Удосконалення стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
?трокових термiнiв iх здiйснення в конкретних умовах, що склалися та будуть складатись у зовнiшньому середовищi. При цьому зростаСФ й кiлькiсть доступних пiдприСФмству альтернативних варiантiв розвитку, внаслiдок чого вiдкриваСФться ширший вибiр дiй на перспективу.
Застосування стратегiчного планування зумовило необхiднiсть iнтеграцii рiзних видiв плановоi дiяльностi, що iх здiйснювали всi пiдсистеми пiдприСФмства, а також подальшого розвитку стратегiчноi дiяльностi на пiдприСФмствi, оформленоi у виглядi системи стратегiчного управлiння.
У травнi 1971 року в Пiттсбурзi (США) було проведено розширену конференцiю з питань стратегiчного управлiння, де в 14 розгорнених доповiдях було пiдбито пiдсумки розвитку стратегiчного пiдходу до управлiння захiдними та схiдними компанiями, а також визначено основнi напрямки розвитку стратегiчного управлiння. Рiк 1973-й вважаСФться початком регулярного теоретичного дослiдження та практичного впровадження стратегiчного управлiння. Вiдтодi цей напрямок у теорii та практицi управлiння невпинно розвиваСФться, дослiдження в цiй галузi провадяться в усьому свiтi, бiльшiсть процвiтаючих органiзацiй досягли своiх результатiв завдяки впровадженню системи стратегiчного управлiння. Так, бiльшiсть корпорацiй США та Захiдноi РДвропи мають квалiфiкований персонал, що пройшов спецiальну пiдготовку зi стратегiчного управлiння.
Перехiд до стратегiчного управлiння дав змогу подолати розглянутi далi обмеження стратегiчного планування.
Стратегiчне планування сфокусоване на прийняттi оптимальних стратегiчних рiшень, тодi як стратегiчний менеджмент повязаний з досягненням стратегiчних результатiв: нових ринкiв, нових товарiв або нових технологiй. Перефразовуючи Пiтера Друкера, можна сказати, що стратегiчне планування це передусiм управлiння розробкою та виконанням планiв, а стратегiчний менеджмент управлiння, спрямоване на досягнення результатiв за допомогою застосування широкого спектра iнструментiв стосовно кожного з елементiв виробничо-управлiнськоi системи органiзацii.
Стратегiчне планування аналiтико-прогнозний процес, а стратегiчний менеджмент процес органiзацiйний, де в певному варiантi поСФднуються всi функцii управлiння, кожна з них маСФ розвиватися стратегiчно.
У стратегiчному плануваннi використовуються економiчнi та технологiчнi змiннi. У стратегiчному менеджментi, крiм того, враховуються ще й органiзацiйнi, психологiчнi, соцiологiчнi та полiтичнi фактори. Таким чином, стратегiчне планування вiдповiдаСФ на запитання що робити?, а стратегiчний менеджмент, який включаСФ в себе стратегiчне планування як невiдСФмну свою функцiю, на запитання як?, коли? i хто це буде робити?.
Стратегiчний менеджмент складаСФться зi взаСФмозвязаних процесiв: формулювання стратегiй; розвитку дiлових здiбностей компанii; управлiння впровадженням стратегiй.
Вiдтодi вiдбулося розмежування функцiй поточного та стратегiчного управлiння, почали закладатися основи розвитку останнього.
1.4 Характеристика передумов застосування стратегiчного управлiння на пiдприСФмствах Украiни
Суспiльство та економiка Украiни переживають обСФктивно необхiдний переломний етап, оскiльки закiнчуСФться великий перiод, що сформував своi економiчнi та соцiальнi структури, вiдносини, тип мислення. Останнiми роками пiдприСФмства та органiзацii переходять до нового механiзму функцiонування, де щось залишаСФться вiд попереднього етапу розвитку, а щось тiльки створюСФться (новi умови, явища, вiдносини тощо). Проходить процес зламу старих структур i методiв господарювання, якi перешкоджають руху вперед, за необхiдностi одночасного збереження тих надбань, що пiдтримуватимуть особливiсть та неповторнiсть нацiональних органiзацiй, якi можуть сприяти змiцненню та розвитку як кожного окремого пiдприСФмства, так i економiки в цiлому.
Умови функцiонування пiдприСФмств та органiзацiй нинi рiзко змiнюються на макро- та мiкроекономiчному рiвнях. Так, пiдприСФмства в умовах централiзовано-плановоi економiки вiдрiзнялися вiд аналогiчних орiСФнтованих на ринок пiдприСФмств як за окремими характеристиками, наприклад за розмiрами (у СРСР та в Украiнi переважали великi, iнодi гiгантськi пiдприСФмства), так i за поводженням у зовнiшньому середовищi, яке характеризувалося несамостiйнiстю, зарегульованiстю у прийняттi рiшень. Навiть в умовах перехiдноi економiки, не кажучи вже про ринкову, неприйнятними стають жорстке адмiнiстрування, традицiйно соцiалiстичнi методи планування на перспективу на основi досягнутого рiвня та екстраполяцiйних моделей, орiСФнтацiя не на ринковi потреби, а лише на можливостi виробництва тощо. Це означаСФ, що кожному пiдприСФмству тепер потрiбно самостiйно розвязувати проблеми, якi ранiше або не виникали, або розвязувалися iншим способом на iншому рiвнi.
Виходячи з найбiльш поширеного визначення органiзацii (як обСФкта управлiння), в якому стверджуСФться, що органiзацiя це обСФднання людей, якi спiльно працюють для досягнення певних цiлей, основними системотвiрними елементами виступають:
люди, якi створюють органiзацiю, визначають цiлi та завдання ii iснування;
виробничий потенцiал, необхiдний для здiйснення корисноi дiяльностi у процесi досягнення визначених цiлей;
управлiння, яке обСФднуСФ людей з iншими елементами виробничоi системи, формуСФ управлiнський вплив на потенцiал органiзацii для досягнення визначених цiлей та