлiсностi, непорушностi кордонiв, мирного врегулювання суперечностей, незастосування сили чи погрози силою, включно з економiчними та iншими засобами тиску, права народiв вiльно розпоряджатися свого долею, невтручання у внутрiшнi справи, дотримання прав людини i основних свобод, спiвробiтництва мiж державами, добросовiсного виконання узятих мiжнародник зобовязань, а також iнших загальновизнаних норм мiжнародного правда
Договiр з Украiною було пiдписано в травнi 1997 р. за пiвтора мiсяцi до вiдкриття Мадридського саммiту НАТО, на якому iснувала перспектива започаткування руку Украiни в напрямi НАТО. Цей Договiр значною мiрою перешкоджаСФ легальним територiальним претензiям з боку Росii до Украiни.
Головна проблема цього договору полягаСФ в тому, що Росiя, як спадкоСФмець СРСР маСФ значний iсторичний досвiд нехтування пiдписаними угодами (зокрема, договором про ненапад з Польщею вiд 1936 р. (порушений 1939 р.), РумунiСФю вiд 1914р. (порушений 1940 р.), договорами з краiнами Балтii, окупованими СРСР в 1940 р., договором з Демократичною Республiкою Афганiстан вiд 1976 р. (порушений 1979 р.). Попри те, що Росiя у Договорi визнала територiальну цiлiснiсть Украiни, це не завадило iй висунути у вереснi листопадi 2003 р. територiальнi претензii до Украiни, ставлячи пiд сумнiв належнiсть Украiнi острова Коса Тузла. Чиннi угоди мiж РосiСФю i Украiною передбачають, то кордон мiж УРСР i РРФСР станом на 1991 р. визнаСФться державним