Удосконалення стратегiчного управлiння дiяльнiстю пiдприСФмства
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
впродовж певного промiжку часу та вплинути на вiдносну цiннiсть тих рiшень, що приймаються [53].
Отже, залежно вiд типу проблеми на вибiр методiв передбачення ii розвитку та iнструментiв розвязання може впливати рiзна сукупнiсть взаСФмозвязаних факторiв, як-от: iнфляцiя i дефляцiя, економiчне процвiтання або депресiя, страйки, землетруси, термiни поставок сировини, коливання цiн, податки тощо, якi ускладнюють розумiння подiй, що вiдбуваються нинi, i тим бiльше тих, якi можуть (або нi) вiдбутися в майбутньому. Розумiння тенденцiй та передбачення процвiтання або занепаду пiдприСФмств втiлюються в системах управлiння, iх спрямованостi та основних характеристиках.
А. Файоль та Л. Урвiк ще у своiх перших працях зазначали, що передбачення це вiдправна точка планування дiяльностi пiдприСФмств, управлiння взагалi. Залежно вiд розумiння тенденцiй розвитку економiки, галузi чи окремого пiдприСФмства, а також необхiдностi та можливостей передбачення, що створюються сьогоднi, сучаснi фiрми у процесi становлення та розвитку власних систем планування можуть проходити (у дещо скороченому варiантi) iсторичний шлях розвитку планування та управлiння пiдприСФмствами за останнi 5060 рокiв. Чотири основнi фази поступового переходу до стратегiчного управлiння наведено в табл. 1.1. Розглянемо головнi характеристики цих фаз.
Таблиця 1.1. Фази переходу до стратегiчного управлiння пiдприСФмством залежно вiд ступеня передбачуваностi його майбутнього
Характеристика фазОсновнi орiСФнтириФаза 1
Поточне управлiння за вiдхиленнямиРеагування на ситуацiю, що складаСФться.
Планування, зорiСФнтоване всередину органiзацii, обмежуСФться розробкою бюджетiв (бюджетування) i поточних планiв (оперативне i тактичне планування). Домiнування бюджетування та фiнансового контролю як iнструментiв управлiнського впливуФаза 2
Управлiння вiд досягнутого(з елементами передбачення)Застосування елементiв аналiзу та контролю ситуацii, що складаСФться зовнi та в органiзацii.
Планування використовуСФ екстраполяцiйне передбачення, перехiд до довгострокового плануванняФаза 3
Управлiння за цiлями, з орiСФнтацiСФю на зовнiшнСФ середовищеОпанування стратегiчного мислення, нацiленого на зменшення впливу загроз на дiяльнiсть пiдприСФмства та використання шансiв, що сприяють успiху органiзацii.
Планування стратегiчне, що мiстить стратегiчнi вiдповiдi на дii конкурентiв у категорiях продукт ринокФаза 4
Стратегiчне управлiнняПiдготовка майбутнього та до майбутнього. Опанування стратегiчноi поведiнки, механiзмiв впливу на середовище.
Стратегiчне планування пронизуСФ всi пiдсистеми дiяльностi пiдприСФмства, передбачаСФ iхню змiну на вимоги середовища, використовуСФ всi досягнення зазначених ранiше фаз. Використання розвинених систем стратегiчного управлiння
У 1960-х роках у США та бiльшостi краiн Захiдноi РДвропи почався бум стратегiчного планування, який базувався на домiнуваннi концепцii пiдприСФмства як вiдкритоi системи на мiкрорiвнi, а також на розвитку прогнозування та iндикативного планування на державному рiвнi. Постала потреба розробляти реальнi та надiйнi плани майбутнього розвитку пiдприСФмств з урахуванням ситуацii, що склалася, визначати перспективи на основi альтернатив розвитку, орiСФнтуватися передусiм на ринковi та фiнансово-економiчнi перспективи, наприклад, на обсяги реалiзацii та доходу (пiдприСФмства та iндивiда), прибуткiв, рентабельностi капiталовкладень, ефективностi тощо. ПiдприСФмство ставало бiльш залежним вiд попиту споживачiв у визначеннi перспектив свого розширення та подальшого iснування. Розвязання цих проблем зумовило перехiд вiд довгострокового до стратегiчного планування, яке за своiми основними ознаками було бiльш гнучким.
Багато авторiв публiкацiй з проблем менеджменту наголошували на змiнах, що вiдбувались у сприйняттi дiйсностi власниками та керiвниками пiдприСФмств: вiд оптимiстичного погляду в майбутнСФ, яке обiцяло широкi можливостi розвитку, до реалiстичного розумiння того, що майбутнСФ не за всiма параметрами краще за минуле.
Стратегiчне планування як явище та процес передбачення майбутнього та пiдготовки до майбутнього тлумачиться доволi широко:
як iнтегральний процес пiдготовки та прийняття рiшень певного типу,
як формулювання цiлей та визначення шляхiв iх досягнення,
як забезпечення пiдготовленостi пiдприСФмства для конкурентноi боротьби на ринках тощо.
Стратегiчне планування охоплюСФ систему довго-, середньо- та короткострокових планiв, проектiв i програм, однак головний змiстовий наголос при цьому робиться на довгострокових цiлях та стратегiй iх досягнення.
Спочатку стратегiчне планування обмежувалося визначенням цiлей та стратегiй iх досягнення, тобто визначенням стратегiчноi поведiнки пiдприСФмства в системi продукт ринок [53].
У межах стратегiчного планування широко застосовуються такi категорii: життСФвий цикл продукту, цикл попиту на продукцiю, що виготовляСФться, перiод, потрiбний для досягнення цiлей, тощо. Усе це сформувало потребу в бiльш гнучких пiдходах до визначення горизонтiв планування, у виваженому поСФднаннi балансування рiзних за тривалiстю дiй для досягнення цiлей, а також зумовило подальше пiдвищення ролi стратегiчного аналiзу в дiяльностi пiдприСФмств. Адже такий аналiз даСФ змогу чiтко визначати, якi саме сфери та напрямки дiяльностi потребують довго-, а якi середньо